Постанова

від 05.06.2024 по справі 906/152/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Справа № 906/152/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Рудик В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім"

до Фізичної особи-підприємця Українця Сергія Володимировича

про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2019

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім".

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 30.01.2024 у справі №906/152/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 року у справі № 906/152/23, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 року у справі № 906/152/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Здійснити розподіл судових витрат.

Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд у повній мірі обмежив позивача у правових засобах для доступу до судочинства та фактично відмовив у реалізації права на судовий захист.

При цьому вказує, що вимога про визнання договору (правочину) недійсним відповідає одному із передбачених ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/152/23/1707/24 від 12.03.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області. 19.03.2024 матеріали справи №906/152/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.24р. у справі № 906/152/23 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: - подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 4 026, 00 грн., - подати докази направлення апеляційної скарги відповідачу листом з описом вкладення (такі докази надати суду в оригіналі); - зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та надати суду відповідні докази.

05.04.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "21" травня 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано відповідачу - у строк до 07.05.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено учасникам справи в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 150-151, т. 2).

20.05.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

21.05.2024 до початку судового засідання на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з необхідністю представника цього ж дня прибути до прокурора Деснянської обласної прокуратури м. Києва для участі в слідчих діях у якості захисника, на підтвердження чого долучає копію повістки на підтвердження участі у проведенні допиту та копію ордеру.

В судове засідання 21.05.2024 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.06.2024 о 14:30 год.

В судове засідання 05.06.2024 з`явився представник відповідача, який заперечив доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено Договір поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2019 року (далі Договір від 2019 року).

За змістом Договору від 2019 року відповідач зобов`язався за заявкою позивача надати позивачу 513 000, 00 грн. строком на 30 днів. Позивач зобов`язався повернути ці кошти протягом 30 днів після їх отримання. Строк дії договору до 31.12.2020.

Пунктом 6.1. Договору від 2019 року передбачено відповідальність позивача у вигляді штрафу в розмірі неповернутих коштів в установлений договором строк.

Також позивачем надано примірник договору поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2020 року, укладений між позивачем та відповідачем (далі Договір від 2020 року).

За змістом Договору від 2020 року відповідач зобов`язався надати позивачу 513 000, 00 грн. строком до 29.10.2020. Строк дії договору до 21.12.2021.

Пунктом 6.1. Договору від 2020 року передбачено відповідальність позивача у вигляді пені у розмірі 3% річних за прострочення повернення отриманих грошей.

Як вбачається зі змісту вказаних договорів, останні є подібними за винятком обcягу відповідальності позивача.

26.10.2020 відповідач двома платежами перерахував на користь позивача 513 000, 00 грн. в платіжних документах підставою платежу зазначено - договір №26/10 від 26.10.2020 (а.с.18, 19, т. 1).

Відповідач направив позивачу претензію від 08.12.2020, в якій, з посиланням на Договір від 2019, просив повернути борг 513 000, 00 грн. та сплатити штраф в розмірі суми боргу.

Позивач до 19.05.2021 мав назву ТОВ "Комерсант АСВ".

В січні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в якому просить суд визнати недійсним Договір поворотної фінансової допомоги №26/10, який укладений 26.10.2019 між ФОП Українець С.В та ТОВ "Комерсант АСВ".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїми ознаками Договори від 2019 та від 2020 року є договорами позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 08.12.2020 відповідачем направлено позивачу претензію з вимогою повернути борг в сумі 513 000, 00 грн. та сплатити штраф в цій же сумі. При цьому в претензії відповідач послався на укладений між сторонами договір №26/10 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.10.2019.

Позивач зазначає, що дійсно, він отримав від відповідача кошти в сумі 513 000, 00 грн., однак на виконання іншого договору, а саме Договору №26/1 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.10.2020, який на відміну від договору від 2019 року не передбачає сплати штрафу.

Позивач вказує, що договір від 2019 року не укладався, оскільки в ньому не було необхідності, а якби укладався, то для його укладення необхідна була згода загальних зборів товариства. За договором від 2019 року позивач коштів від відповідача не отримував.

Відповідач в свою чергу позов не визнає покликаючись на безпідставність позовних вимог та на недоведеність обставин, на які посилається позивач.

Вказує, що договір від 2019 року укладався і саме на виконання вказаного договору відповідач перерахував позивачу 513 000, 00 грн.

Як зазначає позивач згідно п. 1.1 Договору від 26.10.2020 загальна сума даного договору становить 513 000, 00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих Позичальником траншів.

Відповідно до п.4.1 Договору від 26.10.2020 строк повернення коштів - до 29.10.2021.

Відповідно до п.6.1 Договору від 26.10.2020 при простроченні повернення суми коштів (її частини) Позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення.

ФОП Українець С.В. на виконання умов Договору від 26.10.2020 № 26/10 28.10.2020 сплачено Товариству 215 970, 30 грн. Решту суми в розмірі 297 029,70 грн. сплачено Товариству Українцем С.В. як громадянином без статусу ФОП.

На думку позивача ФОП Українець С.В., ознайомившись з умовами надісланого Договору поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2020, надав ТОВ "Комерсант АСВ" поворотну фінансову допомогу в сумі 513 000, 00 грн., що підтверджується квитанціями, в яких зазначено призначення платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 26/10 від 26.10.2020.

До матеріалів позовної заяви приєднано копію договору поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2019.

Договір складено 26.10.2019 та підписано від імені ТОВ "Комерсант АСВ" попереднім директором ОСОБА_2 ..

На думку позивача, аналіз реквізитів рахунку ТОВ "Комерсант АСВ", який зазначений колишнім директором ОСОБА_2 у Договорі від 26.10.2019 дає підстави вважати, що спірний договір не міг бути складеним у 2019 році.

Так, в п. 8 Договору №26/10 від 26.10.2019 зазначено реквізити рахунку ТОВ "Комерсант АСВ", а саме: IBAN UA 06 320478 0000026003924867908, який почав діяти лише з 12.01.2020.

Про присвоєння діючому рахунку Товариства номеру за стандартом IBAN стало відомо лише 10.01.2020 з повідомлення ПАТ АТ "Укргазбанк".

Таким чином позивач вважає, що до 10.01.2020 директору ТОВ "Комерсант АСВ" не могло бути відомо про вказані реквізити, що спростовує доводи відповідача щодо укладення договору фінансової допомоги № 26/10 саме 26.10.2019.

Також позивач зазначає, що метою укладення вказаного договору було те, що 23.10.2020 рішенням учасника, який володіє 100% часток у статному капіталі ТОВ "Комерсант АСВ" вирішено придбати у TOB "ВО "Богуславський граніт" (код ЄДРПОУ 39178081) екскаватор Нyundai R320LC-7 №90111332, вартістю еквівалентній 26000 тис. доларам США.

Згідно п.11.1 статуту Товариства рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Станом на кінець попереднього кварталу 2020 року вартість чистих активів Товариства, відповідно до затвердженої звітності складала 80 600, 00 грн.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п. 11.1 статуту Товариства, останньої затвердженої звітності Товариства станом на 30.09.2020, для укладення між ТОВ "Комерсант АСВ" та ТОВ "Богуславський граніт" договору купівлі-продажу екскаватора необхідна була згода загальних зборів учасників Товариства.

27.10.2020 з метою укладення вказаного правочину ФОП Українець С.В на офіційну електронну адресу Товариства (shunt@ukr.net) направлено зразок договору поворотної фінансової допомоги.

28.10.2020 року ФОП Українець С.В на офіційну електронну адресу Товариства направлено виписку з ЄДРФОПГО та виписку з ЄП з ПДВ, банківські реквізити та інші документи, які необхідні для укладення договору про поворотну фінансову допомогу.

Цього ж дня на електронну адресу ФОП Українця CB (kr_servis@ukr.net) нaпpaвлено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/1 від 26.10.2020 з реквізитами сторін та визначеними умовами договору.

Аналізуючи викладені доводи в позовній заяві, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту статті 215 ЦК України вбачається, що недійсним може бути визнано лише правочин який укладено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Так, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції вірно вказав, що позивач одночасно вказує на неукладеність договору та на його недійсність, що є взаємовиключними обгрунтуваннями вимог як в матеріальному так і в правовому сенсі.

Так, позивач зазначає, що договір не міг бути укладений тому що:

- в позивача не було волі та наміру на укладання саме договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2019;

- лише у жовтні 2020 року у позивача виник намір купівлі екскаватора для чого він, з метою залучення додаткових коштів, звернувся до відповідача для отримання поворотної фінансової допомоги;

- 27.10.2020 на електронну адресу відповідача було направлено зразок договору, а 28.10.2020 направлено уточнену редакцію договору із зазначенням реквізитів сторін, однак підписана з боку відповідача редакція договору не була повернута;

- 28.10.2020 відповідач, як фізична особа-підприємець та як фізична особа перерахував позивачу грошові кошти в сумі 513 000 гри, з призначеннями платежів, в яких послався на договір від 26.10.2020;

- в реквізитах сторін, у відомостях щодо позивача, номер банківського рахунку вказано у форматі IBAN, хоча про точний рахунок номера в такому форматі позивач дізнався лише у січні 2020 року, після отримання відповідного листа з банку.

З іншого боку позивач зазначає, що такий договір є недійсним, тому що:

- директор ОСОБА_2 , підписуючи спірний договір, був обізнаний про фінансовий стан підприємства та розумів, що повернути позику у 30 денний термін Товариству неможливо, а тому розумів про настання у позивача негативних наслідків у формі штрафу в розмірі 100% розміру позики. Позивач пояснює, що намір купити екскаватор у нього виник лише в 2020 році, в той час коли ОСОБА_2 вже був звільнений та діяв без повноважень;

- укладання ОСОБА_2. від імені ТОВ "Комерсант АСВ" є неправомірним, так як в порушенням умов статуту товариства була відсутня згода загальних зборів учасників на вчинення директором значного правочину (договору № 26/10 від 26.10.2019). Натомість, на укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2020 відповідна згода була.

Окрім того, колегії суддів не є зрозумілим яке право чи інтерес захищаються позивачем, оскільки, як з`ясовано колегією суддів, відсутній спір в суді щодо повернення позики на підставі договору від 26.10.2019 року, однак у разі звернення позикодавця з таким позовом до суду відповідач не позбавлений, зокрема, і процесуальної можливості, спростовувати існування такого договору як правову підставу виникнення зобов`язань.

Наразі такий позов направлений не на захист порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача, а на упорядкування бухгалтерського та фінансового обліку сторін.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем невірного способу захисту порушеного права.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №906/152/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "17" червня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.