Рішення

від 17.06.2024 по справі 357/11992/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11992/23

Провадження № 2/357/471/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2023 року позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на наступні обставини.

В ході розгляду справи встановлено, що через ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та пияцтво її син з 26 листопада 2018 року перебуває в службі у справах дітей Білоцерківської міської ради на обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Також з вини відповідача, її син вдруге перебуває в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей « ОСОБА_3 ». Вперше малолітній тимчасово виховувався в цьому закладі з 24 вересня 2018 року по 07 жовтня 2019 року.

З`ясовано, що у червні 2019 року адміністрація центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення аліментів. Згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року, справа № 357/6540/19, у задоволенні позову судом було відмовлено, а матір дитини попереджено про обов`язковість виконання нею своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина, після чого малолітнього ОСОБА_1 було повернуто його матері.

Проте, ОСОБА_2 не змінила свого ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків з виховання сина. Відповідно до інформації адміністрації Білоцерківської гімназії-початкової школи № 21 Білоцерківської міської ради, де у 3-Г класі навчався малолітній ОСОБА_1 , учень систематично пропускав навчання без поважних причин. За інформацією Білоцерківського міського центру соціальних служб, ситуація в сім`ї ОСОБА_2 не змінилася, хлопчик повністю перебував на вихованні та утримані його бабусі ОСОБА_4 . Це призвело до того, що з вини відповідача 08 серпня 2021 року її малолітній син повторно потрапив в центр соціально-психологічної реабілітації дітей « ОСОБА_3 », де перебуває і натепер.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану через повномасштабну російську агресію та з метою збереження життя й здоров`я дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей « ОСОБА_3 » тимчасово переміщено ( евакуйовано) за межі України.

У травні 2023 року службою у справах дітей Білоцерківської міської ради розпочато роботу щодо вивчення можливості возз`єднання вихованців центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» з їхніми батьками, в тому числі і малолітнього ОСОБА_1 . Так, відповідно до інформації адміністрації центру, за час перебування Нікіти в евакуації, його мати спілкувалася з ним по телефону, але ці спілкування не було конструктивним, оскільки мати надсилала різноманітні відео з Інтернету. Під час візиту до ОСОБА_2 з`ясовано, що вона не працює, змінила місце проживання, від неї відчувався стійкий запах алкоголю, вона мала вкрай неохайний зовнішній вигляд. Згідно з інформацією Білоцерківського міського центру соціальних служб, сім`я ОСОБА_2 з жовтня по грудень 2019 року перебувала під соціальним супроводом, пройшла реабілітацію від алкогольної залежності, певний час не вживала алкогольні напої, була виведена з-під супроводу з мінімізацією складних життєвих обставин. Наразі, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зловживає алкоголем, від співпраці відмовляється.

03 серпня 2023 року під час обстеження умов проживання за вищевказаною адресою встановлено, що дійсно ОСОБА_2 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 та свекрухою ОСОБА_6 мешкає за цією адресою, не працює, перебувала вдома з ознаками алкогольного сп`яніння, від неї відчувався сильний запах алкоголю.

На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради (21 липня та 09 й 30 серпня 2023 року) у присутності ОСОБА_2 було розглянуто питання щодо можливості возз`єднання малолітнього вихованця центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ОСОБА_1 з його матір`ю. Комісією з питань захисту прав дитини прийнято рішення про доцільність підготовки та подання службою у справах дітей Білоцерківської міської ради до суду позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина та стягнення аліментів.

Також звертають увагу суду на те, що малолітній ОСОБА_1 з вини своєї матері понад два роки перебуває в закладі інституційного догляду, чим порушується задеклароване в усіх вітчизняних та міжнародних документах право дитини на проживання та виховання в сім`ї. Весь цей час, мати дитини не вживала та не вживає дієвих заходів для повернення сина додому та не робить належних висновків. Все це можна розцінювати як не серйозне та безвідповідальне її ставлення до своїх батьківських обов`язків та відношення до сина.

Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Вважають, що вказані обставини підтверджують факти ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та те, що вона не змінила свого ставлення до виховання малолітнього сина, про що її було попереджено судом. Позбавлення відповідача батьківських прав у цьому випадку допустиме та відповідає інтересам дитини, оскільки наявна її вина і вона не може змінити свою поведінку на краще.

Просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу між суддями від 03.10.2023 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 30 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

04 жовтня 2023 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 35 ).

02 листопада 2023 року за вх. № 48400 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 36 ).

Згідно отриманої відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14.10.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 06.11.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено в підготовче судове засідання у справі на 12 годину 00 хвилин 27 листопада 2023 року ( а. с. 37-38 ).

Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 годину 00 хвилин 22 січня 2024 року ( а. с. 56-61 ).

По даній справі неодноразово проводився розгляд справи ( а. с. 68, 78-84, 89-95, 99-100 ), останнього разу оголошено перерву в судовому засіданні до 17.06.2024 року ( а. с. 99-100 ) у зв`язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні 21.02.2024 року в якості свідків було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а в судовому засіданні 27.03.2024 року свідка ОСОБА_8 та вислухано думку дитини ОСОБА_9 ( а. с. 78-84, 89-95 ).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що відповідач є його дружиною, з якою разом проживають приблизно 5 років, шлюб вони уклали у червні 2023 року. Коли хлопчик потрапив в «Злагоду», дитина проживала разом із бабусею, з мамою дитина не проживала. Бабуся вирішила налякати відповідачку та написала заяву в Службу у справах дітей. Після повномасштабного вторгнення дитину евакуювали за кордон, наразі не мають змоги його забрати. Зазначив, що наразі відповідач не п`є, лише він вживає на вихідних за вечерею. Його дружина не працює близько 1,5 роки. Він працює, займається ремонтними роботами, має дохід і близько 200 грн. на місяць переводить на рахунок дитини. Коли дитина була в « ОСОБА_3 », до евакуації, відповідачка намагалася забрати дитину, вони постійного його навідували, передавали необхідне.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що відповідач доводиться їй невісткою. Наголошувала на тому, що відповідачка раніше вживала спритні напої, зараз не вживає, останнього разу вживала в грудні 2023 року, живуть вони разом близько 3 роки, дружно. Вона допомагає їй, у квартирі є умови для проживання дитини. Наразі відповідачка має проблеми зі здоров`ям. Підтвердила, що дитина дійсно проживала у бабусі, яка звернулася до Служби у справах дітей із заявою, після чого дитину забрали.

Свідок ОСОБА_8 , яка є фахівцем соціальної роботи в судовому засіданні пояснила, що відповідач перебуває на обліку центру соціальних служб з 2015 року у зв`язку з алкогольною залежністю та ухиленням від батьківських обов`язків. Відповідач курс реабілітації не закінчила, вчиняла акти домашнього насильства до своєї матері, була фактично відсторонена від батьківських обов`язків. У помешканні відповідачки не було належних умов, було запропоновано співпрацю, яку відповідач проігнорувала. В помешканні було брудно, відповідачка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, психолога у центрі соціальної підтримки не відвідує. Наголошувала на тому, що вона особисто стала свідком того, що відповідач перебувала в стані алкогольного сп`яніння у серпні 2023 року, коли вона як соціальний працівник прийшла до помешкання відповідача. Зазначила, що найбільша проблема відповідачки це алкогольна залежність. Зі слів колег із центру «Злагода» їй відомо, що відповідач не спілкується з дитиною.

Свідком може бути будь-яка особа, яка може правильно сприймати, зберігати в пам`яті та відтворювати інформацію про ті чи інші обставини. У зв`язку з цим як свідка можна залучати й дитину (особу віком до 18 років) за умови, що вона досягла рівня розвитку, який дає їй можливість правильно сприймати інформацію та донести її до інших осіб.

Так, чинне законодавство України у багатьох нормативно-правових актах, зокрема у Сімейному кодексі України, передбачає необхідність вислухати думку дитини при прийнятті рішень що стосуються її життя (наприклад, ст. 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном).

Частиною 1 ст. 232 ЦПК України визначено, що допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Вказана дитина була опитана судом в присутності психолога центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», а також представника служби у справах дітей.

Заслухано думку дитини ОСОБА_9 в судовому засіданні 27.03.2024 року, де дитина висловилася, що не хоче щоб мати позбавляли батьківських прав. Зазначив, що вони не спілкуються, так як в нього не має сім-картки, тому не може спілкуватися з мамою через вайбер, останнього разу спілкувалися взимку 2024 року.

В судове засідання 17.06.2024 року представник позивача ОСОБА_10 , який діє на підставі довіреності не з`явився, 17.06.2024 року за вх. № 33080 судом отримано заяву, в якій просив розглянути справу та завершити слухання за відсутності представника позивача. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

В попередніх судових засіданнях представник позивача ОСОБА_10 , підтримав позовні вимоги, надавав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд позов задовольнити. Наголошував на тому, що відповідач не змінила свого ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків з виховання сина, не зважаючи на те, що рішення суду останню було попереджено про обов`язковість виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне поштове рекомендоване повідомлення про вручення. При цьому, будучи належним чином повідомленою, відповідач не з`явилася і в судове засідання на 20.05.2024 року, хоча в судовому засіданні 27.03.2024 року було оголошено перерву до 20.05.2024 року за клопотанням саме відповідача, для надання часу підтвердити суд в тому, що вона дійсно може виправитися ( знайти роботу, пройти курс лікування від алкогольної залежності тощо ).

В свою чергу, в судовому засіданні 21.02.2024 року під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.

Представник третьої особи ОСОБА_11 , яка діє на підставі довіреності в судове засідання не з`явилася, 17.06.2024 року за вх. № 33079 судом отримано заяву, в якій остання просила суд розглядати справу без участі третьої особи. Позов підтримують та просили його задовольнити.

До того ж, в судовому засіданні 27.03.2024 року представник третьої особи ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та зазначила, що мати дитиною не цікавиться, не бере участі у його вихованні, не контактує.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином та завчасно, про що свідчить наявне поштове рекомендоване повідомлення про вручення, де судову повістку остання отримала особисто 30.05.2024 року.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, представник позивача та третьої особи скористувався вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд вважає про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки учасники справи надавали свої пояснення, були допитані свідки, було вислухано думку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи надані учасниками справи, свідками пояснення, врахувавши думку допитаної дитини, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що батьками останнього вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що в матеріалах справи свідчить наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 22.11.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ( а. с. 6 ).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21 червня 2023 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ( а. с. 8 ).

З наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначений ОСОБА_12 у відповідності до ст. 135 СК України ( а. с. 9 ).

Наказом служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 26.11.2018 року за № 89, взято на облік дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з той підстави: проживання дитини у сім`ї, в якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов`язків ( а. с. 11 ).

Так, рішенням білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2019 року в задоволенні позову Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_13 , третя особи: Служба у справах дітей білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів було відмовлено ( а. с. 11-12 ).

Як встановлено в судовому засіданні, зазначене рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням ОСОБА_13 була попереджена про обов`язковість виконання нею своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім цього, вказаним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_13 було рекомендовано пройти курс лікування від алкогольної залежності, але відповідач курс реабілітації не закінчила. Консультації з практичним психологом центру «Злагода» перестала відвідувати.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 24.09.2018 року, спрямована начальнику служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, остання просила зарахувати її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до центру «Злагода» у зв`язку з тим, що її донька відсутня три дні вдома, вихованням дитини не займається, вживає спиртними напоями ( а. с. 13 ).

Так, з 24.09.2018 року малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був влаштований до центру соціально-психологічної реабілітації «Злагода» за наказом служби у справах дітей Білоцерківської міської ради № 70 від 24.09.2018 року, в зв`язку із складними життєвими обставинами ( а. с. 14 ).

07 жовтня 2019 року у зв`язку з відмовою суду в позбавленні батьківських прав матері малолітнього, відраховано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі складу вихованців центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ( а. с. 15 ).

Відповідно до інформації адміністрації Білоцерківської гімназії-початкової школи № 21 Білоцерківської міської ради, де у 3-Г класі навчався малолітній ОСОБА_1 , учень систематично пропускав навчання без поважних причин. Мати хлопчика ОСОБА_13 на даний момент не виконує свої батьківськи обов`язки в повному обсязі. На телефонні дзвінки не відповідає. Нікіта може дозволити собі будь-яку поведінку, незважаючи на думку дорослих. Під час онлайн навчання відвідав лише декілька уроків, зі слів бабусі мама забрала в нього телефон для особистого користування. Де перебуває хлопчик протягом дня не відомо, він може дозволити собі повернутися близько опівночі. Вихованням ОСОБА_14 займається бабуся. Продукти харчування, одяг у дитини є також завдяки бабусі. З адміністрацією школи, соціальним педагогом, класоводом спілкується лише вона. Але в силу свого віку вона не справляється з цими обов`язками. Нікіта на її зауваження не реагує, вона не є авторитетом для хлопчика. З боку дорослих контроль відсутній за навчанням дитини ( а. с. 18 ).

За зверненням служби у справах дітей, відносно ОСОБА_13 складено адміністративний протокол по ст. 184 ч. 1 КУпАП ( неналежне виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей ), який направлено до суду ( а. с. 20 ).

04 серпня 2021 року до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради повторно звернулася ОСОБА_4 з заявою, в якій просила її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до відділення тривалого ( стаціонарного ) перебування центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» з 04.08.2021 року у зв`язку з тим, що мати дитини самоусунулася від виховання дитини залишивши хлопчика на неї. Онук її не слухає, впливу на нього не має, коштів на утримання дитини не дає ( а. с. 21 ).

ІНФОРМАЦІЯ_5 малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був влаштований до центру соціально-психологічної реабілітації «Злагода» за наказом служби у справах дітей Білоцерківської міської ради № 57 від 04.08.2021 року ( а. с. 22 ).

05 червня 2023 року надано інформацію начальнику служби у справах дітей БМР від адміністрації центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», наступного змісту. Під час візиту до помешкання, в якому проживає мати дитини та з`ясовано, що матір малолітнього, ОСОБА_13 , на даний час офіційно не працевлаштована, але неофіційно працює поваром в кафе «Кабаре». ОСОБА_15 повідомила, що наразі вона змінила місце проживання і на даний час мешкає в квартирі співмешканця ( точної адреси не вказала ). За час перебування сина в евакуації за кордоном, ОСОБА_15 спілкувалася з Нікітою в телефонному режимі, але зі слів супроводжуючих осіб, спілкування не було конструктивним - матір надсилала різноманітні відео з Інтернету. Під час бесіди зі ОСОБА_13 , відчувався стійкий запах алкоголю. Її зовнішній вигляд був вкрай неохайним. В кімнаті не прибрано. ОСОБА_15 повідомила, що бажає поїхати до Німеччини забрати житину , має закордонний паспорт та знайде кошти ( а. с. 23 ).

Згідно Акту обстеження умов проживання від 03.08.2023 року, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та облаштована необхідною побутовою технікою. Санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний. Мати дитина перебувала вдома, від неї відчувався запах алкоголю ( а. с. 25 ).

На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради (21 липня та 09 й 30 серпня 2023 року) у присутності ОСОБА_2 було розглянуто питання щодо можливості возз`єднання малолітнього вихованця центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ОСОБА_1 з його матір`ю. Комісією з питань захисту прав дитини прийнято рішення про доцільність підготовки та подання службою у справах дітей Білоцерківської міської ради до суду позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина та стягнення аліментів ( а. с. 26-29 ).

За інформацією Білоцерківського міського центру соціальних служб, спрямованої начальнику служби у справах дітей БМР від 15.12.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку Центру з 2015 року у зв`язку з алкогольною залежністю матері та ухиленням її від виконання батьківських обов`язків. За цей період неодноразово перебувала під соціальним супроводом, в ході тривалої роботи ОСОБА_15 була влаштована до реабілітаційного центру з метою подолання алкогольної залежності, повний курс реабілітації, який мав тривати півроку, е пройшла. Неодноразово в стані алкогольного сп`яніння, вчиняла домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 . В 2020 році ОСОБА_7 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, дитина ОСОБА_1 перебував на повторному утри манні бабусі, в серпні 2021 року ОСОБА_14 за заявою бабусі був влаштований до ЦСПР «Злагода». ОСОБА_15 з 2021 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Фахівцями Центру було здійснено візит за вказаною адресою, під час якого ОСОБА_15 мала ознаки вживання алкогольних напоїв напередодні, мала занедбаний вигляд. В помешканні, де проживає сім`я, наявні ознаки недотримання санітарно-гігієнічних норм, що супроводжується застарілим брудом, безладом. ОСОБА_16 була запропонована співпраця, однак, до сьогодні вона на контакт із фахівцем із соціальної роботи не йде, на телефонні дзвінки не відповідає ( а. с. 53 ).

Згідно інформації центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» від 08.12.2023 року, спрямованої начальнику служби у справах дітей БМР, 06.12.2023 року було здійснено візит до помешкання ОСОБА_7 , але вдома її не застали, від матері її чоловіка було отримано інформацію про те, що ОСОБА_15 нещодавно проходила курс лікування у стаціонарному відділені лікарні, наразі продовжує лікуватись амбулаторно. 07.12.2023 року в телефонній розмові ОСОБА_13 повідомила, що на даний момент вона не працевлаштована ( зі слів з причини погіршення стану здоров`я), паспорт для виїзду за кордон не оформила, з сином давно не спілкувалася. Малолітній, який на даний час перебуває в евакуації в Німеччині, зв`язку з матір`ю не має. ОСОБА_15 не телефонує і не надає коштів на поповнення телефонного рахунку сина. Наразі він спілкується тільки зі старшим братом. За весь час перебування малолітнього сина за кордоном, ОСОБА_7 жодного разу не відвідала центр «Злагода», не поцікавилася станом здоров`я Нікіти, його успіхами, проблемами. Запрошення та пропозиції надати допомогу в організації спілкування з сином ігнорувала ( а. с. 54 ).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 13 лютого 2024 року за № 112, орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_7 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання малолітнього сина, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини ( а. с. 75-76 ).

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Позивач зазначає, що відповідач продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків, що призвело до того, що її син вдруге потрапив та перебуває в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», це свідчить про те, що відповідач не змінила свого відношення, не зважаючи на попередження, про що вказано в судовому рішенні.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 листопада 2021 року справа № 592/17972/19.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

В свою чергу, хоча відповідач і заперечувала проти позовних вимог, однак під час розгляду справи було достеменно встановлено, що відповідач свідомо продовжує ухиляється від покладеного на неї обов`язку по вихованню свого сина, не зважаючи на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2019 року, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» до ОСОБА_13 про позбавленні її батьківських прав, остання попереджалася про обов`язковість виконання нею свої батьківських обов`язків стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не виконання та продовження нехтування обов`язком щодо виконання батьківських обов`язків з боку відповідача, призвело до того, що дитина повторно потрапила до центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода».

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється ( продовжує ) від покладеного на неї обов`язку по вихованню свого сина.

Таким чином, суд приходить до висновку, що змінити поведінку відповідача у кращу сторону неможливо.

Окрім цього, на підтвердження змінення поведінки у кращу сторону, за клопотанням відповідача, було оголошено перерву в судовому засіданні, за цей час відповідач вказувала на те, що працевлаштується, пройде ( завершить ) курс реабілітації від алкогольної залежності тощо, однак після цього в судові засіданні двічі поспіль не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, саме таким чином розпорядилася своїми правами.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Також, судом було вирішено заслуховувати у судовому засіданні дитину, враховуючи їх вік та рівень розвитку.

СК України (ст. 171), Закон України «Про охорону дитинства (ст. 9), Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року та інші нормативно-правові акти гарантують дитині право бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх (в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори).

З`ясування думки дитини у цивільному процесі можна визначити як загальний процес (сукупність дій суду), що спрямовані на реалізацію гарантованого законом права дитини бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх. Відсутня чітка регламентація процедури здійснення з`ясування думки дитини судом, у зв`язку з чим, залежно від обставин конкретної справи таке з`ясування може здійснюватись за допомогою різних методів (наприклад, думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції)).

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, (далі - Європейська конвенція) дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/15771/19.

Допитана в судовому засіданні дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 висловилася, що не хоче щоб мати позбавляли батьківських прав.

В постанові ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що позбавлення його матері батьківських прав є виправданим з огляду на забезпечення найкращих інтересів дитини, а тому позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, є всі підстави щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо її утримання.

Згідно з частиною третьою статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Отже, з урахуванням частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, тому вирішення судом першої інстанції у цій справі вимоги про стягнення аліментів не є порушенням норм процесуального права, оскільки суд одночасно з позбавленням батьківських прав може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20).

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючі матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, щомісячно, починаючи з 03.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд також бере до уваги, що з огляду на положення ст. 161 ЦПК України, аліменти на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Як зазначено вище, враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З 1 січня 2023 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» ставки судового збору змінюються.

Як визначено у Законі, судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складав в розмірі 1073,60 грн. на час звернення до суду та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 147,20 грн. ( по 1073,60 грн. за кожну вимогу ( позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів) ).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 150, 155, 164, 166, 171, 180-183, 191, 192 СК України, ст. ст. 2, 5, 12, 19, 43, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 187, 211, 232, 247, 263-265, 273, 353-355, 430 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, щомісячно, починаючи з 03.10.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень ( дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок ).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, б. 8, ідентифікаційний код - 35615529 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , паспорт № НОМЕР_3 , запис № 19790128-04469, орган, що видав 3210, дата видачі 19.02.2018 року, РНОКПП: НОМЕР_4 );

Третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. біла Церква, вул. Златопольська, буд. 29, ЄДРПОУ: 25656612 ).

Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов