Рішення

від 17.06.2024 по справі 320/5005/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року справа №320/5005/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач).

Предметом позову у справі є вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми "Ф" від 18.02.2022р. за №0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 2 306 418,76 грн.

02.03.2023р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу за №320/5005/23 передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою суду від 13.03.2023р. прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі за наведеним позовом та призначено підготовче засідання.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023р. за №949/0/15-23 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою суду від 19.02.2024р. справу прийнято до провадження суддею Маричем Є.В., визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, з урахуванням відкладення дати його проведення, на 14.06.2024р. о 13:00 год.

За змістом наявного у справі відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість.

До суду з`явився представник відповідача.

Представник позивача до суду не з`явився, натомість подав клопотання, в якому підтримав позов в повному обсязі, просив суд його задовольнити, а також закрити підготовче провадження та здійснювати подальший розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, проти закриття підготовчого провадження та подальший розгляд справи по суті у письмовому провадженні за наявними у справі доказами не заперечував.

Відтак, суд за згодою сторін закриває підготовче провадження та здійснюватиме розгляд справи по суті у письмовому провадженні.

Дослідивши обставини справи, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_1 (позивач) є офіційно зареєстрованим суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем з 2012 року.

Як платник податків та інших обов`язковихзборів ФОП ОСОБА_1 взята на облік 18.01.2012р. за №56/46944, як платник єдиного внеску перебуває на обліку з 12.01.2012р. за №102640476.

Видами економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.10 Складське господарство; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем.

Фактично ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за такими видами, як:

10.13 виробництво м`ясних продуктів, що включає в себе: виробництво сушеного, соленого, копченого м`яса, виробництво м`ясопродуктів: ковбас, салямі, кров`яної ковбаси, сервелату, булонської копченої ковбаси, паштетів, рулетів, вареної шинки тощо, а також включає: виробництво м`ясного борошна, виробництво м`ясних консервів.

10.73 Виробництво макаронних виробів і подібно борошняних виробів, що включає в себе: виробництво макаронних виробів, таких як макарони та локшина, без начинки, відварених або не відварених, виробництво кускусу, виробництво консервованих або заморожених макаронних виробів.

23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, що включає в себе: виробництво інших виробів з бетону, будівельного гіпсу, цементу або штучного каменю, скульптур, меблів, барельєфів, горельєфів, ваз, горщиків для квітів тощо.

Безпосередню виробничу діяльність із виробництва м`ясних продуктів та виробництва макаронних виробів і подібних борошняних виробів позивач здійснює на території власного промислового об`єкта, обладнаного необхідними машинами, верстатами та устаткуванням.

Так, у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки несільськогосподарського призначення площею 13,6478 га з кадастровим номером 3220488300:01:010:0119 та 14,4522 га з кадастровим номером 3220488300:01:007:0021, що розташовані в адміністративних межах Фурсівської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Юр`ївська).

При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерами 220488300:01:010:0119 та 3220488300:01 :007:0021:

1) цільове призначення Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

2) категорія земель - Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

3) вид використання земельної ділянки - Для обслуговування виробничої бази.

На вказаних земельних ділянках розміщений належний скаржниці на праві приватної власності «ЄДИНИЙ МАИНОВИЙ КОМПJ1ЕКС», що розташований за адресою: Україна, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Юр`ївська, будинок 1.

Згідно із технічними паспортами та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія додається) «ЄДИНИЙ МАИНОВИЙ КОМПЛЕКС» складається з наступних нежитлових виробничих приміщень:

1) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «А», площею 109,3 кв. м.;

2) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «В», площею 3 581,3 кв. м.;

З) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Г», площею 914,3 кв. м.;

4) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Д», площею 9,6 кв. м.;

5) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ж», площею 109,3 кв. м.;

6) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 3», площею 1217,1 кв. м.;

7) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «И», площею 93,8 кв. м.;

8) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «І», площею 635,6 кв. м.;

9) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Л», площею 41,6 кв. м.;

10) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «О», площею 207,6 кв. м.;

11) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «П» (ковбасний цех), площею 2845,8 кв. м.;

12) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Р», площею 130,4 кв. м.;

13) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «С», площею 190,4 кв. м;

14) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Т», площею 220,0 кв. м.;

15) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «У», площею 605,5 кв. м.;

16) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Х», площею 129,6 кв. м.;

17) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ц», площею 97,1 кв. м.;

18) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ч», площею 39,6 кв. м.;

19) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ш», площею 510,9 кв. м.;

20) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Ш-3», площею 39,6 кв. м.;

21) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, «Щ», площею 847,6 кв. м.;

22) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 А», площею 77,8 кв. м.;

23) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 Б», площею 489,5 кв. м.;

24) Складова частина об`єкта нежитлова будівля, « 1 В», площею 489,8 кв. м.

У вказаному «ЄДИНОМУ МАЙНОВОМУ КОМПЛЕКСІ» позивач безпосередньо із залученням найманої праці здійснює виробничу підприємницьку діяльність з виробництва м`ясопродуктів, макаронних виробів, супутніх товарів та виробів із бетону, гіпсу та цементу.

З метою практичної реалізації своєї господарської компетенції ФОП ОСОБА_1 починаючи з 2013р. і по дату звернення до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою укладено та постійно виконуються господарські правочини різноманітної правової природи, зокрема:

1) щодо придбання (сировини) для виготовлення м`ясопродуктів, макаронних виробів, та виробів із бетону, гіпсу та цементу;

2) щодо поставки готової продукції на користь кінцевих споживачів-покупців.

ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкт господарської діяльності у сфері промислового виробництва: м`ясопродуктів, макаронних виробів, супутніх товарів належним чином та виробів із бетону, гіпсу та цементу, веде бухгалтерський та податковий облік результатів діяльності, звітує перед контролюючими органами про такі результати та сплачує передбачені законодавством податки і збори.

Позивачка стверджує, що нею було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 18.02.2022р. за №0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 2 306 418,76 грн.

Позивачка стверджує, що належний їй «ЄДИНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС» не може бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже відноситься до будівель промисловості та використовується власником (позивачем) у власній господарській діяльності.

Відповідач із цією позицією не погоджується, вважає спірне ППР таким, що відповідає приписам податкового законодавства, у зв`язку із чим є законним та правомірним.

Наведені обставини послугували підставою для звернення позивачки до суду із позовом про оскарження ППР відповідача від 18.02.2022р. за №0041666-2406-1027.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України 14.1.129-1. об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні- торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та складипідприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; r) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі допоміжні нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Щодо того, яка діяльність вважається промисловою слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010р. №530.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях: В - Добувна промисловість та розроблення кар`єрів, С - Переробна промисловість, О - Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, Е - Водопостачання, каналізація, поводження з відходами, та Р - Будівництво.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507, чинний з 01.01.2001р. (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного Класифікатора об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огород)кувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Відповідно до ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових-виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до тогочи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничогоі невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно із ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства, як єдиного майнового комплексу входять усі видимайна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

З огляду на це зміст поняття «будівлі промисловості» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, - використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості.

За такого правового регулювання, належний позивачці єдиний майновий комплекс нежитлових будівель, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , за визначенням відноситься до складу об`єктів харчової промисловості і використовується позивачем у власній господарській діяльності з промислового виробництва, виробництва м`ясопродуктів, макаронних виробів, виробів із бетону, гіпсу та цементу про що безпосередньо свідчать всі перераховані вище обставини.

З 01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. за №71-VIII, згідно з яким, зокрема, введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 266.3.1, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 2667 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України закріплено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому міститься прив`язка або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування. Кожен з перелічених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

При цьому, відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 918-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п.30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст. 30 ПК України).

Тобто, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами п.п. ''є'' п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті ''є'' п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм ''будівлі промисловості'', лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано у спірній ситуації, оскільки положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Наведені норми свідчать, що застосування п.п. "є'' п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

При цьому, норма п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого п.п. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п.4.1.8 п.4.1 ст. 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція, щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 17.02.2020р. у справі №820/3556/17 та від 30.03.2020р. у справі №814/1469/18.

В подальшому вказаний висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 16.04.2020р. у справі №810/1011/18, від 30.03.2020р. у справі №814/1469/18, від 12.03.2020р. у справі №2240/2385/18, від 06.04.2020р. у справі №420/879/19.

Відтак, єдиний майновий комплекс, належний ОСОБА_3 на праві приватної власності, відноситься до будівель промисловості та використовується власником (позивачкою) у власній господарській діяльності.

Виходячи з цього, єдиний майновий комплекс позивачки за визначенням не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому і не може бути оподаткований цим податком.

Враховуючи викладене, спірне ППР прийняте відповідачем відносно неналежного об`єкта оподаткування та за відсутності у позивача бази нарахування відповідного податку, а тому таке ППР є таким, що не відповідає вимогам приписам податкового законодавства, тобто є протиправним, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами першою, другою статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними і допустимими доказами правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) форми "Ф" від 18.02.2022р. за №0041666-2406-1027, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 2 306 418,76 грн.

3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 12 405,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.