Ухвала

від 10.06.2024 по справі 607/12153/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10.06.2024 Справа №607/12153/24 Провадження №2-о/607/432/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Вийванко О.М., ознайомившись із поданою заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Архівний відділ Тернопільської районної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Архівного відділу Тернопільської районної адміністрації звернулася в суд із заявою, в якій просить встановити факт, зокрема, факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорта громадянина серії НОМЕР_1 виданого Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області 23 квітня 1997 року наступних документів: свідоцтва № НОМЕР_2 від 27 червня 1978 року видане ОСОБА_2 про період навчання з вересня 1977 року по червень 1-978 року в Тернопільській обласній рахунково-бухгалтерській школі УПК ЦСУ УРСР, що підтверджується архівною довідкою виданою Тернопільською міською радою від 10 травня 2024 року №320/26-63; трудової книжки б/н, яка заповнена 20 травня 1977 року та видана ОСОБА_2 , секретарю-машиністці з періодом роботи з 16 травня 1977 року по 15 вересня 1977 року, згідно наказів по управлінню сільського господарства Тернопільського райвиконкому №37-к від 16 травня 1977 року, який виданий ОСОБА_2 про прийняття на посаду секретаря-друкарки управління сільського господарства Тернопільського райвиконкому з 16 травня по 15 вересня 1977 року та наказу по управлінню сільського господарства Тернопільського райвиконкому №102-к від 13 вересня 1977 року, який виданий ОСОБА_2 про звільнення з займаної посади у зв`язку з закінченням строку трудового договору тимчасової роботи з 15 вересня 1977 року; трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_2 , яка видана заповнена 25 серпня 1980 року, в якій змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 виданого 17 листопада 1984 року; зарахувати в страховий стаж період роботи з 04 травня 1982 року по 01 травня 1985 року в Хмельницькому обласному АТП МС 12864 (запис в трудовій книжці НОМЕР_3 №№5-7).

В обґрунтування заяви вказує, що вона в березні 2024року звернуласяз письмовоюзаявою доГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській областіщодо обчисленнястрахового стажу.Однак,ГУПФУ вТернопільській областівідмовило їйв обчисленістрахового стажудля здійсненняперерахунку пенсії.

У листі ГУПФУ в Тернопільській області вказано про те, що їй виплачується пенсія за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі тривалістю 20 років 07 днів. Також у листі наведені норми законодавства, відповідно до яких здійснюється обчислення страхового стажу та підтвердження наявного трудового стажу територіальними органами Пенсійного фонду для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів у ній. Стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені на підставі документів.

Враховуючи зазначене, ГУПФУ в Тернопільській області при обчисленні їй страхового стажу не взято до уваги свідоцтво про навчання від 27 червня 1978 року №794137 та записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25 серпня 1980 року, записи трудової книжки від 20 травня 1977 року б/н, оскільки не відповідає паспортним даним.

Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 16 травня 1977 року по 15 вересня 1977 року, згідно довідки від 03.06.2019 №01-942/01-12, оскільки в ній зазначено по-батькові « ОСОБА_5 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_6 ».

Отже, у висновках листа ГУПФУ в Тернопільській області здійснено посилання на пункт 26 Порядку №637, яким передбачено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігається з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт належності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Таким чином, невірно зазначене по-батькові заявника у документах та індивідуальних відомостях стало причиною звернення до суду для встановлення факту належності їй вище вказаних документів.

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів заявнику необхідно для зарахування страхового стажу для здійснення перерахунку пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ознайомившись із поданою заявою, перевіривши та оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Керуючись статтями 2, 264 ЦПК України, суд зауважує, що вирішуючи спір, отже, і під час ухвалення рішення, суд має вирішити зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін виникають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт, зокрема, зарахувати в страховий стаж період роботи з 04 травня 1982 року по 01 травня 1985 року в Хмельницькому обласному АТП МС 12864.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 161/4728/19 викладено висновок про те, що «встановлений законом порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає також встановлення органом Пенсійного фонду України факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати івирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 зазначено, що:«доадміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору впублічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції вцьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Суд встановив, що ОСОБА_1 зверталася до Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській областіщодо обчисленнястрахового стажу.Однак,Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській областівідмовило їйв обчисленістрахового стажудля здійсненняперерахунку пенсії.

У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.03.2024 № 3200-2226/Г-02/8-1900/24 вказано про те, що їй виплачується пенсія за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі тривалістю 20 років 07 днів. Також у листі наведені норми законодавства, відповідно до яких здійснюється обчислення страхового стажу та підтвердження наявного трудового стажу територіальними органами Пенсійного фонду для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів у ній. Стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені на підставі документів.

Водночас, орган Пенсійного фонду України як суб`єкт владних повноважень роз`яснив заявнику, що рішення про відмову упризначенні пенсії може бути оскаржено в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що «спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства… Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 зазначено, що «порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду».

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21 вказував, що «у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 викладено висновок про те, що «встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку».

Отже, заява про встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Викладене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 589/2794/16-ц.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суддя вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Архівний відділ Тернопільської районної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 186, 260, 261, 293, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Архівний відділ Тернопільської районної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що спір заявника з приводу наявності підстав для призначення пенсії за віком і встановлення необхідних для призначення пенсії юридичних фактів належить до юрисдикції адміністративного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду складена та підписана 10 червня 2024 року.

Суддя О. М. Вийванко