Рішення

від 18.06.2024 по справі 400/2393/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 р. № 400/2393/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139", вул. Ольшанців, 74А,м. Миколаїв,54050,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001,

провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 року № 00029800406 і рішення від 11.03.2024 року № 52/4-1429-13-23-02,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення № 00029800406 від 26.02.2024, визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Закон №3050-ІХ набрав чинності 06.05.2023, його положення вступили в дію з відповідного числа травня 2023 року, то за правилами дії законів у часі норма, яка передбачала звільнення від сплати орендної плати за землю до грудня наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, розповсюджується на період січень-травень 2023 року. З 24.02.2022р. і по день подання позивач позбавлений можливості вільно використовувати земельні ділянки та відповідно отримувати від їх використання будь-який дохід, у зв`язку із введенням воєнного стану, постійними обстрілами та встановленням на вказаних ділянках військової техніки та використання таких ділянок для цілей ЗСУ. Законодавець як у ПК України, так і в Переліку № 309 не розрізняє час коли - у теперішньому чи минулому були наявні події (бойові дії), які визначають віднесення населених пунктів до тих чи інших видів територій. Про це свідчить формулювання «територій, на яких ведуться (велися) бойові» - у минулому і теперішньому часі, без розмежування, який саме статус має бути у території. Для застосування визначеної підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) з 19.12.2020 до на території України карантин. Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, тому штрафні санкції до позивача застосовані спірним ППР протиправно.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідно до норм Закону № 3050 передбачено, що за податкові (звітні) періоди минулого 2022 року та періоди починаючи з 1 січня 2023 року плата за землю не нараховується та не сплачується за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за №1668/39004. Норми Закону № 3050 мають ретроактивну дію. Той факт, що Закон № 3050 набрав чинності 06.05.2023, не надає платнику податку права не нараховувати суму податкового зобов`язання. Стверджуючи про те, що норми Закону № 3050 не підлягають застосуванню на підставі статті 58 Конституції України, позивач жодним чином не коментує. З 26.02.2022 до 11.11.2022 всі територія Миколаївської міської територіальної громади належала до території активних бойових дій. Оскільки за даними вищезазначеного Переліку Миколаївська міська територіальна громада у 2023 році не віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2023 рік підлягають нарахуванню та сплаті у повному обсязі, тобто не поширюється право не нараховувати та не сплачувати орендну плату за земельні ділянки комунальної власності з 1 січня 2023 року. Рішення №52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 не є похідним від податкового повідомлення-рішення №00029800406 від 26.02.2024, що підтверджується тим що, платником податків самостійно подано податкові декларації, а саме податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9036295779 від 21.02.2022; № 9025766242 від 15.02.2023, у зв`язку з чим виникла податкова заборгованість. У визначений законодавством строк самостійно визначені в декларації грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підприємство не сплатило, в зв`язку з чим, в інтегрованій картці платника податку року виник податковий борг.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що протягом 2022- початку 2024 загальновідомими є факти обстрілів міста Миколаєва та Миколаївської області. Позивач надав докази наслідків таких обстрілів потужностей його виробництва на орендованих ним земельних ділянках (фотокопії та висновок експерта № 125-0123 від 29.03.2024), а також обставин зупинення ведення господарської діяльності, у зв`язку з такими обстрілами. Відповідач надіслав позивачу рішення № 52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, не надав структури та розрахунку такого боргу, підстави його визначення та застосування відповідного заходу у вигляді прийнятого рішення.

У запереченнях відповідач зазначив, що до контролюючого органу від ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" не надходило інформації про звернення із заявою до Миколаївської міської ради про звільнення від нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки, які непридатні для використання, у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. У затвердженій Наказом ДПС України від 06.12.2019 року № 199 (у редакції наказу ДПС України від 08.02.2024 №119) формі рішення про стягнення коштів, не передбачено суми даного рішення та розрахунку податкового боргу.ПРАТ "МСУ №139" до контролюючого органу заяву щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не подавало.

Справа розглядається відповідно до ст.262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено камеральну перевірку Приватного Акціонерного Товариства «Миколаївське спеціалізоване управління №139» податкової звітності з орендної плати за землю на 2023 рік.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2024 року №1547/14-29-04-06-08/05477497 , яким встановлено порушення платником:

- пункту 285.1 ст.285, пункту 285.2 ст.285 Податкового кодексу України в частині визначення базового податкового (звітного) року, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року, п.288.1 ст.288 Кодексу в частині підстав для нарахування, а саме договорів оренди таких земельних ділянок,

- пункту 286.2 ст.286 Кодексу в частині обчислення суми орендної плати з юридичних осіб, станом на 1 січня звітного року в декларації за формою, встановленою до порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями та з урахуванням положень п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, що привело до заниження податкового/грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2023 рік, яке визначено згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (від 02.01.2024 №9358743615 (реєстраційний номер податкової декларації в контролюючому органі, яка уточнюється №9332632233 від 08.12.2023 року) за 2023 рік у сумі - 463 765,68 грн., зокрема за січень - грудень по 38647,14 грн. щомісячно.

Згідно інформації, отриманої від Миколаївської міської ради ПАТ "МСУ № 139" є орендарем наступних земельних ділянок:

на підставі рішення Миколаївської міської ради №3/372 від 02.02.2021 року, ПАТ "МСУ № 139" було продовжено строк оренди земельної ділянки для обслуговування виробничої бази по вул. Айвазовського, 22 (договір про зміни від 21.01.2021 року №12-22 до договору оренди землі від 13.12.2002 року №1456, площа земельної ділянки 23801 кв.м);

на підставі рішення Миколаївської міської ради №3/373 від 02.02.2021 року, ПАТ "МСУ № 139" було продовжено строк оренди земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд по вул. Ольшанців, 74 - А (договір про зміни від 22.02.2022 року №32 - 22 до договору оренди землі від 13.12.2002 року №1457, площа земельної ділянки 2597 кв.м).

При складанні акта камеральної перевірки було використано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік (вх.№9332632233 від 08.12.2023 року), уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік (вх. №9358743615 від 02.01.2024 року), за земельні ділянки, які розташовані на території Миколаївської міської територіальної громади.

Згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 08.12.2023 позивач у декларації уточнив суму щомісячної орендної плати з суми 54696,58грн. (розділу ІІІ рядок 4) зменшив її у розділі ІІІ рядок 6 на сумі 16049,44грн.З урахуванням різниці цих рядків 4-6 сумі щомісячної орендної плати складає 54696,58грн.- 16049,44грн= 38647,14грн.

Але уточнюючою податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 02.01.2024. року №9358743615 ПАТ "МСУ № 139" задекларовано податкових/грошових зобов`язань з орендної плати за 2023 рік у розмірі 0,00 гривень та «нараховано до зменшення» за січень - грудень 2023 року у сумі 463 765,68 грн.

Платником занижено податкове/грошове зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на 2023 рік, яке визначено згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 02.01.2024 року №9358743615 на 463 765,68 грн., зокрема за січень - грудень по 38647,14 грн. щомісячно.

Документи, зокрема, рішення територіальної громади щодо надання пільг на орендовані ПАТ "МСУ № 139" земельні ділянки, які підтверджують правомірність зняття податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2023 рік, платником не надані.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00029800406, яким нараховано суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю в сумі 463 765,68 грн. та штрафних санкцій в сумі 46 376,57 гривень.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до ст.269, ст.270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п.289.1 ст.289 ПКУ).

Згідно з п.286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

П.П.69.14.п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. {Пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022}, яким передбачено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав чинності 06.05.2023 був пункт 69.14 викладений в наступній редакції, якою було передбачено, що:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного податкового повідомлення-рішення зокрема тим, що відповідно до ст.58 КУ закон не має зворотної дії в часі, тому ЗУ №3050, який набрав чинності 06.05.2023 не може розповсюджуватися на спірні правовідносини за січень-травень 2023.

Стосовно цього суд зазначає:

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Але суд зазначає, що вищезазначені рішення Конституційного Суду України стосуються прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а не юридичної особи, якою є позивач у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях погоджується з можливістю ретроспективних змін до законодавства, згідно з яким, у виняткових випадках, на платників податків покладаються додаткові обов`язки по їх оплаті.

У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51), оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу.

Поняття «публічний інтерес», або ж наявне у практиці ЄСПЛ поняття «суспільний інтерес» тлумачиться досить широко. У розумінні ЄСПЛ межі розсуду даного поняття, які надаються законодавцям для здійснення соціальної та економічної політики, мають бути широкими та не обмеженими, проте мають базуватись на розумних міркуваннях.

Публічний інтерес доцільно сприймати як об`єктивно існуючу сукупність взаємообумовлених інтересів суспільства і держави, що забезпечує задоволення домінантних потреб пересічних громадян та відповідає стану розвитку суспільства.

Європейський суд з прав людини щодо застосування принципу стабільності до податкових правовідносин визнає відсутність порушення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції в ситуації ретроактивного застосування податкових нововведень, які заявниками розглядалися як такі, що не могли бути ними передбачені.

Так, у справі «Di Belmonte v. Italy» (заява № 72638/01, 2010 рік) Суд не знайшов порушення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, коли законодавець застосовував нові податкові норми до попередніх податкових відносин. Суд прямо вказав, що стаття 1 не забороняє ретроактивного застосування законодавства (параграфи 36, 42). Однак, і в цій справі Суд вирішував питання щодо порушення прав заявника в контексті, чи не було свавільного втручання у право.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання у право власності допустимо (нарівні з тим, що воно ґрунтується на законі), якщо воно переслідує легітимну мету (може бути здійснено не інакше, як в інтересах суспільства), є пропорційним та не становить надмірного тягаря (має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства) .

Отже, суд вважає, що запровадження парламентом України ретроактивної дії Закону №3050 відповідали законній політичній меті - мобілізації коштів для цілей національної безпеки в умовах воєнного стану в Україні та збройної агресії рф. Тому мета, яку переслідував законодавець при запровадження ретроактивної дії Закону №3050 є легітимної та за вказаних економіко-політичних умов це є виправданим і не може оцінюватися як свавільне втручання у право підприємства на мирне володіння майном, оскільки було в загальних інтересах.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Посилання позивача на п.52-1 Перехідних положень ПК та неможливість застосування штрафних санкцій протягом дії мораторію суд не приймає до уваги, оскільки Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Посилання позивача на те, що для застосування визначеної підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися» суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до редакції п.69.14 ЗУ №3050 від 11.04.2023 зазначено, що починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Отже , земельна ділянка повинна находитись або на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф , затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022.

З 26.02.2022 до 11.11.2022 вся територія Миколаївської міської територіальної громади належала до території активних бойових дій.

Оскільки за даними Переліку№309 Миколаївська міська територіальна громада у 2023 році не віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, то правових підстав не сплачувати земельний податок немає.

Доводи позивача стосовно того, що він не повинен сплачувати земельний податок, в зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки за призначенням, оскільки існує воєнний стан та обстріли суд відхиляє, оскільки Нормами Податкового Кодексу України передбачені (ст.282) пільги щодо сплати податку для юридичних осіб. Позивачем не надведено суду та не надано жодного доказу існування обставин передбачених цією статтею для несплати позивачем орендної плати за землю.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу задоволенню не підлягають з огляду на таке:

Відповідач виніс рішення №52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/ електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

266.7.5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

266.10.1. Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно п.95.5 ст.95 ПКУ, керівник (його заступник) контролюючого органу може приймати рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків без обмеження по сумі такого боргу, якщо:

податковий борг виник у результаті несплати самостійно задекларованих платником податків сум;

борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Платником податків самостійно подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9036295779 від 21.02.2022, в якій визначено суму податкового зобов`язання 29710,20грн. та № 9025766242 від 15.02.2023, в якій визначено суму податкового зобов`язання 30624,36грн.

У визначений законодавством строк самостійно визначені в декларації грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підприємство не сплатило, в зв`язку з чим, в інтегрованій картці платника податку року виник податковий борг на суму 29 626,88 грн.

Позивач не надав суду доказів сплати податку на нерухоме майно за 2022 та 2023, тому відповідач правомірно прийняв рішення №52/4-1429-13-23-02 від 11.03.2024 про стягнення коштів з рахунків/ електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко