Ухвала

від 17.06.2024 по справі 120/7741/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

17 червня 2024 р. Справа № 120/7741/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, розглянувши матеріали:

за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С." (код ЄДРПОУ 41535002, місцезнаходження: вул. Зарічна, буд. 8, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23219), від імені та в інтересах якого діє адвокат Желіховський Володимир Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. Соборна, б. 38, оф. 303, м. Вінниця, 21050)

до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Желіховського В.М., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Л.В.С." (далі ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С.") до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 06.11.2023 № 9865524/41535002 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 28.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладну № 2 від 28.08.2023 датою її надсилання на реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач склав податкову накладну № 2 від 28.08.2023 та надіслав її до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням відповідача 1 від 06.11.2023 № 9865524/41535002 у реєстрації вказаної податкової накладної відмовлено. Позивач зі правомірністю наданої відмови не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Разом з позовною заявою представник позивача також подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Клопотання мотивоване тим, що з кінця вересня 2023 року ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С." не здійснювало господарську діяльність та не мало замовлень на виконання робіт, а відтак у підприємства були відсутні кошти на виплату заробітної плати та оплату судового збору.

Крім того, відповідно до наказу від 01.10.2023 № 20 "Про виконання обов`язків на безоплатній основі", у зв`язку з нездійсненням господарської діяльності ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С.", директор ОСОБА_1 виконував свої обов`язки на безоплатній основі без виплати заробітної плати та інших виплат з 02.10.2023. Становище покращилося лише у травні 2024 року, коли товариство почало поступово відновлювати свою діяльність та повертатися до нормального режиму роботи.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

За змістом ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема, у постановах від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20, від 23.04.2021 у справі № 380/10006/20, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18. статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації від 06.11.2023 № 9865524/41535002 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 28.08.2023, складеної ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С.".

При цьому позивач не використовував процедуру адміністративного оскарження вказаного рішення та не звертався зі скаргою до ДПС України.

Відтак до спірних правовідносин застосовується строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 122 КАС України, тобто шість місяців, який необхідно обчислювати з дня отримання платником податків оскаржуваного рішення Комісії від 06.11.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної.

Отже, на дату звернення до суду відповідний строк позивачем пропущений, оскільки завершився 06.05.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Суд вважає, що наданими заявником докази підтверджуються наведені у клопотанні причини неможливості звернення ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С." до суду у встановлений законом строк, які обмуовлюються важким фінансовим становищем підприємства та тимчасовим призупиненням його господарської діяльності.

Отже, встановлені обставини в сукупності з матеріалами позовної заяви свідчать про те, що позивач з поважних причин не дотримався строку звернення до адміністративного суду. При цьому суд враховує неістотність пропуску такого строку.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд вважає, що під час застосування процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак заявлене представником позивача клопотання належить задовольнити.

В решті позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України та підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду. Судовий збір сплачений позивачем у передбачених законом порядку і розмірі. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено.

Відтак позовну заяву ТОВ "Будівельна компанія "Л.В.С." належить прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

У прохальній частині позовної заяви також міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи зазаначене клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В силу приписів ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зауважує, що у заявленому позивачем клопотанні не наведено належних мотивів, якими обґрунтовується необхідність розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Позивач лише обмежився посиланням на необхідність розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, однак не вказав конкретних підстав заявленого клопотання та не пояснив дійсних мотивів щодо необхідності розгляду справи в судовому засідання з викликом сторін.

Втім, клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні має бути достатньо переконливим та містити вагомі аргументи, які б вказували на доцільність розгляду справи в судовому засідання за участю сторін.

Як показує практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, на думку Суду, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім; заявник має надати переконливі докази на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно провести також усні слухання.

Крім того, відповідно до ст. 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частинами першою, третьою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В цьому контексті суд зауважує, що спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом.

Відтак розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи жодним чином не порушує законних прав сторони, тоді як можливість реалізації учасником справи окремих процесуальних прав, як-от права брати участь в судовому засіданні, надавати суду усні пояснення, задавати питання іншим учасникам справи тощо, закон пов`язує з видом судового процесу для розгляду конкретної справи, тобто зазначені права не можна вважати абсолютними.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначені норми та беручи до уваги, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, на переконання суду, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі не вимагає заслуховування усних пояснень сторін.

Отже, у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника позивача задовольнити та поновити позивачу строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

2. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Л.В.С." до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

3. Залишити без задоволення клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

4. Розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

5. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а в силу положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

6. Встановити відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

7. Встановити позивачу 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.

8. Встановити відповідачам 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.

9. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович