Постанова

від 12.06.2024 по справі 916/2238/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2238/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від КП ОБЛТРАНСБУД - адвокат Осадчий А.Ю.

від ДПЗД Укрінтеренерго Рудюк Ю.А. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства ОБЛТРАНСБУД

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 (повний текст складено та підписано 18.03.2024, суддя Петренко Н.Д.)

по справі №916/2238/23

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго

до Комунального підприємства ОБЛТРАНСБУД

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі

про стягнення 1 420 491,43 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (далі ДПЗД Укрінтеренерго) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства ОБЛТРАНСБУД (далі КП ОБЛТРАНСБУД) про стягнення заборгованості у розмірі 1 420 491,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по цій справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 157 857,13 грн, з яких 831 229,29 грн основний борг за період з 01.02.2021 по 01.05.2021, 271 627,84 грн інфляція, 5 000,00 грн пеня, 50 000,00 грн 15 % річних та судовий збір у розмірі 21 307,37 грн, в іншій частині позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем, як постачальником останньої надії було здійснено постачання електричної енергії відповідачеві на підставі Закону України Про ринок електричної енергії внаслідок не обрання споживачем електропостачальника, однак, відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої електроенергії виконано не було.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені та відсотків річних місцевий господарський суд пославшись на дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій вирішив зменшити розмір пені та відсотків річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є необґрунтованим та протиправним, прийнятим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок неправильного та неповного з`ясування фактичних обставин, недоведеності обставин, що мають значення для вирішення справи, а також не підтвердження їх належними та допустимими доказами.

Так, за твердженням апелянта:

- з червня 2016 року будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4, не перебували у користуванні КП «ОБЛТРАНСБУД», відповідно останнє не використовувало дану будівлю та не споживало електричну енергію;

- договір постачання електричної енергії з постачальником було припинено, про що апелянт повідомив АТ «ДТЕК Одеські мережі»;

- всупереч вищевикладеному, починаючи з 01.02.2021 оператор системи розподілу АТ ««ДТЕК Одеські мережі», зловживаючи своїм монопольним становищем на ринку електричної енергії, на свій власний розсуд прийняв рішення про продовження постачання електричної енергії;

- КП «ОБЛТРАНСБУД» не було повідомлено про підключення до постачальника «останньої надії» - позивача, а також відповідач не отримував договору на постачання електричної енергії з усіма додатками та Комерційною пропозицією для підписання;

- фактичне споживання обсягів електроенергії, заборгованість за яку покладено на відповідача, здійснено іншими особами, які користуються будівлею балансоутримувачем якої є відповідач;

- судом першої інстанції безпідставно не було залучено до участі у справі власника будівель та споруд, балансоутримувачем яких є позивач, а саме Одеську обласну раду, оскільки прийняте рішення може вплинути на її права та обов`язки;

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 12.06.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, в свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки зроблені в оскаржуваному рішенні.

Натомість, на переконання позивача, доводи викладені відповідачем у апеляційній скарзі, свідчать про те, що останній ухиляється від виконання зобов`язань, не вживає всіх можливих та належних заходів щодо погашення заборгованості, яка виникла в зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за договором про постачання зв`язку електричної енергії постачальником «останньої надії», та спрямовані лише на те, щоб уникнути оплати заборгованості.

Під час судового засідання від 12.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ДПЗД Укрінтеренерго заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (у відповідних редакціях) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії на період з 01.01.2019 до 31.12.2023; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

01.01.2019 АТ ДТЕК Одеські електромережі виконує функції оператора системи розподілу на території м. Одеси та Одеської області (згідно із постановою НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р.) та функції постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку (згідно із п.п. 5, 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р.)

25.01.2021 АТ ДТЕК Одеські Електромережі листом № 101/19/03-421 повідомив позивача як постачальника останньої надії про постачання електричної енергії відповідачу з 01.02.2021.

01.02.2021 позивач направив відповідачу повідомлення № 44/09-0005856/ПОН, яким повідомило, що відповідно до даних ОСР, відповідач з 01.02.2021 перебуває на постачанні у постачальника останньої надії.

02.04.2021 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача лист № 44/09-1646/ПОН до договору на постачання електричної енергії з усіма додатками та Комерційною пропозицією для підписання. Даний договір відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

За умовами п. 3.1. договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Відповідно до п. 3.6.-3.7. договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. Оплачений споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий постачальником, та/або факт споживання електричної енергії є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

Згідно з п. 5.7. договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами п. 5.10. договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Підпунктом 8 пункту 7.2. визначено, що постачальник зобов`язується видавати споживачеві безоплатно платіжні документи.

За умовами 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Позивачем встановлено умови комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За умовами розділу 1. комерційної пропозиції, ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії. Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.

Умовами п. 4.1. комерційної пропозиції встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Згідно з п. 4.2. та 4.3. комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.5. та 5.1. комерційної пропозиції, оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

За умовами п. 6.1. комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За умовами п. 13.1. комерційної пропозиції, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Згідно з п. 14.1. комерційної пропозиції, керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Відповідно до п. 15.1. комерційної пропозиції, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

На виконання договору на постачання електричної енергії позивач за даними ОСР за спожиту відповідачем електричну енергію за період постачання лютий-квітень 2021 сформував рахунки та акти:

- № 010126 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021, згідно якого спожито електроенергію у обсязі 82 774,00 кВт*год по 1 класу; рахунок №000033311491/13/О02/15946 від 24.03.2021 на суму 321 967,36 грн;

- № 013179 купівлі-продажу електроенергії за березень 2021, згідно якого спожито електроенергію у обсязі 69 716,00 кВт*год по 1 класу; рахунок № 000033311491/13/О03/19047 від 14.04.2021 на суму 299 113,43 грн;

- № 013400 купівлі-продажу електроенергії за квітень 2021, згідно якого спожито електроенергію у обсязі 52 963,00 кВт*год по 1 класу; рахунок № 000033311491/13/О04/19387 від 13.05.2021 на суму 210 148,50 грн;

Відповідно до звітів АТ ДТЕК Одеські Електромережі за лютий-квітень 2021 обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за період з 01.02.2021 по 01.05.2021 становить 205 453,00 кВт.

Відтак, за твердженням позивача, з 01.02.2021 по 01.05.2021 ДПЗД Укрінтеренерго, як постачальник останньої надії здійснювало постачання електричної енергії споживачу КП ОБЛТРАНСБУД на підставі п.4 ч.1 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії внаслідок не обрання споживачем електропостачальника.

Однак відповідач не сплатив на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію, що й стало підставою для звернення останнього із даним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами позивача та визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та, відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що листом № 101/19/03-421 від 25.01.2021 АТ ДТЕК Одеські Електромережі повідомило, як позивача, так й відповідача про те, що товариством було отримано повідомлення від постачальника електричної енергії ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії укладеного з КП ОБЛТРАНСБУД та припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 та наголошено на необхідності обрання нового постачальника та укладення договору про постачання електричної енергії у встановленому порядку.

В той же час, АТ ДТЕК Одеські Електромережі було повідомлено, що у разі необрання нового постачальника, у відповідності до вимог п. 3.4.2.4. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу КП ОБЛТРАНСБУД починаючи з 01.02.2021 має здійснювати постачальник «останньої надії», тобто ДПЗД Укрінтеренерго.

01.02.2021 позивач направив відповідачу повідомлення № 44/09-0005856/ПОН, яким повідомило, що відповідно до даних ОСР, відповідач з 01.02.2021 перебуває на постачанні у .постачальника останньої надії .

02.04.2021 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача лист №44/09-1646/ПОН до договору на постачання електричної енергії з усіма додатками та Комерційною пропозицією для підписання.

Втім, даний договір відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, протягом заявленого позивачем періоду, відповідача споживав електричну енергію, що підтверджується відповідними звітами АТ ДТЕК Одеські Електромережі за лютий-квітень 2021, актами купівлі-продажу електроенергії та виставленими позивачем рахунками.

Наведене свідчить про те, що у заявлений період з 01.02.2021 по 01.05.2021, ДПЗД Укрінтеренерго як постачальник останньої надії здійснював постачання електричної енергії споживачу КП ОБЛТРАНСБУД на підставі п.4 ч.1 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії внаслідок не обрання споживачем електропостачальника, а відповідач в свою чергу у зв`язку із фактом споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником приєднався до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії".

З урахуванням вказаного, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання з поставки електроенергії у період з 01.02.2021 по 01.05.2021 в обсязі 205 453,00кВт на суму 831 229,29 грн, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої електроенергії, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 831 229,29 грн підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 у розмірі 107 518,44 грн та 15 % річних за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 у розмірі 210 115,86 грн,колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.1. комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Так за розрахунком позивача, розмір пені за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 становить 107 518,44 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок колегія суддів встановила, що він є вірним, здійсненим з урахуванням загальної суми боргу та періодів у які виник борг та є арифметично правильним.

Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок 15 % річних та встановлено, що загальний розмір річних за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 становить 210 115,86 грн. Перевіркою вказаного розрахунку встановлено, що 15 % річних розраховано відповідно до умов договору та є арифметично правильним.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №902/538/18.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідач відповідно до Статуту є об`єктом права спільної часткової власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавства України.

Також нарахована позивачем до стягнення сума пені становить 12, 93 % від суми основного боргу, а розраховані позивачем 15 % річних становлять 25,28 % від ціни позову.

В свою чергу, позивачем не надано доказів понесених збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір заявленої до стягнення пені слід зменшити до 5 000,00 грн, а 15 % річних до 50 000,00 грн.

З приводу заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 у розмірі 271 627,84 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 05.05.2021 по 31.01.2023 становить 271 627,84 грн, останні розраховано відповідно до умов договору та є арифметично правильним.

Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.

За таких обставин нараховані за заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Враховуючи усі вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення, з урахуванням зменшення пені та відсотків річних.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що КП «ОБЛТРАНСБУД», не використовував будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4, як і не споживав електричну енергію, оскільки наявні матеріли справи не містять, а скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що у заявлений до стягнення період споживання електричної енергії, а саме 01.02.2021 по 01.05.2021 відповідач не звертався до позивача з будь-якими листами, вимогами, запитами тощо з приводу припинення (обмеження) постачання електричної енергії на об`єкт балансоутримувачем якого є КП «ОБЛТРАНСБУД».

Навпаки, у листі від 01.04.2021 №179 (т.1, а.с. 64) КП «ОБЛТРАНСБУД» не заперечувало споживання електричної енергії, але зазначило про неможливість оплати спожитої електричної енергії у зв`язку з відсутністю бюджетного призначення на оплату. Натомість, вимог щодо припинення електропостачання на об`єкт, КП «ОБЛТРАНСБУД» не висувалось.

Лише у листі №421 від 05.08.2021, тобто поза межами періоду споживання електричної енергії, який заявленого до стягнення, КП «ОБЛТРАНСБУД» звернулось до позивача з вимогою про припинення фактичного постачання та розподілу електричної енергії за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4.

В свою чергу, ДПЗД Укрінтеренерго у відповідь на вказаний лист у листі від 16.08.2021 (т.1, а.с.78) повідомило про те, що станом на 16.08.2021 не надає послуги постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу КП «ОБЛТРАНСБУД».

Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження апелянта про те, що КП «ОБЛТРАНСБУД» не було повідомлено про підключення будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4, до постачальника «останньої надії» - позивача, оскільки як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, листом № 101/19/03-421 від 25.01.2021 АТ ДТЕК Одеські Електромережі повідомило відповідача про те, що у зв`язку із припиненням дії договору про постачання електричної енергії та припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021, останньому необхідно обрати нового постачальника та укладення договору про постачання електричної енергії у встановленому порядку.

В той же час, АТ ДТЕК Одеські Електромережі було повідомлено, що у разі необрання нового постачальника, у відповідності до вимог п. 3.4.2.4. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу КП ОБЛТРАНСБУД починаючи з 01.02.2021 має здійснювати постачальник «останньої надії», тобто ДПЗД Укрінтеренерго.

До того ж, як було вказано вище, 01.02.2021 позивач направив відповідачу повідомлення № 44/09-0005856/ПОН в якому зазначив, що відповідно до даних ОСР, відповідач з 01.02.2021 перебуває на постачанні у постачальника останньої надії, а також 02.04.2021 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача лист №44/09-1646/ПОН до договору на постачання електричної енергії з усіма додатками та Комерційною пропозицією для підписання. Втім, даний договір відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Тобто відповідач був достеменно обізнаний, як про припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 постачальником електричної енергії ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», так й про те, що з 01.02.2021 постачання здійснюється постачальником «останньої надії», тобто ДПЗД Укрінтеренерго.

При цьому, пунктом 6.2.3. та 6.2.4 ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1.2.9 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Враховуючи наведене вище, за наявності фактичного споживання електричної енергії відповідачем та обставин, що відповідач, як споживач, був обізнаний про постачання йому електричної енергії у спірний період постачальником "останньої надії", та у зв`язку з недоведенням відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з "постачальником останньої надії" не може свідчити про не укладення такого договору, оскільки він вважається укладений за фактом споживання відповідачем електричної енергії.

Судова колегія також не приймає до уваги твердження апелянта про те, що споживання електричної енергії здійснювалось не відповідачем, а іншими особами, з огляду на таке.

Згідно з п. 4.27 Правил, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об`єкт.

Таким чином, користування електричною енергію іншими особами не припиняє дію договору про постачання електричної енергії укладеного між позивачем та відповідачем, та не звільняє останнього від обов`язку щодо належної оплати вартості спожитої електричної енергії.

Водночас відповідачем не надано доказів звернення до позивача із відповідними заявами щодо припинення договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за договором іншим користувачам, тощо.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/2238/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.