печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58183/23-ц
Пр. № 2-4918/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Остапчук Т.В, при секретарі судового засідання Гаманюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного загального провадження в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації - відповідач 1 та центральний банк російської федерації - відповідач -2, про стягнення (відшкодування) матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів держави російська федерація в особі міністерства юстиції та центрального банку російської федерації солідарно на її користь матеріальну шкоду в розмірі 12 189 966 938, 19 доларів США та 9 217,79 Євро, а також проценти, що нараховуються з 01 жовтня 2023р.на загальну суму задоволених вимог, в розмірі 12 189 966 938, 19 доларів США, до моменту виплати в повному обсязі, розрахованих за середньою піврічною ставкою Term SOFR в доларах США плюс 2%, із щорічною капіталізацією та щорічним нарахуванням складних процентів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що будучи громадянкою Польщі з 2003 року, інвестувала в економіку України значні кошти, заснувавши та створивши низку підприємств в Україні, які здійснювали діяльність у галузі організації міжнародних перевезень (автомобільним та залізничним транспортом), а також надання супутніх послуг в тому числі експедиторських. Зазначені кошти розміщувалися на рахунках АТ «Брокбізнесбанк», проте внаслідок протиправних дій злочинного угрупування такі кошти було виведено з банку, а сам банк визнано банкрутом та ліквідовано. Зважаючи на те, що за твердженнями позивачки, вказане злочинне угрупування діяло під впливом та управлінням російської федерації, та було підготовкою до більш ширшої агресії, яка відбулася в лютому 2022 року, а також на те, що центральний банк російської федерації фактично сприяв відмиванню котів отриманих злочинним шляхом, в тому числі і від розкрадання АТ «Брокбізнесбанк», позивачка просить позов задовольнити. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Щодо повідомлення відповідача про подання позову, слухання справи та призначенні засідання. В матеріалах справи наявні наступні докази повідомлення Відповідачів про розгляд справи: Інформаційний лист ТОВ «Нектарін.ЮА» від 26.01.2024 року в якому зазначено, що 05.01.2024 було прийнято замовлення від ОСОБА_5 (м. Київ) щодо доставки документів згідно з накладною № 135202789 для EmbassyoftheRussianFederationinPoland (Посольство Російської Федерації у Польщі), за адресою;: 00-761, Poland, Warszawa, Belwederska 49. Позивачем було здійснено дві спроби доставки документів за накладною № 135202789 09.01.2024 року та 10.01.2024 року, але в обох випадках доставити не вдалося, оскільки за адресою відмовилися приймати документи. Тому, документи було передано PocztaPolska для подальшої доставки на адресу 00-761 Poland, Warszawa, Belwederska 49. Листом від 26.01.2024 року ТОВ «Нектарін.ЮА» повідомив, що відправлення за накладною №135202789 було відправлено 10.01.2024 PocztaPolska по накладній № (00) 35900773 3 773443409 . Опис вкладення № від 05.01.2024 року, накладну PocztaPolska № (00) 35900773 3 773443409 та роздруківку з веб-сайту https://emonitoring.poczta-polska.pl, яка фіксує доставку документів 12.01.2024 року по накладній № (00) 35900773 3 773443409, суд долучив до матеріалів справи. Судом встановлено, що за накладною № 135202789 (№ (00) 35900773 3 773443409)Позивач здійснив відправку ухвали Печерського районного суду м. Києва про відкриття провадження по справі № 757/58183/23-ц та позовної заяви з додатками, документи з перекладом російською мовою. Інформаційний лист ТОВ «Нектарін.ЮА» від 26.01.2024 року в якому зазначено, що 05.01.2024 було прийнято замовлення від ОСОБА_5 (м. Київ) щодо доставки документів згідно з накладною № 135202790 для Embassy of the Russian Federationin Poland (Посольство Російської Федерації у Польщі), за адресою;: 00-761, Poland,Warszawa, Belwederska 49. Позивачем було здійснено дві спроби доставки документів за накладною № 13520279009.01.2024 року та 10.01.2024 року, але в обох випадках доставити не вдалося, оскільки за адресою відмовилися приймати документи. Тому, документи було передано PocztaPolska для подальшої доставки на адресу 00-761Poland, Warszawa, Belwederska 49. Листом від 26.01.2024 року ТОВ «Нектарін.ЮА» повідомив, що відправлення за накладною № 135202790 було відправлено 10.01.2024 PocztaPolska по накладній № (00) 359007733773443386.. Опис вкладення № 135202790 від 05.01.2024 року,накладну PocztaPolska № (00) 359007733773443386 та роздруківку з веб-сайту https://emonitoring.poczta-polska.pl, яка фіксує доставку документів 12.01.2024 року по накладній № (00) 359007733773443386 , суд долучив до матеріалів справи. Судом також встановлено, що за накладною № 135202790 ((00) 359007733773443386) Позивач здійснив відправку ухвали Печерського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі № 757/58183/23-ц та позовної заяви з додатками, документи з перекладом російською мовою. Накладна PocztaPolska№ (00) 35900773 3 714807710, квитанція про оплату відправлення за цією накладною та роздруківку з веб-сайту https://emonitoring.poczta-polska.pl, яка фіксує доставку документів 16.01.2024 року по накладній № (00) 35900773 3 714807710. Також, в матеріалах справи наявні докази повідомлення Відповідачів за допомогою засобів електронної пошти: 08.01.2024 року адвокат Позивача, направив на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_9; ІНФОРМАЦІЯ_1 документи у справі № 757/58183/23-ц. Дані документи були отримані Центробанком Росії про що, свідчить зворотне повідомлення з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.01.2024 року Позивач зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 направила на електронні адреси Відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 документи долучені до позовної заяви. 05.01.2024 року Позивач зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 направила на електронні адреси Відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 позовну заяву з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження у справі. 11.01.2024 року Позивач зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 направила на електронну адресу Міністерства юстиції російської федерації minystmo@yandex.ru позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що листи направлені з ІНФОРМАЦІЯ_6 були доставлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та прочитані Центробанком російської федерації, зокрема: 06 січня 2024 року представник Центробанку російської федерації - ОСОБА_3 прочитала текст електронного листа ОСОБА_4 до якого було долучено додатки до позовної заяви. 08 січня 2024 року представник Центробанку російської федерації - Макарова Ольга Миколаївна прочитала текст електронного листа ОСОБА_4 до якого були долучені сканована копія позовної заяви з додатками та ухвала про відкриття провадження у справі. Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що листи направлені з ІНФОРМАЦІЯ_6 були доставлені на електронну адресу Міністерства юстиції російської федерації ministry@mid.ru 13 лютого 2024 року Позивач направив в Посольство російської федерації у Польщі заяву про збільшення розміру позовних вимог з додатками на підтвердження цього факту суду надано опис вкладення та супровідний лист особи, яка супроводжувала відправку документів. Таким чином, є всі підстави стверджувати про те, що відповідачі мають відомості про слухання даної справи, обізнані про час і місце її розгляду. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, клопотань та інших заяв по суті справи відповідачі не подавали. Крім того, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії російської федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російською федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно. Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ст.. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Із змісту ст.. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.. 1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з ст.28 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. У ст. 30 Декларації зазначено, що ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації. Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (резолюція 71/189, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 19.12.2016 р.). Отже, обов`язку держав утримуватися від збройної агресії кореспондує право людини на мир, яке є запорукою дотримання інших прав і свобод, гарантованих нормами Загальної декларації прав людини та інших міжнародно-правових актів. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3, Основного Закону України). Преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки. Пункт 9 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року, визначає мир, безпеку та розвиток прав людини тими опорами, на яких тримається система ООН. Пункт 120 Резолюції нагадує про обов`язок держав-учасниць ООН сприяти повазі та захисту усіх прав людини та основних свобод відповідно до Статуту ООН, Загальної Декларації прав людини та іншим документам, які стосуються прав людини. Універсальний характер цих прав не підлягає жодному сумніву. Пункт 122 Резолюції підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи. 5 грудня 1994року між Україною, Росією, Великою Британією та США був укладений Будапештський меморандум-міжнародна угода про гарантії Україні у зв`язку з набуттям нею неядерного статусу. Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй. Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також заподіяння шкоди її майну. Згідно зі статтею й Закону України «Про оборону України» агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України. Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Загальновідомим є той факт, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року, а 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України. 16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти Росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що рф має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року. Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію російської федерації проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. 27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни. Ці факти встановлені у тому числі Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує. Таким чином, судом беззаперечно встановлено вчинення російською федерацією військової агресії проти України та всіх її громадян, а також громадян інших держав які на законних підставах перебували та перебувають на території України, в тому числі позивачки, яка є громадянином Польщі, проте має постійне місце проживання в Україні, як станом на день початку широкомасштабної агресії так і станом на день розгляду справи в суді. Згідно з паспортом номер НОМЕР_1 громадянці Польщі ОСОБА_5 видано паспорт Республіки Польща 31.10.2023. Судом також встановлено, що позивачка як громадянка Польщі, інвестувала в банківську систему України кошти в розмірі 95 000 000,00 доларів США через компанію ЗУКК Трейдінг Лімітед (юридична особа створена за законодавством Республіки Кіпр, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), єдиним власником та бенефіціаром якої позивачка є. Вказане підтверджується постановою ВАСУ від 17.11.2016р. у справі №К/800/35769/15, якою встановлено обставини такого інвестування. Зазначені кошти були розміщені на рахунках компанії ЗУКК Трейдінг Лімітед в Публічному акціонерному товаристві « Брокбізнесбанк», (надалі - АТ «Брокбізнесбанк»), на підставі договорів інвестиційного банківського вкладу, а саме: - № 01-07-2010 від 07.07.2010 р., - № 02-07-2010 від 07.07.2010 р., - № 03-07-2010 від 07.07.2010 р. - № 04-07-2010 від 07.07.2010 р. - № 109-10-2012 від 29.10.2012 р. Грошові кошти, які компанія ЗУКК Трейдінг Лімітед розмістила в АТ « Брокбізнесбанк» були втрачені внаслідок протиправних діянь, проросійського злочинного угруповання, учасники якого завдавши економічних ударів по Україні втекли до росії. У зв`язку з цією обставиною компанія ЗУКК Трейдінг Лімітед була визнана потерпілим у кримінальному провадженні та їй було видано пам`ятку потерпілого у кримінальному проваджені, датовану 06.09.2017 року. 03.10.2023 року компанія ЗУКК Трейдінг Лімітед, як «Цедент» та позивачка ОСОБА_6 , як «Цесіонарій», уклали Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого в позивачки виникло право вимоги на грошові кошти за вищеописаними інвестиційними договорами банківського вкладу від 07.07.2010 року та за договором № 109-10-2012 від 29.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп», (надалі - ТОВ «Інтертрансгруп»), передало АТ «Брокбізнесбанк» грошові кошти в розмірі 059 358,32 доларів США на підставі наступних договорів: - договір банківського вкладу №135-12-2012 від 27.12.2012р; - договір банківського вкладу №28-03-2013 від 04.03.2013р.; - договір №22479 від 02.06.2011р. - договір №105355 від 12.11.2012р. - договір №105354 від 12.11.2012р. - договір № КСКР/20 від 12.08.2010р. - договір № КСКР/19 від 12.08.2010р. Грошові кошти, які ТОВ «Інтертрансгруп» розмістило в АТ «Брокбізнесбанк» були втрачені, внаслідок протиправних діянь, проросійського злочинного угруповання, учасники якого завдавши економічних ударів по Україні втекли до росії. У зв`язку з цією обставиною справи ТОВ «Інтертрансгруп» була визнана потерпілим у кримінальному провадженні та їй було видано пам`ятку потерпілого у кримінальному проваджені, датовану 06.09.2017 року. Позивака, Ніла Журвська, є єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ « Інтертрансгруп». Вказане підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. № 30149448. 03.10.2023 року компанія ТОВ «Інтертрансгруп», як «Цедент» та позивачка, як «Цесіонарій», уклали Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого в позивачки виникло право вимагати грошові кошти за вищенаведеними договорами укладеними між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Інтертрансгруп». Громадянин України ОСОБА_7 ,(надалі - ОСОБА_7 ), втратив кошти розміщені в АТ «Брокбізнесбанк» на підставі договору банківського строкового вкладу «Елітний» №323-01-13-840 від 11.01.2013 року. Грошові кошти, які ОСОБА_7 розмістив в АТ «Брокбізнесбанк» були втрачені (вкрадені), внаслідок протиправних діянь,проросійського злочинного угруповання, учасники якого завдавши економічних ударів по Україні втекли до росії. У зв`язку з цією обставиною справи ОСОБА_7 був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні та йому було видано пам`ятку потерпілого у кримінальному проваджені, датовану 15.12.2020 року. 03.10.2023 року ОСОБА_7 , як «Цедент» та позивачка ОСОБА_6 , як « Цесіонарій », уклали Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого в позивачки виникло право стягувати шкоду за договором банківського строкового вкладу «Елітний» № НОМЕР_3 від 11.01.2013 року. При цьому, 28.02.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.02.2014 №9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Брокбізнесбанк». 11.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від №45 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк». Листом № 4/3670-кр від 28.10.2014 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_7 про те, що його вимоги до Банку були акцептовані та повинні були бути задоволені у четверту чергу. 15 жовтня 2019 року відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БРОКБІЗНЕСБАНК» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Проте, як стверджує позивачка та встановлено судом, ні в процесі ліквідації банку, ні впродовж тривалого часу, після завершення ліквідації банку, не дивлячись на наявність порушених з 2013 року кримінальних проваджень щодо доведення банку до банкрутства його власником ОСОБА_9 у змові з вищим керівництвом держави часів ОСОБА_10 , ніхто з потерпілих визнаних у кримінальних провадженнях, не отримали жодного відшкодування чи компенсації, коштів, які були перераховані на рахунки в АТ «Брокбізнесбанк», як іноземна інвестиція та банківські вклади і належали потерпілим на праві власності. Враховуючи вищеописані обставини та докази, досліджені судом, якими підтверджуються, наведені позивачкою обставини, вона вказує, що є особою, яка має право вимагати повернення вказаних коштів. Вимоги про стягнення коштів звернено до Відповідачів у зв`язку із їх протиправними діями, а також протиправними діями їх агентів впливу, підконтрольних і залежних від російської федерації осіб, які були об`єднані в злочинне угрупування. Суд дослідив наведені позивачкою обставини та письмові докази та встановив наступне: Держава російська федерація в особі своїх представників та агентів, сприяла створенню та діяльності злочинного угрупування, метою якого були, в тому числі, протиправні діяння у сфері економіки та банківського сектору. Одним з таких протиправних діянь, було незаконне збагачення шляхом виведення коштів з АТ «Брокбізнесбанк» (і взагалі з усієї України) та використання в подальшому цих коштів для фінансування терористичних угрупувань розміщених на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. В Україні діяло злочинне угрупування, яке підтримувалось та контролювалось (здійснювалось управління та було під впливом) російської федерації. Вказане підтверджується цілою низкою судових рішень. А саме: Вироками Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018р. у справі № 758/15964/17, та від 31.08.2017р., у справі №758/9093/17. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 08.02.2017р., № 753/399/17. Вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2021р., у справі № 643/17067/21. Вироками Комінтернівського районного суду м. Харкова, від 03.02.2017р., у справі № 641/9777/16-к, від 03.04.2017р., у справі № 641/1900/17, від 16.03.2017р., у справі № 641/898/17, від 23.01.2017р., у справі № 641/9778/16-к, 24.05.2017р., у справі № 641/2949/17, від 26.05.2017р., у справі № 641/2509/17, від 28.04.2017р., у справі № 641/2195/17, від 05.04.2021р., у справі № 641/7138/19. Разом з тим, такі дії вищого керівництва держави в період 2010-2014 років, як стало зрозуміло в подальшому, з кримінальних проваджень та вищевказаних вироків судів, щодо колишніх високо посадовців та їх поплічників, не були спонтанними чи випадковими, а проводилися цілеспрямовано та продумано. В цьому контексті варто звернути увагу на один із доказів, який досліджувався в рамках одного з вищенаведених кримінальних провадженнь, і вказує на те, що підривна діяльність вищого керівництва держави за часів Президента України ОСОБА_11 , носила не епізодичний характер, а була наслідком продуманих та спланованих дій, адже росія впливала через своїх агентів на ряд економічних процесів в Україні. Так, відповідно до розсекреченого листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.01.2013 №8/5-163 «Щодо російської експансії» (доказ у справі №756/4855/17, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019р.) адресованого особисто ОСОБА_11 , встановлено, що більш ніж за рік до початку використання російських військ у Криму, обвинуваченому було відомо про загрозу національній безпеці України з боку російської федерації, яка полягала в економічній, гуманітарній та політичній інтервенції. Проте висновки з цього робилися цілком протилежні, і як свідчить свідок у цій же справі, заступник начальника Генерального штабу з Євроінтеграції з 2006 по 2010 рік, з приходом до влади ОСОБА_11 , його-свідка, звільнили з посади, оскільки надійшла команда з м. Москви: «Убрать этого бандеровца». Водночас, вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2021р.у справі № 643/17067/21 встановлено: «у березні 2010 року колишній Президент України Особа 1 (з контексту рішення та вказаної посади це ОСОБА_11 ,) організував та очолив злочинну організацію з метою отримання незаконного доходу внаслідок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів y сфері економіки, y тому числі проти державної власності. Взявши на себе функцію загального керівництва злочинною організацією, колишній Президент України ОСОБА_11 залучив до участі в ній осіб із свого найближчого оточення, зокрема колишнього Прем`єр-Міністра України Особу 2, колишнього Генерального прокурора України Особу 3, колишнього народного депутата України Особу 4, колишнього Першого віце-прем`єра України Особу 5, колишнього Міністра доходів та зборів України Особу 6 та інших осіб, яким доручив виконувати функції керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації. Вказаних осіб колишній Президент України Особа 1 призначив на найбільш важливі посади y вищих органах державної влади або сприяв обранню їх народними депутатами України, створивши таким чином систему управління державою, y якій він особисто та інші керівники злочинної організації мали вплив на прийняття всіх основоположних рішень стосовно діяльності вищих органів державної влади та правоохоронної системи. Основною вимогою до керівників окремих структурних підрозділів злочинної організації, призначених на найбільш важливі посади y вищих органах державної влади, було служіння особисто колишньому Президенту України Особі 1 та готовність виконати його протиправні та злочинні вказівки всупереч законам України та їх службових обов`язків. Колишній Президент України Особа 1 доручив іншим керівникам окремих підрозділів злочинної організації самостійно будувати її структури, планувати вчинення окремих тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно до напрямів діяльності підконтрольного їм державного органу, підшуковувати та залучати до участі y злочинній організації інших членів, створювати її окремі структурні підрозділи та розпоряджатися незаконно отриманим прибутком, як в його власних інтересах, так i в інтересах учасників злочинної організації. Всі керівники злочинної організації колишнього Президента України Особи 1 планували та координували свої дії з єдиною метою - отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, колишнім Президентом України Особою 1 та іншими учасниками злочинної організації. Кожен керівник злочинної організації колишнього Президента України Особи 1 був обізнаний із загальним планом діяльності організації щодо сфер та напрямів вчинення злочинів, знав, які конкретно функції згідно з єдиним планом покладаються безпосередньо на нього та підконтрольний йому структурний підрозділ злочинної організації, a також те, що інші очевидні i обов`язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками цієї злочинної організації. Також Особою 12 (з контексту вироку та згідно посади це ОСОБА_9 ) визначено умовну назву підконтрольного йому структурного підрозділу злочинної організації як «група компаній «СЄПЕК» (Східно-Європейська паливно-енергетична компанія). Протягом 2010-2014 років Особою 12 до участі в окремому підрозділі злочинної організації було схилено низку інших осіб та вибудовано його ієрархічну структуру, яка полягала y підпорядкуванні Особі 12 всіх учасників окремого структурного підрозділу злочинної організації; встановленні порядку керування іншими учасниками; наявності системно-структурної побудови цього підрозділу злочинної організації, встановлення функціональних зв`язків та принципів взаємозалежності її учасників та структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності; наявності загaльного керівництва (інших керівників) структурного підрозділу злочинної організації, чітко визначеної підпорядкованості учасників такої організації керівникам її структурних частин; наявності вертикальних зв`язків між вищими та нижчими структурами злочинної організації. Відповідно до розподілу ролей Особа 12 ( ОСОБА_9 ) здійснював керівництво окремим структурним підрозділом злочинної організації колишнього Президента України Особи 1, намічав i розробляв плани вчинення злочинів, об`єднував інших співучасників, розподіляв ролі між ними, координував діяльність співучасників, розподіляв їхні обов`язки та функції, зазначав об`єкти злочинів, здійснював організаційне та матеріальне забезпечення діяльності, як підконтрольного структурного підрозділу, так i злочинної організації в цілому, a також шляхом підтримання зв`язків зі службовими особами органів державної влади та управління забезпечував усунення перешкод у реалізації злочинних намірів та сприяння їм». Аналогічні обставини вчинення злочинів та вказані вище особи фігурують у вироках Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018р. у справі № 758/15964/17, від 31.08.2017р.у справі № 758/9093/17,вироках Дарницького районного суду м. Києва від 08.02.2017р. у справі № 753/399/17, Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2021р.у справі №643/17067/21, Комінтернівського районного суду м. Харкова, від 03.02.2017р.у справі № 641/9777/16-к, від 03.04.2017р. у справі №641/1900/17, від 16.03.2017р. у справі № 641/898/17, від 23.01.2017р. у справі № 641/9778/16-к, від 24.05.2017р.у справі № 641/2949/17, від 26.05.2017р.у справі № 641/2509/17, від 28.04.2017р.у справі № 641/2195/17, від 05.04.2021р. у справі № 641/7138/19, вироку Краматорського районного суду Донецької області від 28.03.2017р.у справі № 234/4135/17. Таким чином, агенти російської федерації здійснювали протиправну діяльність та брали учать у нанесенні потерпілим та позивачці, як кінцевому бенефіціарному власнику, матеріальної шкоди. Як встановлено вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019р. у справі № 756/4855/17,за обвинуваченням ОСОБА_11 : «..своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_11 вчинив злочин проти основ національної безпеки України, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній недоторканності та державній безпеці України, а саме: надання іноземній державі Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Також, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_11 вчинив злочин проти миру, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, а саме пособництво у веденні агресивної війни.». Більше того, вказаним вироком Оболонського районного суду м. Києва встановлено, що злочин ОСОБА_11 , було вчинено умисно, а саме: «..з метою сприяння Російській Федерації та її представникам у порушенні суверенітету України, сподіваючись отримати преференції від представників влади Російської Федерації для подальшого тривалого проживання на території цієї країни та уникнення кримінальної відповідальності в Україні». Таким чином, із вищенаведених вироків випливає, що колишній Президент України, ОСОБА_11 , створив злочинне угрупування до якого входили інші перелічені вищі посадові особи держави, з метою отримання незаконного доходу внаслідок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів y сфері економіки, банківської діяльності та паливно-енергетичному комплексі, y тому числі проти державної власності. Зокрема, одним із об`єктів вчинення таких злочинів, як безпосередньо вказано у вироку Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018р . у справі №758/15964/17, був АТ «Брокбізнесбанк», в якому зберігалися кошти потерпілих підприємств, кінцевим бенефіціарним власником яких є позивачка. Так, вироком Подільського районного суду від 09.01.2018р.. у справі №758/15964/17було встановлено: «Одним з об`єктів вчинення злочинів керівниками злочинної організації Особи 1, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, визначено кошти АТ «Брокбізнесбанк» в особливо великих розмірах». Далі у коментованому вироку суду розкрито механізм привласнення коштів АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_9 , та описано схему розкрадання коштів шляхом надання кредитів низці підприємств з ознаками фіктивності та виведення таких коштів закордон на рахунки фірм підконтрольних ОСОБА_9 , а саме встановлено: «Юридично придбання Особою 12, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, права власності на вказані акції банку оформлено шляхом укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів з підконтрольними йому наступними підприємствами з ознаками фіктивності: ТОВ «Східно-європейська паливно-енергетична компанія» (ЄДРПОУ 38607789), ТОВ «Айнам» (ЄДРПОУ 38180063), ТОВ «Алконост» (ЄДРПОУ 38091838), ТОВ «Амадіна» (ЄДРПОУ 38091761), ТОВ «Амінамі» (ЄДРПОУ 38179985), ТОВ «Анкона-торг» (ЄДРПОУ 38091658), ТОВ «Муйне» (ЄДРПОУ 38091686), ТОВ «Ультрастарінвест» (ЄДРПОУ 38640061), ТОВ «Хіган» (ЄДРПОУ 38180000). Ставши фактичним власником АТ «Брокбізнесбанк», Особа 12, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, забезпечив зміну керівного складу органів управління Наглядової ради та Правління банку, включивши до їх складу учасників злочинної організації: члена Наглядової ради банку Особу 19, голову Правління банку Особу 21, матеріали досудового розслідування стосовно яких виділено в окремі кримінальні провадження». Отже, як придбання Брокбізнесбанку, так і призначення до керівництва банку підконтрольних та залежних від ОСОБА_9 осіб, проводилося для забезпечення протиправної діяльності вказаного злочинного угрупування та виключно з метою розширення можливостей для виведення капіталу з України». Більше того, вищевказані факти встановлені в рішенні Господарського суду м. Києва від 27.11.2019 у справі № 910/3275/19 за позовом ОСОБА_9 до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 656-р від 20.11.2018р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що: суб`єкт господарювання в особі фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ), товариств з обмеженою відповідальністю "Хіган", "Алконост", "Амадіна", "Амінамі", Анкона-Торг", "Муйне", "Ультрастарінвест", "Східно-Європейська паливно-енергетична компанія", "Айнам" вчинили порушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді набуття контролю над Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" без отримання відповідного дозволу органів Комітету, наявність якого необхідна; за вказане порушення на фізичну особу - громадянина України ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ) накладено штраф у розмірі 15 000 000,00 грн. Судом встановлено, що фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ), ТОВ "Хіган", ТОВ "Алконост", ТОВ "Амадіна", ТОВ "Амінамі", ТОВ "Анкона-Торг", ТОВ "Муйне", ТОВ "Ультрастарінвест", ТОВ "СЄПЕК", ТОВ "Айнам" " врозумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є єдиним суб`єктом господарювання, і здійснення таким суб`єктом господарювання спільного узгодженого впливу на господарську діяльність ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" вважається контролем над ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Разом з тим, докази підтверджують, що ОСОБА_9 діяв не сам, а під впливом, за дорученням та в інтересах ОСОБА_12 та держави росія, тобто контролювався ними та був власником істотної участі банку та агентом російської федерації, як і інші фізичні і юридичні особи, учасники злочинного угрупування, які сприяли виведенню грошових коштів з банку, їх легалізації в росії та використання для фінансування тероризму на окупованих територіях України. Від таких протиправних дій рф отримала вигоду, в тому числі матеріальну, оскільки вкраденими грошима підтримувалась терористична діяльність рф на території України в тому числі окупованих росією. Суд приходить до переконання, що всі вищевказані протиправні дії з боку росії та її агентів (в тому числі виведення коштів з АТ «Брокбізнесбанк», що нанесло потерпілим підприємствам та позивачці, як кінцевому бенефіціарному власнику, матеріальну шкоду, були вчинені з єдиною метою - легалізацією коштів та фінансування і підтримку терористичної діяльності в Україні та її дестабілізації. Водночас, суд також звертає увагу на наступне : - вирок Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018р., - вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019р., - вирок Краматорського міського районного суду Донецької області від 28.03.2017р., у справі № 234/4135/17, - вирок Подільського районного суду м. Києва від 31.08.2017р., у справі № 758/9093/17, - вирок Дарницького районного суду м. Києва від 08.02.2017р., № 753/399/17, - вироки Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2021р.у справі № 643/17067/21, Комінтернівського районного суду м. Харкова, від 03.02.2017р.у справі № 641/9777/16-к, від 03.04.2017р. у справі № 641/1900/17, від 16.03.2017р. у справі №641/898/17, від 23.01.2017р. у справі № 641/9778/16-к, 24.05.2017р.у справі № 641/2949/17, від 26.05.2017р. у справі №641/2509/17, від 28.04.2017р.у справі № 641/2195/17, встановлюють та підтверджують той факт, що з березня 2010 року на території України діяло злочинне угрупування під керівництвом ОСОБА_11 за сприянням та під контролем держави росія, до складу якого входили ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та інші особи (у наведених вище вироках перелічується більше 40 осіб). Особливо слід зауважити, що вищенаведеними вироками судів встановлено: «..члени злочинної організації Особи 1 ( ОСОБА_11 ), матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, діяли відповідно до єдиного злочинного плану, координували між собою свої дії, які охоплювалися єдиною метою - отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, Особою 1, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та іншими керівниками злочинної організації». Щодо протиправних дій (бездіяльності) центрального банку рф З матеріалів справи стає зрозуміло, що гроші, здобуті злочинним шляхом, були виведені ( підтверджується вироком Подільського районного суду міста Києва від 09.01.2018 року у справі № 758/15964/17) з банку, а фігуранти кримінального розслідування знаходяться в росії разом з вкраденими грошима, то протиправні дії чи бездіяльність центрального банку російської федерації полягала у сприянні виведення таких коштів з України та фактичній їх легалізації на території росії. Як зазначено на сайті банку - Банк росії веде боротьбу з підозрілими операціями у фінансовій системі у взаємодії з Росфінмоніторингом, правоохоронними органами, Федеральною податковою службою та іншими контрольно-наглядовими органами. Основні положення, що регламентують питання у сфері протидії відмиванню грошей, фінансуванню тероризму, поширенню зброї масового знищення, містяться у Федеральному законі від 07.08.2001 № 115-ФЗ «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму». Центральний банк росії також контролює проведення валютних операцій кредитними та не кредитними фінансовими організаціями. Валютний контроль - частина державної політики. Він спрямовано здійснює забезпечення стійкості валюти російської федерації та стабільності внутрішнього валютного ринку країни. Цей напрямок діяльності регулюється федеральним законом від 10.12.2003 № 173-ФЗ «Про валютне регулювання та валютний контроль». Однак своїх контролюючих функцій під час виведення злочинним угрупуванням коштів з українського банку центральний банк російської федерації не здійснив, оскільки очевидно, що також був частиною цього угрупування. Так зокрема, застосовуючи санкції до центрального банку російської федерації, США та Канада, зазначили про те, що цб рф являється політичним підрозділом, агентством або органом уряду російської федерації, санкції проти якої введено за російську шкідливу іноземну діяльність, у тому числі за порушення встановлених принципів міжнародного права, таких як повага суверенітету та територіальної цілісності інших держав. Отримавши всі повноваження та правові можливості щодо належного контролю за легалізацію та відмиванням коштів, цб рф фактично жодним чином не перешкоджав виведенню коштів з України злочинним угрупуванням ОСОБА_14 , не заблокував угоди щодо купівлі ОСОБА_15 за викрадені в Україні кошти заправок в Криму, дозволяв фінансування ним ЛНР, ДНР, дозволив перерахування значної суми коштів у доларах США. В обвинувальному акті США щодо ОСОБА_16 по справі № 6:23-cr-70-WWB- EJK було встановлено, ОСОБА_16 свідомо та навмисно надавав та намагався зробити внесок та надати/отримати кошти, товари та послуги на користь осіб ОСОБА_18 та « Газ-Альянс ». При цьому, в обвинувальному акті зафіксовано діяльність ОСОБА_18 , після його втечі до росії та встановлено, що Центробанк росії отримував кошти від протиправної діяльності, що підтверджується наступним витягом з обвинувального акту по справі № 6:23-cr-70-WWB- EJK:
ПУНКТОРІЄНТОВНА ДАТАГРОШОВИЙ ІНСТРУМЕНТЗВІДКИКУДИ1827 листопада 2020 року$1 065 407,95Орландо, ФлоридаРосія194 грудня 2020 року$2 145 281,26Орландо, ФлоридаРосія2024 лютого 2021 року$887 414,11Орландо, ФлоридаРосія218 березня 2021 року$828 538,45Орландо, ФлоридаРосія2211 березня 2021 року$982 643,61Орландо, ФлоридаРосія
Таким чином, Центробанк Росії демонстрував цілковиту бездіяльність та сприяння у легалізації коштів. З іншого боку з початком повномасштабної агресії цб рф сам долучився до фактичного ведення війни створивши на окупованих територіях України більше 90 своїх відділень. Щодо протиправних дій агентів рф (діяльність під впливом та управлінням рф) Судом встановлено, що поряд із заходами щодо притягнення зазначених вище осіб до кримінальної відповідальності, відповідно до Закону України «Про санкції», та на підставі Указу Президента України № 151/2021 від 09.04.2021р., до ОСОБА_11 , та ОСОБА_9 , з квітня 2021 року було застосовано персональні обмежувальні заходи (санкції). При чому такі санкції застосовано безстроково. Крім цього, такі ж санкції введено і до ще одного учасника злочинного угрупування ОСОБА_13 (проросійський політик, Голова Національного банку України з 23 грудня 2010 по 11 січня 2013, Перший віце-прем`єр-міністр в уряді ОСОБА_2 з грудня 2012 року по січень 2014р. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про санкції» підставами для застосування санкцій є дії фізичної особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Виходячи з переліку застосованих санкцій, а також періоду їх дії, видається можливим говорити про серйозність та обґрунтованість інкримінованих дій вчинених підсанкційними особами, які призвели до застосування таких санкцій. Разом з тим, 17.03.2014р., США ввели візові та фінансові санкції проти ОСОБА_11 , зазначивши про те, що ОСОБА_20 , колишній український Президент, на даний час являє загрозу миру, безпеці, стабільності, суверенітету або територіальної цілісності України за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. Після відльоту з Києва та остаточної посадки в Росії, йдеться у заяві адміністрації США, ОСОБА_10 закликав Президента РФ ОСОБА_21 направити російські війська до України. 30.07.2015 року до санкційного списку США було додано ОСОБА_18 . ОСОБА_22 - український бізнесмен. За підтримки проросійських сепаратистів, як вказується в обґрунтуванні санкцій, він взяв під контроль кілька великих металургійних, хімічних та енергетичних заводів на контрольованих сепаратистами територіях Донбасу. Його компанія «Газ-Альянс» монополізувала видобуток вугілля на Донбасі після того, як її конкуренти були витіснені з ринку, як повідомляється, за допомогою росії. Він організував і отримав вигоду від незаконної схеми експорту вугілля Донбасу до росії та Європи, незважаючи на санкції ЄС. Вугілля, видобуте на шахтах пана ОСОБА_15 , було перереєстровано та незаконно експортовано через російські порти. Таким чином, він отримував вигоду від осіб рф, відповідальних за анексію Криму і дестабілізацію Сходу України, проводив транзакції з сепаратистськими групами на Донбасі і активно підтримував дії і політику, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України. ОСОБА_22 допомагав великим російським компаніям та державним холдингам обходити обмежувальні заходи ЄС, виступаючи їхнім субпідрядником на окупованих росією територіях. Він був посередником в експорті російського газу, палива та електроенергії на контрольовані сепаратистами частини Донбасу, що зміцнило їх незалежні поставки енергоносіїв і підірвало їх економічну інтеграцію з Україною. Крім того, він доставляв пальне на незаконно окупований Кримський півострів. Тим самим, він зміцнив самостійне енергопостачання цієї території. Також йому належить найбільша нафтобаза на Кримському півострові. 17.04.2023р.Міністерство юстиції США, оголосило про висунення обвинувачення та арешт ОСОБА_16 , він же ОСОБА_16, президента Metalhouse LLC, за участь у трирічній схемі порушення санкцій США проти олігарха ОСОБА_18 та двох компаній ОСОБА_15 шляхом надання особі, під санкціями сторони з понад 150 мільйонами доларів США в обмін на матеріали для виробництва сталі. Зазначене вище, є доказом використання виведених з «Брокбізнесбанку» грошових коштів, що належали потерпілим, для підтримки терористичних організацій на непідконтрольній території України, окупованій росією, та участь в цьому росії, яка є очевидно відповідальною за завдання шкоди потерпілим та позивачці. 03.11.2015р., до санкційного списку США було додано ОСОБА_13 . Зазначається, що ОСОБА_13 , діяв від імені колишнього президента України ОСОБА_23 , як перший віце-прем`єр-міністр та член найближчого оточення ОСОБА_10 . ОСОБА_13 був провідним членом групи політичних призначенців ОСОБА_10 , які обіймали ключові економічні посади в уряді. Крім того, 21.04.2022р., Європейським Союзом ОСОБА_9 , також був внесений до списку осіб, які підпадають під обмежувальні заходи викладеного в Додатку 1 до Регламенту (ЄС) № 269/2014 через його роль у підриві або загрозі територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України та за отримання вигоди від російських чиновників, відповідальних за анексію Криму чи дестабілізацію Східної України. Зазначені обставини, щодо застосування санкцій, до вищенаведених осіб, очевидно, що мають під собою обґрунтовані правові підстави та конкретно встановлені факти, які мали місце в діяльності цих осіб, стали відомі та задокументовані компетентними органами, а також отримали відповідний висновок, про їх шкоду для України в цілому, під час запровадження таких санкцій. 04.08.2022 року, Рада Європейського Союзу, додала колишнього проросійського Президента України ОСОБА_24 та його сина ОСОБА_25 до переліку осіб, організацій та органів, які підпадають під обмежувальні заходи, викладеного в Додатку до Рішення 2014/145/CFSP, через їхню роль у підриві або загрозі територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, стабільності та безпеці держави. Також під час впровадження санкцій проти ОСОБА_11 вказувалося, що «..він сприяв російському військовому втручанню в Україну, закликаючи президента Російської Федерації ввести російські війська в Україну в березні 2014 року. ОСОБА_20 підтримував проросійських політиків, які обіймали державні посади в окупованому Криму. У 2021 році в Україні було відкрито нове досудове розслідування, згідно з яким ОСОБА_20 разом із двома колишніми міністрами оборони цілеспрямовано знизив обороноздатність України, зокрема в Автономній Республіці Крим. Він вважає себе легітимним президентом України і послідовно виступає з проросійською позицією у своїх публічних інтервенціях. За різними даними, ОСОБА_20 брав участь у російській спецоперації, спрямованій на заміну ним президента України, під час перших фаз неспровокованої незаконної військової агресії проти України. Тому ОСОБА_20 несе відповідальність за підтримку або реалізацію дій чи політики, які загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеці держави». Таким чином, обґрунтовуючи необхідність застосування міжнародних санкцій щодо вищевказаних осіб, відповідні відомства держав, які ці санкції запроваджували, аргументовано та конкретно вказують на очевидну залежність підсанкційних осіб від російської федерації, як під час їх перебування на державних посадах в Україні, так і після їх втечі в росію у 2014 році. Водночас, подальший розвиток подій та тривале перебування у росії, отримання ОСОБА_11 посвідки на проживання та проведення підприємницької діяльності зі ще більшим розмахом ОСОБА_9 , як на території росії, так і на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей та Криму, свідчать про тісну співпрацю вказаних осіб, як з офіційними вищими посадовими особами держави агресора, так і про можливу співпрацю з правоохоронними та розвідувальними органами росії (в тому числі ФСБ, ГРУ). Саме по собі безперешкодне виведення значних коштів з України на територію росії, як безготівкових так і готівкових, в тому числі коштів викрадених з АТ «Брокбізнесбанк» їх легалізація та відмивання, а також подальша можливість використання цих коштів для придбання вугільних підприємств, заправок та інших ліквідних активів, за відсутності будь-якої реакції центрального банку росії та інших контролюючих органів, вказують на існування не аби-яких домовленостей між сторонами, якщо не співучасті у веденні такого бізнесу. Зрештою, необхідно взяти до уваги те, що ОСОБА_15 допомагав великим російським компаніям та державним холдингам таким як Роснефть, Лукойл, Газпром, обходити обмежувальні заходи ЄС, виступаючи їхнім субпідрядником на окупованих росією територіях, і те, що він був посередником в експорті російського газу, палива та електроенергії на контрольовані сепаратистами частини Донбасу, взаємна зацікавленість та спільні інтереси стають дедалі очевиднішими та явними. Серед іншого це підтверджується також і ухвалою Київського апеляційного суду від 02.10.2020р.у справі № 756/4855/17. Так, за результатами апеляційного розгляду вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019р., було залишено без змін. Проте вирішуючи питання щодо пом`якшуючої обставини апеляційний суд вказав наступне: «Залишивши територію України та виїхавши до російської федерації, отримавши від влади цієї держави дозвіл на тимчасове проживання, сприймаючи події в Україні, як загрозу своєму життю і здоров`ю та розуміючи, що від волі представників влади російської федерації залежить подальше його перебування на території росії, обвинувачений, вчиняючи злочини, перебував під впливом залежності від представників влади російської федерації, що суд вірно визнав, як обставину, що пом`якшує покарання. Судом взято до уваги відомості про рух коштів, наприклад, за період з 25.09.2013р. по 06.02.2014р. через Представництво Просперіті Дівелопмент ЕС ЕЙ було конвертовано та в подальшому виведено за кордон 1826,03 млн. дол. США на рахунки компанії PROSPERITYDEVELOPMENTSSA (Панама) . За період з 25.10.2013р. по 03.01.2014р. через ряд інших компаній цього ж злочинного угрупування було виведено за кордон 75,88 млн. дол. США (еквівалент 633, 59 млн. грн.) на рахунки компанії-нерезидента SWISSPROCAPITALLTD (Кіпр). Зважаючи на наведене, протиправна діяльність злочинного угрупування ОСОБА_14 здійснювалася, під впливом та на користь російської федерації. Відповідні факти зафіксовані як в Україні, так і в Європейському Союзі та США. Крім того, втеча більшості чиновників часів ОСОБА_10 , безпосередньо до російської федерації, на той час, широко висвітлювалася та коментувалася в ЗМІ. В цьому контексті, також можна вказати на повідомлення ЗМІ про те, що один з міністрів оборони України за часів президенства ОСОБА_12 мав російське громадянство, колишній міністр внутрішніх справ ОСОБА_26 , з 2015 року включений до складу експертної ради комітету держдуми росії, а колишній голова СБУ (2013-2014 рр.) ОСОБА_27 , працює в федеральній службі охорони росії, очолив контрольовану РФ «Державну службу безпеки в Херсонській області». Враховуючи наведене та зважаючи на заяви окремих високо посадовців російської федерації включно з президентом, про те, що втеча ОСОБА_11 , планувалась та організовувалась за прямим наказом вищого керівництва російської федерації, із залученням військово-морського флоту, авіації та численних російських спецпідрозділів, фактично виглядало це як рятування свого агента. Також відомим є факт прибуття ОСОБА_11 , в перші дні російського вторгнення в лютому 2022 року на територію Білорусії, та плани керівництва російської федерації, як вони висловлюються: «відновити законно обраного президента та уряд». Поряд з цим, Уряд Великої Британії на своєму веб-сайті https://www.gov.uk здійснив публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7». В даній статті Міністр закордонних справ Великої Британії ОСОБА_17 виступила з офіційною заявою наступного змісту: «У нас есть информация, указывающая на то, что российское правительство надеется поставить в Киеве пророссийского лидера, поскольку оно рассматривает возможность вторжения и оккупации Украины. У нас также есть информация о том, что российские спецслужбы поддерживают святи со многими бывшими украинскими политиками, в том числе: ОСОБА_29 , первуй заместитель премьер-министра Украины с 2012 по 2014 год и и сполняющий обязанности премьер-министра в 2014 году. ОСОБА_18, первыйвице-премьер-министр с 2010 по 2012 год и руководитель апарата бывшего президента ОСОБА_30 . ОСОБА_31 , бувший заместитель председателя ІНФОРМАЦІЯ_8) ОСОБА_32 , премьер-министрУкраины с 2010 по 2014 год.». Разом з цим, саме в період втечі ОСОБА_10 (січень-лютий 2014р.) з України було виведено більшість коштів з АТ «Брокбізнесбанк». Відповідно до вироку Подільського районного суду міста Києва від 09.01.2018 року у справі №758/15964/17 саме в січні - лютому 2014 року злочинною організацією було вчинено особливо тяжкий злочин - незаконне заволодіння чужим майном грошовими коштами АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на загальну суму 1 436 723 153 грн шляхом видачі кредитів підприємствам з ознаками фіктивності, в порушення вимог чинного законодавства України. Тобто, ОСОБА_10 зі злочинним угрупуванням втекли з грошовими коштами, які належали в тому числі потерпілим та позивачці, до російської федерації, яка і організовувала та сприяла і втечі і незаконній легалізації коштів. Загальновідомим є факт, що політична ситуація в Україні 2013 - 2014 років призвела до виведення з України десятків мільярдів доларів, відповідальним за це є президент-втікач ОСОБА_20 . Беручи до уваги те, що під час запровадження як Європейським Союзом, так і США вищенаведених санкцій проти ОСОБА_11-ОСОБА_9-ОСОБА_13, мають місце безпосередні вказівки про те, що зазначені колишні посадові особи, позиціонуються, як проросійські, отримували вигоду від співпраці з російськими чиновниками та високо посадовцями, отже вони є відповідальними за підрив або загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, що й було встановлено вироком Оболонського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_11 . Так зокрема, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , Оболонський районний суд м. Києва, визнав обставиною, що пом`якшує покарання, згідно статті 66 КК України, вчинення злочинів під впливом залежності від представників влади російської федерації. За таких умов, та зважаючи на лист ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.01.2013 №8/5-163 «Щодо російської експансії», який був доказом у вироку Оболонського районного суду від 24.01.2019р, можна зазначати, що протиправні дії злочинного угрупування ОСОБА_14 , скеровувалися в необхідному для російської федерації напрямку. А продовження ОСОБА_9 підприємницької діяльності на території росії, окупованих Донецької та Луганської областей та Криму, за рахунок виведених з АТ «Брокбізнесбанк» коштів, в тому числі вкрадених у потерпілих та в позивачки як КБВ, а також сплата податків до бюджету держави агресора, фінансування терористичних організацій ЛНР і ДНР, є по суті фінансуванням самого агресора та його загарбницького війська, що в чергове доводить факти співпраці колишніх високо посадовців уряду ОСОБА_10 з російською федерацію. Також, відомо, що всі вказані особи виїхавши в 2014 році на територію російської федерації, і знаходячись під санкціями США та Європейського Союзу, продовжують перебувати на території росії, переховуючись таким чином від притягнення до кримінальної відповідальності в Україні. Щодо підготовки та факту вчинення агресії російської федерації на території України та причетність до цих подій злочинного угрупування колишніх високо посадовців часів ОСОБА_33 на даний час, є факт вчинення повномасштабної агресії російської федерації проти України 24.02.2022року. Серед іншого це зафіксовано в Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, якою визнається, що росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і якою від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Починаючи з листопада 2021 року, російська федерація активно накопичувала війська на кордоні з Україною на російській та білоруській території, а також на тимчасово окупованих територіях України, при цьому керівництво рф запевняло у відсутності будь-яких намірів атакувати Україну. 21 лютого 2022 року росія офіційно «визнала» «державами» створені в окремих районах Донецької та Луганської областей України терористичні утворення «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». 24 лютого 2022 року росія розпочала широкомасштабний військовий напад на Україну - президент рф оголосив про початок т.зв. «спеціальної військової операції» під приводом здійснення т.зв. «демілітаризації та денацифікації України». Після цього, близько четвертої години ранку, були нанесені ракетні удари по всій території України, а російські війська здійснили неспровоковане широкомасштабне військове вторгнення на територію України, наступаючи з території рф, Білорусі та тимчасово окупованого Кримського півострова та окремих районів Донецької та Луганської областей. З першого ж дня агресії 2014 року росія порушує правила ведення війни і норми міжнародного права та масово чинить воєнні злочини та злочини проти людяності, вбиваючи цивільних, руйнуючи інфраструктуру та депортуючи населення. Ситуація суттєво погіршилась після початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. На звільнених від окупації територіях зафіксовані масштабні злочини проти цивільних осіб, здійснені російськими військами Проте, фактично, як свідчать акти Верховної Ради України та резолюції міжнародних організацій, 24 лютого 2022 року російська агресія, що розпочалася з окупації Криму та ОРДЛО в 2014 році й триває вже 9-й рік, перейшла в нову фазу - повномасштабного вторгнення на територію України з використанням усіх видів сучасної зброї. Варто зауважити, що у відповідності до міжнародного права, агресія є найтяжчим міжнародним злочином, що порушує імперативні норми міжнародного права і ставить під загрозу міжнародний правопорядок, тому міжнародно-правова відповідальність росії виникає, як перед Україною, як постраждалою державою, так і перед міжнародною спільнотою загалом. З цього приводу Європейський парламент в Резолюції від 1 березня 2022 року «Pociйcькaaгpeciя проти України» (2022/2564(RSP)), підкреслив, що «ЄС та його держави-члени забезпечать притягнення до відповідальності винуватців у скоєнні воєнних злочинів та порушень прав людини, в тому числі тих, хто допомагав таким злочинам шляхом пропаганди; тому закликає ЄС та держави-члени працювати з міжнародними органами для збору доказів і підтримки та сприяння юрисдикції Міжнародного кримінального суду та розслідування будь-яких військових злочинів, вчинених на території України починаючи з 20 лютого 2014 року, з метою притягнення до відповідальності ОСОБА_21 та ОСОБА_34 ». Крім того, в подальшому Європейський парламент в Резолюції від 16 лютого 2023 року «Рік російського вторгнення та агресивної війни проти України» (2022/2558(RSP)), вказав що «Україна потерпає від російської агресії відтоді, як у листопаді 2013 року спалахнули протести проти рішення тодішнього президента призупинити підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС», фактично розширивши часові рамки агресії та визнавши її наявність з листопада 2013 року. В цьому контексті варто зауважити, що саме в листопаді 2013 року, ставши фактичним власником АТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_9 , розпочав активне виведення з банку шляхом використання різних схем та надання кредитів фіктивним фірмам, кошти в особливо великих розмірах. Зазначені факти та обставини стали відомі із листа Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ВРУ від 18.11.2014р., № 04-20/15-28, на адресу ТОВ «Інтертрансгруп» та долучених документів, які в подальшому стали підставою для порушення Генеральною прокуратурою кримінального провадження та визнання ТОВ «Інтертрансгруп» потерпілим. Крім того, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 24 січня 2023року схвалила звіт і резолюцію "Сексуальне насильство у часи конфліктів", присвячену в тому числі питанню російської агресії проти України. В цих документах події, які мали місце після 24 лютого 2022 року, визначено як "поновлення масованого вторгнення в Україну». Аналогічна інформація була розміщена також і на сайті Держдепартаменту США за 20.01.2022р., де сказано наступне :росія вторглася в Україну в 2014 році, окупує Крим, контролює збройні сили на Донбасі і на теперішній час зосередила понад 100 000 війська на кордоні з Україною, у той час, як Президент ОСОБА_21 загрожує "відповідними військово-технічними" заходами, якщо його вимоги не будуть виконані. Отже, вчинення російською федерацією актів агресії починаючи з листопада 2013 року, та продовження їх вчинення що раз у більших масштабах відповідно з лютого 2014 та лютого 2022 року, не були спонтанними діями керівництва російської федерації чи тим більше спровокованою реакцією на загрозливі дії з боку України. Як вказано в Peзолюції Європейського парламентy від 1 березня 2022 року «Pociйcькa aгpeciя проти України» (2022/2564(RSP)), Європейський парламент у най рішучий спосіб засуджує незаконну, неспровоковану і невиправдану військову агресію рф і вторгнення в Україну, а також залучення Білорусі до цієї агресії». Поворотним моментом для керівництва російської федерації, за інформацію причетних політиків та ЗМІ, стали революція троянд у Грузії та Помаранчева революція в Україні. За свідченнями самих посадовців росії, опублікованих у ЗМІ та мережі інтернет, ці події були сприйняті вищим керівництвом російської федерації, як особиста поразка. І це не дивно, якщо взяти до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_8 - будучи в Києві, президент російської федерації ОСОБА_21 виступив у прямому етері одночасно трьох загальноукраїнських телеканалів за чотири дні до президентських виборів в Україні. За повідомленнями ЗМІ та інтернет українським телеглядачам пропонували подавати запитання для російського президента по безкоштовних телефонних номерах, а також інтернетом, із заповненням анкети, обов`язковими пунктами якої були, зокрема, повна детальна адреса, а також національність. Питань за кілька днів набралося понад 80 тисяч. Водночас, ОСОБА_21 дуже хвалив уряд одного з кандидатів, прем`єр-міністра ОСОБА_23 , за його досягнення, за високі темпи зростання української економіки. Як стало зрозуміло в подальшому, саме після Помаранчевої революції, російська федерація поновила активні дії щодо заперечення суверенітету та незалежності України, та почала активно готуватися до агресії. В цьому контексті не можна не згадати отруєння ОСОБА_35 та так звані торгівельні і газові війни, які тривали впродовж 2006-2009 років. Поряд із цим, росією застосовувалася практика вільного надання громадянства мешканцям АР Крим, вкорінення агентів впливу в українські органи державної влади та силові структури, а також на державному рівні впроваджувалися офіційні зміни до військової доктрини росії. Згодом, як вказує директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАН України ОСОБА_22, в своїй статті «ІНФОРМАЦІЯ_10», розміщеній на сайті РНБО, « ОСОБА_36 , партії регіонів та очолюваного ними кримінального-олігархічного капіталу до практично монопольної влади створили для Кремля нові можливості посилення впливу на Україну. Так, у квітні 2010 року ОСОБА_37 і ОСОБА_38 підписали Харківські угоди, якими було продовжено термін базування чфрф на території України до 2042 року. За свідченням ОСОБА_39 , ці угоди передбачали і другий, економічний етап, реалізація якого була відтермінована. Їх підписання фактично стало стартом для безпосередньої підготовки російської операції з встановлення повного контролю над Україною. Скориставшись наданими ОСОБА_40 можливостями, керівництво рф перейшло до реалізації вирішального етапу своєї стратегії підкорення України. Після перемоги ОСОБА_41 на президентських виборах 2010 року відбувалося стрімке проникнення російської агентури до керівних ланок системи забезпечення національної безпеки України. Показовим є майже одночасне призначення на ключові посади у секторі безпеки і оборони діячів, які мали міцні зв`язки з російськими спецслужбами, а також міністрів оборони, один з яких мав громадянство росії. Нині ці та інші колишні українські високо посадовці переховуються на території, контрольованій рф. Росією й агентурою її спецслужб у державних органах України вживались системні заходи з розвалу українського сектору безпеки і оборони. Саме за часів правління ОСОБА_41 завдано нищівного удару обороноздатності України. Фінансування потреб оборони здійснювалося у критично обмежених обсягах на рівні 1 % від ВВП. Причому суттєві обсяги навіть цих вкрай недостатніх коштів розкрадались оточенням ОСОБА_41 і наближеними до нього бізнес-структурами. Розвиток Збройних Сил фактично не фінансувався. Прискорилися розпродаж найбільш сучасних зразків озброєння та його утилізація». В рамках цієї кампанії було прийнято ряд управлінських рішень, які максимально ослабили українські збройні сили перед нападом ворога. Зокрема, ОСОБА_10 підписав Указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2012 року "Про Концепцію реформування і розвитку ІНФОРМАЦІЯ_11 на період до 2017 року" від 29.12.2012 № 772/2012. Зазначена концепція передбачала не лише скорочення витрат на армію та скорочення її чисельності, але й започатковувала перехід на контрактну армію. За два тижні до побиття студентів на ОСОБА_42 видав ще один указ №562 від 14 жовтня 2013 року, яким скасував обов`язковий призов на строкову службу у ІНФОРМАЦІЯ_12. Указом було постановлено не здійснювати в 2014 році призов у ІНФОРМАЦІЯ_12 та інші військові формування, окрім внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином, станом на 2014 рік Українські збройні сили знаходились на перехідному етапі, коли призову вже не було, а контрактна армія не була належним чином сформована. Боєздатність армії, відповідно, була мінімальною. Тож, вочевидь, що з боку російської федерації багато років здійснювалась підготовка до агресії в Україні. Натомість, такі дії формально не підпадають під розуміння готування до збройної агресії в міжнародному праві. Поряд з цим, подальша відмова від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2013 році, що спричинила Революцію Гідності в Україні, була зроблена, серед іншого, під потужним економічним тиском росії. Після Революції Гідності станом на 20 лютого 2014 року склалася ситуація, коли фактично єдиним легітимним органом влади в Україні залишилася Верховна Рада як представницький орган. Цим скористалася російська федерація, на порушення норм і принципів міжнародного права вчинивши акт агресії проти України та анексувавши Крим (Автономну республіку Крим та місто Севастополь). Причетність до вказаних подій ОСОБА_11 , констатовано у вироку Оболонського районного суду м. Києва, від 24.01.2019р., яким останнього було засуджено за державну зраду. Таким чином, вчинення акту агресії російської федерації щодо України, є доконаним фактом, визнаний міжнародним співтовариством та цілою низкою міжнародних організації, таких як Генасамблея ООН, ПАРЄ, Рада ОБСЄ. Постановою Верховного суду від 14.04.2022р., у справі № 308/9708/19, також визнано, що «починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що рф чинить збройну агресію проти України». Поряд з цим, сутність російської агресії, як «гібридної» війни розкрита у позиції Міністерства закордонних справ України, розміщеній на сайті відомства. Так зокрема МЗС України вказує, що «Збройна агресія є лише одним з елементів гібридної війни Росії проти України. Іншими елементами стали: 1) пропаганда, що базується на брехні та підміні понять; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор і залякування громадян України; 5) кібератаки; 6) категоричне заперечення самого факту війни попри наявність безлічі неспростовних доказів; 7) використання у своїх інтересах проросійських сил та держав-сателітів; 8) звинувачення іншої сторони у власних злочинах» Отже, насправді, має місце злочин агресії, оскільки він готувався протягом тривалого часу з боку рф і це декларувалося в зміні стратегії розвитку цієї країни, зокрема її воєнній доктрині, під вказане завдання також прискорювався розвиток та переозброєння збройних сил рф, на додачу до постійного фінансово-економічного тиску та провокацію конфліктів на теренах СНД, а також перманентне підтримання їх в замороженому стані ( Нагорний Карабах, Придністровя, війна в Грузії 2008 року). Разом з тим, збройна агресія - лише один з інструментів для спонукання України до повернення у сферу геополітичного впливу російської федерації. Окрім цього, з 2004 року, здійснювалися постійні спроби добитися різними способами зміни влади в Україні на «проросійську», стримування її руху у напрямку євроатлантичної інтеграції, примусити відмовитись від намірів деокупації АР Крим тощо. Передумови для агресивної війни росії проти України були закладені задовго до того, як українська влада та суспільство усвідомили ці загрози. Наприклад, упродовж 2004-2010-х років росія активно вербувала співробітників українських силових відомств, які відіграли важливу роль у сприянні анексії Криму та дестабілізації Донбасу. Як стає зрозуміло тепер, росія також активно підтримувала корумпований та дискредитований режим ОСОБА_36 під час Революції Гідності 2013-2014рр., внаслідок чого Україна, сильно ослаблена таким протистоянням, виявилася неспроможною протистояти російській агресії. Щодо розміру шкоди, заподіяної позивачу Позивачка вказує про те, що нею було укладено ряд договорів про відступлення прав вимоги, а саме: З компанією "ЗУКК ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД». Зазначені права вимоги виникли у зв`язку із укладенням компанією ЗУКК ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД та АТ «Брокбізнесбанк» договорів інвестиційного банківського вкладу. Сума завданої шкоди ЗУКК ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», відступлена за договорами складає 96 764 440, 79 доларів США. 2. З ТОВ «Інтертрансгруп», на підставі договорів банківського вкладу, укладених ТОВ «Інтертрансгруп» з АТ «Брокбізнесбанк». Сума завданої шкоди ТОВ "Інтертрансгруп» відступлена за договорами складає 3 059 358,32 доларів США. 3.З ОСОБА_7 на підставі договору банківського строкового вкладу «Елітний» №323-01-13-840 від 11.01.2013 року. Сума завданої шкоди ОСОБА_7 , відступлена за договором складає 4 185 204,00 доларів США. Оскільки компанія «ЗУКК ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД», ТОВ «ІНТЕРТРАНСГРУП» та ОСОБА_7 - визнані потерпілими у відповідних кримінальних провадження, що підтверджується, дослідженими доказами, а отже такі мають право на відшкодування шкоди в загальному порядку, у відповідності до ст. 128 п. 7 КПК України. Щодо відшкодування трьох процентів річних та інфляційних втрат Позивачка зазначає, що має право на поновлення своїх прав шляхом стягнення з відповідачів матеріальної шкоди за договорами з урахуванням індексу інфляції, а також нарахуванням 3 % річних за весь період прострочення зобов`язання Відповідачами. Суд підтверджує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19). За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18). У Постанові Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 917/1421/18 зроблено правовий висновок щодо періоду нарахування 3 % річних: Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Разом з тим, позивачкою заявлено до відшкодування також, відсотки на вклади за період невиплати, 3% згідно ЗУ «Про захист прав споживача», до 01.10.2023р. Детальні розрахунки заподіяної Відповідачами Позивачу на підставі договорів відступлення прав вимоги (з урахуванням відсотків річних, відсотків на вклади, інфляційних втрат, штрафних санкцій) додані до позовної заяви та досліджувалися судом. При цьому, 03.08.2023 року ОСОБА_7 направив на адресу компанії «ЗУКК ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» претензію в якій просив повернути основний борг та неустойку на загальну суму 12 061 328 585,88 доларів США за неповернуті кошти, які були надані для розміщення їх в АТ «Брокбізнесбанк». Також з 01.10.2023р., і до виплати остаточної суми боргу позивач просить проводити нарахування, з дати набрання рішенням законної сили до виплати в повному обсязі, розрахованих за середньою піврічною ставкою Term SOFR в доларах США плюс 2% (такий вид стягнення застосував французький суд у справі Ощадбанк проти російської федерації, із щорічною капіталізацією та щорічним нарахуванням складних процентів. В процесі розгляду справи представник Позивача подав суду заяву про зміну предмету позову в якій просив змінити позовні вимоги на наступні: стягнути солідарно з Відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 12 428 305 942,02 доларів США та 9 264,27 Євро; стягнути солідарно з Відповідачів проценти розраховані в розмірі 10 відсотків в день від суми 12 428 305 942,02 доларів США починаючи з 19 грудня 2023 року і до моменту виконання рішення суду в повному обсязі, дані кошти стягуються в першу чергу (а після їх погашення в повному обсязі стягуються шкода в сумі 12 428 305 942,02 доларів США). Зміну предмету позову суд прийняв та долучив зазначену заяву до матеріалів справи. Про те, суд задовольняє позовні вимоги у даній справі частково, з огляду на наявність помилки в розрахунку кінцевої суми матеріальної шкоди. Так, зокрема, перевірив, що сума шкоди за розрахунком права вимоги отриманого позивачем від ТОВ «Інтертарансгруп» становить 9 291 936,94 доларів США та 9264,27 Євро, за розрахунком права вимоги отриманого Позивачем від ОСОБА_7 становить 42 232 893,83 доларів США, за розрахунком права вимоги отриманого позивачем від ЗУКК Трейдінг Лімітед становить 12 140 603 859,19. Отже, в процесі перевірки розрахунків суд встановив, що в розрахунку суми предмету позову наявна помилка і тому, позов підлягає частковому задоволенню на суму 12 192 128 689,96 доларів США (42 232 893,83 + 12 140 603 859,19 + 9 291 936,94). Враховуючи викладене, загальна сума коштів які підлягають відшкодуванню (з урахуванням відсотків, штрафних санкцій) за рішенням суду складає 12 192 128 689,96 доларів США та 9 217,79 Євро. і разом з цим суд визнає, що належним способом захисту права Позивача є в стягнення процентів розрахованих в розмірі 10 відсотків в день від шкоди, оскільки цей спосіб захисту передбачений у договорі на підставі якого у позивача виникла шкода. Окрім того у відповідності до доповнення позовних вимог позивачка вказує на наступне: 01.09.2023 Конвенція набрала чинності для України. Відповідно, з цього моменту виконання цієї Конвенції Україною є обов`язковим. Згідно з п. 1 ст. 4 Конвенції судове рішення, ухвалене судом Договірної Держави (Держави ухвалення) визнається та виконується в іншій Договірній Державі (запитуваній Державі) відповідно до положень цього Розділу. Згідно з пп. j, п. 1 ст. 5 Конвенції судове рішення може бути визнано та виконано у разі дотримання однієї з таких вимог - пошкоджень або втрати рухомого майна, та дія чи бездіяльність, які безпосередньо спричинили таку шкоду, мали місце в Державі ухвалення, незалежно від того, де саме була завдана шкода. Отже, рішення у справі № 757/58183/23-ц, підпадатиме під дію Конвенції. Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції у визнанні чи виконанні судового рішення може бути відмовлено, якщо та у тій мірі, в якій судове рішення передбачає стягнення відшкодування, включаючи штрафи в порядку покарання, які не компенсують стороні фактичних втрат або завданої шкоди. У зв`язку із цим, для фактичного виконання рішення суду, постане необхідність визнавати вказане рішення на території держав-учасниць Конвенції. В такому випадку, є важливим задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі, для уникнення ризиків відмови державою-учасницею Конвенції у визнання та виконання рішення суду на підставі ч. 1 ст. 10 Конвенції. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позивачка звернулася до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції рф та до центрального банку російської федерації про стягнення (відшкодування) матеріальної шкоди пов`язаної з агресією російською федерації проти України. За приписами ч. 6 ст. Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація, як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Згідно приписів ч. 1ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» - права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України. Згідно з частиною 2 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії рф) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом, оскільки російська федерація вийшла за межі суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, тому що будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, і суди України, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни. Таким чином, російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування. Аналогічну позицію щодо непоширення на рф судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20). Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Певні процедурні стандарти у зазначеній категорії справ, що пов`язані з імунітетом, містяться також у згадуваних вище Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року та Європейській конвенції про імунітет держав 1972 року. Дотримання приписів цих конвенцій у повній мірі забезпечує стандарти правосуддя у цій категорії справ. Так, згідно з положеннями ст. 23 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав, у випадках заочного розгляду справи: 1) судове рішення може бути винесено, якщо пройшло не менше 4 місяців із моменту, коли документи про початок провадження були вручені або вважаються врученими відповідно до вимог Конвенції; 2) таке судове рішення має бути направлено у спосіб, передбачений ст. 22 Конвенції. Водночас у відповідності до ст.. 16 Європейської Конвенції про імунітети держав від 16.05.1972р., строк, на протязі якого держава повинна прибути до суду або застосувати процедури оскарження заочного судового рішення, починає відраховуватися через два місяці після дати отримання міністерством закордонних справ документа про відкриття судового провадження або копії вищевказаного судового рішення. Якщо Договірна держава не з`явилася в судове провадження, заочне судове рішення може бути винесено проти нього лише в тому випадку, якщо встановлено, що документ про порушення провадження у справі було отримано ним у відповідності з пунктом 2 и що судом були дотримані строки явки, передбачені в пунктах 4 и5 цієї статті. Таким чином, суд констатує, що ним дотримані усі необхідні процедури повідомлення відповідачів про наявність провадження, як на рівні національного процесуального закону, так і згідно міжнародно визнаних норм і правил. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Зважаючи на те, що позивач згідно приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 13, 76-79, 81, 141, 28-29, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації та центрального банку російської федерації про солідарне стягнення (відшкодування) матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути солідарно з відповідачів: держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, 119991, г. Москва, ул. Житная, д. 14, стр. 1., центрального банку російської федерації, 107016, г. Москва, ул. Неглинная, д. 12, , на користь ОСОБА_5, паспорт громадянина Польщі НОМЕР_1 , адреса проживання, АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 12 192 128 689,96 доларів США та 9 264,27 Євро.
Стягнути солідарно з відповідачів: держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, 119991, г. Москва, ул. Житная, д. 14, стр. 1.,центрального банку російської федерації 107016, г. Москва, ул. Неглинная, д. 12, на користь ОСОБА_5 паспорт громадянина Польщі НОМЕР_1 , адреса проживання, АДРЕСА_1 , проценти, разраховані в розмірі 10 відсотків в день від суми 12 192 128 689,96 доларів США починаючи з 19 грудня 2023 року і до моменту виконання рішення суду в повному обсязі, дані кошти стягуються в першу чергу ( а після їх погашення в повному обсязі стягується шкода в сумі 12 192 128 689,96 доларів США). Стягнути з солідарно з відповідачів: держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, 119991, г. Москва, ул. Житная, д. 14, стр. 1.,центрального банку російської федерації 107016, г. Москва, ул. Неглинная, д. 12 на користь держави судовий збір в розмірі 1073грн 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду з дня складання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_43 : АДРЕСА_2
відповідач 1: держава російська федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації: 119991, г.Москва, ул. Житная, д. 14, стр. 1
відповідач 2: Центральний банк російської федерації: 107016, м. Москва, ул. Неглинная, д. 12
Дата складання повного тексту рішення 21.05.2024 р.
Суддя Т.В.Остапчук .
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2024 |
Оприлюднено | 20.06.2024 |
Номер документу | 119808525 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Остапчук Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні