Постанова

від 05.06.2024 по справі 907/849/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа №907/849/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущак,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» б/н від 25.04.2024 (вх. № 01-05/1209/24 від 25.04.2024)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2024 (повний текст ухвали складено 17.04.2024, м. Ужгород, суддя Л.В. Андрейчук)

про відмову у визнанні виконавчого документа, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.01.2024 таким, що не підлягає до виконання

у справі № 907/849/22

за позовом: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна», с. Поляна Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поляна», с. Поляна Закарпатської області

про усунення перешкод в користуванні власністю

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна», с. Поляна Закарпатської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поляна», с. Поляна Закарпатської області

про зобов`язання вчинити певні дії.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача: Янчик М.І.

від відповідача: Поврозник А.П.

від третьої особи: Р.Б. Олійник Р.Б.

державний виконавець: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2023 року первісний позов Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна» звільнити нерухоме майно - цех по розливу мінеральної води (літ. «А'», «Б»), загальною площею - 1935,00 кв.м. (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус №4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А'), загальною площею 1557,00 кв.м. та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м., які мали загальну площу 1904,3 кв.м.) розташований за адресою: 89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд. 104 та повернути його Приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

На виконання вказаного судового рішення 18.01.2024 року Господарським судом Закарпатської області видано судовий наказ.

В подальшому, на адресу місцевого господарського суду 21.02.2024 надійшла заява вх. № 02.3.1-02/1343/24 представника товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» про визнання виконавчого документа, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.01.2024 року у справі №907/849/22 таким, що не підлягає до виконання.

Заявник зазначає про факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поляна» додаткової угоди до договору про спільну діяльність №2108080/2002-2, за умовами якого сторони вирішили продовжити співпрацю в межах договору про спільну діяльність. Умови додаткової угоди поширюються на відносини сторін, що виникли з 29 березня 2022 року (п.2 Додаткової угоди). Відповідно до п.5 додаткової угоди, у спільній діяльності залишається будівля колишньої клубу - їдальні (колишній корпус №4 в складі будівлі колишньої клубу-їдальні літ.А з прибудовою літ.Б загальною площею 1904,3 кв.м.), реконструйована під цех по розливу мінеральної води загальною площею 1935 кв.м. Цією ж додатковою угодою викладено в новій редакції умови договору про спільну діяльність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Поляна».

Відтак, як вважає заявник, обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» передати Приватному акціонернму товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вказане у виконавчому листі майно відсутній повністю, оскільки між сторонами наявні чинні договірні відносини щодо такого.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2024 У задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна» вх.№02.3.1-02/1343/24 від 21.02.2024 про визнання виконавчого документа, виданого Господарським судом Закарпатської області 18.01.2024 року №907/849/22 таким, що не підлягає до виконання відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт припинення договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.02 року встановлений судами у межах господарської справи №907/849/22.

За загальними нормами цивільного законодавства, зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням (такий висновок викладено у постанові ВС від 21 вересня 2022 року, №922/2012/21, постановах ВГСУ від 10.10.2017, №910/24025/16; 13.01.2016, №910/11920/15; 23.06.2014, №910/22121/13; 04.09.2013, №922/1027/13; 17.02.2009, №19/72пн та ухвалі ВСУ від 14.07.2010, №6-19076ск10).

Внесення змін до договору, зобов`язання за яким вже припинилися, вочевидь не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов`язання має остаточний характер, і чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання.

Отже, місцевий господарський суд вказав, що зміни та доповнення можна внести лише в чинний договір, адже внесення змін в розірваний договір не призведе до бажаного результату (продовження правовідносин по договору).

Відтак, господарський суд першої інстанції вказав, що враховуючи зазначене і те, що жодних доказів того, що обов`язок боржника (обов`язок повернути приміщення власнику) припинився після ухвалення судом рішення, заявником не надано, відсутні передбачені ст. 328 ГПК України підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання.

Не погодившись з даною ухвалою суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» подало апеляційну скаргу б/н від 25.04.2024 (вх. № 01-05/1209/24 від 25.04.2024), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 17.04.2024, прийняти нове рішення, яким визнати виконавчий документ таким, що не підлягає до виконання.

В апеляційній скарзі заявник посилається на додаткову угоду укладену між ТОВ «Аква Поляна» та ТОВ «Санаторій "Поляна», якою викладено в новій редакції умови договору про спільну діяльність між ТОВ «Аква Поляна» та ТОВ «Санаторій "Поляна». Зокрема як зазначає заявник, п.5 зазначеної додаткової угоди до договору про спільну діяльність №2108080/2002-2, вказує, що у спільній діяльності залишається будівля колишнього клубу - їдальні (колишній корпус №4 в складі будівлі колишньої клубу-їдальні літ. "А" з прибудовою літ. "Б" загальною площею 1904,3 кв.м.) реконструйована під цех по розливу мінеральної води загальною площею 1935 кв.м.

На думку заявника, факт укладення між ТОВ «Аква Поляна» та ТОВ «Санаторій Поляна» додаткової угоди до договору про спільну діяльність № 2108080/2002-2, за умовами якої сторони вирішили продовжити співпрацю в межах договору про спільну діяльність, свідчить про відсутність матеріального обов?язку ТОВ «Аква Поляна» передати ПАТ «Укрпрофоздоровниця» вказане у виконавчому листі майно, оскільки між сторонами наявні чинні договірні відносини щодо такого майна.

Апелянт вважає, що сторони у межах виконавчого провадження врегулювали питання належного користування та володіння майном, шляхом укладення договірних відносин, з умов яких вбачається відсутність обов?язку боржника щодо нерухомого майна та зобов?язання до вчинення дій.

У судове засідання 05.06.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 05.06.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 05.06.2024 з`явився представник третьої особи, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Як було встановлено судами у межах даної справи (№907/849/22) Договір про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року припинився 29 березня 2022 року, внаслідок чого ТОВ «Аква-Поляна» зобов`язане було повернути ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», як власнику відповідного майна, раніше отримане для здійснення спільної діяльності майно, зокрема, цех по розливу мінеральної води (літ. «A», «Б»), загальною площею 1935,00 кв.м. (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус № 4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А'), загальною площею 1557,00 м.кв. та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 м.кв., які мали загальну площу 1904,3 м.кв.) розташований за адресою: 89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд.104.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2023 р. по справі №907/849/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 р. та постановою Верховного суду від 19.12.2023 р., первісний позов було задоволено повністю, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна» (код ЄДРПОУ: 31859085) звільнити нерухоме майно - цех по розливу мінеральноїводи (літ. «А'», «Б»), загальною площею - 1935,00 кв.м. (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус №4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А'), загальною площею 1557,00 кв.м. та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м., які мали загальну площу 1904,3 кв.м.) розташований за адресою: 89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд. 104 та повернути його Приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02583780). У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

На виконання вказаного судового рішення 18.01.2024 року Господарським судом Закарпатської області видано судовий наказ.

Відтак, факт припинення договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.02 року встановлений судами у межах господарської справи №907/849/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязіна підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Припинення зобов`язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов`язання має остаточний характер, а цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання.

За загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням.

Такий висновок викладено у постанові ВС від 21 вересня 2022 року, №922/2012/21, постановах ВГСУ від 10.10.2017, №910/24025/16; 13.01.2016, №910/11920/15; 23.06.2014, №910/22121/13; 04.09.2013, №922/1027/13; 17.02.2009, №19/72пн та ухвалі ВСУ від 14.07.2010, №6-19076ск10.

Внесення змін до договору, зобов`язання за яким вже припинилися, вочевидь не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, адже припинення зобов`язання має остаточний характер, і чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов`язання (постанови ВГСУ від 10.10.2017, №910/22780/16; 03.10.2017, №910/24274/16; 12.09.2017, №910/24032/16; 14.08.2017, №910/115/17).

Зміни та доповнення можна внести лише в діючий та чинний договір, адже внесення змін в розірваний договір не призведе до бажаного результату (продовження правовідносин по договору).

Враховуючи вищевказане, зокрема, припинення договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.02 року та, відповідно, припинення спільної діяльності сторін договору, додаткова угода до договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.02 року не може вважатися укладеною, а це в свою чергу свідчить про відсутність між ТОВ «Санаторій Поляна» та ТОВ «Аква-Поляна» договірних відносин щодо спірного майна.

Апелянт також зазначає, що без покликання на норми закону, які прямо б визначали правочин недійсним (нікчемним) та без підтвердження чи спростування обставин нікчемності правочину, без встановлення факту визнання правочину недійсним судовим рішенням, висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі є незаконними та неправомірними.

Однак, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не визнавав відповідну додаткову угоду не дійсною, а лише констатував, що вона не може вважатися укладеною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 касаційний суд прийшов до висновку, що «Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У даному ж випадку, жодних доказів того, що обов`язок боржника (обов`язок повернути приміщення власнику) припинився після ухвалення судом рішення, заявником (ТОВ «Аква-Поляна») не надано.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред` явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов` язку боржника з передбачених законом підстав.

Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 328 ГПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 ГПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження №61-10482ав21.

Таким чином, відповідач по суті не наводить жодних підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а посилається на новий доказ, датований 31.05.2023 року та намагається дати переоцінку обставинам, встановленим рішенням суду, яке набрало законної сили і залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність передбачених ст. 328 ГПК України, підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2024 у справі №907/849/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Поляна» б/н від 25.04.2024 (вх. № 01-05/1209/24 від 25.04.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.04.2024 у справі № 907/849/22 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак