Ухвала

від 18.06.2024 по справі 761/15194/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15194/23

Провадження № 4-с/761/30/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК ПІК", про визнання дій незаконними; визнання незаконною та скасування постанови; зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В травні 2023р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник/боржник) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, відповідно до якої просив суд:

1.Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича (далі по тексту - суб`єкт оскарження/приватний виконавець) щодо накладення арешту на картку для отримання заробітної плати боржника протиправними, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 20 квітня 2023р. НОМЕР_3 в частині накладення арешту на рахунок АТ КБ «Приватбанк», IBAN НОМЕР_1 , валюта: 980, гривня та зобов`язати виконавця зняти арешт із зазначеного карткового рахунку (далі по тексту - вимога №1);

2.Повернути кошти, які є заробітною платою та які були стягнуті із боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, після прийняття постанови від 20 квітня 2023р. у розмірі 116147, 47 грн на користь заявника (далі по тексту - вимога №2).

Вимоги скарги обґрунтовано заявником наступним.

Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК» (далі по тексту - ТОВ «ЮК ПІК»/стягувач) на примусове виконання виконавчого листа №2-4795/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 02 квітня 2013р. про стягнення боргу з заявника у сумі 472185,03 грн.

20 квітня 2023р. в ході зазначеного виконавчого провадження суб`єктом оскарження була прийнята постанова про арешт коштів боржника, в тому числі був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунку АТ КБ «Приватбанк», IBAN НОМЕР_1 , який був відкритий 19 березня 2019р. для цілей отримання заробітної плати. В рамках вказаного виконавчого провадження з даного рахунку було знято накопичену суму на утримання родини заявника у розмірі 116147,47 грн.

З огляду на викладене, заявник звернувся до приватного виконавця з проханням розблокувати дану картку, оскільки кошти, які знаходились на вказаному рахунку є єдиним доходом заявника, на які останній повинен утримувати свою сім`ю, проте жодних дій суб`єкт оскарження не вчинив, тим самим, на переконання заявника, грубо порушив права останнього, передбачені Коституцією України та, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон).

Відтак, заявник просив суд визнати дії приватного виконавця щодо накладення арешту на зарплатний рахунок неправомірними, зобов`язати останнього зняти арешт з даного рахунку, а також повернути кошти, які є заробітною платою заявника та були стягнуті з останнього в рамках виконавчого провадження.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2023р. скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

11 травня на адресу суду надійшла заява боржника про усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва скаргу прийнято до судового розгляду, а також витребувано у приватного виконавця належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

30 червня 2023р. приватним виконавцем до суду подані належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 (а.с. 29 - 76).

03 жовтня 2023р. на адресу суду надійшов відзив (заперечення) приватного виконавця на подану скаргу, згідно якого суб`єкт оскарження просив суд відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі (а.с. 80 - 91). Свою позицію мотивує тим, що заявником у поданій скарзі не пояснено, чи звертався останній із заявою до суб`єкта виконання судового рішення про визнання рахунку зарплатним та необхідністю його розблокування для видаткових операцій. Лише в травні 2023р. боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту із зарплатного рахунку та до зазначеної заяви додано виписки по рахунку за період з 19 березня 2019р. по 04 травня 2022р. 26 травня 2023р. на адресу боржника приватним виконавцем направлено відповідь на подану заяву із роз`ясненням, що для вирішення питання щодо зняття арешту із вказаного рахунку, боржнику необхідно надати приватному виконавцю виписку за останні пів року, для встановлення, що зазначений рахунок використовується саме для отримання заробітної плати станом на теперішній час. Суб`єкт оскарження зазначає, що вказаний лист повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Таким чином, на думку приватного виконавця, правові підстави для задоволеня даної скарги відсутні.

10 листопада 2023р. на адресу суду надійшло заперечення заявника на відзив суб`єкта оскарження (а.с. 117 - 120), в якому заявник заперечує щодо обставин, викладених приватним виконавцем у відзиві на скаргу та зазначає, що твердження приватного виконавця, що боржник звернувся до нього із заявою про зняття арешту з рахунку із спеціальним режимом лише в травні 2023р. не відповідає дійсності, адже боржник звертався із вказаною заявою ще 02 червня 2022р., до якої було додано виписку по рахунку за період з 01 січня 2022р. по 27 травня 2022р. та виконавцем не вчинено жодних дій із зняття арешту, а у своїй відповіді на вказане звернення приватний виконавець посилався на відсутність доступу до реєстру, та вирішення вказаного питання очікується на грудень 2022р. Крім того, на переконання заявника, дії приватного виконавця щодо необхідності надання боржником суб`єкту оскарження виписки по рахунку за сотанні пів року свідчать про перевищення його повноважень щодо не зняття арешту з рахунку із спеціальним призначенням.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причин поважності неявки суд не повідомили.

В силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої скарги.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Заокн) визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-4795/10, виданого 02 квітня 2013р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮК ПІК» заборгованості в розмірі 472185,03 грн.

08 липня 2021р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-4795/10.

В ході проведення виконавчих дій, 20 квітня 2023р. приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Внаслідок чого було накладено арешт, зокрема на рахунок, що відкритий у рахунок АТ КБ «Приватбанк», IBAN НОМЕР_1 , який належить боржнику.

Обґрунтовуючи подану скаргу, заявник посилається на приписи Закону, які визначають процедуру арешту коштів боржника та перелік випадків, у яких такий арешт не може бути накладений.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою ст. 48 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Разом із цим, як вбачається із матеріалів скарги, скаржником не додано доказів того, що АТ КБ «Приватбанк» повідомило приватного виконавця про цільове призначення рахунку IBAN НОМЕР_1 , яке унеможливлює накладення арешту на цей рахунок.

Скаржник, звертаючись до приватного виконавця в квітні 2023р. із заявою про зняття арешту із даного рахунку, надав виписку по картці за період з 19 березня 2019р. по 04 травня 2022р.

З копії виписки за рахунком за період з 19 березня 2019р. по 04 травня 2022р. встановлено, що остання операція по зарахуванню заробітної плати за вказаним рахунком датується 04 травня 2022р.

Тобто остання операція по зарахуванню заробітної плати здійснена раніше (04 травня 2022р.), ніж винесено постанову приватним виконавцем про арешт коштів боржника (20 квітня 2023р.).

Документального підтвердження, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом заявником приватному виконавцю на його лист щодо надання відомостей по рахунку за останні пів року не надано, як і не надано вказаних відомостей суду на запит від 26 лютого 2024р., який було скеровано заявнику на електронну пошту, зазначену останнім у скарзі та поштовим зв`язком.

Сама скарга також не містить відомостей про те, що вказаний рахунок є рахунком із спеціальним режимом використання, спеціальним або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом.

Із змісту постанови приватного виконавця від 20 квітня 2023р. про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки, звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

Отже, у постанові про арешт коштів боржника від 20 квітня 2023р. приватний виконавець не накладав арешт на зарплатний рахунок, а, натомість, вказав на неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, що відповідає вимогам Закону.

Так, фінансовим установам нормами ст. 52 Закону покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на картковий рахунок банк виконав. Зазначене свідчить про те, що банк не визначив рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Крім того, надані заявником виписки по рахунку в АТ КБ «Приватбанк», IBAN НОМЕР_1 за період з 19 березня 2019р. по 04 травня 2022р. суд оцінює критично, оскільки, з даних виписок суд позбавлений можливості встановити цільове призначення вказаного рахунку, так як надходження заробітної плати на вказану картку за вищезазначений період відбувалось по додатковому договору SAMDNWFC00049945063 від 19 березня 2019р. Відомостей того, що на вказану картку (рахунок), крім заробітних виплат, не може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) вказані виписки та матеріали скарги не містять.

За таких обставин, вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначений рахунок заявника не є рахунком із спеціальним режимом використання.

Відтак, приватний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо заявленої вимоги №2, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги №1.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975р., п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998р., п. 37).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.

За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено, що у діях приватного виконавця, у розрізі скарги, відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу заявника на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстав для визнання дій приватного виконавця виконавчого округу миколаївської області Булахевіча С.В. неправомірними немає, тому відсутні правові підстави для задоволення скрги.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК ПІК", про визнання дій незаконними; визнання незаконною та скасування постанови; зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: