Постанова

від 10.06.2024 по справі 904/6959/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/6959/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21

за заявою Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, код ЄДРПОУ 44118663)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" (49038, місто Дніпро, вулиця Пастера, будинок 10, квартира 7, код ЄДРПОУ 35834326)

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21:

- визнано грошові вимоги Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, код ЄДРПОУ 44118663) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" (49038, місто Дніпро, вулиця Пастера, будинок 10, квартира 7, код ЄДРПОУ 35834326) в розмірі 4 962,00 грн. (1 черга задоволення), 17 713,66 грн ( 3 черга задоволення);

- грошові вимоги в розмірі 75 598,03 грн - відхилено.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21 в частині відхилення грошових вимог у сумі 75 598,03 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 93 311,69 грн., судового збору у розмірі 4 962,00 грн. та включити дані суми грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що судом першої інстанції не враховані приписи ст.ст. 15, 46, 54 Податкового кодексу України та ст.ст. 45, 59, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якими у боржника настав строк виконання усіх задекларованих зобов`язань з дати визнання його банкрутом.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.06.2024р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.

Ліквідатор банкрута та інші учасники справи наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не подали відзивів на апеляційну скаргу, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка ліквідатора та інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/6959/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт" (10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, будинок 7, код ЄДРПОУ 41841294) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" (49038, місто Дніпро, вулиця Пастера, будинок 10, квартира 7, код ЄДРПОУ 35834326).

Справа перебуває на стадії ліквідації з 26.04.2022, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Черненченко Дениса Альбертович (свідоцтво №195 від 28.02.2013; адреса: 49044, місто Дніпро, бульвар Катеринославський, 2, офіс 610, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

27.12.2022 до відділу канцелярії суду надійшла заява Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника в розмірі 93 311,69 грн та 4962,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2023 прийнято заяву Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" про визнання грошових вимог в розмірі 93 311,69 грн та 4962,00 грн судового збору. Призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 31.01.2023.

31.01.2023 до відділу канцелярії суду надійшло повідомлення розпорядника майна - арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича за № 01-32/10-01 від 30.01.2023 про розгляд грошових вимог, згідно змісту якого грошові вимоги кредитора визнано частково в розмірі 17713,66 грн (3 черга задоволення) та 4962,00 грн судового збору (1 черга задоволення).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21: визнано грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" в розмірі 4 962,00 грн. (1 черга задоволення), 17 713,66 грн (3 черга задоволення); грошові вимоги в розмірі 75 598,03 грн - відхилено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 р. у справі № 904/6959/21, яка і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час відкриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка". Визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 26.04.2023. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича.

Зі змісту заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про грошові вимоги до боржника вбачається, що станом на день подання заяви боржник має податковий борг у розмірі 93 311,69 грн, зокрема: по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 88 568,30 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване юридичними особами у розмірі 4 743,39 грн.

Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб виник в результаті самостійного декларування боржником податкових зобов`язань.

Так, відповідно до поданого банкрутом податкового розрахунку земельного податку № 9020298373 від 08.02.2022 задекларовані до сплати у бюджет податкові зобов`язання по орендній платі за землю по термінам сплати, а саме:

- по терміну сплати 02.03.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.03.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 03.05.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.05.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.06.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 01.08.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.08.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.09.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 31.10.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн;

- по терміну сплати 30.11.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 8856,83 грн.

Всього задекларовано та не сплачено у бюджет орендної плати за землю на суму 88 568,30 грн.

Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості виник в результаті самостійного декларування боржником податкових зобов`язань. Відповідно до поданої ТОВ Заготзерно-Новогупалівка декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9023502468 від 10.02.2022 ним задекларовані до сплати у бюджет податкові зобов`язання по термінам сплати, а саме:

- по терміну сплати 29.04.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 1581,13 грн;

- по терміну сплати 29.07.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 1581,13 грн;

- по терміну сплати 31.10.2022 задекларовано до сплати суму зобов`язання у розмірі 1581,13 грн.

Всього задекларовано та не сплачено у бюджет податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості суму 4 743,39 грн.

Відхиляючи грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області у розмірі 75 598,03 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що грошового зобов`язання зі сплати відповідних податкових платежів не існувало у боржника станом на час визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, адже у поданих ним розрахунку та декларації встановлений строк їх сплати, який припадає на період після дати визнання його банкрутом, а згідно з ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у т.ч. зі сплати податків та зборів.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок місцевого господарського суду безпідставним та помилковим.

Так, за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом: виникнення об`єкту оподаткування, обчислення платником суми податкового зобов`язання, подання декларації, сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що термін сплати грошового зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за самостійно поданими податковими розрахунками земельного податку та декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, настав після визнання боржника банкрутом, адже грошове зобов`язання боржника зі сплати вказаних платежів вже існувало на час визнання його банкрутом, а згідно з ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Відтак, заявлені податковим органом у ліквідаційній процедурі грошові вимоги у загальному розмірі 93 311,69 грн., де 88 568,30 грн. - податковий борг по орендній платі за землю та 4 743,39 грн. - податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є обгрунтованими та підлягають визнанню у повному обсягу.

З урахуванням вищевикладеного, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21 слід скасувати в частині відхилення грошових вимог у сумі 75 598,03грн., як таку, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області у розмірі 75 598,03грн. В решті оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті ГУ ДПС у Запорізькій області судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7443,00грн. слід покласти на боржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023р. у справі № 904/6959/21 скасувати в частині відхилення грошових вимог у сумі 75 598,03грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заготзерно-Новогупалівка" в розмірі 75 598,03грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 18.06.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз