Рішення

від 18.06.2024 по справі 904/1492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1492/24

за позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в якому просить суд:

- визнати недійсними пункт 3.2. третього розділу договору № БСК-133-1910 від 04.03.2022 року укладеного між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Тернопільській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Тернопільській області безпідставно отримані кошти у вигляді сплаченого податку на додану вартість в розмірі 3 162,50 грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Тернопільській області 3 відсотки річних у розмірі 78,50 грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Тернопільській області інфляційні втрати у розмірі 727,70 грн.

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором поставки від 04.03.2022 №БСК-133-1910 податку на додану вартість у розмірі 3 162,50 гривень та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, тому пункт 3.2 договору в часині включення до договірної ціни податку на додану вартість підлягає визнанню недійсним, а сплачені кошти у сумі 2224,33 162,50 грн є безпідставно набутим майном.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.05.2024.

17.05.2024 від представника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання 22.05.2024 представник позивача та представник відповідача не з`явилися.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 18.06.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2024, представник позивача не з`явився (в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника); представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 22.05.2024) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" 22.05.2024 о 14:57 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" відзив на позов не подало.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 у справі №904/1492/24 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 у справі №904/1492/24 доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" до електронного кабінету 03.05.2024 о 13:15 год.

Виходячи зі змісту приписів частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 18.06.2024 ухвалено рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (постачальник) та між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (покупець) укладений договір поставки №БСК-133-1910, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товар, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: бензин А-95 Energy, дизпаливо Energy, газ нафтовий, скраплений, Код ДК 021:2015-09130000-9.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 18 975,00 грн, у тому числі ПДВ

В силу підпункту 5.2.2. пункту 5.2. договору скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Пунктом 4.1. договору поставки встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та проставлення печаток сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1 договору).

Даний договір діє до 31.12.2022 (пункт 10.2 договору).

На виконання договору поставки від 04.03.2022 №БСК-133-1910, відповідно до видаткової накладної від 04.03.2022 №0133/0000538 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" поставлено 1 Державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області товар на загальну суму 18 975,00 грн., в тому числі ПДВ 3 162,50 грн., який оплачено 1 Державниму пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

28.07.2023 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" претензію №6431-424/6431 від 27.07.2023 щодо повернення суми ПДВ, в тому числі й за договором поставки від 04.03.2022 №БСК-133-1910 у розмірі 3 162,50 грн., яка залишилась без відповіді.

Позивач зазначає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором поставки від 04.03.2022 №БСК-133-1910 податку на додану вартість у розмірі 3 162,50 гривень та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, тому пункт 3.2 договору в часині включення до договірної ціни податку на додану вартість підлягає визнанню недійсним, а сплачені кошти у сумі 2224,33 162,50 грн є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є визнання недійсним пункту 3.2 договору поставки від 04 березня 2022 року №БСК-133-1910, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків; стягнення з відповідача на користь позивача 3 162,50 грн. безпідставно отриманих коштів, 78,50 грн. 3% річних, 727,70 грн. інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки від 04.03.2022 №БСК-133-1910, наявність / відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість, наявність / відсутність підстав для визнання недійсним пункту 3.2 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність / відсутність підстав для стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включену до ціни товару.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відтак, операції з постачання 1 Державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Тернопільській області пального (бензину) за договором поставки № БСК-133-1910 від 04.03.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

За таких обставин, недотримання при укладенні договору поставки № БСК-133-1910 від 04.03.2022 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пункту 3.2 договору поставки № БСК-133-1910 від 04.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" та 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Тернопільській області.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму 3 162,50 грн сплачений податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, суд погоджується з доводами позивача про необхідність повернення суми 3 162,50 грн в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 05.03.2022 по 31.12.2023 у сумі 78,50 грн та втрати від інфляції у сумі 727,70 грн за період з березня 2022 року по вересень 2023 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсними пункт 3.2. третього розділу договору № БСК-133-1910 від 04.03.2022 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) та 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вулиця Коляревського, 22А, ідентифікаційний код 38201601) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вулиця Коляревського, 22А, ідентифікаційний код 38201601) 3 162,50 грн. безпідставно отриманих коштів, 78,50 грн. 3% річних, 727,70 грн. інфляційних втрат, 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2024

Суддя Ю.А. Бажанова