Ухвала

від 17.06.2024 по справі 126/846/24

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем України

Справа № 126/846/24

Провадження № 1-кс/126/735/2024

"17" червня 2024 р. м. Бершадь

Слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 секретар ОСОБА_2

за участі старшого дізнавача ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4

представника власника майна, адвоката ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бершадь клопотання старшого дізнавача СД ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024025100000052 від 05.04.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Бершадського районного суду Вінницької області надійшло клопотання старшого дізнавача СД ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024025100000070від 13.05.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Обґрунтовуючи своє клопотання дізнавач стверджує, що 05.04.2024 до відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області по спецлінії "102" надійшло повідомлення від працівника рибного охоронного патруля ОСОБА_7 , про те, що 05.04.2024 на місцевому ставку в с. Попова Гребля Гайсинського району Вінницької області, відомі особи здійснюють незаконний вилов водних біоресурсів забороненими знаряддями лову.

За даним фактом 05.04.2024 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025100000052 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, розпочато досудового розслідування.

В ході досудового розслідування встановлено, що 04.04.2024 приблизно о 19:00 годині ОСОБА_4 з метою незаконного зайняття добувним рибним промислом, за попередньою змовою із своїм батьком ОСОБА_8 , прийшли на ставок в АДРЕСА_1 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне зайняття добувним рибним промислом, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.52-1 Закону України «Про тваринний світ» та положень розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700, за допомогою двох дерев`яних човнів та дерев`яного весла, відплили від берега ставка в АДРЕСА_1 , де встановили заборонені знаряддя лову, а саме: п`ять промислових риболовних сітки з розмірами L - 150 м, h - 1-1,5 м, діаметр вічка - 40 мм; L - 150 м, h 1-1,5 м, діаметр вічка - 40 мм; L - 150 м, h 1-1,5 м, діаметр вічка - 40 мм; L - 50 м, h 1-1,5 м, діаметр вічка - 40 мм; L - 50 м, h 1-1,5 м, діаметр вічка - 40 мм.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом, на ставку в с. Попова Гребля Чечельницької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області 05.04.2024 близько о 05 год 00 хв, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді незаконного видобутку риби та бажаючи їх настання, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, за допомогою вищевказаних риболовних сіток, які вони встановив попередньо 04.04.2024, здійснили незаконний вилов риби та здобули водні біоресурси в кількості 628 особин, а саме: карася сріблястого 608 екземплярів вартістю 1581 гривні за один екземпляр, плітки 14 екземплярів вартістю 1564 гривні за один екземпляр та окуня 6 екземплярів вартістю 3162 гривні за один екземпляр, що є істотною шкодою за критерієм «добування великої кількості риби».

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_8 05.04.2024 близько 05 години 50 хвилин були виявлені працівниками Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області.

Своїми протиправними незаконними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відповідно до висновку судової інженерно - екологічної експертизи спричинили рибному господарству України істотну шкоду за критеріями: «добування великої кількості риби», що становить 1 002 116 (один мільйон дві тисячі сто шістнадцять)

31.05.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 249 КК України у кримінальному провадженні № 12024025100000052 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2024.

Відповідно до висновку інженерно - екологічної експертизи від 17.05.2024 № СЕ-19/120-24/5756-ФХЕД розмір екологічного збитку (шкоди завданої довкіллю) внаслідок незаконного вилову риби, а саме: 262 (двісті шістдесят дві) особини риби виду карась сріблястий; 346 (триста сорок шість) особин риби виду карась сріблястий; 14 (чотирнадцять) особин риби виду плітка; та 6 (шість) особин риби виду окунь, на водоймі, що в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0525087500:04:000:0390), становить 1002116.00 гривень.

Внаслідок незаконного вилову риби 262 (двісті шістдесят дві) особини риби виду карась сріблястий; 346 (триста сорок шість) особин риби виду карась сріблястий; 14 (чотирнадцять) особин риби виду плітка; та 6 (шість) особин риби виду окунь, є ознака істотної шкоди, передбачена абз.4 п 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», а саме «Добування великої кількості риби».

Відповідно до довідки - розрахунку матеріальної шкоди рибному господарству України №1-16-9/466-24, від 10.04.2024 згідно з якою шкода рибному господарству України, яка завдана вилученням водних біоресурсів становить 1002116 грн.

Згідно листа Інституту рибного господарства України №239-04-24 від 10.04.2024, відповідно до якого шкода рибному господарству України, яка завдана вилученням водних біоресурсів, відповідно до матеріалів кримінального провадження №12024025100000052 від 05.04.2024 є істотною, за критерієм «добування великої великості водних біоресурсів».

Крім того, представником потерпілого юридичної особи ОСОБА_9 висунуто цивільний позов про відшкодування завданої проступком шкоди на користь Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області, код ЄРДПОУ 41644588, юридична адреса: АДРЕСА_2 у сумі 1002116,00 грн.

З метою забезпечення цивільного позову та відшкодування завданої проступком шкоди опрацьовано інформацію щодо наявності майна, яке перебуває у власності ОСОБА_4 . Так, відповідно до інформації територіального сервісного центру МВС за ОСОБА_8 відомостей про зареєстровані транспортні засоби не значиться.

Відповідно до відповіді інспектора СКОЗ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_4 не являється власником вогнепальної зброї.

Відповідно до Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 381319037 від 03.06.2024 ОСОБА_4 належить житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 65,7 кв.м., площа земельної ділянки 6000.0 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності САЕ 622570 від 19.12.2012, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Івашківської сільської ради №73 від 14.11.2012.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою вину визнає частково, арешт є необхідним для забезпечення цивільного позову, спосіб арешту майна, а саме заборона відчуження дозволяє підозрюваному користуватися майном. В обґрунтування співмірності вартості майна заявленій ціні позову для визначення вартості майна експертиза не проводиться, оскільки це є недоцільним на цьому етапі.

Дізнавач ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на обставини викладені в ньому, просив задовольнити.

ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання,

Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки воно є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Майно, яке бажає арештувати сторона обвинувачення ніхто не оцінював та не встановлювалась його вартість, а тому не можливо встановити співмірність нанесених збитків та вартості майна підозрюваного, що унеможливлює його арешт. Крім того, зазначив, що згідно матеріалів кримінальної справи рибу виловлену ОСОБА_4 та ОСОБА_8 випущено в ставок, а тому вважає, що екологічного збитку (шкоди довкіллю) не спричинено.

Розглянувши клопотання дізнавача та долучені до нього матеріали, вислухавши учасників провадження слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області здійснює досудове розслідування кримінального провадження за № 12024025100000052 від 05.04.2024, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_3 , належного підозрюваному ОСОБА_4 з метою забезпечення цивільного позову, заявленого Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненими ним кримінальними правопорушеннями.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У пункті 4 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При цьому, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, - за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так дізнавач у поданому до суду клопотанні не наводить, та його матеріали не містять жодних доказів з приводу вартості майна, яке дізнавач просить арештувати у зв`язку з чим не являється можливим оцінити його співмірність із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, про яку вказує дізнавач,зважаючи також на наявність ще одного відповідача, як це передбачено ч. 8 ст. 170 КПК України.

Також стороною обвинувачення не було доведено і ризику того, що незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати, знищення, перетворення, відчуження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Таким чином, клопотання про арешт майна не містить жодних доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_4 , як того вимагає ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання старшого дізнавача ОСОБА_6 про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання старшого дізнавача СД ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024025100000052 від 05.04.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1