Рішення

від 18.06.2024 по справі 755/3785/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3785/24

Провадження № 2/755/3192/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Мартюк К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» (далі - ЖБК «Слово-2»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року в загальному розмірі 10 380,35 грн, яка складається із: заборгованості за внесками на управління багатоквартирним будинком в розмірі 10 005,18 грн, збитків від інфляції в розмірі 223,77 грн,

3 % річних в розмірі 151,40 грн, та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 371,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачу належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70 м кв. Власником та балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку є позивач - ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30 листопада 1971 року № 1912/13. Відповідно до статті 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб. Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»: з 20 травня

2021 року до 30 жовтня 2023 року - у розмірі 8,51 грн/м кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20 травня 2021 року № 1/21; з 01 листопада 2023 року - у розмірі 10,25 грн/м кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20 жовтня 2023 року № 1/23.

ЖБК «Слово-2» управляє та утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, затвердив штатні розклади, відповідно до яких та на умовах окремих трудових договорів оплачує працю робітників, уклав та виконує умови договорів з виробниками житлово-комунальних послуг: на постачання електроенергії, про технічне обслуговування систем електропостачання, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, на послуги системи центрального опалення, на послуги з водопостачання водовідведення, про співпрацю з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, тощо, а відповідачка отримує ці послуги та зобов`язаний вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно статтей 24, 67-69, 145, 151 Житлового Кодексу України, пункту 5 частини другої статті 7, пункту 2 частини першої статті

8, статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (зі змінами).

Також просить встановити у рішенні порядок його виконання в частині нарахування

3 % річних та індексу інфляції відповідно до норм статті 265 ЦПК України, тобто до моменту його виконання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07 березня 2024 року представником ЖБК «Слово-2» - адвокатом Золотопупом С.В., подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення конверти з ухвалою про відкриття провадження, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв`язку - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно із пункту 1.1 Статуту ЖБК «Слово-2», затвердженого Протоколом Загальних членів ЖБК «Слово-2» від 25 липня 2019 року № 3/19, кооператив створений з метою забезпечення житлом членів Кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва 16-ти поверхового житлового будинку на 252 квартир за власні кошти членів Кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Кооператив створено на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30 листопада 1971 року № 1912/13, як неприбуткову організацію, якій забороняється отримання доходів (прибутків) розподіл їх або їх частини серед засновників (учасників), членів організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ним осіб.

Балансоутримувачем багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 є ЖБК «Слово-2», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту, затвердженого рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30 листопада 1971 року № 1912/13.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 лютого 2024 року № 366845437, квартира АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до положень статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини між сторонами зі споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій.

Житлово-будівельні кооперативи створювалися з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також подальшої експлуатації та управління будинком житлово-будівельного кооперативу (Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб. Згідно із статтею 12 цього ж Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території, на капітальний ремонт ліфтів, затверджені рішенням загальних зборів та рішеннями правління ЖБК «Слово-2»: з

20 травня 2021 року до 30 жовтня 2023 року - у розмірі 8,51 грн/м кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20 травня 2021 року № 1/21; з 01 листопада 2023 року - у розмірі 10,25 грн/м кв. на місяць на утримання будинку та прибудинкової території - на підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів членів ЖБК «Слово-2» від 20 жовтня 2023 року № 1/23.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а статтею 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Судом встановлено, що за період з вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року відповідач своєчасно не вносив плату за житлово-комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість за внесками на управління багатоквартирним будинком у розмірі 10 005,18 грн.

Ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, в свою чергу відповідач не скористався правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком та внесків в ремонтний фонд, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунки щодо основної суми боргу, які на думку суду є правомірними та відповідають обставинам справи і не спростовані відповідачем, в свою чергу відповідач власного розрахунку суду не надав.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.

Судом встановлено, що відповідач не виконує зобов`язання по оплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за спожиті послуги, зокрема, за внесками на управління багатоквартирним будинком, за період з вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 10 005,18 гривень,

Суд також приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України, з огляду на таке.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та 3 % річних.

В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому

3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.

Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.

Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 223,77 грн, три проценти річних в розмірі 151,40 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України, ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач довів, що відповідач має заборгованість в оплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, внесків в ремонтний фонд, внесків за опалення. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку сплатити наявної заборгованості, чи для зменшення її розміру і не оспорив розмір наявної заборгованості.

Отже суд дійшов висновку, що є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за внесками на управління багатоквартирним будинком в розмірі 10 005,18 грн за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року, а також втрат від інфляції у розмірі - 223,77 грн та 3 % річних у розмірі - 151,40 грн.

Стосовно вимоги про встановлення поряду виконання рішення суду, відповідно до якого нарахування 3 % річних та індексу інфляції здійснювати до моменту виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Статтею 265 ЦПК України урегульовано зміст рішення суду, відповідно до частини десятої якої, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому вказана стаття є нормою процесуального права, оскільки розміщена в процесуальному законі і до того ж не містить імперативного характеру. У відповідних нормах матеріального права таке положення не зафіксоване, а тому у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів до моменту виконання судового рішення.

Отже, конструкція вказаної норми надає право суду зазначити нарахування відповідних відсотків, а не обов`язок.

Враховуючи що з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено військовий стан, тривалий час на території України діяла заборона нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків на заборгованість за житло - комунальні послуги, беручи до уваги те, що військові дії на території України безпосередньо впливають на платоспроможність кожного громадянина України, суд не вбачає підстав встановлювати у рішенні суду нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду, в той же час позивач не позбавлений права звернутись в майбутньому до суду з позовом до таких осіб про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків внаслідок невиконання рішення суду.

Крім того, суд вважає, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання. Нарахування пені та інфляційних втрат має мінливий характер і залежить від кількості днів прострочення зобов`язання, а тому при ухваленні рішення неможливо визначити розмір пені та інфляційних нарахувань, що підлягають сплаті в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні даної вимоги.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ЖБК «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Частиною третя цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі

№ 814/698/16.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу на загальну суму 5 357,36 гривень, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625 ЦК України, статтями 9, 13, 20, 22, 26, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 353,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» заборгованості по внесках на управління багатоквартирним будинком в розмірі

10 005,18 грн, інфляції втрати у розмірі - 223,77 грн та 3 % річних у розмірі - 151,40 грн, на загальну суму - 10 380,35 грн (десять тисяч триста вісімдесят гривень 35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 371,12 грн (п`ять тисяч триста сімдесят одну гривню 12 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Слово-2» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Слово-2», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 22932780, адреса місцезнаходження: Русанівська набережна, буд. 6, м. Київ, Україна.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1

Повне рішення суду виготовлено 18 червня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова