Постанова

від 06.12.2007 по справі 11/327а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/327а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                                                            Справа №

За позовом: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

До: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ременергосталь”

14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23

2. Приватне підприємство „Кіар”

65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 27

Про визнання недійсним господарського зобов'язання

                                                                                            Суддя Ю.М.Бобров

                                                                                            Секретар О.Ю.Михальова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Кузьменко Г.П. - заст. начальника юр. відділу, дов. від 22.02.07 р. № 1175/9/10-010.

Від Відповідача 1: не прибув.

Від Відповідача 2: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Державною податковою інспекцією у м. Чернігові подано адміністративний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ременергосталь” м. Чернігів та Приватного підприємства „Кіар” м. Одеса про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами.

Розгляд справ відкладався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві та у письмових поясненнях по справі.

У позовній заяві позивач зазначає, що в ході виїзної планової перевірки ТОВ „Ременергосталь” було встановлено факт взаємовідносин товариства з Приватним підприємством „Кіар” м. Одеса по договору субпідряду.

Було з'ясовано, що вироком Місцевого Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.06 р. по справі № 1-876/06 було визнано Педорича Дениса Сергійовича винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.  

Педорич Д.С. у 2005 р. за попередньою змовою з невстановленою особою увійшов до складу засновників ПП „Кіар” і одночасно був призначений директором підприємства.

Педоричем Д.С. був зареєстрований новий Статут ПП „Кіар”, після чого усі документи та печатку підприємства, за винагороду, було передано невстановленій особі.

Будучи директором ПП „Кіар”, Педорич Д.С. участі у фінансово - господарській діяльності підприємства не приймав, при цьому невстановлені особи здійснювали фінансові операції підприємства.

Отже, вважає позивач, діяльність ПП „Кіар” з моменту реєстрації, а саме з 02.08.05 р., здійснювалась протиправно. На момент укладення оспорюваного договору ПП „Кіар” було обмежено в загальній правоздатності як юридична особа та було позбавлено спеціальної правоздатності як платник ПДВ.

На думку позивача, доказом умислу у ПП „Кіар” при укладенні оспорюваного договору всупереч інтересам держави та суспільства є факт його укладення юридичною особою, що була завідомо зареєстрована протиправним шляхом, і при укладенні та виконанні оспорюваного договору підприємство мало намір на приховування  від оподаткування прибутків та доходів.

Позивач просить суд, на підставі ч. 1 ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України, визнати договір субпідряду (господарське зобов'язання) № 27/1/34 від 12.05.05 р. недійсним на підставі його укладення відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач –ТОВ „Ременергосталь” у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги не обґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Умови оспорюваного договору, вважає відповідач, ТОВ „Ременергосталь” виконало в повному обсязі та задекларувало і сплатило відповідні податки.

Представник ТОВ „Ременергосталь” у попередньому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач –ПП „Кіар” заперечень на позов суду не надав.

Відповідачі у призначене до розгляду справи судове засідання представників не направили.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами (доказами) та без участі представників відповідачів.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, заслухавши у попередньому засіданні представника ТОВ „Ременергосталь”, у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Ременергосталь” зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 04.12.04 р. за місцезнаходженням: 14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23. Свідоцтво про державну реєстрацію від 04.12.04 р. серія АОО № 101416. Взято на податковий облік в ДПІ у м.Чернігові 21.12.04 р. за № 7794, зокрема, зареєстровано платником ПДВ: свідоцтво № 33920783,видане 27.12.04 р. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ-332594225261. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ –33259421.

ПП „Кіар” було зареєстровано виконкомом Одеської міської ради 03.05.05 р. № реєстрації 15561200000007562, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 24. Зареєстровано зміни до установчих документів 04.05.05 р. № реєстрації 15561050001007562. Внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, 12.05.05 р. № реєстрації 1556107002007562. Здійснено державну реєстрацію змін до Установчих документів юридичної особи 02.08.05 р. № реєстрації 15561050003007562, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 27. Взято на податковий облік в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, індивідуальний номер –322215515524. Свідоцтво платника ПДВ –22321348, видане 18.05.05 р. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ –32221554.

Між ТОВ „Ременергосталь” (Підрядник) та ПП „Кіар” (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 27/1/34 від 12.05.05 р., ксерокопія якого додана до позовної заяви, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик, згідно завдання Підрядника провести ремонт колій підкранового візка крана „Блейхерт” (ремонтні роботи), а Підрядник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість на умовах,  вказаних у цьому Договорі (п.1.1).

Договором передбачено, що вартість ремонтних робіт встановлюється на підставі кошторису і становить 104206,87 грн., в т.ч. ПДВ –17367,81 грн.

На виконання умов Договору № 27/1/34 від 12.05.05 р. була виписана податкова накладна № 38 від 02.06.05 р. на загальну суму 104206,87 грн., в т.ч. ПДВ –17367,81 грн. та складено акт № 1 приймання виконаних робіт за червень 2005 р., ксерокопії яких додані до позовної заяви.

Умови Договору сторонами виконано.

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське  зобов'язання, що  не  відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  і  суспільства, або укладено учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначено таку функцію органів державної податкової служби як подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Згідно ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено  другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням суду  в  доход держави.

Обґрунтовуючи укладення оспорюваного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач посилається на вирок Місцевого Малиновського районного суду м. Одеси від 28.08.06 р. по справі № 1-876/06, яким визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), одного із засновників ПП „Кіар” Педорича Д.С.

На думку позивача, цей вирок суду вказує на те, що діяльність ПП „Кіар” з моменту реєстрації, а саме з 02.08.05 р., здійснювалась протиправно, а саме: Статут ПП „Кіар” не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки Педорич Д.С. не є власником майна, віднесеного до статутного фонду підприємства, і його волевиявлення не було спрямоване на затвердження Статуту з метою створення юридичної особи та зайняття підприємницькою діяльністю. Таким чином, на думку позивача, реєстрація ПП „Кіар” відбулася на підставну (невстановлену) особу, яка формально вважалась засновником підприємства, що призвело до здійснення підприємницької діяльності, яка суперечить законодавству.  

Позивач вважає, що на момент укладення оспорюваного Договору ПП „Кіар” було обмежено в загальній правоздатності як юридична особа та було позбавлено спеціальної правоздатності як платник ПДВ. При укладенні та виконанні оспорюваного Договору мало намір на приховування від оподаткування прибутків і доходів.

Однак, суд вважає, що наявність умислу не може бути підтверджена лише вироком районного суду, оскільки предметом дослідження у такій справі було фіктивне підприємництво лише одного із засновників ПП „Кіар” Педорича Д.С., а не визнання недійсним Статуту підприємства. Доречі, копію Статуту ПП „Кіар” позивачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, по ПП „Кіар” проводиться ліквідаційна процедура за рішенням суду № 2а-2461/2006 від 28.03.06 р. Це рішення (ухвала) суду було підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ (акт № 525/305/29-047 від 01.06.06 р.). Копію цього рішення позивачем суду не надано.

Абзац 1 ч. 5 ст. 8 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.03 р. № 755- IV містить вимогу про те, що підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. При цьому, ч. 1 ст. 27 цього Закону містись вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи. Відмови ж у реєстрації ПП „Кіар” не було.

Позивачем не надано суду пояснень і щодо особи, яка фактично здійснювала реєстрацію (взяття на облік) в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ПП „Кіар”, хоча п. 13 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.03.98 р. за № 172/2612, передбачено, що усі документи, перелічені в пунктах 4.7 –4.12 Інструкції, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Отже, позивачем не здійснено заходів щодо встановлення особи, яка здійснювала реєстрацію ПП „Кіар” та у подальшому, можливо, підписувала документи фінансово –господарської діяльності підприємства, встановлення її господарської компетенції (правосуб'єктності).

Суд вважає, що „невстановлена особа” це не теж саме що „встановлена особа, яка не має господарської компетенції”.

По –перше, необхідно встановити особу, яка підписувала документи, по –друге, з'ясувати її повноваження на підписання цих документів, що неможливо в процесі даного судового розгляду.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.  

Позивачем додано до позову копію акта ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 01.06.06 р. № 525/305/29-047 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП „Кіар” з 18.05.05 р., підставою для складання якого є вищевказане рішення (ухвала) суду № 2а-2461/2006 від 28.03.06 р.

Отже, суд вважає, що саме дата прийняття судового рішення № 2а-2461/2006 від 28.03.06р. є датою анулювання ПП „Кіар” свідоцтва платника ПДВ.

Вищенаведене свідчить про те, що на дату укладення оспорюваного Договору ПП „Кіар” було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності, підприємство перебувало на обліку як платник податків, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тобто мало необхідну загальну та спеціальну правоздатність.

Позивач посилається на те, що при укладенні і виконанні оспорюваного Договору ПП „Кіар” мало намір на приховування від оподаткування прибутків і доходів, тобто ухилялося від сплати податків. Але такі дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 212 КК України, і умисел на ухилення від сплати податків повинен бути підтверджений вироком суду в кримінальній справі.

Господарське зобов'язання може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання недійсним господарського зобов'язання кожна із сторін, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ, зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.76 р. № 11 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Тобто, судове рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Отже, за вищенаведених обставин, суд вважає, що позивачем не надано суду достатніх (достовірних) належних та допустимих доказів (не доведено обставин) на підтвердження укладення оспорюваного Договору (виникнення господарського зобов'язання) ПП „Кіар” з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо ТОВ „Ременергосталь”, то суд вважає, що при укладенні та виконанні оспорюваного Договору, ТОВ „Ременергосталь” діяло як добросовісний контрагент, укладення товариством Договору не було спрямовано на приховування від оподаткування прибутків та доходів, відповідачем задекларовано та сплачено відповідні податки.  Тобто відповідач діяв без мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд, керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.     

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 06.12.07 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 11.12.07 р.

Сторони можуть отримати копію постанови, виготовлену в повному обсязі, подавши відповідну заяву на ім'я судді через канцелярію суду.

         Суддя                                                                                Ю.М.Бобров