Рішення

від 07.05.2024 по справі 921/110/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/110/23(921/749/23)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання: Шмир А.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 14 в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника) Демчана Олександра Івановича, АДРЕСА_1 , каб. 17

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2

про стягнення заборгованості в сумі 106 500,00 грн за договорами про надання поворотної фінансової допомоги

в межах справи №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", ідентифікаційний код 42486103

За участі представників:

Позивача: Різник О.Ю. - адвокат

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14 в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника) Демчана О.І. звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ТОВ "Молода Ідея" про стягнення заборгованості в сумі 106 500,00 грн за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Молода Ідея" умов Договорів поворотної фінансової допомоги №30/05/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 30.08.2021, №09/12/21 від 09.12.2021 в частині погашення заборгованості в сумі 106 500,00 грн.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/110/23 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 30, ідентифікаційний код 42486103.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/110/23(921/749/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника) Демчана О.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея" про стягнення заборгованості в сумі 106 500,00 грн в межах провадження у справі №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 22 грудня 2023 року об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

11.12.2023 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея" - адвоката Качура Семена Васильовича про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи.

Також, 20.12.2023 та 21.12.2023 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея" - адвоката Качура С.В. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи /вх.№10265 від 20.12.2023/ та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату /вх.№10304 від 21.12.2023/.

Ухвалами суду від 22.12.2023 задоволено заяву представника ТОВ "Молода Ідея" - адвоката Качура Семена Васильовича про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи); внесено Внести дані представника ТОВ "Молода Ідея" - адвоката Качура Семена Васильовича, адреса: м. Теребовля, Тернопільська область, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_1 , /РНОКПП НОМЕР_2 / до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/110/23(921/749/23) в підсистемі "Електронний суд"; надано доступ представнику ТОВ "Молода Ідея" - адвокату Качуру Семену Васильовичу до електронної справи №921/110/23(921/749/23) в підсистемі "Електронний суд" та відкладено судове засідання у справі №921/110/23(921/749/23) на 12 січня 2024 року та запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності); позивачу: відповідь на відзив (у разі його отримання ), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзиви і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); витребувано у ТОВ "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2 - належним чином засвідчені копії Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021 та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.

03.01.2024 на "Електронний суд" від представника ТОВ "Молода Ідея" - Качур С.В. надійшла заява про припинення повноважень представника /вх.№53 від 03.01.2024/.

Ухвалою суду від 31.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці, відкладено судове засідання у справі №921/110/23(921/749/23) на 26 лютого 2024 року об 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: Відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності); Позивачу: відповідь на відзив (у разі його отримання ), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзиви і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2 - належним чином засвідчені копії Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021 та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.02.2024 не з`явилися та станом на 26.02.2024 відповідачем ТОВ "Молода Ідея" вимог ухвали суду від 22.12.2023 та 31.01.2024 не виконано, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено судове засідання у справі №921/110/23(921/749/23) на 29 березня 2024 року та повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2 - належним чином засвідчені копії Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021 та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.

В судове засідання 29.03.2024 відповідач не з`явився та станом на дату розгляду справи ТОВ "Молода Ідея" вимог ухвали суду від 22.12.2023; 31.01.2024 та 26.02.2024 не виконано, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Разом з тим, ухвали суду від 22.12.2023, 31.01.2024 та 26.02.2024 були направлені рекомендованою кореспонденцією повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея" , 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2. Усі поштові відправлення повернулися на адресу суду із відміткою працівника поштового відправлення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

29.03.2024 судом з підстав викладених в ухвалі від 29.03.2024 відкладено судове засідання у справі №921/110/23(921/749/23) на 18 квітня 2024 року об 15 год. 40 хв в режимі відео конференції; зобов`язано відповідача надати господарському суду належним чином засвідчені копії Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021та їх оригінали для огляду в судовому засіданні; застосовано до ТОВ "Молода Ідея" заходи процесуального примусу, а саме: тимчасове вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом; вилучити у ТОВ "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2, ідентифікаційний код 41609849 Договори про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021, відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея" грошові кошти в сумі 106 500,00 грн; вилучення вказаного у п. 4 даної ухвали доказу доручено Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвалою суду від 18.04.2024 відкладено судове засідання у справі №921/110/23(921/749/23) на 07 травня 2024 року об 15 год. 30 хв. режимі відео конференції; повторно зобов`язано відповідача ТОВ "Молода Ідея" надати господарському суду належним чином засвідчені копії Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021 та їх оригінали для огляду в судовому засіданні; Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), вул. Князя Острозького, буд. 14, м. Тернопіль, 46001 до дня розгляду справи надати господарському суду докази виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2024 щодо вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2, ідентифікаційний код 41609849 Договорів про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/21 від 09.12.2021.

При цьому в п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 18.04.2024 зазначено, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин та у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

07.05.2024 на адресу суду надійшов від Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист №86817 від 06.05.2024 /вх. №3649/ із постановою про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 по примусову виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2024.

В судовому засіданні 07.05.2024 розпорядник майна ТОВ "Тіерра" арбітражний керуючий Демчан О.І. (особа, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника) підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Натомість, уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився. При цьому, поштові відправлення (ухвали суду від 29.03.2024 та 18.04.2024) повернулися на адресу суду із відміткою працівника поштового відправлення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав, матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача протягом строку розгляду справи висловити свою правову позицію у даному спорі.

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №921/110/23(921/749/23) у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкладення розгляду у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №921/110/23(921/749/23) засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2023 відкрито провадження у справі №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 30, ідентифікаційний код 42486103; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс", 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 2, офіс 209, ідентифікаційний код 42044752 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, ідентифікаційний код 42486103 в сумі 1 301 563,52 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Тіерра" строком до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна ТОВ "Тіерра" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1732 від 11.11.2015; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, оф.17; оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, ідентифікаційний код 42486103.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.08.2021 по 09.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіерра" перерахувало на користь ТОВ "Молода Ідея" по рахунку в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_3 грошові кошт в сумі 106 500,00 грн, зокрема:

-30.08.2021 - 52 500,00 грн, призначення платежу: "Поворотно-фінансова допомога згідно договору №30/08/21 від 30.08.2021 без ПДВ";

-13.09.2021 - 6 000,00 грн, призначення платежу: "Поворотно-фінансова допомога згідно договору №13/09/21 від 13.09.2021 без ПДВ";

-08.12.2021 - 40 000,00 грн, призначення платежу: "Поворотно-фінансова допомога згідно договору №13/09/21 від 13.09.2021 без ПДВ";

-09.12.2021 - 8 000,00 грн, призначення платежу: "Поворотно-фінансова допомога згідно договору №09/12/21 від 09.12.2021 без ПДВ".

Згідно виписки по всіх рахунках ТОВ "Тіерра", які були у позивача в банківських установах у період з дати здійснення зазначених платежів по дату видачі таких виписок (травень 2023 року), арбітражним керуючим Демчаном О.І. доказів повернення наданої господарюючим суб`єктом поворотної фінансової допомоги за договорами №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021 не виявлено.

З метою повернення грошових коштів розпорядником майна ТОВ "Тіерра" (особи, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника) Демчаном О.І. направлено на адресу згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Молода Ідея" вимогу №02-115/62 від 06.09.2023 про повернення поворотної фінансової допомоги, яка відповідно до відстеження поштових відправлень Укрпошти "Трекінг" була доставлена до точки видачі, не вручена "з інших причин" та повернута на зворотну адресу за закінченням встановленого терміну зберігання.

У зв`язку з цим, розпорядник майна ТОВ "Тіерра" Демчан О.І., особа, на яку покладено виконання обов`язків керівника боржника, звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або вимог цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Главою 83 ЦК України врегульовано правовідносини, пов`язані із набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Приписами статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих у період з 30.08.2021 по 09.12.2021 грошових коштів у загальній сумі 106 500,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Одними із основних засад господарського судочинства є змагальність сторін та диспозитивність господарського судочинства (ст.ст.13,14 ГПК України). Так, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.08.2021 по 09.12.2021 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 106 500,00 грн, з зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021, відповідно. При цьому, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, фактично, договори, на які є посилання у виписці, відсутні.

З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.

Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єктивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивільних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тільки правомiрною.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов`язання не передбачено, наприклад договір позики.

За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.

Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

У постанові від 02.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК України визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа (постанова КЦС ВС від 09.08.2023 у справі №755/16831/19).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні договори поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021, які були укладені між сторонами в письмовій формі.

При цьому звертає увагу, що відповідно до вимог п. 4, 5 ухвали суду від 29.03.2024 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" 06.05.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_4.

Так, у постанові ВП НОМЕР_4 від 06.05.2024 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначено, що ним 18.04.2024 винесено про постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої 19.04.2024 направлено сторонам для відома та виконання.

В подальшому, як зазначено у даній постанові 19.04.2024, державним виконавцем здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Тернопіль, вул. Острозького, 15/2, однак ТОВ "Молода Ідея" за зазначеною адресою не знаходиться, про що складено акт державного виконавця.

19.04.2024, як зазначає державний виконавець на адресу керівника ТОВ "Молода Ідея" ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) надіслано вимогу виконавця, та зобов`язано до 24.04.2024, а саме: надати державному виконавцю договори про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021.

Станом на 29.04.2024 державний виконавець у постанові вказує, що боржником рішення суду не виконано, а керівником ОСОБА_1 не надано державному виконавцю договори про надання поворотної фінансової допомоги №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021 та керуючись ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф на боржника у розмірі 5 100,00 грн та повторно зобов`язано відповідача виконати ухвал суду від 29.03.2024.

Станом на 06.05.2024 боржником, як вказує у постанові державний виконавець, рішення суду не виконано, а керівником ОСОБА_1 не надано вищезазначені договори.

Як уже зазначалося, з банківської виписки по рахунку ТОВ "Тіерра" № НОМЕР_3 вбачається, що в період з 30.08.2021 по 09.12.2021 позивач на користь позивача перерахувало з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договорів - №30/08/21 від 30.08.2021, №13/09/21 від 13.09.2021 та №09/12/2021 від 09.12.2021 - 106500, 00грн.

Таким чином, ТОВ "Тіерра" перерахувало на користь ТОВ "Молода Ідея" 106 500,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Однак, перераховані грошові кошти відповідачем не були повернуті.

Згідно з Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Суб`єкт господарювання (підприємство чи підприємець) може як отримувати, так і надавати ПФД. Розмір такої допомоги законодавчо не обмежений.

Неповернена фінансова допомога фактично є дебіторською заборгованістю, яку відображають в обліку за своїми правилами.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма міститься у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018№75.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами (постанова ВС від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 106 500,00 грн позивачу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balanceofprobabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно позивачем на рахунок відповідача була перерахована сума спірних коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, в той час як недобросовісність відповідача полягає у неповерненні вказаної суми.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії").

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять докази перерахування позивачем грошових коштів у сумі 106 500,00 грн та не містять доказів виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення вказаних коштів у визначені позивачем строки.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молода Ідея", 46006, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 15, кв. 2, ідентифікаційний код 41609849 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 14, ідентифікаційний код 42486103 - 106 500 грн /сто шість тисяч п`ятсот гривень/ заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та 2 684,00 грн /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень/судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3.Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текс рішення складено 18.06.2024.

Суддя А.М. Сидорук