Рішення

від 18.06.2024 по справі 910/3872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/3872/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРОНА-АРТ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 7, перший поверх, ідентифікаційний код 25287706)

про стягнення 48 434, 47 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРОНА-АРТ" (далі - відповідач) про стягнення 48 434, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №1532654-01 від 21.11.2018 в частині оплати отриманої теплової енергії, у зв`язку з чим за період з березня 2020 по січень 2024 утворилась заборгованість у розмірі 31 134, 58 грн, заборгованість за послуги з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення (ВКО ЦО) у розмірі 440, 22 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 13 736, 33 грн інфляційних втрат та 3 123, 34 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 залишено позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

11.04.2024 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 25.04.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600261026497.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

21.11.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРОНА-АРТ" (далі - абонент) укладено договір №1532654-01, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Теплопостачальна організація, згідно пункту 2.2.1. договору зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Абонент, в свою чергу, згідно умов підпунктів 2.3.1, 2.3.2, пункту 2.3. договору зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України "Про комерційний облік".

Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку №1 до договору (пункт 5.2 договору).

Цей договір набуває чинності з « 01» 05 2018 року та діє до « 15» 04 2019 року (пункт 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4.).

За умовами пункту 1 додатку №1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії "Абоненту") теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 34, 101 Гкал/рік з: приєднаним тепловим навантаженням УQ = 0,0165 Гкал/годину. Дата зняття абонентом показників приладів обліку 25 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою вул. Волоська, 42 не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень (пункт 4 додатку №1 до договору).

У додатку №3 до договору сторонами затверджено тариф на теплову енергію, а саме: Розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1553, 86 грн/Гкал без ПДВ (пункт 1 додатку №3 до договору); За півторакратне заповнення мережевою водою теплопостачальною організацією теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витоку абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю теплопостачальній організації за тарифом 14, 01 грн/тону (без урахування ПДВ) і теплової енергії в мережевій воді за тарифами згідно п. 1 цього додатку (пункт 2 додатку №3 до договору); Можлива зміна тарифів в період дії цього договору (пункт 3 додатку №3 до договору).

Додатком №4 до договору сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі (п. 1 додатку №4). Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (п. 2 додатку №4). Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. №42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (п. 3 додатку №4).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснювало постачання відповідачу теплової енергії, що підтверджується копіями корінців нарядів на включення та відключення будинку до/від теплопостачання, акту прийняття теплового вузла обліку, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостей споживання теплової енергії, облікових карток, актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період, які є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 28.03.2018 року у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 року у справі №910/6654/17 та від 12.10.2018 року у справі №910/30728/15.

Про належне виконання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ним умов договору постачання теплової енергії.

Тоді як, відповідач свого обов`язку з оплати отриманої протягом періоду з березня 2020 по березень 2022 року теплової енергії належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг в розмірі 31 134, 58 грн.

Крім того, оскільки будинок за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 42а обладнаний приладом обліку теплової енергії (лічильником), за твердженням позивача, відповідач своєчасно не вносив плату за послуги з обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення (ВКО ЦО), у зв`язку з чим позивачем також нараховано заборгованість за дану послугу у розмірі 440, 22 грн, яка виникла у період з березня 2021 по вересень 2021 року.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).

Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до пункту 2 додатку 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору з додатками, строк виконання грошового зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов`язку щодо оплати спожитої теплової енергії за договором не виконав.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.

Суд зазначає, що акти приймання-передавання товарної продукції: №3/2020-1532654-01 від 31.03.2020 за березень 2020 року, №4/2020-1532654-01 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, №10/2020-1532654-01 від 31.10.2020 за жовтень 2020 року, №11/2020-1532654-01 від 30.11.2020 за листопад 2020 року, №12/2020-1532654-04 від 31.12.2020 за грудень 2020 року, №1/2021-1532654-01 від 31.01.2021 за січень 2021 року, №2/2021-1532654-01 від 28.02.2021 за лютий 2021 року, №3/2021-1532654-01 від 31.03.2021 за березень 2021 року, №4/2021-1532654-01 від 30.04.2021 за квітень 2021 року, №10/2021-1532654-01 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року, №12/2021-1532654-01 від 31.12.2021 за грудень 2021 року, №3/2022-1532654-01 від 31.03.2022 за березень 2022 року та акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписані тільки з боку позивача.

Водночас, доказів належного виконання відповідачем умов п. 3 додатку №4 до договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови абонента від підписання таких актів або ж заперечень щодо відомостей, відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.

Таким чином, факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання теплової енергії.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт постачання позивачем відповідно до умов договору теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати спожитої теплової енергії в сумі 31 134, 58 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в цій частині.

У той же час, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання централізованого опалення (ВКО ЦО) в сумі 440, 22 грн, що нарахований у період з березня 2021 по вересень 2021 року, позаяк позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами підстав виникнення спірної суми і судом таких не встановлено, зокрема не є такими доказами складені позивачем в односторонньому порядку акти надання послуг з обслуговування вузла комерційного обліку: №153265411780100/03/2021 від 31.03.2021, №153265411780100/06/2021 від 30.06.2021, №153265411780100/09/2021 від 30.09.2021 та акт звіряння взаєморозрахунків за період з 03.2020 по 01.2024, в той час як умовами договору №1532654-01 від 21.11.2018 порядку нарахування та оплати відповідачем зазначених послуг не передбачено.

При цьому, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену теплову енергію, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 123, 34 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 736, 33 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРОНА-АРТ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 7, перший поверх, ідентифікаційний код 25287706) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 31 134 грн 58 коп., 3% річних у розмірі 3 123 грн 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 736 грн 33 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 000 грн 47 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2024

Суддя Л.Г. Пукшин