Рішення

від 19.06.2024 по справі 343/120/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/120/24

Провадження №: 2/343/163/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/120/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кажука В.Б.,

представників органу опіки та піклування - Яремій Н.Б., Тисяк Д.В.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 15.08.2019 між ним та відповідачкою був укладений шлюб. У цьому шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя виявлилось невдалим, між ними часто виникали сварки та конфлікти. З народженням сина відповідачка почала поводити себе агресивно, не виконувала свої материнські обов`язки, часто залишала дитину без догляду, не барала участі в її лікуванні. З часом вона почала зловживати спиртними напоями та в стані сп`яніння жорстоко поводитись із сином. Він просив її змінити свою поведінку, однак це було марним. Після чергової сварки відповідачка покинула сім`ю, в тому числі малолітню дитину, та виїхала в невідомому напрямку. Рішенням суду від 12.08.2022 шлюб між ними було розірвано, неповнолітнього сина залишено на проживанні з ним. Як йому стало відомо згодом, відповідачка виїхала проживати до Німеччини. Дитиною вона більше 3 років не цікавиться, не бере участі ні в її вихованні, ні в матеріальному утриманні, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не проявляє заінтересованості до її долі. Вважає, що така поведінка ОСОБА_2 свідчить про фактичну відмову від сина, оскільки вона свідомо самоусунулась від його виховання та догляду, тому є підстави для позбавлення її батьківських прав відносно нього.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково вказав, що у свій час він познайомився з відповідачкою, вона приїжджала до нього. Сама вона родом із Сколівського району, що на Львівщині. Згодом вони почали жити разом. Коли вона завагатніла, саме він наполіг на народженні дитини, сподіваючись, що їм вдасться гідно її виростити, в чому він переконував і відповідачку. Після одруження у них народився син ОСОБА_4 . З народженням дитини ОСОБА_2 змінилась. Вона могла вдарити дитину, кричати на неї. Надалі почала залишати сина самого. На першому році життя вона залишала його рідше, а потім такі "залишення" почастішали та подовшали. Вона інколи ставила його перед фактом, що залишає дитину саму, а інколи зникала без попередження і вже сусіди в телефонному режимі повідомляли йому, що дитина вдома сама, плаче. Відповідачка не з`являлася дома по декілька тижнів. Бували випадки, що дружину потрібно було забирати додому в стані алкогольного сп`яніння. Навіть на хрещенні сина, вона випила зайвого та покинула дитину й гостей. Коли він із ОСОБА_4 перебували на стаціонарному лікуванні, вона їх не навідувала, не цікавилася ні станом сина, ні його лікуванням, ні харчуванням. Тоді він домовився із жінкою, яка працювала на базарі в кафе, щоб вона готувала їжу для сина в лікарню, а привозив її їм його колега. Навіть, коли відповідачка була дома, основні обов`язки по господарству та догляду за дитиною лежали на ньому. Крім того, він працював, щоб забезпечити сім`ю всім необхідним. Натомість ОСОБА_2 жила своїм життям, дбала про себе, зустрічалась з друзями, випиваючи з ними, та без будь-якого докору сумління залишаючи маленьку дитину саму вдома. Через таку поведінку відповідачки він змушений був шлюб з нею розірвати. Та і з листопада 2021 року вони вже фактично разом не проживали. Він залишився з дитиною сам, змушений був залишити роботу, перебиватись підробітками, на які сина брав із собою. Коли відбувався розгляд справи про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 ще перебувала в Україні. Вона з`явилася в судове засідання та не заперечувала, щоб син залишався на проживанні з батьком. З 2021 року відповідачка жодного разу не приїжджала до сина, вона не цікавилася ним, не передавала йому подарунки. Вона могла тільки зателефонувати до нього (позивача) у власних цілях, наприклад, щоб він привіз їй речі, але дитиною не цікавилась. У нього не має батьків, близьких родичів, тому із сином йому допомагають сусіди. Він часто брав його із собою на роботу, оскільки не має з ким залишити. В даний час син відвідує дитячий садочок. Він займається його вихованням, дозвіллям, дбає про його розвиток та лікування, забезпечує усім необхідним. Натомість мати дитини повністю ігнорує наявність у неї сина. В даний час вона також приїхала в Україну у власних справах, він телефонував їй, повідомляв про розгляд справи про позбавлення її батьківських прав, на що вона відповіла, що їй це відомо від представників органу опіку та піклування, які спілкувались з нею. Побачити дитину вона бажання не виявила, вказуючи, що зайнята, натомість просила, щоб він привіз їй її особисті речі, які залишились в його будинку. На його пропозицію приїхати до них, побачити сина і заодно забрати свої речі, не пристала, вказавши, що свою позицію щодо сина вона вже висловила.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, на адресу суду скерувала заяву, в якій вказала, що в неї є своя сім`я за кордоном. Жити в Україні вона не збирається. Позивач і без неї справляється з їхнім сином, який з нею навіть по телефону не хоче говорити, бо не пам`ятає її. Вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її сина, оскільки це ніяк не вплине на неї. Просить розгляд справи проводити без її участі (а.с. 68).

В судовому засіданні представниця органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Долинської міської ради ОСОБА_5 підтримала висновок, згідно з яким орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її сина ОСОБА_3 . Також вказала, що на засіданні комісії був присутній позивач із сином. Останній в силу свого віку соромився, ховався за татом. Між ними налагоджений міцний зв`язок. Відповідачка ж на засідання комісії не з`явилася, в телефонному режимі повідомила, що вона перебуває за кордоном, має нову сім`ю. В Україну повертатися не бажає. До дитини ставиться байдуже, не має часу телефонувати та займатися її вихованням. Коли розглядалось питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 на комісії, було досліджено як письмові документи, так і взято до уваги обстеження, вік дитини, її прихильність до батька та повну байдужість матері до сина, яку вона проявила у телефонному спілкуванні. Серед членів комісії був медичний працівник, який підтвердив, що в лікувальному закладі неодноразово бачив хлопчика саме з батьком, натомість матері не бачив жодного разу.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено провести підготовче судове засідання за участю сторін, зобов`язано орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Фрканківської області надати висновок на виконання своїх повноважень щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 березня 2024 року представник позивача та представниця органу опіки та піклування подали клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 15.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

22 березня 2024 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батькіських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 квітня 2024 року представник позивача подав заяву, в якій просив проводити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду за їх відсутності. До даної заяви також долучив заяву про виклик свідків та долучення доказів.

Ухвалою суду від 03.04.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

16 травня 2024 року на адресу суду поступила заява відповідачки про визнання позову та про розгляд справи за її відсутності.

03 червня 2024 року представниця органу опіки та піклування подала заяву про завершення розгляду справи без її участі, підтримала долучений до матеріалів справи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

11 червня 2024 року представник позивача долучив до матеріалів справи довідку з дошкільного навчального закладу, а 12 червня 2024 року подав заяву, яку, через відсутність електроенергії, зареєстровано 13.04.2024, про закінчення розгляду справи у його відсутності та відсутності його довірителя.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому з урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.09.2019, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

На підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.08.2022 шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживанні з батьком ОСОБА_1 . Останній свої позовні вимоги про розірвання шлюбу мотивував, в тому числі, тим, що подружнє життя між сторонами припинилось з листопада 2021 року. Дитину просив залишити проживати з ним, оскільки вона його більше любить, а мати проживає окремо та тільки приїждає в гості, що відповідачка в судовому засіданні визнала в повному обсязі (а.с. 9-10).

Згідно з характеристикою від 29.12.2023, ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 . Проживала в с. Слобода Долинська з 2012 по 2020 роки. Зарекомендувала себе з негативної сторони, конфліктна, була помічена у зловживанні алкоголем. Неодноразово вчиняла сварки в стані алкогольного сп`яніння в громадських місцях. Була помічена в стані алкогольного сп`яніння з малолітньою дитиною. На зауваження посторонніх громадян виражалась нецензурною лексикою. Люди телефонували до батька дитини, щоб приїжджав з роботи і забирав сина додому. З 2021 року в селі не проживає та не появляється. На даний момент місце перебування не відоме. Спільне селянське та домашнє господарство з батьком дитини не веде (а.с. 11).

Як зазначено в довідці № 43 від 03.06.2024, ОСОБА_3 перебуває в дошкільному відділенні Слобододолинської початкової школи з 01.11.2023. При зарахуванні дитини в дошкільне відділення, договір укладав батько ОСОБА_1 З ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_3 водить батько ОСОБА_1 (а.с. 77).

В довідці № 5 від 12.01.2024, яка видана директором Слобододолинської початкової школи Долинської міської ради, вказано, що дружина ОСОБА_1 , перебуваючи довгий час за кордоном, ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_9 , який відвідує дошкільне відділення при Слобододолинській школі, зокрема: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. На основі проробленої роботи психологом відповідальність за виховання та збереження життя і здоров`я дитини рекомендовано покласти на батька. ОСОБА_10 потребує більшого батьківського піклування, догляду та опіки. Зі слів вихователів, батько належним чином справляється зі своїми обов`язками щодо виховання сина. Адміністрація закладу підтверджує факт, що ОСОБА_11 дійсно знаходиться на утриманні батька ОСОБА_1 , так як при відвідуванні дитиною дошкільного відділення мама ні разу не з`являлася (а.с. 12).

Згідно з актом обстеження № 76 від 14.09.2023, ОСОБА_1 з мамою сина ОСОБА_3 спільне селянське господарство не ведуть і у шлюбі не перебувають (розлучені). Мама у вихованні дитини участі не приймає. ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 (а.с. 13).

Як вказано в повідомленні № 6/01-20 від 21.03.2024, наданому директором КНП "Центр первинної медичної допомоги" Долиської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в лікаря-педіатра ОСОБА_12 . Зі слів останньої, ОСОБА_3 звертається за медичною допомогою постійно у супроводі батька ОСОБА_1 (а.с. 53).

Рішенням Долинської міської ради № 943 від 15.03.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування, в якому орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46-48). У висновку серед іншого вказано, що питання про доцільність позбавлення батьківських прав було розглянуто комісією з питань захисту прав дитини міської ради 29.02.2024. Встановлено, що після розлучення дитина фактично проживала з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації. Фактично шлюбні відносини припинились з листопада 2021 року і вже протягом трьох років мати ніяким чином не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні син, не піклується про нього та не проявляє зацікавленості в подальшій долі, не відвідує з ним лікувальні та дошкільний навчальний заклад. Члени комісії заслухали ОСОБА_1 , який повідомив, що вже тривалий час сам виконує всі обов`язки щодо виховання сина та його утримання. Зі слів батька, мати дитини ОСОБА_2 проживає за кордоном, жодної участі у вихованні ОСОБА_4 не бере, не телефонує та не цікавиться його життям. Мати ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, про те, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав повідомила за допомогою телефонного зв`язку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона на даний час (близько року) проживає у с. Тростянець. До того часу проживала у с. Слобода-Долинська, неподалік від господарства ОСОБА_13 , тому неодноразово ставала свідком подій, що відбувались у нього вдома. Одного разу вона почула, що сильно плаче маленький ОСОБА_4 (син сторін). Коли ж вона прийшла в будинок до ОСОБА_13 , щоб з`ясувати, що сталось, то відповідачка лежала на ліжку і на плач дитини не зважала, а її обізвала нецензутною лексикою. ОСОБА_2 неодноразово залишала дитину саму, постійно десь їздила різними машинами, які під`їжджали під будинок і забирали її. Зустрічала вона відповідачку з сином і в магазині, коли вона собі брала чвертку горілки, а маленькій дитині купляла чіпси. Позивач ж працював зранку і до вечора. Коли їхньому сину не було ще і 3-х років ОСОБА_2 покинула сім`ю. Тоді вона неодноразово приходила до ОСОБА_1 , оскільки він проживав сам із сином ОСОБА_4 , допомагала йому по господарству, варила дитині кашу та вчила цьому позивача.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він є сусідом ОСОБА_1 , тому неодноразово спостерігав за тим, як погано відносилась до свого сина відповідачка, сварила на нього та била його, хоча він чемний хлопчик. Також вона пропадала з дому на кілька днів, випивала, кудись їздила машинами, які її забирали, коли позивач був на роботі, тому йому (свідку) неодноразово приходилось залишатися в ОСОБА_14 . Тобто мати могла залишити маленького хлопчика самого вдома без нагляду та поїхати у своїх справах на невизначений час. Він, бачачи таке, чуючи як плаче дитина, телефонував по батька, а поки він приїде з роботи, забирав хлопчика до себе і няньчився з ним. Натомість ОСОБА_1 завжди дбав про дитину, створив комфортні умови, провів воду у будинок. Дбає про неї і зараз, оскільки останні два роки відповідачка не приїжджає, не цікавиться сином взагалі, не вітає його на дні народження. У позивача родичів не має, його мама померла, а перебування тата не відоме, тому йому нікому допомоги з дитиною. Він (свідок) і зараз бавить хлопчика, коли є в цьому потреба, останній навіть називає його дідом. Про свою маму він і не згадує. Ще спочатку, як сторони розійшлись, ОСОБА_15 інколи приїжджала до сина. Вже десь два роки він не бачив відповідачки взагалі. Натомість відповідач тримає в чистоті будинок, займається сином, проводить з ним весь свій час.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він живе недалеко від позивача, знає його з дитинства. На даний час він займається підприємницькою діяльністю, а позивач працює в нього, так як є добрим майстром по опаленню. Коли він вперше познайомився з його майбутньою дружиною ОСОБА_15 , вона справила на нього не дуже приємне враження. Але це був вибір ОСОБА_16 , тому він у їхній стосунки не вмішувався. Коли в них народився ОСОБА_4 , він (свідок) став його хресним татом. Він неодноразово ставав очевидцем негативного ставлення матері до своєї дитини: вона не зважала на його плач, її цікавив тільки телефон, жила вона у "своєму світі", часто не ночувала дома. Коли вони збирались родинами, інші матері приділяли увагу своїм дітям, а маленький ОСОБА_4 завжди був обділений увагою матері, тягнувся до інших мам та їхніх дітей. Натомість ОСОБА_15 могли випити зайвого, неодноразово була в такому стані, що її слід було везти додому, або ж навпаки кудись ішла сама, залишаючи в тому числі і дитину. Така поведінка матері негативно впливала на хлопчика. Оскільки позивач працює в нього по найму, тому він неодноразово відпускав його додому по сімейним обставинам: то дитина плаче, то мати залишила її самою. ОСОБА_16 часто змушений був залишати сина в сусідів, коли ОСОБА_15 була відсутня, а йому потрібно було йти на роботу. З часом він не міг уже працювати на постійній основі, так як залишився сам із сином, виконував тільки окремі доручення. Згодом почав дитину брати з собою на об`єкти. В даний час хлопчик відвідує садочок. Біля 2 років відповідачки взагалі нема у житті сина. Вона виїхала за кордон, дитиною не цікавиться, не передає подарунки, не приїжджає. Його вихованням займається тільки батько. Він завжди приходить вітати хлопчика на різні свята, але жодного разу ні матері, ні будь-яких подарунків чи речей першої необхідності від неї не бачив. Відповідач повністю сам його виховує та утримує.

Оцінка суду:

заслухавши сторону позивача, вивчивши зміст заяв по суті спору, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вислухавши свідків, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд дійшов такого висновку.

Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 вказаної Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як визначено положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Як встановлено під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 ще з народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 неналежним чином виконувала свої материнські обов`язки щодо нього: залишала його самого без нагляду, не заспокоювала, коли він плакав, не піклувалася про його духовний та фізичний розвиток, його харчування, на що вказав позивач та що підтвердили в судовому засіданні свідки, які неодноразово були очевидцями неналежної поведінки матері щодо дитини та змушені були опікуватися хлопчиком, коли його мама залишала його самого без стороннього догляду. Незважаючи на те, що дитина в силу свого віку вкрай потребувала материнської любові та турботи, ОСОБА_2 не брала участі у забезпеченні елементарних життєво необхідних умов для сина, вела спосіб життя, який не притаманний молодій мамі, зловживала спиртними напоями, перебувала у стані сп`яніння із маленькою дитиною на руках, про що також свідчать відповідні характеристика та акт, які описані вище.

В листопаді 2021 року ОСОБА_2 назавжди покинула сім`ю, залишивши свого малолітнього сина ОСОБА_3 у віці 1,5 років без материнської турботи та опіки, хоча їй відомо було, що позивач працює та не має родичів, які б могли доглядати за їхньою дитиною. Проте, що відповідачка покинула сім`ю ще в 2021 році, вона підтвердила і в судовому засіданні під час розгляду справи про розірвання шлюбу, на що вказують обставини, викладені у відповідному рішенні суду.

Факт відсутності відповідачки у житті малолітнього сина більше трьох років, самоусунення її від виконання своїх материнських обов`язків підтверджується і довідками з дошкільного навчального та лікувального закладів, актом за місцем проживання дитини, а також показаннями свідків.

Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не турбується про неї, не виявляє ніякого інтересу до фізичного і духовного розвитку сина, його розвитку, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання нею батьківських обов`язків. При цьому під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_2 чинилися перешкоди належним чином виконувати свої материнські обов`язки або що відповідачка не виконувала і не виконує такі з поважних причин.

Підтвердженням свідомого самоусунення ОСОБА_2 від участі у виконанні своїх материнських обов`язків, байдуже ставлення до долі дитини слугує і долучена нею до матеріалів справи заява про визнання позову. Така позиція суперечить моральним засадам суспільства, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною та не відповідає інтересам дитини. Відтак, суд не прийняв таку відмову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 СК України, та порушує інтереси малолітньої дитини.

В судовому засіданні думка дитини в силу її віку не заслуховувалась, проте представниця органу опіки та піклування вказала, що хлопчик був присутній з батьком на засіданні комісії, під час якого можна було спостерігати за прив`язаністю сина до батька та батька до сина. Натомість з боку матері під час розмови з нею в телефонному режимі встановлено повну байдужість до дитини, її небажання повертатися в Україну та брати участь у вихованні сина, у зв`язку з чим орган опіки та піклування дійшов до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Як безспірно встановлено в судовому засіданні, відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов`язків по вихованню дитини, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не бере участі в її утриманні та вихованні, не виявляє до неї щонайменшої материнської турботи, ніяких стосунків з нею не підтримує, не цікавиться її здоров`ям та виховання, не спілкується з нею без будь-яких перешкод та причин для цього. ОСОБА_2 не бажає виконувати покладені на неї батьківські обов`язки щодо її ж дитини, не бажає змінювати свою поведінку, а тому суд приходить до переконання, що відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо її сина. З огляду на те, що ОСОБА_2 зловживала спиртними напоями, перебувала у стані сп`яніння з дитиною на руках, залишила свого новонародженого сина самого, що могло призвести до непоправимих наслідків, після чого зовсім покинула його на батька, який позбавлений будь-якої допомоги, та в подальшому перестала приймати участь у житті дитини, суд вважає, що такий крайній захід як позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини та унеможливить негативний вплив на її психіку до моменту зміни матір`ю свого ставлення щодо своїх обов`язків.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав слід задовольнити, а відповідачу позбавити батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Понесені витрати по справі позивач просить залишити за ним.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 7, 150, 155, 157, 164 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Орган опіки та піклування: Служба у справах дітей Долинської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44050637.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич