Рішення

від 11.06.2024 по справі 918/371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/371/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Підприємства "Логос-Еко" у формі ТОВ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕНЬ - АГРО"

про стягнення 8 662,07 грн

у судове засідання учасники справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом Підприємства "Логос-Еко" у формі ТОВ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕНЬ - АГРО" про стягнення 8 662,07 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до видаткової накладної №2549 від 22.03.2023 Підприємство «ЛОГОС-ЕКО» у формі ТОВ здійснило поставку ТОВ «РІВЕНЬ-АГРО» товару на загальну суму 5 877,98 грн. Накладна підписана представником відповідача та скріплена печаткою останнього.

Відповідач в добровільному порядку вказану суму не сплатив.

01.02.2023 відповідачу було надіслано претензію вих.№1-28/3 про сплату боргу за поставлений товар та Акт звірки взаєморозрахунків. Претензія отримана Відповідачем 09.02.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та трекінгом відправлення 4302002419433 з сайту ДП «Укрпошта».

Зазначена претензія про сплату боргу залишена відповідачем без будь-якої реакції та відповіді, а надісланий Акт звірки не підписано та не повернуто.

ТОВ "РІВЕНЬ - АГРО" не скористалося правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява Підприємства «ЛОГОС-ЕКО» у формі ТОВ надійшла до Господарського суду Рівненської області 10.04.2024.

Ухвалою від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 07.05.2024.

Ухвалою від 07.05.2024 розгляд справи відкладено на 21.05.2024.

15.05.2024 до суду надійшла заява представника Підприємства «ЛОГОС-ЕКО» у формі ТОВ про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 16.05.2024 заяву представника Підприємства «ЛОГОС-ЕКО» було задоволено.

Ухвалою від 21.05.2024 розгляд справи відкладено на 11.06.2024.

Ухвали від 15.04.2024, 07.05.2024, 21.05.2024 направлялись відповідачеві на адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через оператора національного зв`язку АТ "УКРПОШТА".

Ухвала від 21.05.2024, також, направлялась на відому суду електронну адресу відповідача.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у:

- постанові від 20.07.2021 у справі №916/1178/20: "направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.";

- постанові від 19.12.2022 у справі №910/1730/22: "у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.";

Таким чином, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

11.06.2024 у судове засідання для розгляду справи по суті учасники судового процесу не з`явились.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Судом, у межах наданих йому повноважень, учасникам у справі було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ГПК України.

Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, враховуючи положення ч.1 ст. 202 ГПК України, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

22.03.2023 ПП «ЛОГОС-ЕКО» у формі ТОВ здійснило поставку ТОВ «РІВЕНЬ-АГРО» товару, а саме: олива моторна та трансмісійна, на загальну суму 5 877,98 грн.

Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №2549 від 22.03.2023.

Згідно вищевказаної видаткової накладної ТОВ «РІВЕНЬ-АГРО» отримало товар, а саме: олива моторна та трансмісійна, на загальну суму 5 877,98 грн.

Відповідач не сплатив на користь позивача вартість Товару.

01.02.2024 позивачем було надіслано відповідачу претензію вих.№1-28/3 про сплату боргу за поставлений Товар на суму 5 877,98 грн. та Акт звірки взаєморозрахунків.

Вказану претензію відповідач отримав 09.02.2024, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим номером 4302002419433, однак матеріали справи не містять доказів будь-якого реагування щодо сплати заборгованості.

Ігнорування отриманої претензії і несплата наявної заборгованості стали підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються правовідносин пов`язаних з договором поставки, а також містить у собі елементи договору купівлі-продажу.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині виконання зобов`язання відповідачем порушеними.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За п. 2 цієї ж статті Кодексу до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГКУ суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 525, 526 цього ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи встановлено, що 22.03.2023 Підприємство «ЛОГОС-ЕКО» у формі ТОВ передало, а ТОВ «РІВЕНЬ-АГРО» прийняв запитуваний товар, проте не здійснив оплати вартості даного товару.

Виходячи із приписів ст. 692 ЦК України обов`язок оплати Товару виник у відповідача 22.03.2023. Отже, вимога про стягнення 5 877,98 грн основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Згідно наявних у матеріалах справи розрахунків, крім основного боргу позивач просить стягнути:

- 141, 24 грн інфляційних втрат;

- 185, 97 грн 3 % річних.

- 2 456, 88 грн пені.

Відповідно до здійснених судом перерахунків, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6 204,61 з яких: 5 877,98 грн основного боргу; 141, 24 грн інфляційні втрати (нараховані за період з квітня 2023 року по січень 2024 року) 185, 97 грн 3 % річних (нарахованих за період з 23.03.2023 по 09.04.2024) - є обгрунтованою та підлягає до стягнення.

Розрахунки втрат судом перевірено за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE. Останні є арифметично вірними в заявлений позивачем період.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 456, 88 грн - слід відмовити, виходячи з наступного.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

За змістом ч.2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79,86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6 204,61 грн з яких: 5 877,98 грн основного боргу; 141,24 грн інфляційні втрати (нараховані за період з квітня 2023 року по січень року) 185, 97 грн 3 % річних (нарахованих за період з 23.03.2023 по 09.04.2024). В решті позовних вимог - слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закону) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону).

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених Підприємством "Логос-Еко" у формі ТОВ витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн за результатами розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/371/24 товариством надано:

- Договір №01/12/23 про надання правничої допомоги від 01.12.2023, укладений між Адвокатом Нестеруком Р.В. і Підприємством "Логос-Еко" у формі ТОВ.

- Додаткова угода № 2 від 01.03.2023, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спро про стягнення з ТОВ «РІВЕНЬ-АГРО» на користь Підприємства "Логос-Еко" у формі ТОВ суми боргу за поставлений

Товар.

-Акт приймання-передачі наданих послуг/викоаних робіт на суму 2 000, 00 грн, які включають в себе: вивчення, аналіз матеріалів справи та ведення претензійної роботи; підготовка та подання позовної заяви до суду.

Згідно п. 3 Договору, за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі, що визначається наступним чином: вивчення, аналіз матеріалів справи та ведення претензійної роботи (підготовка претензій, листів, нагадувань і т.п); підготовка та подання позовної заяви до суду; представництво інтересів у суді першої інстанції.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За загальним правилом, сторона, на користь якої було вирішено справу, має право на відшкодування понесених судових витрат за рахунок іншої сторони спору. У разі часткового задоволення позову, суд розподіляє судові витрати між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у розмірі 2 000, 00 грн є в повній мірі обґрунтованим, а тому до стягнення з відповідача підлягає у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам (72%) - 1 432,73 грн.

Щодо судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №000001361 від 10.04.2024, 1 735,32 грн з яких підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог (72%).

Інша частина судового збору у сумі 567,27 грн - залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕНЬ - АГРО" (вул. Вишнева, 58 А, село Любахи, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 40131958) на користь Підприємства «ЛОГОС-ЕКО" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Зв`язківців, буд.3, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 20147030) 6 204 (шість тисяч двісті чотири) грн 61 коп., з яких:

- 5 877 ( п`ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 98 коп. основний борг;

- 141 (сто сорок одна) грн 24 коп. інфляційні втрати;

- 185 (сто вісімдесят п`ять) грн 97 коп. 3% річниїх.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕНЬ - АГРО" (вул. Вишнева, 58 А, село Любахи, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 40131958) на користь Підприємства «ЛОГОС-ЕКО у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Зв`язківців, буд.3, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 20147030) 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) грн 32 коп. - судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕНЬ - АГРО" (вул. Вишнева, 58 А, село Любахи, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 40131958) на користь Підприємства «ЛОГОС-ЕКО у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Зв`язківців, буд.3, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 20147030) 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн 73 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК