Постанова

від 17.06.2024 по справі 240/27888/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27888/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

17 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради Житомирської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОНТАКТ-1" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської міської ради Житомирської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОНТАКТ-1" про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області від 21 липня 2023 року № 202 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_2 на встановлення двох тимчасових павільйонів по АДРЕСА_1 ", № 203 "Про надання погодження ТОВ "АГРО-КОНТАКТ-1" на встановлення семи тимчасових павільйонів по продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1 ", № 204 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_5 на встановлення двох тимчасових павільйонів по АДРЕСА_1 ", № 205 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_3 на встановлення тимчасового павільйону по АДРЕСА_1 ", № 206 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_4 на встановлення тимчасового павільйону по АДРЕСА_1 ".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що під час винесення на розгляд виконавчого комітету Ради питання про надання погоджень на встановлення тимчасових павільйонів по АДРЕСА_1 та прийняття спірних рішень не було допущено жодних порушень чинного законодавства (у тому числі процедурного характеру).

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Окрім того, Коростишівська міська рада в апеляційній скарзі не просила здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Коростишівського міського голови № 219 від 14 липня 2023 року (з врахуванням розпорядження № 222 від 20 липня 2023 року про внесення змін) відповідно до пункту 20 частини 4 статті 12, статті 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97) та Регламенту вирішено скликати засідання виконавчого комітету Ради 21 липня 2023 року о 14 год. 00 хв. та винести на його розгляд наступні питання: 1) звіти про виконання фінансових планів комунальних підприємств міської ради за І квартал 2023 року; 2) про визначення величини опосередкованої вартості найму (оренди) житла в м. Коростишеві у ІІ-му кварталі 2023 року; 3) про надання дозволу на видалення зелених насаджень; 4) про реєстрацію місця проживання; 5) про зняття з квартирного обліку при виконавчому комітеті Ради; 6) про зміну адреси; 7) про надання погодження ФОП ОСОБА_6 на встановлення тимчасового павільйону по АДРЕСА_2 ; 8) про внесення змін до бюджету Коростишівської міської територіальної громади на 2023 рік; 9) про зміну адреси; 10) про внесення змін до свідоцтва на право власності на житло від 27 листопада 2002 року №2832; 11) інші питання.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що до порядку денного засідання виконавчого комітету Ради 21 липня 2023 року з голосу було внесено питання, зокрема, щодо надання фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОНТАКТ-1" погодження на розміщення тимчасових павільйонів по продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1 .

Наведеній обставині передувало подання ФОП ОСОБА_2 (11 липня 2023 року), ТОВ "АГРО-КОНТАКТ-1" (20 липня 2023 року), ФОП ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ФОП ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ФОП ОСОБА_4 (21 липня 2023 року) на ім`я міського голови заяв, в яких вони просили надати попередні погодження на встановлення тимчасових павільйонів у відповідності до проектів прив`язки.

До заяв третіми особами додавались проекти прив`язки (викопіювання М1:500), а також ТОВ "АГРО-КОНТАКТ-1" - копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а фізичними особами-підприємцями - копії паспортів, довідок про присвоєння РНОКПП і копії виписок/свідоцтв з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно відомості про реєстрацію членів виконавчого комітету Ради від 21 липня 2023 року для участі в його засіданні цього дня зареєструвались 13 з 19 членів; кворум наявний.

Як свідчать наявні в матеріалах справи протокол засідання № 14 від 21 липня 2023 року та відомості з результатами поіменного голосування, за наслідками проведеного 21 липня 2023 року засідання виконавчого комітету Ради прийнято, зокрема, такі рішення:

- № 202 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_2 на встановлення двох тимчасових павільйонів по АДРЕСА_1 ";

- № 203 "Про надання погодження ТОВ "АГРО-КОНТАКТ-1" на встановлення семи тимчасових павільйонів по продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1 ";

- № 204 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_5 на встановлення двох тимчасових павільйонів по АДРЕСА_1 ";

- № 205 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_3 на встановлення тимчасового павільйону по АДРЕСА_1 ";

- № 206 "Про надання погодження ФОП ОСОБА_4 на встановлення тимчасового павільйону по АДРЕСА_1 ".

Відповідно до вказаних рішень, крім іншого, третім особам надано попереднє погодження на встановлення тимчасових павільйонів на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Відділ містобудування та архітектури Коростишівської міської ради видати паспорти прив`язки на встановлення цих тимчасових павільйонів. Визначено, що в разі невстановлення тимчасових споруд протягом шести місяців дані рішення вважаються такими, що втратили чинність.

Не погоджуючись з прийнятими виконавчим комітетом Ради рішеннями від 21 липня 2023 року № 202, № 203, № 204, № 205 та № 206, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.

Водночас, слід відмітити, що паспорти прив`язки на тимчасові споруди Відділом містобудування та архітектури Коростишівської міської ради були видані ФОП ОСОБА_2 09 серпня 2023 року (дійсний до 09 серпня 2026 року), ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 - 11 січня 2024 року (дійсні до 11 липня 2024 року), ФОП ОСОБА_5 та Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОНТАКТ-1" - 15 січня 2024 року (дійсні до 15 липня 2024 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

За змістом частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина 4 статті 125 Конституції України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп Конституційний Суд України зазначив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8 - 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідачем же може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Статтею 7 Основного Закону передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

У свою чергу, згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частина 1 статті 140 Конституції України закріплює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21, від 01 вересня 2022 року у справі № № 440/7210/2, від 01 грудня 2022 року у справі № 340/6113/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22 викладено висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль, зокрема, звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування для оскарження його рішень, дій або бездіяльності у разі порушення останнім інтересів територіальної громади.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 280/97 органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.

Згідно з положеннями частини 10 статті 59 Закону № 280/97 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Надаючи офіційне тлумачення цієї норми права в аспекті положень статті 114 Конституції України, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом, тобто в судовому порядку.

Отже, відповідна сільська, селищна та міська рада є підзвітною, підконтрольною та відповідальною перед територіальною громадою; під час прийняття будь-яких рішень орган місцевого самоврядування має керуватися та діяти, головним чином, інтересами жителів територіальної громади, а тому прийняття рішення всупереч інтересам громади може бути підставою для оскарження такого рішення у судовому порядку.

Аналіз же положень статті 5 (єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через, зокрема, органи місцевого самоврядування) та статті 140 (місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування) Конституції України дозволяє зробити висновок, що органи місцевого самоврядування, гарантуючи, у першу чергу, принципи законності, транспарентності (прозорості) та вторинності своїх владних повноважень від влади народу (мешканців відповідної територіальної громади, які обрали відповідні представницькі органи) є зацікавленими у тому, щоб підтримувати ініціативу щодо здійснення контролю за їх діяльністю з боку адміністративного суду, збільшуючи довіру до своєї діяльності та рішень.

Судовий захист з боку адміністративного суду є найбільш ефективним механізмом захисту прав та інтересів громадян, інших фізичних та юридичних осіб, а також державних (суспільних) інтересів у випадку їх порушення з боку будь-якого суб`єкта, оскільки особливостями адміністративного судочинства є: заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 4 статті 6 КАС України); лише адміністративний суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України); лише адміністративний суд зобов`язаний вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 та від 01 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020, адміністративний суд, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із захистом публічного (суспільного) інтересу, повинен застосовувати широке тлумачення поняття "охоронюваний інтерес". За загальним правилом, такий інтерес включає, у тому числі захист економічних, культурних прав, права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

Також суд враховує Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (прийнято Комітетом міністрів 17 вересня 1987 року; Recommendation № R(87)16 of the Committee of ministers to member states on administrative procedures affecting a large number of persons), що визначає такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:

- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;

- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: a) письмові спостереження; b) приватні чи публічні слухання; c) представництво в дорадчому органі компетентного органу;

- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.

Крім того, Рекомендації № R(87)16 визначають, що адміністративний акт, що має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, який здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 140/13065/21.

Як вже зазначалось в цьому рішенні, у даній справі ОСОБА_1 оскаржуються рішення виконавчого комітету Ради від 21 липня 2023 року № 202, № 203, № 204, № 205 та № 206 про надання чотирьом фізичним та одній юридичній особам погоджень на встановлення на території м. Коростишева (по вул. Київській, 103) тимчасових споруд (павільйонів).

При цьому, встановлення споруд, тим більше на центральній вулиці, є важливим питанням, що стосується інтересів усіх членів громади, формує "обличчя" міста. Ці інтереси можуть суттєво відрізнятися і конкурувати, тому їх врахування є важливим для запобігання конфліктів та збереження громадського ладу.

Судова колегія зазначає, що вказані рішення суб`єкта владних повноважень мають вплив (прямий або опосередкований) на інтереси всіх членів громади, у тому числі ОСОБА_1 як мешканця м. Коростишева, та у випадку їх протиправності призведуть до порушення прав цих осіб, що, в свою чергу, є достатнім для звернення до суду.

Надаючи ж оцінку правомірності прийнятих виконавчим комітетом Ради спірних рішень як таких, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 1 Закону № 280/97 закріплено визначення виконавчих органів рад та передбачено, що ними є органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина 1 статті 51 Закону № 280/97).

З огляду на приписи частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 52 Закону № 280/97 виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради, зокрема, попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради.

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року № 2780-XII передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Питання у сфері містобудування, віднесені до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, можуть розглядатися на засіданнях громадських та архітектурно-містобудівних рад, утворених відповідно до законодавства.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038) план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до Плану зонування території (зонінгу) м. Коростишева Житомирської області, виготовленого Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" ("НДПІ містобудування") на замовлення Коростишівської міської ради у 2015 році, будівля №103 по вул. Київській в м. Коростишеві відноситься до зони багатоквартирної забудови, для якої переважними видами використання є розміщення багатоквартирних будинків, гуртожитків, загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів, навчально-виховних комплексів тощо. До супутніх видів дозволеного використання цієї зони відноситься розміщення адміністративних установ, офісів, контор, консультативно-медичних закладів, аптек, відділень банків, кредитно-фінансових установ, відділень зв`язку і таке інше.

Водночас облаштування в такій зоні тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності є лише одним з допустимих видів використання, який потребує спеціальних погоджень, про що безпосередньо зазначено у самому Плані зонування територій.

Втім, доказів отримання таких спеціальних погоджень для розміщення спірних тимчасових споруд по вул. Київській, 103 в м. Коростишеві матеріали справи не містять. В апеляційній скарзі не спростовано вказаних обставин.

Статтею 28 Закону № 3038-VI передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року за № 244 було затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244), який визначає механізм розміщення таких споруд.

Згідно з пунктами 1.5 та 1.6 Порядку №244 комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Крім того, в пунктах 2.4 та 2.5 Порядку №244 встановлювалась необхідність обов`язкової перевірки відповідності намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС.

Проте, наказом Міністерства розвитку громад та територій від 23 листопада 2020 року № 284, який набрав чинності 09 лютого 2021 року, до Порядку № 244 було внесено зміни, згідно з якими пункти 1.5 та 1.6 виключено, а пункти 2.4 та 2.5 викладено в нових редакціях - без прив`язки встановлюваних ТС до Комплексної схеми розміщення.

Так, в діючій на час виникнення спірних відносин редакції розділу ІІ Порядку № 244 закріплено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Цей перелік документів є вичерпним.

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Разом з тим, 28 серпня 2018 року, тобто до набрання чинності вказаними змінами, виконавчий комітет Ради своїм рішенням № 165 "Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 ", прийнятим з врахуванням результатів проведених громадських слухань, затвердив таку схему розміщення тимчасових споруд, зобов`язав виконавчий комітет оприлюднити це рішення і розмістити Комплексну схему на офіційному веб-сайті Ради, а також визначив, що ця Комплексна схема є уточненням діючої містобудівельної документації міста в межах її розробки.

Вказаною Комплексною схемою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 не передбачено розміщення жодних тимчасових споруд по АДРЕСА_1 .

При цьому, як свідчать матеріали справи, ані Радою, ані її виконкомом ніяких змін до Комплексної схеми з приводу можливості розташування торгівельних павільйонів за спірною адресою в подальшому не вносилось.

Рішення виконавчого комітету від 28 серпня 2018 року № 165 та сама Комплексна схема не скасовувались й недіючими не визнавались.

Застережень щодо втрати чинності вже затвердженими Комплексними схемами нова редакція Порядку № 244 також не містить.

Відповідачем не обґрунтовано ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі, чому при прийнятті оскаржуваних рішень не були враховані положення Комплексної схеми як частини затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, погодженої шляхом громадських слухань з мешканцями територіальної громади. Ігнорування цього діючого документу і ухвалення оскаржуваних рішень без жодних зрозумілих критеріїв для їх прийняття не відповідає матеріально-правовим вимогам, що висуваються до діяльності суб`єкта владних повноважень.

А тому, судом першої інстанції правильно зазначено, що Комплексна схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по вул. Київській в м. Коростишеві, затверджена рішенням виконавчого комітету Ради від 28 серпня 2018 року № 165 та погоджена з мешканцями територіальної громади, підлягала застосуванню і врахуванню при вирішенні питання щодо встановлення спірних тимчасових споруд по АДРЕСА_1 , чого однак відповідачем при прийнятті рішень від 21 липня 2023 року № 202, № 203, № 204, № 205 та № 206 дотримано не було.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Коростишівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.