Ухвала

від 18.06.2024 по справі 607/13112/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2024 Справа №607/13112/24 Провадження №2/607/2872/2024

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про зняття (скасування) арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про зняття (скасування) арешту з майна у якому просить скасувати обтяження у вигляді арешту та оголошення заборони на все нерухоме майно щодо об`єкту обтяження невизначене майно, все майно і припинити дію такої заборони, реєстраційний номер обтяження 9629201 від 17.03.2010 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 09.03.2010, винесеної державним виконавцем Дмитрук О.Р. Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, проведений як реєстратором Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код 34950930 про обтяження у вигляді заборони на все нерухоме майно, щодо власника ОСОБА_1 ; скасувати обтяження у вигляді арешту та оголошення заборони на все нерухоме майно щодо об`єкту обтяження невизначене майно, все майно і припинити дію такої заборони, реєстраційний номер обтяження 9917173 від 09.06.2010 зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б,н від 21.05.2010, державним виконавцем Дмитрук О.Р. Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, проведений як реєстратором Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код 34950930 про обтяження у вигляді заборони на все нерухоме майно, щодо власника ОСОБА_1 ; скасувати обтяження у вигляді арешту та оголошення заборони на все нерухоме майно щодо об`єкту обтяження невизначене майно, все майно і припинити дію такої заборони, реєстраційний номер обтяження 12850428 від 09.08.2012 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, ВП №28575206 від 09.08.2012, винесеної державним виконавцем Дмитрук О.Р. Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, проведений як реєстратором Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, код 34950930 про обтяження у вигляді заборони на все нерухоме майно, щодо власника ОСОБА_1

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви, позивач вказує на те, що йому на праві спільної сумісної власності належить частка квартири АДРЕСА_1 , а також частки критої стоянки №39 у зазначеному будинку, яка набута на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.11.2023, видане приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області. Під час здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, він дізнався у нотаріуса про те, що на все його нерухоме майно державним виконавцем накладено арешти, а відтак, в даний час він позбавлений змоги в повному обсязі ним користуватись та розпоряджатись на власний розсуд. Так, 26.12.2023 та у лютому 2024 року позивач двічі звертався до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції із відповідними заявами про зняття арештів із його майна, а також проханням про надання йому інформації щодо статусу виконавчих проваджень. Як зазначив позивач, на виконанні в Першому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 17985663 з примусового виконання судового наказу від 28.08.2009 №2-н-941, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 10401,11 грн. боргу. 09.03.2010р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, відомості про яку внесені 17.03.2010 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 9629201. На даний момент ВП №17985663, завершено, відомості про сплату відсутні. Також, ним з`ясовано, що судовий наказ від 28.08.2009р. №2-н-941, виданий Тернопільським міськрайонним судом повторно для примусового виконання до відділу не пред`являвся, відомості про повне та фактичне виконання рішення суду відсутні. Крім цього, виконавче провадження у якому було накладено арешт нерухомого майна, зареєстрованого 09.06.2010р. за номером 9917173 позивачу встановити не вдалось. Також, позивач вказав, що на виконанні в Першому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції, перебувало виконавче провадження №28575206 з примусового виконання виконавчого листа від 26.08.2010 №2-5832/2010, що видав Тернопільський міськрайонний суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 18945,17 грн. боргу. 09.08.2012 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, відомості про яку внесено 09.08.2012р. до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером 12850428. 13.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 (в редакції Закону України «Про виконавче провадження», що діяла на момент прийняття рішення). Зазначений виконавчий лист повторно для примусового виконання до відділу не пред`являвся, а також відсутні відомості про повне та фактичне виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали даної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

З поданої позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач, який виступав у виконавчих провадженнях, як боржник, просить скасувати арешт на майно, який накладено на підставі постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме № 17985663 з примусового виконання судового наказу від 28.08.2009 №2-н-941, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 10401,11 грн. боргу, №28575206 з примусового виконання виконавчого листа від 26.08.2010 №2-5832/2010, що видав Тернопільський міськрайонний суд про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 18945,17 грн. боргу, а також згідно постанови державного виконавця, зареєстрованого 09.06.2010 за №9917173, оскільки вважає, що він повинен бути припиненим: 1) внаслідок погашення боржником (позивачем) суми боргу; 2) відсутністю позичальника, який брав кредит; 3) винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Також зазначив, що усі виконавчі провадження, які відкривались стосовно позивача були завершені, матеріали виконавчих проваджень знищені, по одному виконавчому провадженню матеріали відсутні, що є грубим порушенням, тому вважає, що чинність постанов державного виконавця про арешт майна порушують його права та інтереси, як власника майна. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що він звертався до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із вимогою про зняття арешту із квартири у зв`язку із смертю боржника, однак йому було відмовлено у цьому.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічнівисновки містятьсяу спостановіВеликої ПалатиВС від02.10.2019№904/51/19,а також у постановах ВС від 19.01.2022 у справі №577/454/20, від 01.02.2023 року у справі №206/2832/21.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Суд також констатує, що позивач, звертаючись до суду із позовом, не зазначив відповідачем особу в інтересах якої накладений арешт, натомість вказав відповідачем лише орган виконавчої служби, наголосивши, що підстави для подальшого обтяження нерухомого майна, який було накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, на думку ОСОБА_1 відсутні.

Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст.19,186,259-261,353,354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про зняття (скасування) арешту з майна.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на оскарження рішення, дій та бездіяльності державного (приватного) виконавця в порядку передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Ромазан