Рішення

від 18.06.2024 по справі 526/14/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/14/23

Провадження № 2/526/103/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

прокурора Тишкевич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/14/23 за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Гресь Анастасії в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

з участю представника відповідача ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

03 січня 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури Гресь Анастасія звернулася до суду в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді від 10 травня 2023 року провадження у зазначеній справі відкрито.

22 травня 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направило до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись до управління з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га повідомив, що він раніше не використовував право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки. Головному управлінню не було відомо про земельну ділянку, яку надано ОСОБА_1 на підставі наказу від 11.12.2020, тому було розроблено проект землеустрою і надано ОСОБА_1 земельну ділянку у власність.

30 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання.

Прокурор Сумської окружної прокуратури Тишкевич Л.В. позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримала, просила витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924485200:05:000:3361), розташовану на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, яку вона отримала у власність в результаті купівлі її у ОСОБА_1 .. Встановлено, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на приватизацію земельної ділянки на території як Чернігівської, так і Сумської областей, в той час як громадянин України може скористатися правом на приватизацію лише один раз. Також просила стягти з відповідачів понесені судові витрати.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Литвиненко М.О. в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його безпідставним, суду пояснив, що прийняття наказу Головного управління про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки у власність відповідачам, враховуючи положення статей 125,126 ЗК України не пов`язано з виникненням права власності, не є оформленням права власності. Також пояснив, що не було підстав для відмови у наданні земельної ділянки, оскільки в заяві особа вказала, що не використала право на безкоштовну приватизацію, а в діяльність державних реєстраторів вони не втручаються, тому не можуть перевірити дану інформацію. Крім того, вони не мають спільних баз з Чернігівським Держгеодастром для використання та перевірки інформації про використане громадянами право на приватизацію земельної ділянки.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов та клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши письмові матеріали справи, суди приходить до наступних висновків.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від11 грудня 2020 року № 25-17675/14-20-сг ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424482600:07:001:0424) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Гучинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (право власності зареєстровано 15.01.2021).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від16 грудня 2020 року № 18-36450/16-20-сгдержавним реєстратором виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області Рекухою С.О. 30.03.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482600:07:001:0424, номер запису 41291265.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від16 грудня 2020 року № 18-36450/16-20-сгзатверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.

21 квітня 2021року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, який посвідчено приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області Дячок В.О., за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила названу земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від16 грудня 2020 року № 18-36450/16-20-сг використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, оскільки така ж земельна ділянка по даному виду використання була первісно виділена йому згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від11 грудня 2020 року № 25-17675/14-20-сг.

Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальноївласності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектара.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких обставин, реалізація повноважень Головного управлінняДержгеокадастру у Сумській області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

Водночас, земельна ділянка загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером5924485200:05:000:3361, що знаходиться в адміністративних межах Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

При цьому ОСОБА_2 здійснила придбання оспорюваної земельної ділянки у особи, яка з огляду на викладені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

В пунктах 38, 39 постанови Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 916/3727/15 вказано, що за змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння, за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Такий захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20 зазначено, що: рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. [...] суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи вказане, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

ОСОБА_2 не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв`язку із таким втручанням, оскільки ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, законодавцем визначений механізм захисту майнових прав покупця.

Крім того, касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 вказав, що державна реєстрація прав є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 916/1636/21, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17/ від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно, з порушенням належного правового механізму, а тому вона підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на користь Рожковицької сільської ради , яка є розпорядником цих земель.

Також суд вважає, що звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо безоплатної передачі земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її території для потреб держави, яка вибула з її розпорядження незаконно.

Недотримання відповідачем вимог законодавства України безумовно порушує також публічні інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері, тому прокурор правомірно, в межах своїх повноважень звернувся до суду за захистом публічних прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити, оскільки в ході розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 двічі реалізував своє право на приватизацію земельної ділянки одного виду, тому друга приватизована земельна ділянка підлягає поверненню тому органу місцевого самоврядування, з якого вона вибула.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В даному випадку позов був оплачений прокуратурою за дві позовні вимоги, а також судовий збір сплачено за заяву про забезпечення позову. Згодом позивач, відповідно до п.2 ч.2 ст. 49ЦПК України зменшив обсяг позовних вимог до однієї вимоги, тому з відповідачів слід стягнути судовий збір за одну позовну вимогу та за заяву про забезпечення позову по 1911.25 грн. з кожного.

Також Чернігівській окружній прокуратурі слід повернути судовий збір в сумі 2481 грн., сплачений за одну позовну вимогу в зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Гресь Анастасії в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924485200:05:000:3361), розташовану на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.

Повернути Чернігівській окружній прокуратурі судовий збір в сумі 2481 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1911.25 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Середино-Будська міська рада, Шосткинського району, Сумської області, місцезнаходження вул. Центральна, 25, м. Середина-Буда, Шосткинського району, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 24006272.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, місцезнаходження вул.Супруна, 32, м. Суми, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39765885.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 18 червня 2024 року.

Головуюча: Л. В. Максименко