Рішення

від 18.06.2024 по справі 912/910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуСправа № 912/910/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/910/24

за позовом гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ЛОГІСТІК", вул. Городня, 4, с. Липове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27609

про розірвання трудового договору

Представники сторін участі не брали,

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ЛОГІСТІК" (далі - ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК") з вимогою розірвати трудовий договір, укладений між позивачем та ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що маючи намір звільнитись із посади директора товариства, розмістила оголошення про проведення загальних зборів товариства, на які засновник товариства не з`явився. Місцезнаходження засновника відповідача позивачу невідоме, у зв`язку з чим було порушено її конституційні права та позбавлено можливості припинити трудові правовідносини із товариством.

Ухвалою від 15.04.2024 суддя залишила позовну заяву гр. ОСОБА_1 без руху та надала строк для усунення недоліків.

23.04.2024 позивач подав суду клопотання про долучення документів до справи на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2024.

Ухвалою від 24.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/910/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.05.2024 о 12:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20.05.2024 до суду надійшла заява гр. ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, в якій зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі №912/910/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.06.2024 о 11:00 год.

У судовому засіданні 18.06.2024 відповідач не брав участі.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно сформованого судом запиту до підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" встановлено відсутність електронного кабінету ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", з підстав чого суд направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі в паперовій формі.

Ухвала суду від 24.04.2024 направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення з позначкою "Судова повістка" на адресу місцезнаходження ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка зазначена в позовній заяві.

Конверт з ухвалою від 24.04.2024 повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який в установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Крім того, господарський суд повідомив відповідача про призначення справи №912/910/24 до судового розгляду по суті на 18.06.2024 о 11:00 год шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судової влади України.

Таким чином, судом вжито всіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 18.06.2024 за відсутності представників сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 18.06.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

На підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", оформленого протоколом №1-11к від 15.11.2019 гр. ОСОБА_1 призначено на посаду директора з 19.11.2019.

Згідно наказу №1-к від 19.11.2019 гр. ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" з 19.11.2019 за сумісництвом з оплатою праці згідно штатного розпису.

Позивач зазначає, що трудовий договір у письмовій формі не укладався.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" є ОСОБА_1 , засновником (учасником) та кінцевим бенефіціаром ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" є громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , місце проживання якого зазначена така адреса: Московська область, м. Красногорськ, вул. Центральна, буд. 82.

Згідно з п. 1.4.1. Статуту ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", затвердженого Загальними Зборами учасників Товариства протоколом №02/7 від 02.07.2012 (далі - Статут), учасником Товариства є ОСОБА_2 , громадянин Російської федерації, паспорт № НОМЕР_1 , виданий Красногорським УВС Московської області 07.12.20002, місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 4.1. Статуту учасником Товариства є засновник Товариства та фізичні і юридичні особи, які набули права власності на частку в статутному капіталі Товариства в установленому чинним законодавством порядку.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків Учасників створено Статутний капітал у розмірі 2 750 000,00 грн (п. 6.1. Статуту).

Пунктом 10.1. Статуту передбачено, що управління Товариством та контролю за його діяльністю здійснюють наступні органи:

10.1.1. Загальні Збори Учасників Товариства (надалі за текстом - Загальні Збори Товариства).

10.1.2. Директор Товариства (надалі за текстом - Директор).

10.1.3. Ревізійна комісія Товариства (надалі за текстом - Ревізійна комісія).

Відповідно до п. 11.1., 11.5. Статуту вищим органом управління Товариством є Загальні Збори Товариства, до складу яких входять Учасник Товариства (або їх Представники). Загальні Збори Товариства мають право вирішувати будь-які питання, пов`язані з діяльністю Товариства.

Пунктом 11.6.3. Статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів Товариства належить призначення/утворення та відкликання директора Товариства та ревізійної комісії (ревізора).

У п. 11.7. Статуту передбачено, що за рішенням Загальних Зборів Товариства на директора може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції Загальних Зборів Товариства, крім функцій, які належать до виключної компетенції Загальних Зборів Товариства.

Загальні збори Товариства обирають з числа Учасників свого Голову, який організовує ведення протоколу. Протоколи повинні бути в будь-який час надані Учаснику. На письмову вимогу повинні видаватися засвідчені копії цих протоколів або витягів з них (п. 11.9. Статуту).

Згідно з п. 11.10. Статуту про проведення Загальних Зборів Товариства Учасник повідомляється персонально. Письмове повідомлення про скликання Загальних зборів буде вважатися зробленим належним чином, якщо воно надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграфом, або доставлене особисто на адресу Учасника з відміткою про вручення, не менш як за 30 календарних днів до дня проведення Загальних Зборів. Товариство не буде нести відповідальності перед Учасником за неповідомлення про дату скликання Загальних Зборів, якщо Учасник своєчасно не повідомив Директора Товариства про зміну свого місцезнаходження.

Відповідно до п. 11.12.-11.14. Статуту Загальні Збори Товариства скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові Загальні Збори Товариства скликаються Директором Товариства у наступних випадках: 11.13.1. у разі загрози банкрутства Товариства; 11.13.2. при необхідності вирішення питань, які віднесені до їх компетенції, а також при наявності інших обставин, якщо цього вимагають інтереси Товариства в цілому. Загальні Збори Товариства не мають права приймати рішення з питань, які не внесено до порядку денного без згоди усіх Учасників, які присутні на загальних зборах Товариства.

Положеннями п. 12.1.-12.4. Статуту визначено, що управління поточною діяльністю Товариством здійснюється Директором. Директор призначається Загальними Зборами Товариства на невизначений строк. З Директором може укладатися трудовий договір (контракт). Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належить до виключної компетенції Загальних Зборів. Директор підзвітний Загальним Зборам Товариства та організовує виконання їх рішень. Він не вправі приймати рішення, обов`язкові для Учасника Товариства.

Позивач зазначає, що до лютого 2022 року Товариство було зареєстровано та фактично знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Макарівська, буд. 1. Новою адресою відповідача зараз є - Україна, 27609, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Липове, вулиця Городня, 4. Перереєстрацію юридичної адреси Товариства здійснено без відома та участі позивача.

Як вказує позивач, 24.02.2022 з початку збройної агресії російської федерації до України та введенням режиму воєнного стану, ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" майже припинило свою господарську діяльність.

На підставі Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" банківські рахунки Товариства заблоковані. Будь-які рішення Товариства загальними зборами не можуть бути прийняті з причини відсутності бенефіціара Товариства.

Згідно Закону України "Про господарські товариства" процедура звільнення директора передбачає декілька етапів: 1. скликання загальних зборів; 2. проведення загальних зборів та погодження звільнення керівника; 3. підготовка відповідних документів і подання їх реєстратору, а також до органів контролю, банків, повідомлення контрагентів та призначення нового керівника.

Позивач стверджує, що провести таку процедуру не вдалося.

06.02.2024 на адресу ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" направлено рекомендованим листом з описом вкладення повідомлення про позачергове скликання загальних зборів учасників ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" та заяву гр. ОСОБА_1 про звільнення з посади директора за власним бажанням з 11.03.2024.

Згідно зазначеного повідомлення: дата проведення зборів: 11 березня 2024 року, час проведення зборів: 15:00, місце проведення зборів: Україна, 04050, м. Київ, вул. Макарівська, буд. 1, біля входу в будівлю. Порядок денний: 1. Звільнення директора Товариства на підставі поданої заяви. 2. Обрання нового директора Товариства.

Вказаний рекомендований лист з повідомленням про вручення повернувся позивачу з відміткою відділу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, повідомлення про позачергове скликання Загальних Зборів учасників ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", з порядком денним про звільнення директора та обрання нового директора опубліковано в газеті "Урядовий кур`єр" №30 (7690) від 10.02.2024.

Загальні збори учасників ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" не відбулися 11.03.2024, у зв`язку з неявкою учасника Товариства.

Позивач наголошує, що наразі місцезнаходження засновника Товариства невідоме та відсутня можливість його встановити.

Таким чином, за твердженням позивача, в силу відсутності засновника Товариства, гр. ОСОБА_1 не має можливості звільнитися у встановленому законодавством на підставі ст. 38 КЗпП України, що є порушенням її права на працю, на оплату праці, здійснення обов`язкових соціальних внесків.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності.

Згідно з ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

За приписами ч. 1-2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Згідно з ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 викладено висновок про те, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас, саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

При цьому, директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.

Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Вказане кореспондуються з положеннями Статуту, викладених у пунктах 11.5., 11.6.3., 11.10., 11.13.2., 12.1.-12.2.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) Товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган Товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

За інформацією, розміщеною на веб-сайті Укрпошта припинила приймання міжнародних поштових відправлень (МПВ), адресованих до Російської Федерації та Республіки Білорусь.

Вказане позбавляє гр. ОСОБА_1 з незалежних від неї причин можливості надіслати учаснику Товариства ОСОБА_2 повідомлення про проведення позачергових Загальних Зборів рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач дотримався порядку скликання загальних зборів учасників ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", шляхом направлення повідомлення за місцезнаходженням товариства та опублікуванням його в газеті "Урядовий кур`єр" у строк, формі та за змістом згідно Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і Статуту.

Виходячи із змісту повідомлення про скликання Загальних зборів, можна дійти висновку, що позивачем було чітко зазначено дату, час, місце проведення зборів та його порядок денний.

Також позивач подав заяву про звільнення з посади директора з 11.03.2024 за власним бажанням.

Враховуючи викладене та докази надані позивачем в підтвердження повідомлення учасника Товариства про скликання позачергових Загальних зборів, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як встановлено судом, скликані позивачем на 11.03.2024 позачергові Загальні збори учасників відповідача не відбулися.

Внаслідок вказаного, питання припинення повноважень гр. ОСОБА_1 як директора ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК" згідно законодавчо визначеного порядку не вирішено і позивач не має повноважень самостійно вирішити таке питання.

Таким чином, позивач всупереч своєї волі позбавлена можливості припинити трудові відносини з ТОВ "ПРОФ-ЛОГІСТІК", що є прямим порушенням гарантованого їй Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

У п.п. 50-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22 вказано, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як розірвання трудового договору з відповідачем є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Відповідачем доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання трудового договору з відповідачем, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22.

Крім того, в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, зазначено, що колегія суддів погоджується з тим, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ЛОГІСТІК" (код ЄДР 36221914, вул. Городня, 4, с. Липове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27609).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФ-ЛОГІСТІК" (код ЄДР 36221914, вул. Городня, 4, с. Липове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27609) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (buh3@sturmtools.com.ua), відповідачу (вул. Городня, 4, с. Липове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27609).

Повне рішення складено 18.06.2024.

Суддя В.Г. Кабакова