Рішення

від 17.06.2024 по справі 240/8484/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/8484/24

категорія 108080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон про" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

26 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРБОН ПРО» (далі позивач, ТОВ «КАРБОН ПРО») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) від 12 квітня 2024 року №00083680707.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, згідно з яким платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню. Крім того, введення в Україіні військово стану є загальновідомим фактом, а тому в зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом та нарахування пені мали бути зупинені на весь період дії форс-мажорних обставин. Наголошує, що згідно приписів глави 11 Податкового кодексу України платник податків може нести відповідальність лише за наявності у його діях вини. Оскільки несвоєчасний розрахунок за зовнішньоекономічним контрактом вчинений нерезидентом, правові підстави для притягнення саме позивача до відповідальності відсутні. Акцентує увагу, що приписами підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України закріплено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

22 травня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, передбачених підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, до платників податків застосовується відповідальність згідно з Податковим кодексом України, законами, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у такому випадку не застосовуються, у тому числі положення підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що працівником ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, з урахуванням підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі направлення від 29 лютого 2024 року, виданого на підставі наказу ГУ ДПС в Житомирській області від 28 лютого 2024 року №467-п, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «КАРБОН ПРО» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 03 березня 2022 року №1 КІС-ВЕ, від 25 квітня 2022 року №2 КІС-FL, від 25 квітня 2022 року №2 КІС-МАR за період з 03 лютого 2022 року по 29 лютого 2024 року.

За результатами проведеної перевірки 13 лютого 2024 року складено акт №4404/06-30-07-07/41938592 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «КАРБОН ПРО» допустило порушення пункту 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 03 лютого 2022 року №1 КІС-ВЕ, укладеного з фірмою «Beyond Barbecue B.V.» (Нідерланди) валютна виручка по граничному терміну надходження 06 лютого 2023 року на суму 11477,92 євро надійшла з порушенням граничних термінів розрахунків, встановлених Національним банком України, а валютна виручка по граничному терміну надходження 26 лютого 2023 року на суму 14417,70 євро станом на 29 лютого 2024 року не надійшла.

На підставі Акта перевірки 12 квітня 2024 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №00083680707 форми «С», яким позивачу визначено пеню за період з 07 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 581526,02 грн.

Уважаючи податкове повідомлення рішення протиправним, ТОВ «КАРБОН ПРО» звернулося з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 191.1.4 пункту 191.1 статті 191ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIIІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 2473-VIIІ).

Відповідно до частини 1 статті 13 названого Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Закону України № 2473-VIII).

За правилами частини 2 статті 13 Закону України № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, суд установив, що позивач порушив частину 2 статті 13 Закону України № 2473-VIII та пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5, що позивач не заперечує.

Приписами частини 5 статті 13 Закону України №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючий орган за порушення наведених вище вимог Закону України № 2473-VIII нарахував позивачеві пеню у розмірі 581526,02 грн.

Обґрунтовуючи підстави оскарження податкового повідомлення рішення, позивач, зокрема, посилається на те, що відповідач безпідставно не застосував до спірних правовідносин абзац 11 пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та, як наслідок, протиправно нарахував пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вирішуючи це питання, суд виходить з такого.

Так, згідно з абзацом 11 пункту 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України викладено в такій редакції: «пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень рішень, а Закон України № 2473-VIII, зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23 сформульовано висновок щодо застосування пункту 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у правовідносинах щодо нарахування пені за Законом України № 2473-VIII.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01 січня 2021 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абзацу одинадцятого пункту 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Надаючи оцінку застереженню відповідача про те, що мораторій на нарахування пені за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті може бути встановлений лише шляхом внесення змін до Закону України № 2473-VIII, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 названого Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

У цьому випадку положення ПК України дійсно не регламентують порядок здійснення валютних операцій та не встановлюють відповідальність за його порушення. Зазначене врегульовано Законом України № 2473-VIII.

Утім, частина 8 статті 16 цього Закону передбачає, що рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Отже, Закон України № 2473-VIII встановлює лише розмір та порядок обчислення пені, тоді як для визначення порядку прийняття податкового повідомлення рішення про нарахування пені Закон України № 2473-VIII відсилає до відповідного законодавства, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Таким чином, Закон України № 2473-VIII дозволяє при прийнятті податкового повідомлення рішення застосовувати положення іншого законодавства, яким у спірному випадку є ПК України, норми якого надають підстави застосовувати мораторій на нарахування пені протягом дії карантину.

З огляду на зазначене, суд указує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування позивачеві у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 березня 2024 року у справі №380/17879/22 та від 13 травня 2024 року у справі №420/11208/23.

Твердження відповідача про те, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, передбачених підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПК України, законами, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у такому випадку не застосовуються, у тому числі положення підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України, суд до уваги не приймає, оскільки таке не ґрунтуються на наведених вище положеннях податкового законодавства та протирічить висновкам Верховного Суду.

Як установлено судом оскаржуваним податковим повідомленням рішенням позивачу визначено суму пені за період з 07 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року.

При цьому, згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже з 01 липня 2023 року у контролюючого органу знову виникли правові підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність в його діях вини, що виключає відповідальність за вчинене порушення.

Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 109.3 названої правової норми закріплено, що у випадках, визначених пунктами 123.2 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2-1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Отже, оскільки наведена правова норма не містить посилання на статтю 13 Закону України №2473-VIII, суд приходить до висновку, що наявність у діянні платника податку вини не є обов`язковою умовою для притягнення його до відповідальності за названою правовою нормою.

Посилання позивача на існування форс-мажорних обставин, що обумовили порушення строків розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом, суд до уваги також не приймає.

Як убачається зі змісту частини 6 статті 13 Закону України №2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами 2 або 3 цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною 1 цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини 5 цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Як установлено судом зовнішньоекономічний контракт від 03 лютого 2022 року №1 КІС-ВЕ, невиконаний контрагентом позивача нерезидентом, у той час, як форс-мажорна обставина, на існування якої посилається позивач, має місце на території України. Отже не проведення нерезидентом фірмою «Beyond Barbecue B.V.» (Нідерланди) розрахунку з позивачем за поставлений товар, не може бути обумовлено запровадженням на території України воєнного стану.

Додатково суд зауважує, що частина суми по зазначеному контракту надійшла від покупця 24 лютого 2023 року, що, на переконання суду, виключає навіть можливі припущення щодо неможливості отримання коштів позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що пеня за період з 10 липня 2023 року по 29 лютого 2024 року нарахована контролюючим органом правомірно із дотриманням наведених вище вимог законодавства.

З огляду на викладене податкове повідомлення рішення від 13 квітня 2024 року №00083680707 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення пені в розмірі 173726,76 (24423,21 грн сума пені визначена за період з 07 по 24 лютого 2023 року + 149303,55 грн сума пені визначена за період з 27 лютого по 30 червня 2023 року) з підстав, наведених у цьому рішенні.

Тим часом, ураховуючи те, що позовні вимоги задоволені з підстав, наведених у судовому рішенні, а не зазначених позивачем, суд приходить до висновку, що таке обумовлює постановлення рішення про часткове задоволення позову.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить одну позову вимогу майнового характеру, яка підлягає частковому задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 8722,89 грн згідно платіжної інструкції №39 від 24 квітня 2024 року.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Житомирській області на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2695,37 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРБОН ПРО» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 12 квітня 2024 року №00083680707 в частині визначення пені в розмірі 173726 (сто сімдесят три тисячі сімсот двадцять шість) гривень 76 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРБОН ПРО» судовий збір у розмірі 2695 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 37 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис