Рішення

від 30.08.2023 по справі 202/4147/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 202/4147/22-ц

пр. 2-2912/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності органу влади, - В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь у рахунок відшкодування шкоди 310750,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2021 року по справі №227/3333/20 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь 310 750,59 грн. Виконавчий лист було подано на виконання у Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а в подальшому передано Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), тривалий час рішення не виконувалося, а в подальшому у зв`язку із введенням воєнного стану виконавчі дії припинено, отже за тривале невиконання судового рішення відповідач повинен нести матеріальну відповідальність.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2022 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2022, задоволено клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності органу влади, справу передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2022 прийнято до провадження цивільну справу та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, 03.05.2023 через систему Електронний суд подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідачем Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подано відзив на позовну заяву; відповідач, заперечуючи проти позову про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, у відзиві зазначив, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 від 01.10.2020, до складу якого входять 119 виконавчих проваджень зокрема, виконавчий лист №227/3333/20, виданий Добропільським міським судом Донецької області 12.02.2021 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 191579,35 грн без утримання обов`язкових податків та зборів, дата відкриття провадження 26.02.2021 (АСВП № НОМЕР_3); середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 103 720,11 грн з утриманням податку та інших обов`язкових платежів, дата відкриття провадження 26.02.2021 (АСВП № НОМЕР_4); заробітної платив у розмірі 15451,31 грн дата відкриття провадження 27.01.2021 (АСВП № НОМЕР_1). В рамках зведеного виконавчого провадження вжиті заходи примусового виконання рішення, на теперішній час задовольняються вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, проводились та проводяться у межах зведеного виконавчого провадження в порядку надходження виконавчих документів.

Відповідачем, Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2021 у справі №227/3333/20 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь позивача 310 750,59 грн. Рішення набрало законної сили 11.02.2022, виконавчий лист виданий 12.02.2021.

Позивач, звертаючись із вимогами про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, свої вимоги обґрунтовує статтями 15, 16, 23, 1176 ЦК України.

Згідно статті 15 ЦК України «Право на захист цивільних прав та інтересів» кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України «Захист цивільних прав та інтересів судом» кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно частин першої, другої, шостої статті 1176 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду» шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статтей 1173, 1174 ЦК України (правова позиція, висловлена Верховним судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16).

Згідно частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до статтей 1173-1175 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб), і у таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, встановити, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Отже, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при здійсненні виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 01.10.2020 , що складу якого входить виконавчий лист № 227/3333/20, виданий 12.02.2021 Добропільським міським судом Донецької області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 191579,35 грн без утримання обов`язкових податків та зборів, дата відкриття провадження 26.02.2021 (АСВП № НОМЕР_3); середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 103 720,11 грн з утриманням податку та інших обов`язкових платежів, дата відкриття провадження 26.02.2021 (АСВП № НОМЕР_4), факт нанесення такою неправомірними діями/бездіяльністю відповідача шкоди позивачу у розмірі 310 750,59 грн, наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діями/бездіяльністю відповідача.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Як убачається з відзиву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на позовну заяву ОСОБА_1 , в рамках зведеного виконавчого провадження вжиті заходи примусового виконання рішення, на теперішній час задовольняються вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, виконавчі дії проводились та проводяться у межах зведеного виконавчого провадження в порядку надходження виконавчих документів згідно частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», за якою вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України 310 750,59 грн на відшкодування шкоди суду надано в якості письмових доказів копії: сторінок паспорту позивача, його картки платника податків, виконавчого листа.

Доказів, які б відповідали вимогам, визначеним статтями 76, 77 ЦПК України, допущених дій/бездіяльності при виконанні судового рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2021 року у справі №227/3333/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з боку державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачем не надано.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення з Державної казначейської служби України 310 750,59 грн на відшкодування шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 15, 16, 23, 1176 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності органу влади - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко