Рішення

від 18.06.2024 по справі 922/1117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1117/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-В", 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська. буд. 26, кв. 1А до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", 61037, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова. буд. 199 простягнення 109 981,15 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астер-В" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення суми заборгованості із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 1 % річних від простроченої суми та пеня за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року у розмірі 109 981,15 грн. з яких: 74 962,80 грн. - сума основної заборгованості, 3 748,14 грн. - сума пені, 2 139,51 грн. - сума 1 % від простроченої суми зобов`язань, 29 130,70 грн. - втрати від інфляції.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (що є правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш") зобов`язань за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-В" (вх. № 1117/24) залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1117/24. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного. Розгляд справи № 922/1117/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

01.05.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11447/24), у якому останній, просить суд, прийняти відзив на позовну заяву до розгляду. Перевірити підстави та належність доказів на підтвердження позовних вимог. Перевірити правильність нарахування та правові підстави нарахування пені, 1 % річних та інфляційних втрат. З підстав, викладених у відзиві, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У разі неврахування доводів відповідача про відсутність у нього правонаступництва, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час, та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати пені, інфляційних втрат та 1 % відсотків річних у період з 22.02.2022 року по цей час), оскільки із боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. За інший період, застосувати принцип справедливості, у зв`язку із чим відмовити позивачу у стягненні із відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат або зменшити розмір їх стягнення на 99 %. Зокрема, у разі неврахування форс-мажорних обставин, врахувати принцип справедливості, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат на 99 %, застосувавши за аналогією рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 року у справі № 922/534/23, де суд за аналогічних обставин зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3 % річних та інфляційні втрати) на 90 %. У зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача. Здійснити розподіл витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

06.05.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11851/24), у якій позивач, просить суд, додану відповідь на відзив прийняти та долучити до матеріалів справи. У задоволенні клопотання про зменшення (звільнення) стягнення 3748,14 грн. суми пені, 2139,51 грн. сума 1 проценту від прострочено суми зобов`язань, 29130,70 грн. витрати від інфляції на 99 % за укладеним договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року відмовити відповідачу у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 31.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астер-В" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) було укладено договір № 238-16/935 від 31.08.2020 року.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року (пункт 13.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується у 2020-2021 роках поставити замовникові продукцію, зазначену в специфікації № 1 (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021-2015 «Єдиний закупівельний словник» затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року № 1749, зазначаються у специфікації 3 1 (додаток № 1), якає невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції (пункт 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукцію замовнику протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору.

Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: пр.-т. Московський, 299, м. Харків, 61089. Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDP на склад замовника, м. Харків (згідно Інкотермс -2010). Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (пункти 2.2. 2.4. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, ціна договору становить 4355976,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 % 725996,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту здійснення поставки продукції на склад замовника.

При відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: видаткову накладну, рахунок фактуру, та товарно транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата замовником не проводиться, документи повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів замовник має право провести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату замовник у даному випадку не несе (пункт 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору, сторони погодили. що замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього договору.

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 на загальну суму 4355976,00 грн.

29.12.2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1, пунктом 1 якої внесено зміни до специфікації № 1 (додаток № 1) договору № 238-16/935 від 31.08.2020 року, та викладеного її в редакції до цієї додаткової угоди № 1, сума якої складає: 5293800,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 % 882300,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 сторони погодили пункт 3.1. договору викласти у наступній редакції: «3.1. Ціна цього договору становить 5293800,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 % 882300,00 грн.».

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 (в редакції додаткової угоди № 1) на загальну суму 5293800,00 грн.

26.03.2021 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2, пунктом 1 якої внесено зміни до специфікації № 1 (додаток № 1) договору № 238-16/935 від 31.08.2020 року, та викладеного її в редакції до цієї додаткової угоди № 2.

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 (в редакції додаткової угоди № 2) на загальну суму 5293800,00 грн.

28.10.2021 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 3, пунктом 1 якої внесено зміни до пункту 13.1., розділ 13 договору та викладено його у наступній редакції: «13.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року».

За твердженнями позивача, останнім умови договору було виконано належним чином, та поставлено відповідачу товар на загальну суму 74962,80 грн. про що свідчить видаткова накладена № 12 від 26.03.2021 року, а також довіреність № 97 від 25.03.2021 року на отримання товарно матеріальних цінностей.

Відповідачем було отримано товар без жодних зауважень, проте в порушення умов договору, останнім не було здійснено розрахунку за отриманий товар відповідно до умов пункту 4.1. договору, граничний строк оплати якого становить 27.05.2021 року.

Також позивач зазначає, що останнім 10.06.2021 року на адресу відповідача було направлено лист вимогу № 01-16/06-06 про сплату заборгованості за договором.

Проте, вищевказана вимога залишена без задоволення.

При цьому, позивачу із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стало відомо, що 21.05.2021 року щодо Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті його реорганізації в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш». Вимоги кредиторів розглядаються до 20.07.2021 року.

У відповідь на лист позивача, лист - вимога № № 01-16/07 від 23.06.2021 року Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» листом № 261-22/839 від 14.07.2021 року визнало заборгованість за договором № 238016/935 від 31.08.2020 року у розмірі 74962,80 грн., та повідомило про включення таких вимог до передавального акту АТ «Завод «Електроважмаш».

26.08.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення АТ «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121). Крім цього, внесено дані про те, що АТ «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником ДП «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121).

Також позивач зазначає, що 27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астер-В» та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» було укладено угоду про заміну сторони правонаступником до договору № 238-16/935 від 31.08.2020 року, проте позивачем до матеріалів позовної заяви не надано відповідної угоди.

За твердженнями позивача, з отриманого листа від АТ «Завод «Електроважмаш» від 20.09.2021 року № 261-22/127 вбачається, що 09.09.2021 року фондом державного майна України, було прийнято рішення про його припинення шляхом приєднання до АТ «Українські енергетичні машини», та встановлено 20 денний строк з дня отримання даного повідомлення для заявлення кредиторських вимог.

Позивачем на адресу АТ «Завод «Електроважмаш» було направлено листа за № 01-16/01-09 від 27.09.2021 року про визнання кредиторських вимог за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року у розмірі 74962,80 грн.

Листом від 09.12.2021 року за № 261-22/466 АТ «Завод «Електроважмаш» повідомило позивача про те, що кредиторські зобов`язання за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року у розмірі 74962,80 грн. будуть включені до передавального акту відповідно до бухгалтерсього обліку товариства.

Також позивач зазначає, що розпорядженням Кабінету міністрів України від 26.08.2021 року за № 1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом», погодженого пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» після завершення перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 16.09.2021 року акціонерне товариство «Турбоатом» змінило назву на акціонерне товариство «Українські енергетичні машини».

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року № 1005 « Про погодження реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом», наказом Фонду від 01.12.2021 року № 2143 «Щодо акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» було затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству правонаступнику, а саме акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акту.

Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» № 31/2021 від 01.12.2021 року вбачається, що було прийнято рішення, зокрема про затвердження передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до акціонерного товариства «Українські енергетичні машини».

Також позивач зазначає, що 21.12.2021 року було проведено спільні позачергові загальні збори акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», порядок денний яких серед іншого питання, було внесення змін до статуту акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4. статуту товариства, затвердженого протоколом спільних позачергових зборів акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» від 23.12.2021 року № 32/2021, товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року № 1005-р.

Згідно з протоколом спільних позачергових зборів акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» та акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» від 23.12.2021 року, який є у вільному доступі на сайті, а також у вільному доступі є статут акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», вбачається, що згідно пункту 1.4. акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником усіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до товариства відповідно до розпорядження кабінету міністрів України від 26.08.2021 року № 1005-р.

Вищевказане на думку позивача свідчить про те, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перейшли правонаступнику - акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження передавального акту, а саме з 01.12.2021 року.

Тому, як зазначає позивач, саме з 01.12.2021 року акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником усіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», які мали б виконуватися, якщо приєднання останнього не відбулося, а з таких обставин, внаслідок такого приєднання до акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» перейшло зобов`язання щодо сплати кредиторської заборгованості за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року у розмірі 74962,80 грн. з урахуванням правових наслідків прострочення сплати такої заборгованості.

05.02.2024 року позивачем на адресу акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» було направлено претензію за № 01-16/01-02 про погашення заборгованості у розмірі 74 962,80 грн. а також інфляційних втрат, суми 1 % річних від простроченого зобов`язання, пені на загальну суму 34176,99 грн.

Проте, вищевказана вимога було залишена без задоволення, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до відповідача адресу акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» як правонаступника акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із пункту 4.1. договору, сторони погодили, що замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту здійснення поставки продукції на склад замовника.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, було поставлено товар на загальну суму 74962,80 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладена № 12 від 26.03.2021 року, а також довіреність № 97 від 25.03.2021 року на отримання товарно матеріальних цінностей.

Проте, замовник в порушення умов договору, не здійснив розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та у визначений у договорі строк не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар у розмірі у сумі 74962,80 грн. відповідно до видаткової накладної № 12 від 26.03.2021 року, доказів сплати суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договорами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг за поставлений товар у сумі у сумі 74962,80 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частин, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) зокрема зазначає, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Астер-В» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення боргу за договором поставки, що укладений між позивачем (продавцем, постачальником) та покупцем/отримувачем товару Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (правонаступник - Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш»). Тому на думку відповідача. у даній справі неналежний відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач зазначає, що у відповідача не наступив момент переходу прав та обов`язків за АТ «Завод «Електроважма» (правонаступник ДП «Завод «Електроважмаш»), яке знаходиться у стадії реорганізації у зв`язку із тим, що з офіційних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 26.08.2021 року до ЄДРЮО внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення Акціонерне товариство «Завод Електроважмаш», яке є правонаступником Державного підприємства «Завод Електроважмаш» (дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: повне найменування, ідентифікаційний код - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», Код ЄДРПОУ:00213121). З 17.09.2021 року на підставі рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ним органу до Реєстру також було внесено запис про державну реєстрацію щодо припинення юридичної особи АТ «Завод «Електроважмаш» в результаті її реорганізації, із строком пред`явлення кредиторських вимог до 17.11.2021 «з 17.09.2021 - в стані припинення 1004801270001089799. Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації». Тому, за твердженнями відповідача юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Проте, станом на цей час дані щодо припинення юридичної особи АТ «Завод Електроважмаш» та відповідно про її правонаступників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні. На даний час АТ «Завод Електроважмаш» знаходиться в стані припинення. Також відсутні відомості у реєстрі відносно того, що АТ «Українські енергетичні машини» є правонаступником АТ «Завод Електроважмаш». Отже, на даний час відомості відносно того, що АТ «Завод Електроважмаш» припинено та АТ «Українські енергетичні машини» є правонаступником останнього - в ЄДРЮО відсутні.

Тому, на думку відповідача із посиланням на ухвалами Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 року у справі № 922/3524/20, від 06.03.2024 року у справі № 922/293/21, від 06.03.2024 року у справі 922/2648/20, тому позивачем невірно визначено юридичну особу в якості відповідача.

Також відповідач зазначає, що засновником, основним акціонером та органом управління, якому належить контрольний пакет акцій відповідача, є Кабінет Міністрів України, що випливає із тексту розпорядження КМУ від 06.10.2023 року № 1228-р «Деякі питання управління акціонерним товариством «Українські енергетичні машини». Тобто, відповідач фактично належить державі, управління корпоративними правами якого здійснює Кабінет Міністрів України. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 АТ «Укренергомашини» відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Одночасно з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 року № 643 відповідач віднесений до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки. Отже, у разі виконання необгрунтованого рішення суду незаконні витрати, пов`язані у зв`язку із цим, будуть покладені безпосередньо на державу. А отже, з метою виконання завдань із забезпечення енергетичної стабільності держави, безперебійної роботи енергетичних об`єктів критичної інфраструктури, функціонування національної економіки в умовах воєнного стану, безпідставне (необґрунтоване) стягнення грошових коштів ставить під загрозу стратегічну стабільність фінансово-господарської діяльності відповідача та енергонезалежність України в умовах відкритої агресії та неприхованої війни

Також зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 року затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності. 26.08.2021 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1005-р доповнено перелік об`єктів великої приватизації державної власності додатковою позицією: «05762269 Акціонерне товариство «Турбоатом» 75, 22407664». 27.08.2021 р. відповідно до рішення позачергових загальних зборів, Акціонерне товариство «Турбоатом» перейменовано у Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», у зв`язку із чим розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1228-р від 06.10.2021 року в перелік об`єктів приватизації внесені відповідні зміни щодо назви товариства.

Вищевикладене, на думку відповідача свідчить про те, що позивач невірно визначив та не довів належними доказами, що Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є належним відповідачем у справі № 922/1117/24 (по договору поставки від 31.08.2020 року № 238-16/935).

Суд дослідивши матеріали справи, та заперечення відповідача, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є заборгованість за договором від № 238-16/935 від 31.08.2020 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астер-В" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш".

Заявляючи позовні вимоги у даній справі про стягнення заборгованості за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року, позивачем визначено відповідача Акціонерне товариство Українські енергетичні машини як правонаступника Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

26.08.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801120068009292 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121). Того ж дня, 26.08.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис номер 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121). Також, до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121) є правонаступником Державного підприємство "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код00213121).

З аналізу вищевикладеного слідує, що Акціонерне "Завод «Електроважмаш" (ЄДРПОУ: 00213121) є правонаступником Державного підприємства "Завод «Електроважмаш" (ЄДРПОУ: 00213121), про що свідчать відомості наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, 26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом".

Пунктами 1, 2 даного розпорядження визначено: "відповідно до пункту 22 частини 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (ЄДРПОУ 05762269). Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 05762269 зареєстрована юридична особа Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

При цьому, відповідно до пункту 1.1 Статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", який у вільному доступі на офіційному сайті відповідача (за посиланням https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/Статут%20АТ%20Укренергомашини%202023.pdf), Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року та зміною найменування Акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Крім того, пунктом 1.4 вищевказаного Статуту відповідача встановлено, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

З аналізу вищевикладеного слідує, що у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику, яким є відповідач Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» у даній справі, з моменту затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного твоариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», затвердженого Протоколом позачергових загальних зборів Акціонерного товарситва «Українські енергетичні машини» (попередня назва Акціонерне товариство «Турбоатом») №31/2021 від 01.12.2021 року, а саме з 01 грудня 2021 року.

Вищевикладене спростовує запереченні відповідача відкладені у відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року), що відповідач є не належним відповідачем.

Щодо тверджень відповідача, про те, що станом на даний час Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" перебуває "в стані припинення", проте запис про його припинення до вказаного реєстру не внесено, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 року у справі № 922/3979/21 та від 08.06.2023 року у справі № 911/343/22.

З аналізу вищевикладеного слідує, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17.

При цьому, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі № 922/817/18, від 08.02.2023 року у справі № 910/16900/19, від 16.03.2023 року у справі № 922/3979/21.

Враховуючи встановлені судом у сукупності обставини, у контексті застосування статей 104,107 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється, у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що з моменту складання та затвердження передавального акта обставини щодо завершення/незавершення певних процедур, зокрема, внесення відповідного запису до реєстру, ніяким чином не можуть впливати на обсяг переданих за таким актом прав та обов`язків товариства, що приєднується.

У зв`язку із чим, суд не приймає твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) в частині того, що моментом переходу прав та обов`язків до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилання відповідача на ухвали Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 року у справі № 922/3524/20; від 06.03.2024 року у справі № 922/293/21; від 06.03.2024 року у справі 922/2648/20, суд зазначає наступне.

Східний апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 року про заміну сторони у виконавчому провадженні № 72527609 у справі № 922/4540/21, якою було задоволено аналогічну заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у своїй постанові від 04.04.2024 року, зробив наступні висновки:

"З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах в порядку універсального правонаступництва, майно, усі залишки, права та обов`язки Акціонерне товарситво "Завод "Електроважмаш" перейшли правонаступнику - Акціонерне товарситво "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження Передавального акта, а саме -з 01.12.2021 року, у зв`язку із чим суд оскаржуваною ухвалою за наявності встановлених статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України підстав здійснив відповідне процесуальне правонаступництво. ….суд першої інстанції у спірних правовідносинах з належною повнотою встановив обставини щодо прийняття рішення про затвердження Передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерне товарситво "Завод "Електроважмаш"до Акціонерне товарситво "Українські енергетичні машини" за яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки було передано, як товариству -правонаступнику саме з 01.12.2021 року". У зв`язку із чим, Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 року про заміну сторони у виконавчому провадженні № 72527609 у справі № 922/4540/21 залишив без задоволення, а ухвалу - без змін.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на ухвали суду у справі № 922/3524/20; № 922/293/21; № 922/2648/20 не приймаються судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку із чим, за висновком суду, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у розмірі 74962,80 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем було нараховано пеню у сумі - 3 748,14 грн., суму 1 % від простроченої суми зобов`язань - 2 139,51 грн., втрати від інфляції - 29 130,70 грн. (відповідно до наданого розрахунку).

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем суму 1 % від простроченої суми зобов`язань - 2 139,51 грн., втрати від інфляції - 29 130,70 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 28.05.2021 року по 04.04.2024 року), суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 622 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5. договору, визначено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 1 % від простроченої суми зобов`язань - 2 139,51 грн., втрати від інфляції - 29 130,70 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 28.05.2021 року по 04.04.2024 року) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

Щодо стягнення із відповідача пені у сумі 3 748,14 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 28.05.2021 року по 04.04.2024 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 9.4. договору, визначено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені 3 748,14 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 28.05.2021 року по 04.04.2024 року) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та із урахуванням умов договору.

При цьому ,суд приймає до уваги, що відповідачем не надано до суду контр розрахунку суми позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року), зокрема зазначає, що у діях відповідача відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором із початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 року, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об`єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили, та зазначає, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України було введено воєнний стан. Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», цей Указ було затверджено Верховною Радою України. У подальшому Указами Президента України та Законами ВРУ про їх затвердження неодноразово було продовжено дію правового режиму воєнного стану в Україні, воєнний стан з 24.02.2022 року скасовано не було.

Також, відповідач посилається на те, що 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України універсальним листом за №2024/02.0-7.1 до всіх, кого це стосується, засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України, через яку було введено воєнний стан, є форсмажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України міститься у загальнодоступному доступі в мережі Інтернет. При цьому,іфакт виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у відповідача також підтверджується Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року, яким засвідчено виникнення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини». Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року» Харківська міська територіальна громада була віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

За твердженнями відповідача, останній станом на дату початку дії правового режиму воєнного стану і на теперішній час знаходиться на території громади, яка розташована у районі можливих бойових дій.

Також, відповідач зазначає, що останній, систематично піддавався ворожим обстрілам, та те, що ці обставини підтверджуються витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань про знаходження в провадженні правоохоронних органів 7 кримінальних проваджень. Обстріли не зупиняються і до цього часу, про що свідчать рапорти поліції від 10.02.2023 року, від 13.03.2023 року, від 01.06.2023 року, внаслідок чого відповідачу нанесені численні конструктивні пошкодження, тобто, завдано майнову шкоду. Вищевикладене на думку відповідача, підтверджує неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війни, є належними та допустимими доказами у справі. Таким чином, на думку відповідача. у останнього повністю відсутня вина у несвоєчасному розрахунку з позивачем, починаючи з 24.02.2022 року (із початку бойових дій у Харківській області й уведення воєнного стану), а тому відповідач вважає за обґрунтоване і правомірне прохання до суду не нараховувати до стягнення з відповідача пеню, 1% відсоток річних та інфляційні втрати, починаючи з дати 24.02.2022 року.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21.

З аналізу вищевикладеного слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

При цьому, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Щодо посилання відповідача на сертифікат Харківської торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року, яким засвідчено виникнення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», суд зазначає наступне, що як вбачається із сертифікату останній містить відомості щодо обов`язку (зобов`язання), а саме сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року у термін 29.07.2022 року, 19.08.2022 року.

Будь-якого сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи додано не було.

З вищевикладеного слідує, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем доказів виникнення у відповідача форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за спірним договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року, які повинні були бути виконані відповідачем у строк встановлений договором (до 25 травня 2021 року), тобто за рік до введення воєнного стану в Україні надано не було.

Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому з дня їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин.

При цьому суд зазначає, що в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, Сертифікату Харківської торгово-промислової палати за № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» щодо обов`язку сплати податку на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року у термін 29.07.2022 року, 19.08.2022 року, а також надані відповідачем докази, зокрема, витяги з висновку експертиз, рапорти, витяг з ЄРДР, не звільняють відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору № 238-16/935 від 31.08.2020 року.

За інший період, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) просить суд, застосувати принцип справедливості, у зв`язку із чим відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат або зменшити розмір їх стягнення на 99 %. Зокрема, разі неврахування форс-мажорних обставин, врахувати принцип справедливості, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат на 99 %, застосувавши за аналогією рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 року у справі № 922/534/23, де суд за аналогією зменшив відповідачу суми, належні до стягнення (пеню, 3 % річних та інфляційні втрати) на 90 %.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань за спірним договором. При цьому, відповідач належить до числа найбільших підприємств світу з проектування та виробництва, а саме: турбін та генераторів для АЕС, ТЕС, ГЕС та ГАЕС; гідро затворів та насосних станцій для ГЕС та ГАЕС; електродвигунів та електричних машин для залізничного та міського електротранспорту; іншого енергетичного та електричного обладнання. Одночасно з цим, відповідач не отримує а ні бюджетного фінансування, а ні будь-яких дотаційних виплат чи преференцій. Також зазначає, що у зв`язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету Держави. Таким чином, накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

У даному випадку, кожного разу коли стягуються надмірні штрафні санкції, це впливає на ділову репутацію боржника, що зумовить погіршення економічного стану боржника під час проведення процедури приватизації державного майна і призведе до економічних наслідків у вигляді упущеної вигоди для Держави Україна. Ділова репутація є єдиним із елементів, складової частини немайнових прав, який має відношення до юридичної особи. При цьому, особливістю ділової репутації є те, що остання формується виключно на теренах підприємницької діяльності. Саме в рамках підприємницької діяльності можна розкрити весь спектр елементів ділової репутації в повному об`ємі, через її вартісну характеристику.

Тому, відповідач просить суд не застосовувати до відповідача штрафні санкції у вигляді стягнення пені, 1 % відсотку річних та інфляційних втрат у розмірі більше, ніж 10% від підрахованого позивачем, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. У будь-якому випадку вважаємо за справедливе не нараховувати відповідачу пеню, інфляційні збитки та відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року, оскільки для відповідача є в наявності форс-мажорні обставини у вигляді бойових дій в Україні, місті Харкові та області безпосередньо, пошкодження та знищення майна відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) щодо зменшення нараховани позивачем пені, 1 % річних та інфляційних втрат на 99 %, суд зазначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З аналізу вищевикладеного та зі змісту укладеного договору, положень статті 611 та статті 649 Цивільного кодексу України, статті 216 та статті 230 Господарського кодексу України які регулюють відповідальність за порушення зобов`язання, заявлена до стягнення із відповідача позивачем сума пені, є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку (штраф) передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

При цьому, для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15).

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зроблено висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, суд вирішуючи, у тому числі й із власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 року у справі №924/709/17.

Крім того, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню із відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Отже, зменшення неустойки (зокрема штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору. З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Як вбачається із матеріалів справи та із наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, заборгованість складає суму у розмірі 74962,80 грн. на яку позивачем нараховано суму пені 3 748,14 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 28.05.2021 року по 04.04.2024 року) у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми згідно пункту 9.4. договору.

Крім того, суд приймає до уваги щодо позивачем додатково було заявлено до стягнення суму 1 % від простроченої суми зобов`язань - 2 139,51 грн., втрати від інфляції - 29 130,70 грн., з вищевикладеного вбачається, що заявлена позивачем до стягнення із відповідача сума пені перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, та за висновком суду, не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, та для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, та виходячи із засад розумності та справедливості, зменшити розмір пені до 1513,66 грн. (на - 60,0%).

Щодо зменшення нарахованих позивачем 1 % річних та інфляційних втрат на 99 %, суд зазначає проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, суд приймає до уваги, що стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають до задоволення частково, а саме щодо стягнення пені у сумі 1499,26 грн., 2 139,51 грн. - сума 1 % від простроченої суми зобов`язань, та 29 130,70 грн. - втрати від інфляції.

В частині стягнення пені у сумі 2 248,88 грн. - відмовити.

Також. відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) було заявлено клопотання, а саме у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування наданого до суду клопотання, а лише зазначено про нього у прохальній частині відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із чим. посилання відповідача на скрутне фінансове становище останнього відповідно до довідки про фінансово-економічний стан, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому у наданому до суду клопотанні, відповідач, просить суд, відстрочити та розстрочити виконання рішення, проте, у наданому до суду клопотанні відповідачем не наведено жодного графіку (із зазначенням конкретних дат), якого боржник мав на меті дотримуватися у разі розстрочення виконання рішення судом.

Вказане переконливо свідчить про відсутність у діях боржника наміру зі своєчасного виконання рішення у цій справі шляхом здійснення систематичних платежів, направлених на виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача викладеного у прохальній частині відзиву на позовну заяву у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку тривалого невиконання рішення суду, клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення рішення суду у даній справі не підлягає задоволенню.

Крім того, частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та про стягнення із відповідача 74 962,80 грн. - сума основної заборгованості, 1499,26 грн. - сума пені, 2 139,51 грн. - сума 1 % від простроченої суми зобов`язань, 29 130,70 грн. - втрати від інфляції.

В частині стягнення пені у сумі 2248,88 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, із відповідача підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 2966,08 грн. грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Клопотання відповідача викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 11447/24 від 01.05.2024 року) щодо зменшення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199; ЄДРПОУ: 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астер-В" (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 26, кв. 1-А, ЄДРПОУ 32952208) суму заборгованості із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 1 % річних від простроченої суми та пені за договором № 238-16/935 від 31.08.2020 року у розмірі 107732,28 грн., з яких: 74962,80 грн. сума основної заборгованості, 1499,26 грн. сума пені, 2139,52 грн. сума 1 % від простроченої суми зобов`язання, 29130,70 грн. втрати від інфляції, 2966,08 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 2248,88 грн. відмовити.

У клопотанні відповідача викладено у прохальній частині відзиву на позовну заяву про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Астер-В" (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 26, кв. 1-А, ЄДРПОУ 32952208);

відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, ЄДРПОУ: 05762269).

Повне рішення складено "18" червня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова