Постанова

від 04.12.2007 по справі 11/679/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/679/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. 10:00Справа №  11/679/07

 За адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва (54030, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 24)

до 1 відповідача:  Науково-виробничого кооперативу “Наско”

(54001, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 2)

до 2 відповідача:  Приватного підприємства “Агростройинвест”

(54038, м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, 2, кв.47)

про визнання недійсним договору

Суддя Василяка К.Л.

при секретарі судового засідання Заболотній І.В.

від позивача: Черичанський П.О. –дов. №39069/9/10-011 від 17.10.2007р.

від  1 відповідача: Цвеліков С.В. – дов. від 06.11.2007р.

від  2 відповідача:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору на виконання науково-технічної продукції на загальну суму 52550,0 грн., укладеного між НВК “Наско” та ПП “Агростройінвест” та застосувати наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань в порядку ст.208 ГК України, а саме стягнути з ПП “Агростройінвест” на користь НВК “Наско” 52550,0 грн. отриманих по договору, а з НВК “Наско”  стягнути одержані кошти у сумі 52550,0 грн. в доход держави.

1-й відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, посилаючись на наступне:

-          сама по собі відміна державної реєстрації ПП “Агростройінвест” не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту його держреєстрації і до моменту виключення з держреєстру;

-          в адміністративному позові відсутні обставини, які підтверджують те, що при укладені спірної угоди, сторони діяли з метою, завідомо суперечній інтересам держави і суспільства;

-          сама по собі угода виготовлення науково-технічної продукції не є суперечною інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключений законом з цивільного обороту, на його виготовлення не потрібна ліцензія або інший дозвіл, також, не було інших заборон. Позивачем не наведено жодних доказів того, що спірна угода порушує моральні засади суспільства, тобто є нікчемною (недійсною);

Крім того, 1-й відповідач просить суд відшкодувати йому 300,0 грн., що були ним витрачені на правову допомогу адвоката. В якості доказів відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 06.11.2007р. укладений між НВК “Наско” та адвокатом Цвеліковим С.В. та платіжні доручення №775 та 776 від 08.11.2007р. на загальну суму 300,0 грн.  

2-й відповідач відзив та заперечень не надав, направлені на його адресу ухвали суду та повістки повідомлення повернулись з відміткою поштового відділення про відсутність адресата.

З наданої позивачем довідки Головного управління статистики у Миколаївській області №19/10-710/1 від 25.10.2007р. вбачається, що 02.10.2007р. ПП “Агростройінвест” вилучено з ЄДРПОУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

в с т  а н о в и в:

Під час проведення позивачем планової виїзної перевірки НВК “Наско” було встановлено існування у 2004 році між НВК “Наско”  та ПП “Агростройінвест” господарських правовідносин, що було зафіксовано у акті перевірки від 01.12.2005р.

Як зазначає позивач, між НВК “Наско”  та ПП “Агростройінвест” було укладено договір на виконання науково-технічної продукції від 18.01.2004р., підтвердженням якого є складений відповідачами акт приймання-передачі науково-технічної продукції від 18.01.2004р., згідно якого вартість виконаних робіт становить 52550,0 грн.; видана 2-м відповідачем податкова накладна №19 від 19.01.2004р. на суму 52550,0 грн.

Факт прийняття виконаних робіт на суму 52550,0 грн. не заперечується НВК “Наско”.

НВК “Наско”, в свою чергу, в рахунок оплати вартості отриманих робіт   перерахувало ПП “Агростройінвест” грошові кошти в сумі 52550,0 грн., що  підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками (арк.спр.34, 35).

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним з підстав, передбачених ст.207 Господарського  кодексу України, оскільки він укладений  з метою, що суперечить інтересам держави  і суспільства та застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст.208 ГК України, а саме: стягнути з ПП “Агростройінвест” на користь НВК “Наско” 52550,0 грн. отриманих по договору, а з НВК “Наско”  стягнути одержані кошти у сумі 52550,0 грн. в доход держави.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступне.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2006р. було визнано недійсними статут ПП “Агростройінвест” та свідоцтво платника ПДВ з дати реєстрації.

Актом №20 від 17.10.2006р. платнику ПП “Агростройінвест” анульоване свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з 17.10.2006р., того ж числа ПП “Агростройінвест” виключено з реєстру платників ПДВ.

Отже, на думку позивача, укладаючи  спірну угоду  ПП “Агростройінвест”  мало на меті ухилення від оподаткування, тобто  вказана угода укладені  з метою, що суперечить інтересам держави  і суспільства, внаслідок чого заподіяно  шкоду державним інтересам у вигляді ненадходження  коштів до Державного бюджету України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до  ст. 207 ГК України, господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

За загальним правилом до угод, що підпадають під ознаки ст.207 ГК України, належать, зокрема, угоди спрямовані на приховування об'єктів оподаткування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта  підприємницької діяльності, тобто на спричинення шкоди інтересам держави та суспільства.  Однак, при прийнятті рішення по кожному спору необхідно встановити в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання  угоди, якою із сторін і якою мірою виконано господарське зобов'язання, а також вину сторін у формі умислу (наміру). При цьому умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це відповідні повноваження. Така ознака, як завідомість, свідчить, що сторони виходячи з обставин справи усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди (господарського зобов'язання), суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних   наслідків.

Виходячи з наведеного, наявність умислу не може підтверджуватись лише рішенням суду про визнання недійсними установчих документів юридичної особи. Таке рішення не може бути достатньою підставою для визнання укладеної таким підприємством угоди недійсною без встановлення обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема.

Пстановою господарського суду  Миколаївської області від 27.03.2006р. по справі №15/109/06 було визнано недійсними, установчі реєстраційні документи ПП “Агростройінвест” з дати реєстрації, оскільки суд встановив, що засновником підприємства є особа,  яка не мала наміру  здійснювати підприємницьку діяльність, тобто підприємство було створено з порушенням встановленого законом порядку, а власник та керівник підприємства не здійснював безпосередньої самостійної діяльності направленої на отримання прибутку.

Посилання позивача на рішення господарського суду від 27.03.2006р., як на доказ наявності у ПП “Агростройінвест” наміру на приховування прибутку, суд вважає безпідставним, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання. В зазначеному  рішенні відсутні обставини, встановлені в підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони або одна із сторін діяли  з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Крім того, сам факт визнання недійсними установчих документів не тягне за собою недійсність всіх угоди, укладених з моменту його державної реєстрації і до  моменту виключення з державного реєстру.

Згідно довідки  Головного управління статистики у Миколаївській області №19/10-439/5 від 05.07.2007р. станом на вказану дату ПП “Агростройінвест” ще значився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а був вилучений лише 02.10.2007р. (довідка №19/10-710/1 від 25.10.2007р.).

Згідно п.2 ст.33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, на моменту укладання спірної угоди ПП “Агростройінвест” мало господарську правосуб'єктність, а саме визнану державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень).

В пункті 6 постанови Пленум Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 із змінами та доповненнями “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Посилання позивача на те, що ПП “Агростройінвест” мало на меті приховування прибутків отриманих від реалізації товару спростовується матеріалами справи, а саме.

В акті  ДПІ у Центральному р-і м.Миколаєві про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №20 від 17.10.2006р., зазначено, що ПП “Агростройінвест”  перестало подавати податкову звітність до МДПІ лише з 01.07.2005р., а податкова заборгованість з ПДВ на дату складання акту відсутня.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання стороною угоди обов'язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (надалі - Положення), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

У Акті №20 від 17.10.2006р. про анулювання Свідоцтва платника ПДВ зазначено дату анулювання свідоцтва –17.10.2006р. та дату виключення ПП “Агростройінвест” з реєстру платників ПДВ - 17.10.2006р.

Виходячи з приписів п.25 Положення датою анулювання реєстрації платника ПДВ є саме дата виключення платника з Реєстру, тобто у даному випадку - 17.10.2006р.

Таким чином, на момент укладання спірної угоди від 18.01.2004р. ПП “Агростройінвест”  перебувало на податковому обліку як платник ПДВ і, відповідно, мало право на видачу НВК “Наско” податкових накладних.

Будь-яких інших доказів заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді ненадходження  коштів до Державного бюджету України позивач до суду не надав.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Факт укладання договору  від 18.01.2004р. між НВК “Наско”  та ПП “Агростройінвест” з метою, що суперечить інтересам держави та наявність наміру у 1-го та 2-го відповідачів щодо настання відповідних наслідків (діяльність з метою несплати податків) позивачем не доведено, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог заявлених до НВК “Наско”.

Що стосується позовних вимог до ПП “Агростройінвест”, то враховуючи факт вилучення останнього з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відносно ПП “Агростройінвест” провадження у справі слід закрити.

Заявлені НВК “Наско” вимоги про присудження йому витрат на правову допомогу суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 87, 90, 94,  98, п.5 ч.1 ст.157, ст.ст.160-163, 167, 254 КАСУ суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог, про визнання недійсним договору на виконання науково-технічної продукції на загальну суму 52550,0 грн., укладеного між НВК “Наско” і ПП “Агростройінвест” та застосування наслідків недійсності, відмовити.

2. Відносно ПП “Агростройінвест” провадження у справі закрити.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого кооперативу “Наско”, 54001, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 2 (р/р 26003283849001 в МФ КБ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 13860193) 300,0 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.    

Суддя К.Л.Василяка