Рішення

від 17.06.2024 по справі 927/149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/149/22(927/1355/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за заявою: ліквідатора ТОВ "Яворина-Трейдінг" Потупало Наталії Ігорівни, Вознесенський узвіз, буд. 10а, оф. 213, м. Київ, 04053, ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня", код ЄДРПОУ 38544640, пр. Берестейський, буд. 136, м. Київ, 03115

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ ПРО ГРУП", код ЄДРПОУ 38049262, вул. Кордуби М., буд. 6, м. Львів, Львівська обл., 79024

про визнання недійсним правочину

у межах справи №927/149/22

за заявою кредитора: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1

АДРЕСА_1 ;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , електронна адреса представника: ІНФОРМАЦІЯ_3

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг",

код ЄДРПОУ 32505077, вул. Незалежності, буд. 16, кв. 107, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600

за участю: ліквідатора Потупало Н.І., Вознесенський узвіз, буд. 10а, оф. 213, м. Київ, 04053, ІНФОРМАЦІЯ_1

про відкриття провадження у справі про банкрутство

без повідомлення (виклику) сторін

27.09.2023, на електронну адресу суду, надійшла заява ліквідатора ТОВ "Яворина-Трейдінг" Потупало Наталії Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Майстерня", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ ПРО ГРУП" про визнання недійсним договору поруки №1 від 28.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 32505077) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ ПРО ГРУП" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група М.К.С.") (код ЄДРПОУ 38049262).

Подана заява обґрунтована тим, що ТОВ "Яворина-Трейдінг" уклало договір поруки №1 від 28.09.2021 протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, взявши на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Ухвалою суду від 02.10.2023 заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 09.10.2023 встановлено, що заявником усунуто недоліки заяви від 26.09.2023 №1899-02-01-927/149 та відкладено вирішення питання про прийняття заяви до повернення матеріалів справи №927/149/22 на адресу Господарського суду Чернігівської області.

15.04.2024 матеріали справи №927/149/22 повернуто на адресу Господарського суду Чернігівської області.

16.10.2023 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на заяву про визнання недійсним правочину від 10.10.2023, у якому просить суд залишити заяву без задоволення.

Ухвалою суду від 18.04.2024 прийнято заяву до розгляду в межах справи №927/149/22 про банкрутство ТОВ "Яворина-Трейдінг" та відкрито провадження у справі №927/149/22(927/1355/23); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Ухвала суду від 18.04.2024, направлена на адресу відповідача 1, повернута відділенням зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала суду від 18.04.2024, направлена на адресу відповідача 2, повернута відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

06.06.2024 до суду від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення на заяву, що сформовані в Електронному суді 05.06.2024.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 32505077, вул. Незалежності, буд. 16, кв. 107, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600). Цією ж ухвалою визнано грошові вимоги кредитора - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) у сумі 855 162,00 грн основного боргу (4 черга), 24 810,00 грн судового збору та 58 500,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга).

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022 у справі № 927/149/22 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Яворина - Трейдінг"; ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "Яворина - Трейдінг" призначено арбітражну керуючу Потупало Н.І.

До господарського суду було подано заяву про визнання кредитором TOB "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" від 19.09.2023 (далі - Заява) у розмірі 425 000,00 грн. - основний борг, та 5 368,00 грн. - судовий збір за подання заяви. У своїй заяві кредитор зазначав, що вказані грошові вимоги виникли на підставі: Договору від 28.09.2021 №28/09-21 про абонентське юридичне обслуговування, укладеного між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП", код ЄДРПОУ 38049262) (виконавець) та TOB "ПРОЕКТНО-ВУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" (з 31.03.2021 нове найменування TOB "БЕРІ», код ЄДРПОУ 39061867); договору поруки №1 від 28.09.2021, укладеного між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." та TOB "Яворина-Трейдінг"; договору відступлення права вимоги від 31.08.2023 № 31/08-23, укладеного між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП") та TOB "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ".

Ухвалою суду від 22.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична майстерня" від 19.09.2023 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; призначено розгляд заяви кредитора у судовому засіданні на 28.05.2024 о 10:00.

Судове засідання з розгляду заяви відкладалось протокольною ухвалою від 28.05.2024 на 13.06.2024.

Ухвалою суду від 13.06.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична майстерня" від 04.06.2024; залишено без розгляду заяву від 19.09.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична майстерня" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 430 368,00грн.

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор ТОВ «Яворина-Трейдінг» посилається на те, що 28.09.2021 між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП", код ЄДРПОУ 38049262) (виконавець) та TOB "ПРОЕКТНО-ВУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" (з 31.03.2021 нове найменування TOB "БЕРІ», код ЄДРПОУ 39061867) (замовник) укладено Договір №28/09-21 про абонентське юридичне обслуговування (Основний договір).

За даним Договором TOB «Юридична консалтингова група М.К.С.» зобов`язувалось надавати юридичні послуги починаючи з 01.10.2021 року з будь-яких питань, що виникають у TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" у сфері права та здійснювати правовий супровід господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

28.09.2021 між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." та TOB "Яворина-Трейдінг" укладено Договір поруки № 1, відповідно до якого TOB "Яворина-Трейдінг" (Поручитель) добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (Кредитор) за невиконання або неналежне виконання TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" (Боржник) взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладеного між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." та TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" Договору № 28/09-21 про абонентське юридичне обслуговування.

TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" порушило умови Основного договору та не виконало взяті на ceбе зобов`язання з оплати послуг у розмірі 425 000,00 грн за договором № 28/09-21 про абонентське юридичне обслуговування від 28.09.2021.

07.02.2022 TOB "Юридична консалтингову група М.К.С." направило TOB "Яворина-Трейдінг" як Поручителю за Основним договором вимоґу № 07/02-22 про сплату заборгованості у розмірі 425 000,00 грн.

TOB "Яворина-Трейдінг" не здійснило сплату заборгованості у розмірі 425 000,00 грн за договором поруки.

У подальшому, 31.08.2023 між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП") (Первісний кредитор) та TOB "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" (ЄДРПОУ 38544640) (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 31/08-23.

За даним Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 28/09-21 від 28.09.2021 про абонентське юридичне обслуговування (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" та Договором поруки № 1 від 28.09.2021, укладеним між Первісним кредитором та TOB "Яворина-Трейдінг".

Ліквідатор ТОВ «Яворина-Трейдінг» вказує на те, що уклавши договір поруки №1 від 28.09.2021, товариство взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, маючи скрутне фінансове становище, маючи заборгованість перед ОСОБА_1 , тому даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.2 ст.42 КУзПБ.

Також на думку ліквідатора, договір про відступлення права вимоги було вчинено між пов`язаними особами.

Таким чином, за твердженням ліквідатора оскаржуваний правочин - договір поруки №1 від 28.09.2021 є фіктивними.

Крім того, ліквідатор зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2023 у справі №908/1323/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІ» (код ЄДРПОУ 39061867) та визнано грошові вимоги Tовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група М.К.С." на суму 87 140,00грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 425 000,00грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Відповідач 1 у відзиві на позов зазначає, що укладення третьою особою та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладення такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки. Також зауважує, що доводи ліквідатора щодо пов`язаності осіб, які укладали правочин є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки станом на момент укладання спірного правочину директором ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." була ОСОБА_2 , яка і підписувала договір.

Відповідач 2 у поясненнях зазначає, що постановою Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі №914/2161/23, зокрема, відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» (код ЄДРПОУ 38049262). Ухвалою суду від 10.01.2024 у справі №914/2161/23 ліквідатором ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» призначено арбітражного керуючого Бандуру І.В. Ліквідатором у процесі своєї діяльності на підприємстві не було виявлено оригінал договору про відступлення права вимоги від 31.08.2023 №31/08-23, укладений між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП") та TOB "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ", вказаний договір ліквідатору не передавався. Також ліквідатор зазначає, що, ознайомившись із виписками з банківських рахунків банкрута, ним встановлено, що ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» не отримувало жодних грошових коштів від ТОВ "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" у межах договору про відступлення права вимоги від 31.08.2023 за №31/08-23. На думку ліквідатора , вказане свідчить про те, що договір має ознаки фіктивності і за таких умов, перехід права грошових вимог за договором №28/09-21 від 28.09.2021 від ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." до ТОВ "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" не відбувся.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:

1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;

2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;

3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для створення преференції у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог кредиторів, а також з метою незаконного виведення майна боржника поза межами легальної судової процедури. Боржник у даному випадку діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, вимоги яких існували на дату його укладення, а також по відношенню до тих чиї вимогли виникли одразу після вчинення оскарженого правочину, що призвело до подальшого нездійснення господарської діяльності. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього Кодексу.

Ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі N 920/10/21 (920/868/21)).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Зокрема, але не виключно, критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Суд зазначає, що Договір поруки від 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА М.К.С.» (04.07.2023 змінено назву на ТОВ «Ком Про Груп») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг» було укладено майже за п`ять місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг» (ухвала суду про відкриття провадження про банкрутство від 17.02.2022).

При цьому, як встановлено судом, станом на 16.06.2021 у ТОВ «Яворина-Трейдінг» вже існувала заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 855 162,00грн, яка встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №911/2778/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюваний Договір поруки від 28.09.2021 №1 було укладено у «підозрілий період», протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, що, укладаючи спірний договір, боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій, внаслідок чого він фактично відмовився від власних майнових вимог, що свідчить про наявність підстав для застосування статті 42 КУзПБ та визнання цього договору недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постановах Верховного Суду, ухвалених як у господарських, так і цивільних справах, і по суті є універсальними - тобто не залежать від конкретних обставин справи, а застосовуються у всіх випадках, коли особа, яка не є учасником правочину подає позов про визнання його недійсним (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/5529/19, від 01.12.2021 у справі № 910/10754/20, від 13.01.2022 у справі № 914/1962/19, від 18.05.2022 у справі № 916/1383/21).

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Як зазначалося вище судом, 31.08.2023 між TOB "Юридична консалтингова група М.К.С." (з 04.07.2023 нове найменування - TOB "КОМ ПРО ГРУП") (Первісний кредитор) та TOB "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" (ЄДРПОУ 38544640) (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 31/08-23, за яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 28/09-21 від 28.09.2021 про абонентське юридичне обслуговування (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" та Договором поруки № 1 від 28.09.2021, укладеним між Первісним кредитором та TOB "Яворина-Трейдінг".

Разом з тим, доказів на підтвердження здійснення розрахунку за вказаним договором до матеріалів справи не долучено. Із пояснень ліквідатора ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» випливає, що вказаний договір ліквідатору не передавався, що товариство не отримувало жодних грошових коштів від ТОВ "ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ" у межах договору про відступлення права вимоги від 31.08.2023 за №31/08-23.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-14079св20) зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Суд зазначає, що стороною Договору № 31/08-23 про відступлення права вимоги від 31.08.2023 є ТОВ «ЮРИДИЧНА МАЙСТЕРНЯ», керівником якого є ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_3 з 10.03.2023 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КОМ ПРО ГРУП».

Із зазначеного вище встановлено пов`язаність осіб у відступленні права грошової вимоги на суму 450 000,00 грн, що належало ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» (ТОВ «Юридична Консалтингова Група М.К.С.») за Договором № 28/09-21 від 28.09.2021 про абонентське юридичне обслуговування (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та TOB "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УКРДАХ" та Договором поруки № 1 від 28.09.2021, укладеним між Первісним кредитором та TOB "Яворина-Трейдінг", та у кінцевому результаті було передано на безоплатній основі ТОВ «Юридична майстерня» за Договором № 31/08-23 про відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Заперечення відповідача 1 ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у сумі 5 368,00грн, покладається на відповідача 2.

Керуючись ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст. 1, 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ліквідатора ТОВ «Яворина-Трейдінг» від 26.09.2023 №1899-02-01-927/149 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір поруки №1 від 28.09.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 32505077) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ ПРО ГРУП" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група М.К.С.") (код ЄДРПОУ 38049262).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ ПРО ГРУП" (код ЄДРПОУ 38049262, вул. Кордуби М., буд. 6, м. Львів, Львівська обл., 79024) на користь ліквідатора ТОВ "Яворина-Трейдінг" Потупало Наталії Ігорівни (Вознесенський узвіз, буд. 10а, оф. 213, м. Київ, 04053) 5 368,00грн витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор