Рішення

від 06.06.2024 по справі 915/12/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 915/12/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Рильцової Є.Ю. (в судовому засіданні 05.06.2024),

представника відповідача: Клименка Л.П. (в судовому засіданні 05.06.2024),

представника АТ Миколаївгаз: Іноземцева Є.С. (в судовому засіданні 05.06.2024),

представника ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг: не з`явився,

у присутності: Дудар І.В., Ністоріки О.В. (в судовому засіданні 05.06.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України,

до відповідача: Чорноморського національного університету імені Петра Могили,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг,

2) Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз,

про: стягнення 859041,17 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з Чорноморського національного університету імені Петра Могили грошові кошти у загальному розмірі 859041,17 грн, з яких: 609677,68 грн - основний борг, 80463,44 грн - пеня, 152799,14 грн - збитки від інфляції та 16100,91 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу за період з 01.10.2021 по 05.12.2021 за укладеним між ними (договором приєднання) Типовим договором постачання природного газу постачальником остання надія, внаслідок чого позивачем у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування пені у відповідності до п.4.5 Договору, збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2023.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- повноважний представник відповідача ніякого договору постачання природного газу постачальником остання надія з позивачем не укладав, законом прямо заборонено укладання такого роду договорів без проведення процедури закупівлі, - відповідач не має цивільної дієздатності на укладення такого роду договорів, а отже не міг його укласти «автоматично», як на цьому наполягає позивач;

- договір на постачання природного газу було укладено відповідачем з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», який в порушення умов укладеного з відповідачем договору №13-1087/21-БО-Т від 14.11.2021 не забезпечило своєчасне включення відповідача до Реєстру його споживачів, що в свою чергу, призвело до включення відповідача у портфель поставок постачальника остання надія, та у разі підтвердження судом такої обставини у відповідача з`явиться право на пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, а у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - обов`язок їх відшкодувати;

- явно несправедливим є покладення саме на відповідача усіх негативних наслідків, що настали у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає;

- всі належні відповідачу об`єкти споживання, на його думку, є бюджетними, а тому виставлення рахунків по деяких об`єктах за ціною газу як для комерційних споживачів є безпідставним.

До того ж, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення позивачем пені.

У підготовчому засіданні 01.02.2023 судом оголошено перерву до 03.03.2023.

Позивач на спростування заперечень відповідача вказує наступне:

- відповідно до п.3.2 договору постачання природного газу №13-1087/21-БО-Т, укладеного між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС;

- враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період 01.10.2021 по 05.12.2021, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в той же період з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

- в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у період 01.10.2021 по 05.12.2021, натомість в матеріалах справи наявні докази включення відповідача в спірний період саме до Реєстру споживачів позивача;

- акт приймання-передачі природного газу, який би підтверджував постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором в спірний період в матеріалах справи відсутній;

- укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу постачальником остання надія є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майнових господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами;

- у відповідача (споживача) є декілька об`єктів, зокрема, університет та гуртожитки з котельнями; відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (56ХS0000NHBD3001) в розрізі окремих вузлів обліку (ЕIС код точки обліку - об`єктів споживання), свідчать про належність відповідача до різних категорій споживачів, а саме Бюджет та ТКЕ; відповідно, рахунки виставлялись окремо за категоріями Бюджет та ТКЕ, оскільки ціна природного газу для них різна;

- позивач надає відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС про добове споживання відповідачем з ЕІС-кодом в розрізі окремих вузлів обліку за період жовтень-грудень 2021 (спірний період з 01.10.2021 по 05.12.2021) в об`ємі 21,114 тис.куб.м природного газу, що спростовує твердження відповідача про «задвоєння» об`ємів спожитого газу.

До того ж, позивач заперечує проти зменшення розміру нарахованої та заявленої до стягнення пені.

03.03.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 03.03.2023 розгляд справи призначено на 03.04.2023.

Ухвалою від 03.04.2023 судом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та відкладено розгляд справи на 03.05.2023.

Третя особа - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на спростування доводів відповідача вказує наступне:

- відповідно до умов укладеного між ним та відповідачем договору постачання природного газу №13-1087/21-БО-Т від 14.11.2021, цей договір набирає чинності з дати його укладання. Разом з тим, відповідно до умов п.3.2 договору, постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС;

- інформацію від споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, товариством отримано від споживача листом на електронну пошту 30.11.2021, відповідно, 01.12.2021 товариство подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Такі запити було підтверджено 01.12.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 06.12.2021;

- EIC коди точок обліку об`єктів, по яких здійснюється постачання природного газу визначається оператором газорозподільної системи, яким у даному випадку є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз». В подальшому за цими кодами, у розрізі окремих вузлів обліку, визначаються категорії споживачів, а саме: Бюджет та ТКЕ і відповідно визначається різна ціна природного газу для цих категорій споживачів.

Ухвалою від 03.05.2023 судом залучено Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та відкладено розгляд справи на 31.05.2023.

Третя особа - АТ «Миколаївгаз» щодо доводів відповідача вказує на наступне:

- відповідач EІС код 56XS0000NНВD3001 станом на 01.11.2021 на платформі заведено з Z кодами - по кожному об`єкту газоспоживання окремо, а саме:

1) вул.Морехідна, 2-Б (гуртожиток) Z код 56ZQ24A0NНBD3064 до 06.01.2022 відносився до категорія 3 -теплоенергетика, з 06.01.2022 переведено в категорію 4 бюджет;

2) вул.68 Десантникiв, 10 (котельна) Z код 56ZS24A0NНBD301P до 27.10.2021 категорія 1 непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

3) вул.1 Воєнна, 2 (університет) Z код 56ZS24A0NНВD302N до 27.10.2021 категорія 1 - непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

4) вул.2 Екіпажна, 123 (човночна станція) Z код 56ZS24A0NHВD303L до 27.10.2021 категорія 1 - непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

5) вул.Крилова, 19-Г (котельня гуртожитка) Z код 56ZS24A0NHBD304J до 06.01.2022 категорія 3 - теплоенергетика, з 06.01.2022 категорія 4 бюджет;

6) вул.Логовенко, 2 (топкова гуртожитка) Z код 56ZS24A0NНВD305Н до 06.01.2022 категорія 3 - теплоенергетика, з 06.01.2022 категорія 4 бюджет;

- відповідно до листа НКРЕКП від 07.12.2011 №9188/24/17-11, направленого на адресу Миколаївської ОДА, НУК ім.Адм.Макарова та АТ «Миколаївгаз», в договорі на постачання природного газу укладеного із споживачем - бюджетною установою, на балансі якого знаходяться гуртожитки, мають бути вказані окремо обсяги споживання природного газу бюджетною установою із застосуванням ціни на природний газ затвердженою відповідною постановою НКРЕ для бюджетних організацій та обсяги природного газу, який використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (мешканців гуртожитків) за ціною на природний газ, затвердженою постановою НКРЕ від 13.07.2010 №813, тобто для ТКЕ. При цьому обов`язковою умовою є ведення окремого приладового та бухгалтерського обліку;

- в свою чергу за результатами проведеної процедури переговорів, між відповідачем та АТ «Миколаївгаз» було укладено два договори розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42AТ540-10116-20 від 17.11.2020 (розподіл на гуртожитки) та №42AВ540-10117-20 від 17.11.2020 (розподіл на бюджетні установи), в формі затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

У підготовчому засіданні 31.05.2023 судом оголошено перерву до 16.06.2023.

16.06.2023 судом відкладено розгляд справи на 27.07.2023.

27.07.2023 судом відкладено розгляд справи на 25.08.2023 за відповідним клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 25.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2023.

05.10.2023 судом відкладено розгляд справи на 09.11.2023 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою учасників справи.

09.11.2023 та 22.11.2023 судом відкладався розгляд справи відповідно на 22.11.2023 та 12.12.2023.

12.12.2023 судом відкладено розгляд справи на 18.01.2024 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою учасників справи.

18.01.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 18.01.2024 розгляд справи призначено на 31.01.2024.

31.01.2024 судом відкладено розгляд справи на 22.02.2024 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою учасників справи.

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відрядженні призначене на 22.02.2024 судове засідання не відбулося.

Ухвалою суду від 01.03.2024 розгляд справи призначено на 25.03.2024.

25.03.2024, 18.04.2024 та 17.05.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 17.05.2024 розгляд справи призначено на 05.06.2024.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг явку повноважного представника у судове засідання не забезпечило, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, у письмових поясненнях від 13.04.2024 просило розглядати справу за відсутності його представника.

Враховуючи вказані обставини суд зазначає, що розгляд справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

В ході розгляду справи представники учасників справи підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 05.06.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 06.06.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 за №880 позивач здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за №917-р позивач визначений постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п.26) ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальником «останньої надії» є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 за №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236», пунктом 2 якої визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою в значенні Бюджетного кодексу України.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

За визначенням, наведеним у п.5 гл.1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.5 гл.3 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п.2 гл.3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.10.2021 по 05.12.2021 автоматично включено до портфеля позивача, як постачальника «останньої надії», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивачем надано лист Оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10353 від 27.09.2022 та інформація щодо остаточної алокації відборів відповідача, як споживача з ЕІС-кодом 56XS0000NНВD3001, а також інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS0000NНВD3001 (форма №10) від оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2496, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501.

Відповідно до умов п.2.1 типового договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За змістом п.3.1 типового договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно п.3.3 типового договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до умов п.4.2 типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з умовами пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2 типового договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.8.2 типового договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

За змістом п.11.1 типового договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п.2 гл.7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2493, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо відповідача зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS0000NНВD3001.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 за №809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102.

Тією ж постановою Кабінету Міністрів України №1102 на період постачання з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.м з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.м.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка надана позивачем до матеріалів справи.

Як вказує позивач, у період з 01.10.2021 по 05.12.2021 ним поставлено відповідачу природний газ у об`ємі 21,114 тис.куб.м на загальну суму 609677,68 грн, за який відповідач не розрахувався.

Позивачем направлялися на адресу відповідача відповідні акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату поставленого природного газу (т.1 а.с.76-111), зокрема:

- акт приймання-передачі природного газу №15581 від 31.10.2021 (розрахунковий період: 1-31 жовтня 2021 року) на суму 243,66 грн та рахунок на оплату (природний газ) №26466 від 10.11.2021;

- акт приймання-передачі природного газу №21428 від 30.11.2021 на суму 164542,34 грн (розрахунковий період: 1-29 листопада 2021 року) та рахунок на оплату (природний газ) №30445 від 10.12.2021, акт приймання-передачі природного газу №23183 на суму 195096,89 грн (розрахунковий період: листопад 2021 року) та рахунок на оплату (природний газ) №35922, коригуючий акт №29102 до акту приймання-передачі природного газу №21428 від 30.11.2021 на суму -58,36 грн (розрахунковий період: листопад 2021 року), коригуючий акт №28894 до акту приймання-передачі природного газу №23183 від 30.11.2021 на суму 0,00 грн (розрахунковий період: листопад 2021 року);

- акт приймання-передачі природного газу №32023 від 31.12.2021 на суму 69724,75 грн (розрахунковий період: 1-5 грудня 2021 року) та рахунок на оплату (природний газ) №2662 від 12.01.2022, акт приймання-передачі природного газу №31928 на суму 180128,40 грн (розрахунковий період: 2-5 грудня 2021 року) та рахунок на оплату (природний газ) №2562.

За даними позивача, у відповідача сформувалась заборгованість за спожитий у період з 01.10.2021 по 05.12.2021 природний газ на загальну суму 609677,68 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за типовим договором позивачем було нараховано відповідачу пеню, 3% річних, інфляційних втрат.

Посилаючись на вищенаведені обставини позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п.26 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Приписами ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п.4.3 типового договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Порядок же здійснення оплати визначений п.4.4 типового договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як встановлено судом, у період з 01.10.2021 по 05.12.2021 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений в алокацію позивача, який є постачальником «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 за №917-р. У вказаному періоді позивачем було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 21,114 тис.куб.м на загальну суму 609677,68 грн, з урахуванням вартості транспортування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач направляв на адресу відповідача відповідні акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату поставленого природного газу у спірний період з урахуванням вартості транспортування.

Відповідач оплати за поставлений позивачем у спірний період, як постачальником «останньої надії», газ не здійснив.

Відповідачем не заперечено факту споживання у спірний період природного газу в обсязі 21,114 тис.куб.м, однак, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджує наступне:

- повноважний представник відповідача ніякого договору постачання природного газу постачальником остання надія з позивачем не укладав, законом прямо заборонено укладання такого роду договорів без проведення процедури закупівлі, - відповідач не має цивільної дієздатності на укладення такого роду договорів, а отже не міг його укласти «автоматично», як на цьому наполягає позивач;

- ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в порушення умов укладеного з відповідачем договору №13-1087/21-БО-Т від 14.11.2021 не забезпечило своєчасне включення відповідача до Реєстру його споживачів, що в свою чергу, призвело до включення відповідача у портфель поставок постачальника остання надія, та у разі підтвердження судом такої обставини у відповідача з`явиться право на пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, а у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - обов`язок їх відшкодувати;

- явно несправедливим є покладення саме на відповідача усіх негативних наслідків, що настали у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає;

- всі належні відповідачу об`єкти споживання, на його думку, є бюджетними, а тому виставлення рахунків по деяких об`єктах за ціною газу як для комерційних споживачів є безпідставним.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності укладеного у спірний період між ним та позивачем типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» посилаючись на наступне.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501.

Відповідно до п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2496, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до даних з Інформаційної платформи Оператора ГТС у спірний період з 01.10.2021 по 05.12.2021 саме позивач, як постачальник «останньої надії», здійснював постачання природного газу відповідачу.

Тобто, між позивачем та відповідачем 01.10.2021 було укладено публічний типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Суд вказує, що укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майнових - господарських зобов`язань згідно приписів статей 173, 174, 175 ГК України та статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно приписів статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо доводів відповідача про наявність у нього укладеного 14.11.2021 з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору №13-1087/21-БО-Т постачання природного газу, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що дійсно 14.11.2021 між відповідачем, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, як постачальником, було укладено договір №13-1087/21-БО-Т постачання природного газу (т.1 а.с.164-182, т.2 а.с.16-25), за умовами якого постачальник зобов`язувався у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах договору (п.1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.2 такого договору визначено, що постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Судом встановлено, що інформацію від відповідача, як споживача природного газу, щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору №13-1087/21-БО-Т від 14.11.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» отримано листом №05/1634-08 від 30.11.2021 (т.2 а.с.27,28), та відповідно, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 01.12.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника, які було підтверджено 01.12.2021 та зареєстровано відповідача, як споживача природного газу, в реєстрі споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», як постачальника, з датою початку постачання з 06.12.2021 (т.2 а.с.29).

Пунктом 3 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2496, визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно п.1 розділу II Правил постачання природного газу, підставою для постачання природного газу споживачу, зокрема, є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов та включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до приписів п.п.1, 2 гл.5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника ця такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UТС (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UТС (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, Оператором ГТС за участю Операторів ГРМ об`єми природного газу спожитого відповідачем з 01.10.2021 по 05.12.2021 правомірно автоматично було включено до портфеля позивача, як постачальника «останньої надії», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача, як постачальника «останньої надії», та віднесення газу, спожитого відповідачем в період з 01.10.2021 по 05.12.2021 до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10353 від 27.09.2022, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ (Форма №10) та роздруківкою з екрану інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до пп.19 п.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову №3011 про видачу ТОВ «Оператор ГТС України» ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

Згідно п.5 гл.3 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до даних з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.10.2021 по 05.12.2021 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії».

До того ж, судом враховано, що на інформаційній платформі відсутні відомості щодо постачання природного газу відповідачу в той же період з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно належності його об`єктів споживання у спірний період виключно до категорії - бюджетні споживачі, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за даними Оператора ГРМ - АТ «Миколаївгаз» відповідач EІС код 56XS0000NНВD3001 станом на 01.11.2021 на платформі заведено з Z кодами - по кожному об`єкту газоспоживання окремо (т.2 а.с.57-60), а саме:

1) вул.Морехідна, 2-Б (гуртожиток) Z код 56ZQ24A0NНBD3064 до 06.01.2022 відносився до категорія 3 -теплоенергетика, з 06.01.2022 переведено в категорію 4 бюджет;

2) вул.68 Десантникiв, 10 (котельна) Z код 56ZS24A0NНBD301P до 27.10.2021 категорія 1 непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

3) вул.1 Воєнна, 2 (університет) Z код 56ZS24A0NНВD302N до 27.10.2021 категорія 1 - непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

4) вул.2 Екіпажна, 123 (човночна станція) Z код 56ZS24A0NHВD303L до 27.10.2021 категорія 1 - непобутовий споживач, з 27.10.2021 категорія 4 бюджет;

5) вул.Крилова, 19-Г (котельня гуртожитка) Z код 56ZS24A0NHBD304J до 06.01.2022 категорія 3 - теплоенергетика, з 06.01.2022 категорія 4 бюджет;

6) вул.Логовенко, 2 (топкова гуртожитка) Z код 56ZS24A0NНВD305Н до 06.01.2022 категорія 3 - теплоенергетика, з 06.01.2022 категорія 4 бюджет.

Відповідно до інформаційного листа НКРЕКП від 07.12.2011 за №9188/24/17-11, направленого на адресу Миколаївської ОДА, НУК ім.Адм.Макарова та АТ «Миколаївгаз», в договорі на постачання природного газу укладеного із споживачем - бюджетною установою, на балансі якого знаходяться гуртожитки, мають бути вказані окремо обсяги споживання природного газу бюджетною установою із застосуванням ціни на природний газ затвердженою відповідною постановою НКРЕ для бюджетних організацій та обсяги природного газу, який використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (мешканців гуртожитків) за ціною на природний газ, затвердженою постановою НКРЕ від 13.07.2010 №813. При цьому обов`язковою умовою є ведення окремого приладового та бухгалтерського обліку.

Постановою НКРЕ від 13.07.2010 за №813 затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих.

До того ж, судом прийняті до уваги не спростовані відповідачем твердження АТ «Миколаївгаз» про те, що за результатами проведеної процедури переговорів, між відповідачем та АТ «Миколаївгаз» було укладено два договори розподілу природного газу, шляхом підписання заяви приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42AТ540-10116-20 від 17.11.2020 (розподіл на гуртожитки) та №42AВ540-10117-20 від 17.11.2020 (розподіл на бюджетні установи), в формі затвердженій постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності оплати за поставлений природний газ закон покладає на споживача.

Водночас, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за №2501, вартість спожитого природного газу у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 609677,68 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за поставлений природний газ постачальником «останньої надії», в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 609677,68 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов`язань 16100,91 грн - 3% річних за загальний період з 01.12.2021 по 30.11.2022 та 152799,14 грн збитків від інфляції за загальний період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.

Як вище встановлено судом, що за актами приймання-передачі природного газу з урахуванням коригуючих актів сума заборгованості за поставлений природний газ у спірний період з 01.10.2021 по 05.12.2021 з урахуванням вартості транспортування загалом становить 609677,68 грн, з яких: 243,66 грн - сума боргу за природний газ поставлений у жовтні 2021 року, 359580,87 грн - сума боргу за природний газ поставлений у листопаді 2021 року та 249853,15 грн - сума боргу за природний газ поставлений у грудні 2021 року.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16100,91 грн - 3% річних за загальний період з 01.12.2021 по 30.11.2022 та 152799,14 грн збитків від інфляції за загальний період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції на суми щомісячних грошових зобов`язань відповідача, а саме на 243,66 грн боргу за період з 01.12.2021 по 30.11.2022, на 359582,87 грн боргу за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 та на 249853,15 грн боргу за період з 01.02.2022 по 30.11.2022, встановив, що розрахунки заявлених позивачем до стягнення 3% річних та збитків від інфляції є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.5 типового договору, постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Як вище встановлено судом, що за актами приймання-передачі природного газу з урахуванням коригуючих актів сума заборгованості за поставлений природний газ у спірний період з 01.10.2021 по 05.12.2021 з урахуванням вартості транспортування загалом становить 609677,68 грн, з яких: 243,66 грн - сума боргу за природний газ поставлений у жовтні 2021 року, 359580,87 грн - сума боргу за природний газ поставлений у листопаді 2021 року та 249853,15 грн - сума боргу за природний газ поставлений у грудні 2021 року.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80463,44 грн пені за загальний період з 01.12.2021 по 31.07.2022.

Суд здійснивши перерахунок пені на суми щомісячних грошових зобов`язань відповідача з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, а саме на 243,66 грн боргу за період з 01.12.2021 по 31.05.2022, на 359582,87 грн боргу за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та на 249853,15 грн боргу за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, встановив, що розрахунок заявленої позивачем до стягнення пені є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені до мінімально можливих розмірів.

В обґрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне:

- університет є бюджетною установою та не може самостійно сплачувати будь-які платежі за природний газ;

- спір виник не з вини відповідача, а є наслідком низки об`єктивних факторів, таких як порушення договору №13-1087/21-БО-Т від 14.11.2021 з боку ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» та встановлених державою правил та процедур у сфері здійснення платежів бюджетними установами;

- за таких умов, є явно несправедливим покладення саме на відповідача усіх негативних наслідків, що настали у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд приходить до такого.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є бюджетною установою, яка надає виключно освітні послуги, а відповідно і об`єктом державної власності, у зв`язку з чим сплачувати вартість поставленого позивачем природного газу має змогу лише за рахунок коштів державного бюджету, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини прострочки здійснення платежів, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, інфляційних втрат та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, стягнення на його користь 3% річних та інфляційних втрат, за порушення відповідачем грошового зобов`язання, існують об`єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 90%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 8046,34 грн (80463,44 грн 90 %).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Чорноморського національного університету імені Петра Могили на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 609677,68 грн основного боргу, 152799,14 грн збитків від інфляції, 16100,91 грн - 3% річних, 8046,34 грн пені та 12885,62 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 17.06.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва