Рішення

від 18.06.2024 по справі 910/1804/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/1804/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "ДІПТРАНСГАЗ"

про стягнення 276 377,61 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Унібрук" (далі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "ДІПТРАНСГАЗ" (далі - відповідач) про стягнення 276377,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 109/2023 від 12.07.2023 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1804/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 20.02.2024 була отримана позивачем 20.02.2024 в електронному кабінеті.

Ухвала суду від 20.02.2024 про відкриття провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак рекомендоване поштове відправлення № 0600251059060 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною невручення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвалу суду від 20.02.2024 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 109/2023, за умовами якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача бетонні вироби (далі - товар), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 загальна ціна договору складається із сум, зазначених у накладних за кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% оплати вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної в термін, що не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Вказаний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем у період з 13.07.2023 по 24.10.2023 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 511 485,36 грн, що підтверджується видатковими накладними доданими до позовної заяви.

Проте, як вказує позивач, відповідачем частково здійснено розрахунок за поставлений та отриманий товар у розмірі 271 157,00 грн, у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 240 328,36 грн.

Крім того, 18.12.2023 позивач звертався до відповідача з листом вимогою № 61/300 від 15.12.2023, в якій вимагав протягом семи днів сплатити заборгованість у розмірі 240 328,36 грн, проте, як вказує позивач, вказаний лист-вимога залишений відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів оплати поставленого товару на суму 240 328,36 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в заявленому до стягнення розмірі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36 049,25 грн штрафу.

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що останній є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору та вимог законодавства, а відтак, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 36 049,25 грн (240328,36*15/100) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачена позивачем сума судового збору підлягає покладенню на відповідача в розмірі 3 316,53 грн.

Судом враховано, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 145,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 147 від 14.02.2024, вказана сума становить 1.5% ціни позову.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд», сума судового збору мала сплачуватись з коефіцієнтом 0,8 та становити 3 316,53 грн.

Також суд зазначає, що переплачена сума судового збору в розмірі 829,12 грн (4145,65-3316,53) може бути повернута позивачеві за клопотання в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Крім того, в позовній заяві позивачем вказувалось про те, що останнім очікується понесення судових витрат на правничу допомогу, докази чого будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на момент ухвалення рішення суду у даній справі позивачем не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим у суду на момент прийняття рішення відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у даній справі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ "ДІПТРАНСГАЗ" (01601, м.Київ, вул.. Еспланадна, буд. 20, код 34047002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук" (77552, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Вигода, вул. Д. Галицького, 34, код 40824985) 240 328,36 грн (двісті сорок тисяч триста двадцять вісім грн 36 коп.) основного боргу, 36 049,25 грн (тридцять шість тисяч сорок дев`ять грн 25 коп.) штрафу, 3 316,53 грн (три тисячі триста шістнадцять грн 53 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 18.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова