Ухвала

від 17.06.2024 по справі 456/3127/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3127/24

Провадження № 2/456/1056/2024

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

17 червня 2024 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 про скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», викладене у формі протоколу,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Куксов В.Г. звернувся в інтересах позивача до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», викладене у формі протоколу від 09 лютого 2024 року.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 про скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», викладене у формі протоколу, з наступних підстав.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦКустановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другоюстатті 16 ЦКвстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Статтею 19ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з ч. 1ст. 2 ГПК Українизавданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом із тим, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 20 Господарського процесуального кодексусправи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, розглядають господарські суди.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені уст. 4 цього Кодексу(ч. 1ст. 45 ГПК України).

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена уст. 20 ГПК України.

Пунктом 3 ч. 1ст. 20 ГПК Українивстановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Стаття 12 ГПК Українияк іст. 20 цього Кодексув чинній редакції, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження №12-100гс19) Верховного Суду зроблено висновок, що підвідомчість господарських справ установленаст. 12 ГПК Українив редакції, чинній на час подання позову, згідно з п. 4 ч.1 якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов?язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, визначеноЗаконом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»(далі - Закон).

Статтею 1 цього Законувстановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначенийЗаконвизначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно з частиною першоюстатті 85 ЦК Українинепідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Оскільки спір стосується захисту права позивача, як співвласника майна на управління цим об`єднанням, порушеного, на її думку, загальними зборами ОСББ, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Правова позиція щодо вказаних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18) і підстав для відступлення від такої позиції немає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 01 лютого 2022 року по справі № 910/5179/20 постановила, що вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-4 про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, багатоквартирного будинку, ініційованого співвласником щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українипро підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20 дійшла висновку про те, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ охоплюється поняття «управління юридичної особою» та є підвідомчим господарським судам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правиламиГПК України(постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19) від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39), від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21)).

Отже, справа з вимогами позивача про скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», викладене у формі протоколу повинна розглядатися виключно господарськими судами.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленомустаттею 272 цього Кодексу.

За змістомст. 186 ЦПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю, що заявлені вимоги, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства в порядку, визначеномуГПК України.

Враховуючи вищенаведене, правові підстави для відкриття провадження в справі за позовом - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,186,353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 про скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Філарета Колесси 50», викладене у формі протоколу.

Роз`яснити, позивачу його право звернутись з позовом до належного суду в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідност.354 ЦПК України.

Суддя В.Л.Бучківська