Рішення

від 12.06.2024 по справі 140/14906/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/14906/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Кухтея В.Р.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС щодо звільнення з військової служби у запас згідно п.2 п.п. а ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Зобов`язання внести зміни в наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС щодо звільнення з військової служби у запас згідно п.2 п.п. б ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, за станом здоров`я.

Стягнення з Військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС позивача звільнено з військової служби у запас згідно п.2 п.п. а ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту.

На думку позивача, наказ про його звільнення з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є протиправним, оскільки рапорту про звільнення він не писав і не підписував, фізичної можливості щодо його написання та подачі не мав, оскільки у даний період часу він перебував на лікуванні і підготовці до операції, яка була проведена 03.03.2021 року, що підтверджується випискою №1373 від 15.03.2021.

Крім того, на момент його звільнення існували інші підстави для звільнення з військової служби, а саме відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Саме тому позивач змушений звернутися для захисту своїх прав та інтересів з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що перед звільненням, відповідно до пункту 233 Положення №1153 позивач (по команді) подав рапорт з проханням звільнити його з військової служби у запас згідно підпункту а пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Щодо твердження позивача, що він не подавав даний рапорт, оскільки у день написання рапорту (02 березня 2021 року) перебував у лікувальному закладі, зазначив, що позивач міг заздалегідь підготувати цей рапорт, або 02 березня 2021 року передати його з якоюсь особою у військову частину.

У будь-якому випадку інших рапортів з проханням про звільнення з військової служби з інших підстав позивач не подавав, хоча і був поінформований про порядок звільнення.

Також, позивача було проінформовано, що відповідно до пункту 241 Положення №1153 військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.

Після видання наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 06 квітня 2021 року №86-РС, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 травня 2021 року№94, з якими позивача ознайомили у день виключення зі списків особового складу частини, останній дані накази у частині свого звільнення у встановлені законом строки не оскаржував.

Водночас, на момент звільнення позивача з військової служби була лише одна підстава для звільнення, а саме згідно підпункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону 2232-ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Як наслідок, відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена пунктом 1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

В поясненнях від 14.02.2022 на позовну заяву представник відповідача зазначив, що військовій частині НОМЕР_1 станом на день виключення позивача зі списків особового складу частини не було відомо інших підстав для його звільнення з військової служби окрім як за підпунктом а пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону 2232- ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту.

У зв`язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 28 березня 2022 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до моменту припинення на території України воєнного стану.

Ухвалою суду від 22 березня 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою суду від 06 квітня 2023 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 12:00 25 квітня 2023 року.

Ухвалою суду від 23 травня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено, у зв`язку із призначенням судової почеркознавчої експертизи.

19 червня 2023 року експертом Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду подано клопотання про витребування доказів необхідних для проведення експертизи, у зв`язку із чим судом ініційоване питання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 16 січня 2024 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою від 30 січня 2024 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 15 березня 2024 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни.

Ухвалою від 19 березня 2024 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу та зобов`язання внести зміни, зупинено до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

В судове засідання 12.06.2024 представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записом у його військовому квитку серії НОМЕР_3 .

В березні 2018 року ОСОБА_2 було укладено контракт з Міністерством оборони України - військовою частиною НОМЕР_1 строком на три роки.

Судом встановлено, що в період з 01.03.2021 по 15.03.2021 ОСОБА_2 проходив лікування у стаціонарі Військово-медичного центру Західного регіону, м.Львів, що підтверджується випискою №1373 від 15.03.2021.

Згідно пункту 6 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №55 від 16.03.2021 ОСОБА_2 прибув з лікувального закладу - військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м.Львів і приступив до виконання службових обов`язків; згідно пункту 7 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №55 від 16.03.2021 вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 на 45 діб з 16.03.2021 по 29.04.2021.

В період з 27.04.2021 по 07.05.2021 ОСОБА_2 повторно проходив лікування у Військово-медичному центрі Західного регіону, м.Львів, та 29 квітня 2021 року йому було виконано операцію: Рентгенконтрольований трансформенальний фармакологічний радикулоепідуроліз L4-L5 справа, що підтверджується випискою №2897 із медичної карти стаціонарного хворого від 07.05.2021.

Згідно виписки №2897 від 07.05.2021 ОСОБА_2 розпочато курс протизапальної терапії, ЛФК та позивач виписується для продовження лікування амбулаторно під спостереженням лікаря частини. В розділі 8 вищевказаної виписки Лікувальні і трудові рекомендації серед іншого зазначено: спостереження лікарем частини; подальше лікування у невролога, травматолога: контрольний огляд через місяць.

Наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 06 квітня 2021 року №86-РС позивача звільнено з військової служби у запас згідно підпункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону 2232-ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього ж закону, з 13 травня 2021 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 травня 2021 року №94.

Не погоджуючись із прийнятим наказом про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною шостою цієї ж статті одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

Як слідує з матеріалів справи позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом. Контракт був укладений строком на 3 (три) роки та набрав чинності з 31.03.2018.

Правове регулювання звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини першої цієї статі звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):

а) у зв`язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Як встановлено судом, наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 06 квітня 2021 року №86-РС позивача звільнено з військової служби у запас згідно підпункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону 2232-ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту.

Позивач, в свою чергу, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ про його звільнення з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з огляду на те, що рапорту про звільнення він не писав і не підписував, фізичної можливості щодо його написання та подачі не мав, оскільки у даний період часу він перебував на лікуванні і підготовці до операції, яка була проведена 03.03.2021 року, що підтверджується випискою №1373 від 15.03.2021.

Отже, оцінці судом під час вирішення спірних правовідносин підлягають обставини щодо подання 02.03.2021 позивачем рапорту про звільнення його з військової служби, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту та належності ОСОБА_2 підпису на рапорті від 02.03.2021.

Оцінюючи вищенаведені аргументи сторін з урахуванням фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, в період з 01.03.2021 по 15.03.2021 ОСОБА_2 проходив лікування у стаціонарі Військово-медичного центру Західного регіону, м.Львів, що підтверджується випискою №1373 від 15.03.2021.

Згідно пункту 6 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №55 від 16.03.2021 ОСОБА_2 прибув з лікувального закладу - військово-медичного клінічного центру Західного регіону, АДРЕСА_1 і приступив до виконання службових обов`язків; згідно пункту 7 витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №55 від 16.03.2021 вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою старшого солдата за контрактом ОСОБА_2 на 45 діб з 16.03.2021 по 29.04.2021.

В період з 27.04.2021 по 07.05.2021 ОСОБА_2 повторно проходив лікування у Військово-медичному центрі Західного регіону, м.Львів, та 29 квітня 2021 року йому було виконано операцію: Рентгенконтрольований трансформенальний фармакологічний радикулоепідуроліз L4-L5 справа, що підтверджується випискою №2897 із медичної карти стаціонарного хворого від 07.05.2021.

Згідно виписки №2897 від 07.05.2021 ОСОБА_2 розпочато курс протизапальної терапії, ЛФК та позивач виписується для продовження лікування амбулаторно під спостереженням лікаря частини. В розділі 8 вищевказаної виписки Лікувальні і трудові рекомендації серед іншого зазначено: спостереження лікарем частини; подальше лікування у невролога, травматолога: контрольний огляд через місяць.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.03.2021 по момент винесення оскаржуваного наказу позивач перебував на лікуванні, а відтак не міг особисто 02.03.2021 подати рапорт про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту.

Водночас, доказів того, що рапорт від 02.03.2021 був переданий чи поданий відповідачу засобами поштового зв`язку чи у інший спосіб, як на тому наполягає представник відповідача, останнім не надано та матеріали справи не містять.

При цьому, позивач та представник позивача у позовній заяві та під час розгляду справи наполягали на тому, що позивач рапорту про звільнення не писав і не підписував.

У зв`язку із чим, з метою встановлення приналежності підпису на рапорті від 02.03.2021 ОСОБА_2 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено питання:

чи виконано підпис ОСОБА_2 в рапорті про звільнення в рядку Старший навідник старший солдат (підпис) ОСОБА_3 , 02.03.2021 року тією особою, від імені якої він зазначений, а саме: ОСОБА_2 , чи іншою особою?

Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-24/2567-ПЧ від 03.05.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи на виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі №140/14906/21, підпис від імені ОСОБА_2 в графі Старший навідник старший солдат (підпис) ОСОБА_3 в рапорті про звільнення від 02.03.2021 - виконаний не ОСОБА_2 , а іншої особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .

Таким чином, за результатами проведеної судової експертизи встановлено, що підпис у рапорті від 02.03.2021 про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту виконано не ОСОБА_2 .

Тобто, позивач не підписував рапорту від 02.03.2021.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд, зважаючи на висновки експертизи, які в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджують той факт, що рапорт від 02.03.2021 про звільнення ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строку контракту підписано не позивачем, а іншою особою, суд дійшов висновку про протиправність наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 06 квітня 2021 року №86-РС щодо звільнення позивача з військової служби у запас згідно підпункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону 2232-ХІІ, у зв`язку із закінченням строку контракту, а відтак необхідності його скасування.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести зміни в наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС щодо звільнення з військової служби у запас згідно п.2 п.п. б ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, за станом здоров`я, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки розгляд поданого рапорту про звільнення за станом здоров`я та внесення змін до наказу щодо формулювання підстави для звільнення військовослужбовця належить до виключної компетенції командира військової частини НОМЕР_1 , тобто належить до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 31

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішений, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискрецїї. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку... надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Таким чином, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Обрана позивачем форма захисту порушених прав, у даному випадку, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та є не належним способом захисту прав позивача.

А тому, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача внести зміни в наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС щодо звільнення з військової служби у запас згідно п.2 п.п. б ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, за станом здоров`я, задоволенню не підлягає.

Водночас, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, в частині зобов`язання відповідача внести зміни в наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС щодо звільнення з військової служби у запас згідно п.2 п.п. б ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, за станом здоров`я, вимога позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яку суд вважає похідною від первинної, тому також задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем рішень, суд виходить із положень ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (частина друга статті72статті72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.

За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС в частині звільнення ОСОБА_2 з військової служби у запас згідно п.2 п.п. а ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн та витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи в розмірі 7269,90 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №16-07/01 від 16.07.2021 про надання правової допомоги, укладеного між АО ДЖЕНЕРАЛ ЛІГАЛ ГРУП та позивачем; додаткової угоди №1 від 16.07.2021, акту виконаних робіт №1 від 01.06.2024, квитанції до прибуткового касового ордера №30-07/01 від 30.07.2021.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати пов`язані з проведенням судової експертизи в розмірі 7269,90 грн, на підтвердження яких надано: квитанцію про оплату послуг з проведення судової експертизи в сумі 7269,90 грн; договір про надання послуг №4/1500117 від 02.04.2024; специфікацію Додаток 1 до договору про надання послуг №4/1500117 від 02.04.2024; рахунок-фактуру №1500117-4 від 02.04.2024; акт наданих послуг №1500117-4.

А тому, у зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою в розмірі 10 000,00 грн та витрати пов`язані з проведенням судової експертизи в розмірі 7269,90 грн.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира 14 окремої механізованої бригади Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2021 №86-РС в частині звільнення ОСОБА_2 з військової служби у запас згідно п.2 п.п. а ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальному розмірі 17 269 гривень 90 копійок, які включають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень та витрати пов`язані з проведенням судової експертизи в розмірі 7 269 гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 17 червня 2024 року.