Ухвала

від 18.06.2024 по справі 908/1701/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.2024 Справа № 908/1701/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко Михайло Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви вих. без номеру від 13.06.2024 (вх. №1850/08-07/24 від 13.06.2024)

за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , котедж, РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про повернення безпідставно набутого майна (коштів) в розмірі 947056,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 947056,11 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:01:012:0114, площею 0,1293 га, за адресою: АДРЕСА_3 , без укладання договору оренди земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 11, 16, 181, 526, 632, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 122, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. 289 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження за поданою позовною заявою виходячи з такого.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у ст. 20 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Частиною 3 ст. 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо стягнення з відповідачів доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 947056,11 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:01:012:0114, площею 0,1293 га, за адресою: АДРЕСА_3 , без укладання договору оренди земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що ОСОБА_1 (відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2) є власниками (по 1/2 частині) нежитлової будівлі літ. А, яка знаходяться за вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ), розташована на земельній ділянці розміром 0,1293 га, кадастровий номер 2310100000:01:012:0114. Посилаючись на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 351392478 від 23.10.2023, позивач вказує, що відповідачі набули вказане нерухоме майна у спільну часткову власність на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2016, укладеного між Приватним підприємством «АНХІП» (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці). Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачами не укладався.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Доказів здійснення відповідачами господарської діяльності з використанням зазначеної в позові земельної ділянки позивач не надав.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, дата запису: 08.07.2014, тобто до укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.02.2016. Відомості щодо ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Отже, матеріали справи не містять як доказів наявності у відповідачів статусів фізичної особи-підприємця у визначений в позові спірний період, так і доказів використання відповідачами об`єкту нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, у господарській діяльності на час звернення позивача із позовом у цій справі, в той час як відповідно до ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають саме у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Сама по собі наявність у відповідачів нерухомого майна не свідчить про його використання в господарській діяльності.

Таким чином, оскільки фактично спір виник з приводу користування відповідачами земельною ділянкою шляхом розміщення на ній належного відповідачам майна, відповідачі є фізичними особами, не мають статусу фізичної особи-підприємця, докази здійснення відповідачами господарської діяльності та використання належного їм майна з цією метою відсутні, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд зауважує, що позовна заява містить обґрунтування підсудності спору Жовтневому суду м. Запоріжжя, тобто суду цивільної юрисдикції, однак подана до Господарського суду Запорізької області.

З огляду на викладене, у відкритті провадження належить відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч.ч. 3, 6 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів відповідно до ст. 19 ЦПК України.

Суд не здійснює повернення матеріалів позовної заяви позивачу в паперовій формі, оскільки позовна заява подана в електронному вигляді в системі «Електронний суд».

Судовий збір за розгляд поданої позовної заяви позивачем не сплачено, тому суд не вирішує питання про повернення позивачу судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статями 20, 175, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 908/1701/24 за позовною заявою Запорізької міської ради до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) в розмірі 947056,11 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали суддею.

Ухвалу підписано суддею 18.06.2024.

Суддя М.В. Мірошниченко