Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/3926/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2024Справа № 910/3926/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони

Південного регіону

(25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 3;

ідентифікаційний код: 3829636326)

в інтересах держави в особі 1) Головного управління Національної гвардії України

(03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А;

ідентифікаційний код: 08803498)

2) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГАРС"

(01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21;

ідентифікаційний код: 37072107)

про стягнення 1 105 440, 00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону (далі - позивач) в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГАРС" (далі-відповідач) про стягнення 1 105 440, 00 грн. штрафних санкцій у зв`язку із невиконанням умов Державного контракту (Договору) №222/АТМ на поставку товарів оборонного призначення від 24.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 позовну заяву Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону поданої в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без руху позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.04.2024 та 12.04.2024 до суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви, якими зазначені в ухвалі суду від 05.04.2024 недоліки були усунуті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/3926/24 від 19.04.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.05.2024 року.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0600262718996 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/3926/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Протокольною ухвалою суду від 29.05.2024 суд закрив підготовче провадження та за погодженням із сторонами призначив справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024.

У судове засідання 12.06.2024 з`явився представник прокуратури та представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримали, інші представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 12.06.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника прокурора та позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.10.2023 між Замовником - військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, та Виконавцем, ТОВ «БІГАРС», укладено державний контракт (договір) № 222/АТМ на поставку товарів оборонного призначення (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов`язався у 2023 році поставити Замовнику товар з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану оборонного призначення за кодом ДК 021-2015:34730000-3 - Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів, а саме Гідропідсилювач SC-7206 p/n 704А44831172 , обсяг і характеристики якого визначені у Специфікації товару, а замовник - оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 9 Договору ціна товару становить 5' 640' 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 19 Договору передача Виконавцем та приймання Замовником товару за Контрактом здійснюється відповідно до Специфікації та оформляється актом приймання-передачі.

До акту приймання-передачі додаються: рахунок-фактуру; видаткову накладну на Товар (оригінал); документи, що підтверджують якість Товару (паспорт, формуляр, сертифікат, тощо).

Датою приймання замовником товару є дата підписання замовником акту приймання-передачі (п. 21 Договору).

Відповідно до п. 26 Договору виконавець зобов`язаний поставити товари замовнику у строк до 15.11.2023.

Згідно з п. 34 Договору виконавець зобов`язаний, зокрема, організовувати поставку Товару та її здачу Замовнику.

Відповідно до п. 35 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Контракту.

Згідно з п. 36 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки Товару за бюджетні кошти Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача 710 640,00 грн. - пені за прострочення терміну поставки та 394 800,00 грн. - штрафу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У відповідності до пункту 36 Договору за порушення строку поставки Товару, зазначеного у письмовій заявці Позивача, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару.

За твердженням прокуратури, котре належними та допустимими доказами не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГАРС", що Відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, Товар не поставив взагалі.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що він має право нарахувати Відповідачу пеню та штраф за прострочення виконання останнім зобов`язання.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що заявлена до стягнення сума пені та штрафу є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою. З огляду на що, суд задовольняє вимоги про стягнення із відповідача 710 640,00 грн. - пені та 394 800,00 грн. - штрафу. Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, які має сплатити ТОВ «БІГАРС» за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару складає 1105440,00 грн.

Щодо наявності у Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону представляти інтереси держави в межах даного спору.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, а основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (далі - ТОВ «БІГАРС») договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, необхідного для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану, зумовлює необхідність для захисту інтересів держави та відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання - належного забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повітряним транспортом.

Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, у зв`язку з чим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при стягненні штрафних санкцій, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури.

За таких обставин, неналежне виконання ТОВ «БІГАРС» договірних зобов`язань перед військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку.

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного легіону листами від 06.03.2024 № 37-5-6-616 вих-24 та № 37-5-6-616 вих-24 проінформувала Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

З відповідей на зазначені листи вбачається, що вказані юридичні особи з позовними заявами про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах не зверталися та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомили.

Надалі на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 22.03.2024 № 37-5-6-786 вих-24 та від 22.03.2024 № 37-5-6-787 вих-24 проінформувала Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних сформувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України, зокрема, є захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.12.2018 № 986, військова частина є суб`єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна.

Основним завданням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є авіаційне забезпечення військових частин та підрозділів Національної гвардії України під час виконання службово-бойових завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, а також у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону.

Як складова сил оборони військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії бере участь у відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту та виконання завдань територіальної оборони.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до покладених на неї завдань і функцій зобов`язана, зокрема, вести воєнні (бойові) дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну, виконувати завдання територіальної оборони; надавати допомогу під час виконання заходів правового режиму воєнного стану; здійснювати взаємодію зі Збройними Силами України під час проведення загальновійськових, широкомасштабних бойових операцій та службово-бойових завдань.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах (Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 ).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Отже, суд приходить до висновку, що звернення прокурора до суду з даним позовом фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - забезпечення законності належного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГАРС" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21; ідентифікаційний код: 37072107) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А; ідентифікаційний код: 08803498) 710 640,00 грн. - пені, 394 800,00 грн. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГАРС" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21; ідентифікаційний код: 37072107) судовий збір у розмірі 16 581,60 грн на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пирогівська, 11, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код: 38296363).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2024

Суддя М.О. Лиськов