Постанова

від 17.06.2024 по справі 490/8527/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.06.24

22-ц/812/848/24

Провадження № 22-ц/812/848/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2024 року м. Миколаїв

справа № 490/8527/15-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на неправомірні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 26 квітня 2024 року під головуванням судді Черенкової Н.П., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Центральний ВДВС) Лемещенко А.П. та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначало, що в провадженні головного державного виконавця Центрального ВДВС Лемещенко А.П. перебувало виконавче провадження № 67171515 з примусового виконання виконавчого листа № 490/8527/15-ц, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 17 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11211976000 від 07 вересня 2007 року у загальному розмірі 23 709,04 доларів США та 33 122 грн 95 коп., з яких 21 965,62 доларів США заборгованість за кредитом, 1 743,42 доларів США заборгованість за процентами; 28 208 грн 79 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості кредитом; 4 914 грн 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та 1 218 грн. судового збору.

27 січня 2022 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС Лемещенко А.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67171515 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 .

АТ «УкрСиббанк» вважає постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірною через те, що державний виконавець повинен був перевірити чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, тобто здійснити перевірку наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_1 , а після такої перевірки врахувати положення ст. 442 ЦПК України про заміну сторони виконавчого провадження, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Посилаючись на вказані обставини АТ «УкрСиббанк» просило: визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС Лемещенко А.П. щодо винесення постанови від 27 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження №67171515 неправомірними; скасувати постанову від 27 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 винесену державним виконавцем Центрального ВДВС Лемещенко А.П.

У відзиві на скаргу Центральний ВДВС просив відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що державний виконавець приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження діяла в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та жодні з наведених скаржником обставин та фактів, якими обґрунтовано скаргу, не є такими, що за законодавством передбачають задоволення скарги.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2023 року скаргу задоволено. Визнано дії головного державного виконавця Центрального ВДВС Лемещенко А.П. щодо винесення постанови від 27 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515 - неправомірними. Постанову від 27 січня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 67171515, винесену головним державним виконавцем Центрального ВДВС Лемещенко А.П. - скасовано.

Ухвала суду мотивована тим, що спірні правовідносини у даній справі допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, проте державним виконавцем не було вчинено вказані дії, за такого винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

Не погодившись із ухвалою суду, Центральний ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просило ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо порушення державним виконавцем принципу верховенства права. Так, інститут держави як «верховенство права» тлумачиться різними гілками влади по різному, що не може сприйматися як беззаперечна істина. Оскільки суди та органи виконавчої влади бачать «верховенство права» по різному, то неможливо встановити, що є порушенням цього принципу, а що ні. Державний виконавець, як посадова особа органу, уповноваженого на виконанні рішень суддів керується своїми переконаннями, досвідом та галузевим законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене державний виконавець, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, діяла виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання такого рішення неправомірним, відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Центрального ВДВС головний державний виконавець Лемещенко А.П. підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник стягувача АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Задовольняючи скаргу АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції вважав, що доводи скарги щодо неправомірності законності дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2016 року та постановою Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 490/8527/15-ц з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за Договором про надання кредиту №11211976000 від 07 вересня 2007 року у загальному розмірі 23 709,04 доларів США та 33 122 грн 95 коп., з яких: 21 965,62 доларів США заборгованість за кредитом, 1 743,42 доларів США заборгованість за процентами; 28 208 грн 79 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості кредитом; 4 914 грн 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання кредиту №11211976000 від 07 вересня 2007 року у загальному розмірі 23 709,04 доларів США та 33 122 грн 95 коп., з яких: 21 965,62 доларів США заборгованість за кредитом, 1 743,42 доларів США заборгованість за процентами; 28 208 грн 79 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості кредитом; 4 914 грн 16 коп. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами та по 1218 грн. судового збору з кожного . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору кредиту недійсним відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» провизнання припиненимдоговору порукивідмовлено.У задоволенніпозову ОСОБА_3 про визнанняприпиненим договорупоруки відмовлено. ( Т. 1 а.с. 201-213; 308-318; Т. 2 а.с. 143-149).

17 березня 2016 року Центральним районнимсудом м.Миколаєва навиконання вказаногосудового рішеннябуло видановиконавчі листи №490/8527/15-ц щодо стягнення заборгованості.

За виконавчимлистом,виданим стосовноборжника ОСОБА_1 постановою державноговиконавця ЦентральногоВДВС МурзоюЮ.В.від 19жовтня 2021року відкритовиконавче провадження№67171515. (Т. 3 а.с. 66)

27 січня 2022 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС Лемещенко А.П. було з`ясовано,що боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,актовий запис№ 1139.

Цього ждня головнимдержавним виконавцемЦентрального ВДВСЛемещенко А.П.винесено постановупро закінченнявиконавчого провадження№67171515 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі смертю боржника (Т. 3 а.с. 99).

Відповідно до положень статті 124Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми, спрямовані на забезпечення виконання рішень суду (див. постанову Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 вказаного Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового ви конання рішень (далі Інструкція) виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пунктів 12, 13 розділу II Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 вказаного Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Провиконавче провадження» із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме вони успадкували згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями, та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення, лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20, постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №756/4661/22.

Згідно приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оскаржуваною постановоюголовного державноговиконавця ЦентральногоВДВС ЛемещенкоА.П.виконавче провадження№67171515 закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі смертю боржника.

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок зі сплати заборгованості АТ «УкрСиббанк», що належав спадкодавцю ОСОБА_1 за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати. Отже, правовідносини у даній справі допускають правонаступництво.

У виконавчому провадженні відсутні відомості щодо встановлення державним виконавцем кола спадкоємців померлого боржника на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець не пересвідчився, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, не вжив усіх дій для встановлення кола спадкоємців після смерті боржника - ОСОБА_1 та передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги АТ «УкрСиббанк».

При цьому колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 про те, що суд наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців коли це є ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20, та постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 756/4661/22

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду, яке постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)- залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районногосуду м.Миколаєва від 26 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 18 червня 2024 року