Рішення

від 02.05.2024 по справі 235/472/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/472/22

Провадження № 2/204/739/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 травня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гродівської селищної ради Покровського району Донецької області про визнання права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2022 року позивачка, через свою представницю, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати за нею право на пайовий фонд в КСП імені Ульянова Покровського (Красноармійського) району Донецької області, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та, яке посвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 , визначеного у розмірі 28276 гривень, або 0,716 % пайового фонду КСП ім. Ульянова.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті її матері ОСОБА_2 , яку вона прийняла та 02 березня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю земельну частку (пай). Вказує, що у спадкодавиці наявне інше майно, а саме майновий пай члена колективного сільськогосподарського товариства імені ОСОБА_3 , визначеного в розмірі 28276 гривень, або 0,716 %, який належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 , виданого 25 лютого 2002 року за підписом голови Ульянівської сільської ради. Зазначає, що 18 січня 2022 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, постановою нотаріуса від 18 січня 2022 року у видачі свідоцтва їй було відмовлено, зокрема з тих підстав, що спадкова справа в серпні 2012 року була передана на зберігання до обласного державного архіву у Донецькій області у м. Донецьк, доступ до якого неможливий. За вказаних обставин, вважає, що має право на визнання за собою права власності на майновий пай у судовому порядку.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній цивільній справі (а. с. 16 та на звороті).

На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08 квітня 2022 року № 17/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» дана справа надійшла до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 15 годину 40 хвилин 23 листопада 2023 року (а. с. 23).

Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 лютого 2024 року на 14 годину 30 хвилин (а. с. 33).

Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання, розгляд справи призначено по суті (а. с. 43).

У судове засідання позивачка та її представниця адвокатка Малькевич Н.В., не з`явилися, остання надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 32), в якій на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 55), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що матір`ю позивачки є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 (а. с. 7) та свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 7).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 березня 2001 року, позивачка є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку/пай/ у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ульянова Красноармійського району, розміром 6,73 у умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, вартістю 72868 гривень 62 копійки, належне спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку/пай/ серії ДН №0113433, виданого Красноармійською районною державною адміністрацією 28 лютого 1997 року і зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 28 лютого 1997 року за № 5681 (а. с. 10).

25 лютого 2002 року Ульянівською сільською радою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ДН № 097143, відповідно до якого ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства імені Ульянова Красноармійського району, с. Ульянівка. Частка ОСОБА_2 визначена в розмірі 28276 гривень, або 0,716 відсотків (а. с. 9).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 11/02-31 від 18 січня 2022 року державним нотаріусом Другої покровської державної нотаріальної контори Радочиною О.І. відмовлено позивачці у видачі додаткового свідоцтва про право на спадщину, що належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з права власності на майновий пай. У постанові зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки спадкова справа була заведена 02 березня 2001 року та видане свідоцтво про право на спадщину, згідно з даними зі спадкового реєстру, та ця спадкова справа була передана в серпні 2012 року на зберігання до обласного державного нотаріального архіву у Донецькій області в м. Донецьк. Отримати цю спадкову справу не виявляється можливим, оскільки доступ до архівних документів відсутній. В зв`язку з чим неможливо виявити, хто зі спадкоємців прийняв спадщину та склад спадкового майна, на яке було вже видано свідоцтво (а. с. 11).

З відповіді Другої покровської державної нотаріальної контори № 72/01-16 від 15 лютого 2022 року вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкривалась ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер спадкової справи 109-01. Надати копію спадкової справи 109-01 неможливо, оскільки спадкова справа знаходиться на зберіганні в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві за адресою: м. Донецьк, вул. Нижнєудинська, 3 (а. с. 20, 21).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з приписами ст. ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Приписами ст.1216ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

При цьому, суд зазначає, що усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, що зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Так, приписами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року визначено, що він застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В свою чергу, вимоги ст.1277ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 зазначено, що «за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток. У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦКУкраїни та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в ч. 1 ст.555ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абз. 2 п. 5 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений ч. 2 ст.1277ЦК України та в абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року».

Отже, до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.

Так, приписами ч. 1 ст.555ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо: спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; всі спадкоємці відмовились від спадщини; всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

У справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01 липня 2003 року, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу.

В даній позовній заяві відповідачем за вимогами про визнання права на майновий пай в порядку спадкування за законом позивачка визначила Гродівську селищну раду Покровського району Донецької області.

Однак, жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що інших спадкоємців, окрім позивачки, не існує, останньою суду не надано, будь-яких клопотань з даного приводу позивачкою та її представницею суду не заявлено.

Більш того, ані позивачкою, ані її представницею не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження повного складу спадщини.

Натомість, та обставина, що позивачка 02 березня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ульянова Красноармійського району, не свідчить про те, що позивачка є єдиним спадкоємцем та про те, що будь-яке інше майно ніким більше не було успадковане.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Більш того, досліджуючи склад спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що свідоцтво Ульянівською сільською радою про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_2 25 лютого 2002 року, тобто тоді, коли вона вже померла, а саме майже через півтори роки після її смерті (а. с. 9).

Натомість, суд зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, враховуючи те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 видано на її ім`я 25 лютого 2002 року, тобто вже після її смерті, суд доходить висновку, що станом на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спірний майновий пай не міг входити до складу спадщини, оскільки остання не набула на нього права власності за життя, у зв`язку з чим суд доходить переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Гродівської селищної ради Покровського району Донецької області (85345, Донецька обл., Покровський р-н, смт Гродівка, вул. Донецька, буд. 97; ЄДРПОУ 04341637) про визнання права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна