Ухвала

від 17.06.2024 по справі 752/12322/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12322/24

Провадження №: 2/752/5541/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17.06.2024 Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанова А.О., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904

про стягнення суми заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку за шість місяців, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою, моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (далі - відповідач), адреса: 03066, місто Київ, вулиця Охтирська, будинок 8, в якій позивач просить стягнути з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку за шість місяців (з 15 лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року) у розмірі 30 053,17 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 119 323,96 грн, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з його несвоєчасною виплатою у розмірі 9 346,54 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Підставами позову вказується невиплата відповідачем своєчасно позивачеві заробітної плати.

При вирішенні питання про відкриття провадження в справі судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статтями 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та її слід залишити без руху з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 177 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по заробітній платі; компенсації за невикористану відпустку за шість місяців; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою; моральної шкоди, останній посилається на положення статті 5 Закону України «Про судовий збір» та стверджує, що звільнений від сплати судового збору.

Водночас, слід зазначити, що згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вже було зазначено, в даному випадку позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача на його користь

1.суми заборгованості по заробітній платі;

2.компенсації за невикористану відпустку за шість місяців;

3.середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

4.компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою;

5.моральної шкоди.

При цьому, варто наголосити, що середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно достатті 117 Кодексу Законів про працю України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведене в сукупності свідчить, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Більш того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стосовно звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди, слід відзначити таке.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Наведе свідчить, що за змістом частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру

За таких обставин, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо стягнення моральної шкоди.

Так, згідно частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за звернення до суду з позовною заявою про стягнення моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року установлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень.

Таким чином, ставка судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 1 211,20 грн та за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди - 3 028,00 грн.

Тобто, позивачу необхідно надати документ, що підтверджує плату судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 1 211,20 грн та за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди - 3 028,00 грн.

Абзацом 1 частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини другої цієї ж статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу триденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду

- документу про сплату судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 1 211,20 грн та за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди - 3 028,00 грн, або документів, що підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 про стягнення суми заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку за шість місяців, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою, моральної шкоди.- залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 триденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків у визначений цією ухвалою строк. Позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 261 Цивільного процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.О. Митрофанова