Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/17524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/17524/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва»

про стягнення 37 280,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» (надалі - ПрАТ «Просто-Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» (надалі - Управління по ремонту) про стягнення 37 280,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Просто-Страхування» на підставі договору «Просто-Каско Плюс» №1801867 від 26.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля BMW 318i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженням позивача, вказана ДТП сталась внаслідок недотримання відповідачем чинних норм та стандартів щодо утримання автомобільних доріг загального користування, а відтак вказує, що обов`язок з відшкодування йому збитків у розмірі 37 280,00 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду в апеляційному порядку постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №755/6093/19 законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 поновлено провадження у даній справі та запропоновано сторонам у справі протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення з урахуванням встановлених у постанові Київського апеляційного суду від 23.07.2020 у справі №755/6093/19 обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

26.11.2018 між ПрАТ «Просто-Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір «Просто-Каско Плюс» №1801867 (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем BMW 318i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

14.02.2019 близько 21:00 год. в м. Києві, на вул. Гната Хоткевича, 10 сталась ДТП за участю автомобіля BMW 318i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортного засобу.

За твердженням позивача, ОСОБА_2 , будучи посадовою особою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва», яка відповідає за експлуатаційний стан ділянки проїзної частини, 14 лютого 2019 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, на перехресті вулиць Хоткевича - Усенка, у місті Києві, порушив правила норм та стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху /ДСТУ 3587-97/, не вжив заходів щодо ліквідації вибоїн/перша - 0,7 м*0,5 м, глибиною 0,25 - 0,27 м, друга - 1,1 м*0,5 м, глибиною 0,2 м, третя - 0,4 м*0,6 м, глибиною 0,22 м/, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , на підтвердження чого до позову додана копія постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №755/6093/19, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №135038, складеного 14.02.2019 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW 318i, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 62 354,14 грн.

На підставі страхового акту №135038 від 25.02.2019 позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, сплатив на рахунок СТО відшкодування завданої шкоди у розмірі 28 618,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3650 від 26.02.2019, а частину страхового відшкодування розмірі 8 662,00 грн. зарахував у сплату недоплаченої частини страхової премії.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за Договором відповідно до його умов, здійснивши відшкодування завданих збитків, а саме у загальному розмірі 37 280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3650 від 26.02.2019 та страховим актом №135038 від 25.02.2019.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.05.2019 у справі №755/6093/19 ОСОБА_2 як посадову особу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

При цьому, вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, яка відповідає за експлуатаційний стан ділянки проїзної частини, 14 лютого 2019 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, на перехресті вулиць Хоткевича - Усенка у місті Києві, порушив правила норм та стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху /ДСТУ 3587-97/, не вжив заходів щодо ліквідації вибоїн/перша - 0,7 м*0,5 м, глибиною 0,25 - 0,27 м, друга - 1,1 м*0,5 м, глибиною 0,2 м, третя - 0,4 м*0,6 м, глибиною 0,22 м/, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2020 провадження у справі №755/6093/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, фактично постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2020 у справі №755/6093/19, яка набрала законної сили, встановлено факт відсутності вини посадової особи відповідача - ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді за участю транспортного засобу BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Частинами 1-2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частин 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Таким чином, позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування наявності у відповідача грошового зобов`язання по сплаті позивачу страхового відшкодування у розмірі 37 280,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий