Ухвала

від 18.06.2024 по справі 910/7384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/7384/24

За заявою Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (01021, м. Київ вул. Шовковична, буд. 12Б)

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалбуд» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 152)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 65 615, 48 грн

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалбуд» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 65 615, 48 грн заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.03.2019 №43-к/19.

Заява обґрунтована тим, що боржник після здачі майна за актом приймання-передання від 30.06.2021 за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.03.2019 №43/19 та по 15.07.2021 не здійснював оплату за надані послуги із відшкодування витрат балансоутримувача, у зв`язку з чим станом на 13.06.2024 за боржником утворилась заборгованість у розмірі 65 615, 48 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України).

Суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Заявник стверджує, що у період з 30.06.2021 по 15.07.2021 боржник повинен відшкодувати витрати балансоутримувача. Проте, боржник лише частково здійснював оплати та із запізненням, у зв`язку з чим заборгованість боржника становить 65 615, 48 грн.

Проте, суд констатує, що у матеріалах справи наявний Акт приймання-передавання від 30.06.2021, яким засвідчено передання нежитлового приміщення з оренди в належному стані орендодавцю - заявнику, тобто балансоутримувачу за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №43-к/19 від 22.03.2019.

Крім того, Додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до Договору про відшкодування витрат та Додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до Договору оренди сторони - заявник та боржник, погодили припинити дію Договору відшкодування та Договору оренди за взаємною згодою сторін з 30.06.2021.

Таким чином, позивач не довів взагалі право виникнення у нього грошової вимоги до боржника у період з 01.07.2021 та по 15.07.2021, коли відповідні Договори вже припинили свою дію.

В будь-якому разі, заявник взагалі не надав суду розрахунку виниклої заборгованості у розмірі 65 615, 48 грн із зазначенням того, які саме витрати ним було понесено.

Таким чином, заявник не довів виникнення у нього грошової вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України існують підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 234 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» у видачі судового наказу.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких