ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/11176/23 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Губської Л.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 09 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «ТТ-Нафта» (далі - позивач, ПП «ТТ-Нафта») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській обл.), у якій просило суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Р») № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, (форма «Р») № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, (форма «ПН») № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, носять характер суб`єктивних припущень, не підкріплені належними доказами. Вказує, що висновки про те, що строк позовної давності по сплаті заборгованості минув, є помилковим та суперечить нормам Цивільного кодексу України.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду 09 січня 2024 року позовні вимоги - задоволено.
Приймаючи таке рішення, судом першої інстанції встановлено, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СПК» безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав. Тобто заборгованість є поточною, не підлягає включенню до складу доходів на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
Зважаючи на встановлення судом протиправності висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по безоплатно отриманим товарам відповідно до сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, суд також приходить до висновку про відсутність підстав для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 10337362 грн, та як наслідок необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що строк дії Договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 року № 232 визначений пунктом 7.2, проте вищенаведеними додатковими угодами №1 та №2 жодних змін до даного пункту не вносилось. Також, в додаткових угодах №1 та №2 зазначено, що Договір починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1, проте в пункті 8.1. дана інформація відсутня, момент набрання чинності Договору зазначено в пункті 7.1. Вказує, що Договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 року № 232, який надавався при попередніх перевірках, повністю різниться та містить різні умови з Договором, наданим в ході документальної планової перевірки.
Також зазначає, що в обліку ПП "TT-Нафта" рахується заборгованість перед ТОВ "СПК" у сумі 4 533,0 тис.грн., яка набула статусу безнадійної, а отже підлягала відображенню у складі показника рядка 2120 "Інші операційні доходи" Звіту про фінансовий результат за І квартал 2020 в сумі 4 533,0 тис.грн, за 1 півріччя 2020 в сумі 4 533,0 тис.грн., за З квартали 2020 в сумі 4 533,0 тис.грн. Отже, згідно даних бухгалтерського обліку ПП "TT-Нафта" отримано послуги на суму 4 533 000 грн., які не були оплачені, у зв`язку з чим рахується кредиторська заборгованість по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", за якою минув строк позовної давності.
Щодо заниження податку на додану вартість при невідображенні у складі податкових зобов`язань суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вказує, що у ПП "TT-Нафта" обліковується кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) в сумі 62 024 172,21 грн. Дані товари були придбані у ПП "Фонтекс - Агро" (податковий номер 37022009), у зв`язку з чим при придбанні ПП "ТТ - Нафта" формувався податковий кредит з ПДВ. Отже, на порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 10 337 362 грн., в т.ч. за березень 2019 року на суму 10 337 362 грн.
10 червня 2024 року представником Головного управління ДПС у Чернігівській області подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач умисно вводить в оману контролюючий орган та суд, намагаючись усіх переконати, що ПП «ТТ- НАФТА» визнає свою заборгованість, має намір її погасити, та навіть погашає, при цьому вчиняє дії, які свідчать навпаки про ухилення від виконання своїх обов`язків.
17 червня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких ПП «ТТ-Нафта» не визнає та заперечує правомірність та обґрунтованість висновків викладених в Акті перевірки №2757/ж-5/25-01-07-01-01 від 17.03.2023р, і відповідно прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «ТТ-Нафта» з питань повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість стосовно сум кредиторської заборгованості Приватного підприємства «ТТ-Нафта» перед ТОВ «СПК» та ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 17.03.2023 № 2757/ж-5/25-01-07-01-01 (а.с. 13-36).
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 15 П(С)БО 15 «Дохід», пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11884338 грн, в т.ч. за 1 квартал 2019 на суму 11164351 грн, за 1 півріччя 2019 на суму 11164351 грн, за 3 квартал 2019 на суму 11164351 грн, за 2019 рік на суму 11164351 грн, за 1 квартал 2020 на суму 566020 грн, за 1 півріччя 2020 на суму 709914 грн, за 3 квартал 2020 на суму 719987 грн; пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 10337362 грн, в т.ч. за березень 2019 року на суму 10337362 грн.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно даних бухгалтерського обліку Приватне підприємство «ТТ-Нафта» отримано товари суму 62024172,21 грн та 4533000,00 грн, які так і не були оплачені, у зв`язку з чим рахується кредиторська заборгованість по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», за якою минув строк позовної давності. Приватним підприємством «ТТ-Нафта» не включено до складу рядка 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансовій результат заборгованість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 в сумі 62024,20 тис. грн, по взаємовідносинам з ТОВ «СПК» в сумі 4533,00 тис. грн, яка повинна бути відображена відповідно до п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання». Також підприємством занижено податкові зобов`язання зобов`язання з ПДВ на загальну суму 10337362 грн, в т.ч. за березень 2019 року на суму 10337362 грн, а також не зареєстровано у ЄРПН податкову накладну на загальну суму 10337362 грн.
На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17826507 грн (за податковим зобов`язанням на суму 11884338 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5942169 грн) (а.с. 37-38);
- № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 15506043 грн (за податковим зобов`язанням на суму 10337362 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5168681 грн) (а.с. 39-40);
- № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким за не реєстрацію податкових накладних на заниження податкових зобов`язань з ПДВ по безоплатно отриманим товарам відповідно до сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, застосовано штраф у розмірі 3400 грн (а.с .41-42).
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) зобов`язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Кредиторською заборгованістю підприємства визнається сума його боргу перед іншими особами, які стосовно цього підприємства є кредиторами. Кредитори - це особи, яким підприємство заборгувало кошти, їхні еквіваленти, активи, а також роботи чи послуги. Кредиторська заборгованість - це один з видів зобов`язань підприємства.
Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за № 860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №85/4306 (зі змінами і доповненнями) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності (П(С)БО 11 «Зобов`язання»).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО 15 «Дохід»).
Пунктом 15 П(С)БО 15 «Дохід» визначено, що доходом визначена сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно статті 257, частин першої, п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за придбані товари/послуги залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 520/723/20.
У постанові від 07.06.2018 у справі №668/8830/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, застосувавши норми статей 265, 264 ЦК, зробив висновок, що правила переривання перебігу строку позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у справі є докази, що підтверджують факт переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У свою чергу, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а, застосувавши норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 264 Цивільного кодексу України, зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, або прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Підстав для відступу від наведених висновків колегія суддів не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).
У частині першій статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (продавець) та Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (покупець) було укладено договір № 232 поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 та додаткові угоди № 1 від 30.12.2013, № 2 від 01.01.2015 (а.с. 46- 52).
Згідно додаткової угоди № 2 від 01.01.2015 до договору поставки № 232 від 30.08.2013 покупець визнав перед продавцем заборгованість в розмірі 62024172 грн та зобов`язався здійснити оплату з відстрочкою платежу до 01.02.2025.
Щодо доводів апелянта про те, що строк дії Договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 року № 232 визначений пунктом 7.2, проте додатковими угодами №1 та №2 жодних змін до даного пункту не вносилось; Договір починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1, проте в пункті 8.1. дана інформація відсутня, момент набрання чинності Договору зазначено в пункті 7.1., слід зазначити, що колегія суддів допускає ймовірність здійснення позивачем описки, технічної помилки при внесенні змін до пунктів 8.1, 8.2 договору, замість зазначення пунктів 7.1, 7.2.
Дана описка у номері договору, не призводить до його недійсності, а тим більше фіктивності, оскільки суті та умов договору (суми, строків, порядку), дана описка не змінює.
Так до п.7.2 Договору зміни дійсно не вносились, однак це не означає що його дія закінчилась, оскільки сторони Договору №232 від 30.08.2013 року досягли згоди і:
а) зафіксували факт та суму заборгованості в розмірі 62 024 172 грн. та домовились про відстрочку для її погашення до 30.12.2015 року (доповнили Договір п.3.5.1), в подальшому продовживши її до 31.12.2025 року шляхом зміни редакції п.3.5.1 Договору.
б) враховуючи волю обох сторін Договору на продовження співпраці в рамках даного продовжили строк його дії до 31.12.2015 року шляхом викладення п.8.2 Договору в іншій редакції і в подальшому ще раз змінивши його редакцію з метою продовження строку його дії до 31.12.2025 року. І те, що зміни були внесені у п.8.2 а не 7.2 ніяк не підтверджує висновки відповідача про те, що дія Договору №232 від 30.08.2013 року закінчилась 31.12.2013 року, особливо враховуючи регулярне вчинення сторонами конклюдентних дій прямо направлених на виконання досягнутих домовленостей, що прямо передбачено ГК України.
При цьому, між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (фірма) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор), а також Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (боржник) було укладено договір про поступку права на вимогу боргу від 29.02.2016, згідно якого фірма передала, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги першого та стає кредитором по договору поставки № 532 від 30.08.2013 між фірмою та боржником (а.с. 53-55).
Вказана заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852, а Приватним підприємством «ТТ-Нафта» здійснюється її погашення, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями, та на 04.10.2023 кредиторська заборгованість складає вже 52651172,21 грн (а.с. 84-108).
Крім того, між ТОВ «СПК» (орендодавець) та Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (орендар) було укладено договір оренди № 9 від 01.01.2013, а також додаткову угоду № 1 від 30.12.2017 до договору оренди № 9 від 01.01.2013, згідно якої орендар визнав перед орендодавцем заборгованість в розмірі 4803357,60 грн та зобов`язався здійснити повний розрахунок з відстрочкою платежу до 30.12.2022, та додаткову угоду № 3 від 29.12.2022 до договору оренди № 9 від 01.01.2013, згідно якої орендар визнав перед орендодавцем заборгованість в розмірі 4003357,60 грн та зобов`язався здійснити повний розрахунок з відстрочкою платежу до 31.12.2023 (а.с. 43-45, 127).
Вказана заборгованість перед ТОВ «СПК» також відображена позивачем в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852 та здійснено її погашення в розмірі 1010000,00 грн (а.с. 110-126, 151-152).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СПК» безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав.
Таким чином, заборгованість є поточною та не підлягає включенню до складу доходів на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
Судом першої інстанції відхиллено посилання відповідача на викладені ним розбіжності в тексті договору поставки № 232 від 30.08.2013, наданого при проведенні перевірки та наведеного в акті від 16.12.2014 № 2884/22/37021932, довідці від 15.05.2015, оскільки суду не надано примірнику вказаного договору, що надавався під час перевірки 2014 року.
Вказане посилання відповідача залишилось не підтвердженим доказами і в суді апеляційної інстанції, таким чином воно є безпідставним та необгрунтованим.
Колегія суддів критично ставиться до посилання контролюючого органу, викладеного в акті перевірки, що Приватне підприємство «Фонтекс-Агро» та Приватне підприємство «ТТ-Нафта» є пов`язаними між собою підприємствами, а саме те, що засновником обох підприємств є ОСОБА_2 , оскільки відповідачем не наведено жодних фактів впливу вказаної обставини на досліджену господарську операцію.
Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 232 від 30.08.2013 був укладений від імені ПП «Фонтекс-Агро» директором ОСОБА_2 , а від імені ПП «ТТ-Нафта» заступником директора ОСОБА_3 , що в повній мірі відповідає вимогам частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України.
Щодо припинення з 07.08.2017 ПП «Фонтекс-Агро» статусу юридичної особи, то судом першої інстанції вірно зауважено, що згідно частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За таких обставин, ПП «Фонтекс-Агро» на момент укладення договору про поступку права на вимогу боргу від 29.02.2016 мало право на його укладення.
Таким чином колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, слід зазначити.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлення судом протиправності висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по безоплатно отриманим товарам відповідно до сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 10337362 грн, та як наслідок необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
За приписами статті 296 КАС України, апеляційна скарга повинна містити, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Натомість подана відповідачем апеляційна скарга не дозволяє встановити, в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Таким чином, проаналізувавши таку апеляційну скаргу, судова колегія зазначає, що вона не спростовує висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 09 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Губська
Є.І. Мєзєнцев
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 20.06.2024 |
Номер документу | 119817707 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні