Рішення

від 17.06.2024 по справі 916/5806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5806/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 01186691, 65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" (код ЄДРПОУ 44348843, 65049, м. Одеса, вул. Донського Дмитрія, буд. 59/1, прим.125)

про стягнення 173976,79 грн.

Позивач Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" про стягнення 173976,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 05.11.2022 про розірвання Договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021 в частині сплати заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 03.01.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання відповідних доказів.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою від 17.01.2024 позовну заяву позивача прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Однак, після відкриття провадження у справі судом встановлено наявність обставин для залишення позовної заяви без руху в порядку ч.11 ст.176 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.01.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання відповідних доказів.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 24.01.2024 продовжено розгляд справи №916/5806/23 за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" про стягнення 173976,79 грн.

Так, копії вищевказаних ухвал суду були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку із чим, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 22.12.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно (надалі - орендоване майно):

- нерухоме майно (нежитлові будівлі), розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, 37, а саме: будівля АТС-22/24/25 (літ. "Б") загальною площею 1605,9 м2, для використання у якості офісу (для організації простору з розвитку стартапів в ІТ-технологій). Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемах у додатках №1, 1/1, 1/2, 1/3,1/4 до договору;

- нерухоме майно, що є предметом договору, є власністю орендодавця на підставі наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України №230, технічного паспорту від 22.08.2016, виданого ТОВ "Житлоексперт", довідки про показники об`єкта нерухомого майна №74 від 21.10.2016, виданого ТОВ "Житпоексперт", що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2014 року за номером запису 7356817, Оперчук І.М., державним реєстратором Одеського міського управління юстиції, реєстраційний номер майна в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 478410051101.

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 16641867,00 грн.

За умовами п. 2.1. договору, передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави.

Згідно з п. 2.4. договору, орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

- плати за користування нерухомим майном;

- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).

Пунктами 3.6.-3.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді. Орендна плата сплачується орендарем шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку:

- орендна плата за перші 6 місяців оренди разом (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується до 1-го числа 7-го місяця оренди;

- починаючи з 7-го місяця оренди орендна плата щомісяця сплачується не пізніше 20 числа розрахункового місяця;

- плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. .

Орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Відповідно до п. 3.10. договору, зобов`язання орендаря перед орендодавцем за цим договором забезпечуються грошовими заставами:

- розмірі 6000000 гривень. Вказана грошова застава сплачується орендарем на забезпечення виконання орендарем свого зобов`язання щодо своєчасного закінчення пристосування орендованого майна до потреб оренди, в ході яких будуть здійснені невіддільні поліпшення орендованого майна, що вказані у додатку № 4 до договору, та сплати орендодавцю неустойки за порушення такого зобов`язання. Сума вказаної застави має бути перерахована орендарем на банківський рахунок орендодавця (на підставі рахунку, виставленого орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше ніж до моменту передачі орендованого майна у користування. Протягом перших 6 місяців оренди орендодавець зобов`язаний повертати орендарю окремі частини застави по мірі виконання орендарем графіку пристосування орендованого майна, наведеного у додатку № 4 до договору. Повернення відповідної частини застави у розмірах, визначених у додатку № 4 до договору, має бути здійснено орендодавцем протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту, що фіксуватиме належне виконання та закінчення орендарем відповідного етапу пристосування орендованого майна до потреб оренди;

- у розмірі 390599,85 гривень. Вказана грошова застава сплачується орендарем на забезпечення виконання будь-яких інших зобов`язань перед орендодавцем, окрім зобов`язань щодо пристосування орендованого майна до потреб оренди. Сума вказаної застави має бути перерахована орендарем на банківський рахунок орендодавця (на підставі рахунку, виставленого орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше ніж до моменту передачі орендованого майна у користування. Така грошова застава залишатиметься у орендодавця до закінчення строку дії договору та здійснення остаточного розрахунку між сторонами. У випадку здійснення орендодавцем задоволення своїх вимог до орендаря з суми застави, орендодавець зобов`язаний письмово повідомити про це орендаря, а останній зобов`язується відновити визначений договором розмір грошової застави, шляхом перерахування орендодавцю відповідної суми протягом 7 календарних днів з дати отримання

відповідного повідомлення від орендодавця. При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з орендаря на дату повернення орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання орендованого майна). Після цього, сума застави, що залишиться не використаною орендодавцем, має бути перерахована орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення орендованого майна за користування за відповідним актом.

За змістом п. 5.1. договору, орендодавець має право, зокрема: вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором; змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до 5.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п.6.1. договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до двадцять першого грудня дві тисячі двадцять восьмого року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 12.6 договору, договір може бути достроково розірваний, зокрема, за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін.

За умовами п. 13.1. договору, передбачені цим договором права і обов`язки АТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Одеською філією АТ "Укртелеком".

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Додатками № 1, № 1/1, № 1/2; № 1/3; № 1/4 до договору передбачена план-схема орендованого майна.

Додатком № 2 до договору передбачений розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна.

Додатком № 3 до договору передбачена форма акту про здійснені орендарем невіддільні поліпшення орендованого майна.

Додатком № 4 передбачений план-графік здійснення пристосування орендованого майна орендарем.

Додатком № 5 передбачений перелік віддільних поліпшень.

05.11.2022 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" (далі - орендар) було укладено договір про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021, за умовами п.1 якого сторони домовилися достроково припинити дію договору. Договір вважається розірваним у день укладення цього договору про розірвання.

Відповідно до п.2 договору (про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021), сторони погодили, що у зв`язку з достроковим припиненням дії договору, сторони одночасно з підписанням цього договору про розірвання підписують акт повернення з користування орендованого майна за договором.

За умовами п. 3 договору (про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021), оскільки орендар з 01.03.2022 фактично не використовує орендоване майно, сторони домовилися про те, що орендна плата у період з 01.03.2022 і по день дострокового припинення договору не нараховується.

При цьому, за січень 2022 року та лютий 2022 року розмір заборгованості орендаря перед орендодавцем станом на день підписання договору про розірвання становить 649209,22 грн. з ПДВ.

Зважаючи на те, що відповідно до умов п. 3.10. укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №51Е100-828/21 від 18.06.2021 орендар сплатив орендодавцю грошову заставу у розмірі 390599,86 грн. і її залишок 390599,86 грн. не було повернуто орендодавцем орендарю (у зв`язку із припиненням такого договору), зазначені зобов`язання (по поверненню орендодавцем орендарю залишку грошової застави та по оплаті орендарем орендодавця частини заборгованості) припиняються в день укладення цього договору про розірвання зарахуванням зустрічних однорідних (грошових) вимог на суму 390599,86 грн., в результаті чого сама сума заборгованості орендаря перед орендодавцем становить 258609,36 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 договору (про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021) передбачено, що зважаючи на введений в Україні воєнний стан та, як наслідок, скрутне економічне становище орендаря, сторони домовились розстрочити оплату вище вказаної суми заборгованості 258609,36 грн. на 12 місяців, внаслідок чого орендар зобов`язаний сплатити заборгованість частинами відповідно до нижченаведеного графіка:

Кінцева дата платежуСума платежу (грн, з ПДВ)30.11.202221550,7831.12.202221550,7831.01.202321550,7828.02.202321550,7831.03.202321550,7830.04.202321550,7831.05.202321550,7830.06.202321550,7831.07.202321550,7831.08.202321550,7830.09.202321550,7831.10.202321550,78

Згідно п.8 договору (про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021), сторони погодили, що їм роз`яснені правові наслідки укладеного ними правочину.

Договір про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021 підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

05.11.2022 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 22.12.2021, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 37, будівля АТС-22/24/25 (літ. "Б") загальною площею 1605,9 м2.

Як вбачається з пояснень позивача, відповідно до умов укладеного договору про розірвання відповідач деякий час, проте нерегулярно, вносив кошти на рахунки позивача, а саме: 15.12.2022 - 21550,78 грн., 30.01.2023 року - 43101,56 грн., 09.06.2023 - 21550,78 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позивачем 26.09.2023 на адресу відповідача направлено акт звіряння взаємних розрахунків та претензію із вимогою погасити заборгованість за договором.

Водночас, претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, заборгованість відповідачем не погашена, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Приписами частин першої, третьої і п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими позивач передав, а відповідач береприйняв в строкове платне користування відповідне майно. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором систематично, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендну плату згідно графіку розстрочення оплат, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 172406,24 грн.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у спірний період на підставі договору у розмірі 172406,24 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Крім цього, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 862,03 грн. інфляційних втрат, 708,52 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних витрат та констатує, що його здійснено арифметично правильно.

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення 862,03 грн. інфляційних втрат, 708,52 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Так з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172406,24 грн. основного боргу, 862,03 інфляційних втрат та 708,52 грн. 3 % річних.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ПРОПЕРТІ" (код ЄДРПОУ 44348843, 65049, м. Одеса, вул. Донського Дмитрія, буд. 59/1, прим.125) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії АТ "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 01186691, 65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39) - 172406 (сто сімдесят дві тисячі чотириста шість) грн. 24 коп. основного боргу, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 708 (сімсот вісім) грн. 52 коп. 3% річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 17 червня 2024 р.