Постанова

від 18.06.2024 по справі 440/15399/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р.Справа № 440/15399/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.01.24 року по справі № 440/15399/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2022 №006986/0901, податкової вимоги від 09.05.2023 №0003674-1306-2040.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» (в подальшому ТОВ «Ізюмське звірогосподарство», позивач) вказало про протиправність оскаржуваних рішення та вимоги з огляду на ті обставини, що фактична перевірка, призначена наказом №520-п від 31.01.2022 не була розпочата і не проводилася за місцем фактичного провадження діяльності. ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» та/або його посадові (службові) особи (його представники або особи, які фактично проводять розрахункові операції) не відмовляли у допуску посадовим (службовим) особам Головного управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, відповідач) до проведення перевірки, і відповідно акт, що засвідчує факт такої відмови, не складався та не вручався позивачеві. Також не складався акт, що засвідчує факт відмови ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» або його законних представників надати копії документів на запит від 02.02.2022. За місцем проведення перевірки Акт про результати фактичної перевірки не складався, не надавався на підпис представникам ТОВ «Ізюмське звірогосподарство», і відповідно не підписувався ними. Також не складалися акти про відмову від підписання чи від отримання акту про результати фактичної перевірки. ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» не отримувало Акт про результати фактичної перевірки поштою а також через електронний кабінет.

В лютому 2022, у зв`язку із початком бойових дій безпосередньо в м. Ізюм, позивач припинив господарську діяльність.

09.03.2023 в електронному кабінеті позивача з`явилася інформація про застосування до ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» фінансових санкцій в розмірі 500000,00 грн за порушення вимог частин першої, дев`ятої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР).

На запит позивача надана інформація про проведення у період з 02.02.2022 по 10.02.2022 фактичної перевірки ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (податковий номер 22663149), за місцем провадження діяльності: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область, встановлення фактів придбання та зберігання пального у період з 01.04.2020 по 07.01.2022 за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального. З копії наданого акту вбачається про використання в ході проведення фактичної перевірки даних інформаційних баз даних ДПС України за період з 01.04.2020 по 07.01.2022, що суперечить змісту фактичної перевірки і з урахування дослідженого періоду, свідчить про фактичне проведення документальної перевірки. Відповідно, рішення, прийняті на підставі такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, позивач вказав про відсутність в нього обов`язку отримання ліцензії на зберігання пального у період з 01.04.2020 по 07.01.2022, адже виходячи з інформації зазначеній в Акті №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022 ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за 1 рік 9 місяців та 7 днів (з 01.04.2020 по 07.01.2022) отримало важкі дистиляти (газойлі) у загальній кількості 7642 літрів, що еквівалентно 7,642 м3, тобто у періоді, що перевірявся, не отримувало пального у обсязі, що перевищує 10000 кубічних метрів протягом календарного року, як це передбачено підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Відповідно діяльність позивача не підпадає під визначення «зберігання пального», яке підлягає ліцензуванню у розумінні Закону №481/95-ВР, а ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» не мало обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності. Відтак, відсутні й підстави для притягнення ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» до відповідальності, встановленої нормою абзацу 9 частини другої ст. 17 Закону №481/95-ВР.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 11.11.2022 №006986/0901.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 09.05.2023 №0003674-1306-2040.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15000 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2022 №006986/0901 та податкова вимога від 09.05.2023 №0003674-1306-2040 є законними та обгрунтованими. ГУ ДПС у Харківській області зазначено про проведення фактичної перевірки у період з 02.02.2022 по 10.02.2022 ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (податковий номер 22663149), за місцем провадження діяльності: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область, в ході якої встановлені факти придбання та зберігання пального у період з 01.04.2020 по 07.01.2022 за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального. Відповідачем складений акт №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022, за висновками якого встановлено порушення вимог частин першої, дев`ятої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР.

ГУ ДПС у Харківській області прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2022 №006986/0901 в сумі 500000,00 грн на підставі абзацу 9 частини другої ст. 17 Закону №481/95-ВР, складена податкова вимога від 09.05.2023 №0003674-1306-2040.

Позивачем 05.12.2023 надана відповідь на відзив, де вказано, що відповідно до положень ст.ст.75, 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону, саме на поточний (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання. Таким чином, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки. Перевірка даних за минулий період не може вчинятись в межах фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» отримана ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №20250414202200009, дата реєстрації 05.01.2022 із терміном дії з 07.01.2022 до 07.01.2027, адреса місця зберігання: Україна, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28, загальна місткість резервуарів, що застосовуються для г зберігання пального становить 3000 л.

Тобто на момент перевірки, відображеної в Акті про результати фактичної перевірки №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022, ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» мало ліцензію на право зберігання пального, про що прямо вказано в Акті про результати фактичної перевірки.

На переконання апелянта, вказане само по собі виключає застосування фінансових санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії на момент проведення фактичної перевірки, оскільки на момент проведення фактичної перевірки у ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» була наявна діюча ліцензія.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії. Однак, окрім твердження про придбання, отримання ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» палива від ТОВ «НАФТОБІЗНЕСКОНТРАКТ» загальним обсягом 7642 літрів (7,642 м3).

В акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, виміри залишків пального, відбір зразків пального,зняття показників з приладів обліку, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Водночас ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Позивач також зазначає, що ні 01.02.2022 р. (дату вказану в наказі на перевірку), ні 02.02.2022 р. (дату коли були надані представнику направлення та наказ на перевірку) ні пізніше фактична перевірка не була розпочата та не проводилася за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за адресою: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область. Твердження відповідача про те, що позивачем зберігалося пальне є лише припущенням перевіряючих, яке зроблене виключно на підставі аналізу інформації з Єдиного реєстру акцизних накладних (щодо отриманого пального) та ІС «Податковий блок», виданої ліцензії на право зберігання пального (щодо кількості та об`єму ємномтей), та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Акт про результати фактичної перевірки від 11.02.2022 р. №2933/20-40-09- 01-03/22663149 складено в приміщенні контролюючого органу (м. Харків. Пр-т Науки, 9) та ґрунтується виключно на даних Єдиного реєстру акцизних накладних згідно яких ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за період 01.04.2020 по 07.01.2022 отримало від ТОВ «НАФТОБІЗНЕСКОНТРАКТ» (податковий номер 43185964) важкі дистиляти (газойлі) (УКТ ЗЕД 2710194300) у загальній кількості 7642 літрів. (Додаток №1). (Додаток 1 до Акту не надавався, інформація про нього з зазначенням кількості аркушів не зазначена в кінці тексту Акту), що відповідає ознакам камеральної перевірки зазначеним в підпункті 75.1.1. пункту 75.1. ст. 75 ПКУ.

За таких умов на переконання представника позивача, акт від 11.02.2022 р. №2933/20-40-09-01-03/22663149 складено за результатами камеральної перевірки а не фактичної.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Ізюмське звірогосподарство», код ЄДРПОУ 22663149, зареєстроване 18.06.2003 як юридична особа в установленому законодавством порядку за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський район, село Петрівка, вул. Озерна, буд. 16, перебуває на обліку як платник податків в Головному управління ДПС у Полтавській області, в 2020-2023 роках являлось платником єдиного податку четвертої групи.

ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №20250414202200009 дата реєстрації 05.01.2022 із терміном дії з 07.01.2022 до 07.01.2027, адреса місця зберігання: Україна, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28, загальна місткість резервуарів, що застосовуються для зберігання пального становить 3000 л.

ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» здійснює господарську діяльність за видами діяльності за КВЕД: 01.49 Розведення інших тварин (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 14.11 Виробництво одягу зі шкіри; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою, за адресою місця реєстрації: 38832, Полтавська обл., Чутівський район, село Петрівка, вул. Озерна, буд.16.

Виробничі потужності товариства (адміністративні будівлі, склади, споруди та обладнання для вирощування норок, холодильні установки, тощо) розташовані були за адресою 64300, Харківська область, Ізюмський р-н, м. Ізюм, вул. Степова, 28.

За поясненнями позивача, що не заперечувались відповідачем, 02.02.2022 представнику за довіреністю ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» в приміщенні ГУ ДПС у Харківській області (Центр обслуговування платників за адресою: м. Харків, проспект Науки, 9) була надана копія наказу від 31.01.2022 р. №520-п /а.с.60/ на проведення перевірки та запит про надання документів від 02.02.2022 /а.с.61/, а також пред`явлені для ознайомлення направлення на перевірку від 31.01.2022 №901 та №902 /а.с.63,64/.

Наказом від 31.01.2022 №520-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» на підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2. ст. 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, ч.1 ст. 16 Закону №481/95-ВР передбачено проведення фактичної перевірки ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область, з 01.02.2022 р. тривалістю не більше 10 діб, за період діяльності з 01.04.2020 по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону №481/95-ВР, ПК України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків.

ГУ ДПС у Харківський області складений акт №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог частин першої, дев`ятої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР.

ГУ ДПС у Харківській області прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.2022 №006986/0901 в сумі 500000,00 грн на підставі абзацу 9 частини другої ст. 17 Закону №481/95-ВР, складена податкова вимога від 09.05.2023 №0003674-1306-2040.

Позивач не погодився із рішенням про застосування фінансових санкцій №006986/0901 від 11.11.2022, податковою вимогою від 09.05.2023 №0003674-1306-2040, звернувся до суду із даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим розглядом встановлено допущення контролюючим органом порушень вимог законодавства в ході призначення та проведення перевірки позивача, то такі порушення тягнуть протиправність рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок, зокрема, й щодо місця проведення податкових перевірок.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фактичною, відповідно до положень пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України, вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

Таким чином, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.

Колегія суддів звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 380/13375/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19 вже висловлювався про те, що фактична перевірка може проводитися як за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, так і за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника.

Відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

За правилами пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що платники податку-розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання-платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньгрн за порушення вимог частин першої, дев`ятої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та паль

Підпунктом 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад пересувний це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання-платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Згідно із пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Відповідно до абзацу п`ятдесят першого статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі Закон № 481/95-ВР) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Абзацем 55 статті 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі №540/4291/20.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що перевірка не була розпочата та не проводилася за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за адресою: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область.

Акт про результати фактичної перевірки від 11.02.2022 р. №2933/20-40-09- 01-03/22663149 складено в приміщенні контролюючого органу (м. Харків. Пр-т Науки, 9) та ґрунтується виключно на даних Єдиного реєстру акцизних накладних згідно яких ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за період 01.04.2020 по 07.01.2022 отримало від ТОВ «НАФТОБІЗНЕСКОНТРАКТ» (податковий номер 43185964) важкі дистиляти (газойлі) (УКТ ЗЕД 2710194300) у загальній кількості 7642 літрів. (Додаток №1).

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки у справі, що переглядається, колегія суддів вважає, що під час проведення перевірки контролюючим органом не було з`ясовано та не вказано де позивач провадить свою діяльність.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що фактична перевірка позивача не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а була проведена за адресою: м. Харків. Пр-т Науки, 9.

Слід зазначити, що під час проведення перевірки відповідачем не було з`ясовано місцезнаходження і перевірено об`єкти за місцем провадження позивачем своєї діяльності, оскільки у акті перевірки зазначено, що пальне ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» зберігає за адресою: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область, загальна ємність резервуарів складає 3000 літрів.

Окрім того, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що фактично у справі було проведено документальну перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання й проведення.

Як свідчать встановлені обставини цієї справи, спірна фактична перевірка не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а саме за адресою: вул. Степова, буд. 28, м. Ізюм, Харківська область де й розташовані резервуари для зберігання пального ємністю 3000 літрів, а була проведена за адресою: м. Харків. Пр-т Науки, 9.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно виїзду за місцем зберігання пального, вказаного у наявній ліцензії позивача за адресою: м. Харків. Пр-т Науки, 9. контролюючим органом здійснено не було.

В контексті викладених обставин та за наведеного правового регулювання місцем проведення фактичної перевірки у цій справі мало б бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального. Їх наявність чи відсутність та здійснення операцій з пальним, яке знаходиться/знаходилось у цих ємностях, підлягали перевірці.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не лише не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а і не за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Наведений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19.

Відповідачем ці обставини не спростовані та не пояснювались, у відзиві вказано, що на останній день перевірки (10.02.2023) представником за довіреністю ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомлено про неможливість надати документи згідно запиту, що належать або пов`язані з предметом перевірки, та не дотримано вимоги п. 85.2 ст. 85 ПКУ.

В Акті про результати фактичної перевірки №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022 зазначено, що за даними Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за період 01.04.2020 по 07.01.2022 отримало від ТОВ «НАФТОБІЗНЕСКОНТРАКТ» (податковий номер 43185964) важкі дистиляти (газойлі) (УКТ ЗЕД 2710194300) у загальній кількості 7642 літрів, код операції «З»; - умови оподаткування « 0»; - напрямок використання « 0».

Дані критерії використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (виписується в одному примірнику) (далі - адреса).

В акцизних накладних пунктом розвантаження пального вказано адресу: м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28.

ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» в період що перевірявся (з 01.04.2020 р. по 10.02.2022 р.) було платником єдиного податку четвертої групи.

В Акті про результати фактичної перевірки №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022 зазначено, що за даними Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за період 01.04.2020 по 07.01.2022 отримало від ТОВ «НАФТОБІЗНЕСКОНТРАКТ» (податковий номер 43185964) важкі дистиляти (газойлі) (УКТ ЗЕД 2710194300) у загальній кількості 7642 літрів.

В акті про результати фактичної перевірки №2933/20-40-09-01-03/22663149 від 11.02.2022 не зазначені номери та дати акцизних накладних та обсяги пального по кожній акцизній накладній, обсяги отриманого пального за календарний рік в акті не відображені.

Отже, даний акт перевірки не містить дослідження жодних юридично значимих факторів, а саме: обставин відповідності технічного обладнання заявника визначенню акцизного складу, відомостей про спосіб зберігання пального, технічних характеристик використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), вимірів залишків пального, здійснення забору його зразків.

Як було зазначено вище, оскільки особливістю фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності.

В даному акті відповідачем вказано про порушення позивачем вимог частин першої, дев`ятої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР за змістом яких, зокрема, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

В матеріалах справи наявна копія ліцензії ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №20250414202200009 дата реєстрації 05.01.2022 із терміном дії з 07.01.2022 до 07.01.2027, адреса місця зберігання: Україна, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28, загальна місткість резервуарів, що застосовуються для зберігання пального становить 3000 л /а.с.50/.

Отже, надаючи оцінку правильності висновку про порушення позивачем положень частин першої, дев`ятої ст.15 Закону №481/95-ВР колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вказав, що в ході фактичної перевірки використані дані Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» за період 01.04.2020 по 07.01.2022.

Коелгія суддів зазначає, що дані реєстру акцизних накладних за період, що передував періоду фактичної перевірки, визначеному у наказі №520-п від 31.01.2022 з 01.02.2022 тривалістю 10 діб, не можуть бути підставами для висновку про наявність порушень в діях позивача у вказаний період і, відповідно не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України відносно порушень, що мають бути встановлені в ході проведення фактичної перевірки.

Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Колегія суддів вважає, що проведення ж перевірки документів позивача, отриманих контролюючим органом з електронної бази в приміщенні ГУ ДПС за минулий час, відносно фактичної перевірки, що використовується відповідачем в якості підстави для висновку про наявність порушень законодавства з боку позивача фактично носить характер документальної перевірки. Тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Відповідачем в акті перевірки вказано про встановлення при виїзді за адресою позивача наявність території, де розташовано комплекс споруд, оглянуто приміщення, де зберігається пальне (три пластикових бочки ємністю 1000 л кожна). При візуальному огляді ємностей встановлено наявність пального загальним об`ємом близько 50 літрів (мертвий залишок пального), інформацію щодо залишків пального на момент перевірки (бухгалтерські довідки, акти інвентаризації, оборотно-сальдові відомості тощо) не надано. Зі слів працівників, зазначене пальне використовувалось для заправки транспортних засобів, що обслуговують звірогосподарство за адресою; м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28.

Вказані обставини не є підставою для висновку про порушення ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР.

У період, охоплений перевіркою за наказом №520-п від 31.01.2022 з 01.02.2022 тривалістю 10 діб ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» мало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №20250414202200009 дата реєстрації 05.01.2022 із терміном дії з 07.01.2022 до 07.01.2027, адреса місця зберігання: Україна, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Степова, буд. 28, загальна місткість резервуарів, що застосовуються для зберігання пального становить 3000 л.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач при винесенні оспорюваного рішення використовував відомості, які не були їм отримані в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «Ізюмське звірогосподарство».

Відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, за яким під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України.

Норми ПК України не містять положень щодо можливості використання контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки даних реєстрів щодо платника податків за минулі періоди.

Відсутність правової норми, що уповноважує податковий орган використовувати в ході проведення фактичної перевірки даних електронних баз за минулі періоди, нівелює таку можливість. Тобто, рішення про застосування фінансових санкцій №006986/0901 від 11.11.2022 прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

Отже, рішення про застосування фінансових санкцій №006986/0901 від 11.11.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова вимога від 09.05.2023 №0003674-1306-2040 складена відповідачем у зв`язку із несплатою ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» сум фінансових санкції за рішенням №006986/0901 від 11.11.2022, що є протиправним і, відповідно податкова вимога від 09.05.2023 №0003674-1306-2040 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року по справі № 440/15399/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 440/15399/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 18.06.2024 року