Рішення

від 17.06.2024 по справі 909/355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/355/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс",

до відповідача: Коломийської центральної районної аптеки № 31,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 13 035,03 грн.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Коломийської центральної районної аптеки № 31 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 13 035,03 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повної оплати вартості отриманого товару на підставі договору купівлі-продаж, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 13 035,03 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 16.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та постановив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 16.04.2024 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 17.04.2024, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 16.04.2024. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2024 з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". Відзив на позов не надав.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Як вбачається із ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

01 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Коломийською центральною районною аптекою № 31 (по договору -покупець/по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продаж №1-000069084 (далі - Договір).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками. В судовому засіданні недійсним не визнавався.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору продавець зобов`язався передати покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення, інші хімічні та допоміжні речовини, далі - товар, а останній (покупець) в сою чергу зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах зазначених у Договорі та видатковій накладній.

Згідно п.2.1. договору кількість Товару зазначається у рахунку-фактурі та (або) видатковій накладній, які видаються покупцю на підставі заявки (вимоги, якщо це передбачено законодавством).

Відповідно до п.3.1. договору остаточна ціна зазначається у рахунку-фактурі та (або) видатковій накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3. договору строк оплати зазначається у видаткових накладних. У разі не зазначення строку оплати у видатковій накладній покупець зобов`язаний розрахуватися за отриманий Товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до видаткових накладних № СВD000012255 від 01.05.2023 та № СВD00012256 від 01.05.2023, копії яких знаходяться в матеріалах справи, товар був отриманий покупцем 03 травня 2023 року на загальну суму 13 035 грн 03 коп. разом з ПДВ.

На умовах визначених договором, оплата за видатковими накладними СВD000012255 від 01.05.2023 та № СВD00012256 від 01.05.2023 повинна була бути здійснена Покупцем до 10 травня 2023 року.

Проте, станом на 11 грудня 2023 року відповідач так і не розрахувався з позивачем за поставлений останнім товар в розмірі 13035 грн 03 коп. чим порушив майнові права позивача та норми передбачені законодавством України.

Вказана обставина, зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору купівлі-продаж №1-000069084 від 01.01.2017, який за правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1).

З урахуванням зазначених норм закону та встановлених обставин по справі, суд встановив факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого відповідно до спірного договору товару.

З огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України).

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 035,03 грн. заборгованості обґрунтовані та належать до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір за подання даного позову до суду в розмірі 3028,00 грн, що відповідає встановлено розрахунку сплати за його подання. Разом з тим, у позовній заяві зазначив про відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу відповідач надав суду такі докази: копію Договору про надання правничої допомоги від 05.12.2023 , копія Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 05.12.2023 .

Відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги від 05.12.2023 та Додатку до нього, укладених між позивачем по справі та адвокатом Волковим Юрієм Олександровичем сторонами визначено розмір виплати за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми гонорару в розмірі 5000 грн 00к. із визначенням найменування наданих послуг (описом виконаних робіт) (п. 1 Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 05.12.2023 ).

Статтею 129 ГПК України встановлено, що у разі задоволення позову інші витрати (в спірному випадку витрати на правничу допомогу) понесені в зв`язку з розглядом справи, слід відшкодувати за рахунок відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В спірному випадку витрати понесені позивачем подано позивачем при поданні позову до суду, тобто до початку судових дебатів.

Вказані витрати суд вважає обгрунтованими, співмірними та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн 00 к.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено в повному обсязі) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс" до Коломийської центральної районної аптеки № 31 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 13 035,03 грн. - задовольнити.

Стягнути з Коломийської центральної районної аптеки № 31 (вул. Січових Стрільців, 23, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200, код 01977607) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Исток-Плюс" (бул.Вінтера,2, м.Запоріжжя, 69096, код 23288728) 13 035,03 грн. (тринадцять тисяч тридцять п`ять гривень три копійки) заборгованості, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) - судового збору та 5 000,00 грн. (п`ять тисяч) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда