Постанова

від 18.08.2006 по справі 2/62а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/62а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

17.08.2006 р.                                                                                      справа №2/62а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Москальової  І.В.

суддівЗапорощенка  М.Д., Кондратьєвої  С.І.,

при секретареві судового засіданняЛожка Н.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:Комарова  О.В. - за довіреністю,

від відповідача:Сорокіна Н.О. - за довіреністю № 293/10/10-013 від 12.01.06 р, Абрамов  А.В. - за довіреністю б/н від 01.08.06 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції в  м.Маріуполі

на постанову господарського суду

Донецької області

від19.06.2006 року

по справі№2/62а (суддя Ханова Р.Ф.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" м.Маріуполь

доДержавної податкової інспекції  в м.Маріуполі

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.06 р. №0000102230/3

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 19.06.06р. по справі № 2/62а позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча” м. Маріуполь задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Маріуполі № 00001022230/3 від 24.02.04р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 190834,38 грн., в т.ч. основного платежу - 63611,46грн., штрафних (фінансових) санкцій –127222,92грн.

В оскарженій постанові місцевий господарський суд, враховуючи приписи п.13.2 ст.13, п.18.1 ст.18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.19 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.91р., п.6 ст.9 КАС України, дійшов висновку, що спір виник внаслідок неналежного застосування відповідачем норм податкового законодавства та неврахування принципу, відповідно до якого норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, мають перевагу  над нормами Закону, що призвело до безпідставного визначення позивачу податкових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Маріуполі, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 19.06.06р. в адміністративній справі № 2/62а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Не погоджується з постановою суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при її прийнятті неправильно застосовані та порушені норми матеріального права, а саме: ст.ст.3,4,7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.95р., п.13.2 ст.13, пп.. „ж”, „з”, „в”, п.13.1, п.13.2 ст.13, п. „б”  п.1.35 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97-ВР, п.1,4,8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.01р. № 470. Наполягає, що при виплаті нерезидентам доходів, як і при перевірці, яка здійснювалась відповідачем, підприємство не надало довідок щодо резиденства ФГУП „Каспійський науково-дослідний інститут рибного господарства”, ТОВ „Топлівна компанія „Плаза” (Росія),  ТОВ „Белз” (Росія), ЗАТ „Техпромснаб” (Росія).

Крім цього наполягає на правомірності нарахування позивачу податку з доходу, виплаченого  05.02.04р., 23.04.04р. та 26.07.04р. нерезиденту ЗАТ „Техпромснаб” (Росія) у вигляді фрахту у сумі 1487,93грн. та правомірності встановлення порушення позивачем пп..1.3, 1.4 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПАУ № 28 від 16.01.98р. та зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.98р. щодо ненадання такого звіту за І, П, Ш квартали 2004року по нерезиденту ЗАТ „Техпромснаб” та правомірності встановлення порушення „Порядку складання декларації по податку на прибуток підприємства”, затвердженого Наказом ДПАУ від 29.03.03р. № 143, щодо не відображення у рядку 19.3 Декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди суми податку, який утримується при виплаті фрахту.

За  письмовими доповненнями до апеляційної скарги № 14514/8/22-112-13 від 09.08.06р. спростовує доводи позивача, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча”, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 09/2847 від 03.08.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.  

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.06р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в м. Маріуполі призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий),  судді Запорощенко М.Д., судді Кондрат”євої С.І. у зв”язку з відпусткою судді Алеєвої І.В.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  встановив.

        На підставі акту перевірки № 13\23-111\00191129 від 15.08.2005р. (т.2 а.с.58) та за результатами адміністративного апеляційного оскарження відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 24.02.2006р. № 0000102230\3 про визначення позивачу  суми податкового зобов”язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 190 834,38грн., в тому числі основний платіж 63611,46грн. та штрафні санкції –127 222,92грн.  на підставі пп..13.2, пп.13.5 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  та пп..17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

         З огляду на рішення ДПА в Донецькій області № 19924\10\25-013-5 від 08.12.2005р. (т.2 1 а.с.80-81) та рішення ДПА України  від 16.02.2006р. № 1408\6\25 -0115 (т.1 а.с.104), за яким частково скасовані в порядку адміністративного апеляційного оскарження попередні податкові повідомлення –рішення, за якими була донарахована позивачу більш велика сума податку на прибуток з іноземних юридичних осіб,  та висновки акту перевірки (т.2 а.с. 93, 95 з зворотнього боку), вбачається, що спірна сума податку на прибуток в розмірі 63611,46грн. визначена позивачу за наслідками взаємовідносин останнього з чотирма російськими контрагентами: Закритим акціонерним товариством „Техпромснаб” (т.2, л.с.92), Товариством з обмеженою відповідальністю „Беллз” (т.2, л.с. 92-93), Товариством з обмеженою відповідальністю „Паливна компанія „Плаза” (т.2, л.с.93) та Федеральним державним унітарним підприємством „Каспійський науково-дослідний інститут рибного господарства (т.2, л.с. 95-96). Визначена сума податку відповідно складає 1487,93грн., 13171,05грн., 42978,45грн., 5974,03грн.

          Огляд матеріалів справи та вимог чинного законодавства свідчить про наступне.

Між позивачем (покупець) та Закритим акціонерним товариством „Техпромснаб”  (Росія)  (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 1211/03/5910 від 12.11.03р. (т.1, л.с.120-124, 126-131, 134,135,138-140, 142, 145-150), умовами якого передбачено наступне:

-          предмет контракту –продаж товару та надання послуг перевезення

-          вартість договору –3580500 RUR

-          умови поставки  FCA м.Санкт-Петербург

Додатковими угодами від 12.12.03р., 30.03.04р.,03.06.04р., 22.07.04р., 23.07.04р., 25.11.04р., 21.12.04р. сторони змінили умови постачання, визначивши, що поставка товару здійснюється автотранспортом продавця до м.Маріуполя (т.1, л.с. 125, 132,133,136, 137, 140,141,143,144,147,148). Позивач сплатив ЗАТ „Техпромснаб”  вартість транспортних витрат по постачанню товару, передбачених умовами додаткових угод, у розмірі 134400руб.РФ за платіжними дорученнями (т.3, л.с.9-12, 16-18,40,47,53).

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Белз” (виконавець) (Росія) був укладений договір про надання послуг № 4757/35452 від 05.06.04р. (т.1, л.с. 151-153), умовами якого передбачено наступне:

-          предмет договору –ведення організаторської діяльності по проведенню концерту Лайми Вайкулє в м.Маріуполі 17.07.04р.

-          вартість договору –16500 дол.США

-          умови оплати у російських рублях за курсом на день оплати.

Виконання зазначених робіт по контракту підтверджується актом від 17.07.04р., їх оплата була здійснена за платіжними дорученнями від 11.06.04р. та 22.06.04р. (т.3, л.с. 19, 20,22,32,35,37).

          Між позивачем (принципал) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паливна компанія „Плаза” (Росія) був укладений агентський договір № 10-А/465 від 26.11.03р. (т.1, л.с. 106-109,116,119), умовами якого передбачено наступне:

-          предмет договору –надання позивачеві послуг по забезпеченню власним рухомим составом та організації перевезень вантажів

-          п.1.3 угоди –принципал сплачує агенту винагороду

-          п.3.2 угоди –розмір агентської винагороди обумовлений у додатках до договору.

З матеріалів справи вбачається надання зазначених послуг, що підтверджується актами (т.1, л.с.110-115, 117,118). Оплата зазначених послуг була здійснена у розмірі 1533511,67 руб.РФ (т.3, л.с. 13-15, 25,43,55).

Між позивачем  (замовник) та Федеральним державним унітарним підприємством „Каспійський науково-дослідний інститут рибного господарства” (виконавець) був укладений договір № 31/2004/4859 від 28.04.04р. на створення науково-технічної продукції (т.1, л.с. 154-159), умовами якого передбачено наступне:

-          предмет договору –проведення наукових досліджень

-          вартість договору 7500дол.США

-          умови оплати –у російських рублях за курсом на день оплати.

Вартість зазначеної продукції була сплачена позивачем за платіжними дорученнями у сумі 214071,23 руб.РФ (т.3, л.с. 21,23,27).

В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, податковим органом зазначено, що у перевіряємому періоді на виконання умов вищевказаних контрактів № 1211/03/5910 від 12.11.03р., укладеного з ЗАТ „Техпромснаб”,  договору про надання послуг № 4757/35452 від 05.06.04р., укладеного з ТОВ „Белз”, агентського договору № 10-А/465 від 26.11.03р., укладеного з ТОВ „Паливна компанія „Плаза” та  договору № 31/2004/4859 від 28.04.04р., укладеного з ФДУП „Каспійський науково-дослідний інститут рибного господарства”, позивач здійснив перерахування валютних коштів за послуги перевезення у сумі 134400грн., передплату у сумі 650148,73руб.РФ, виплату агентської винагороди у сумі 1533511,67 руб.РФ та оплату послуг у сумі 214071,23 руб.РФ відповідно та, в порушення п.13.2, п.13.5 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97-ВР, не утримав та не перерахував до бюджету податок з виплаченого нерезиденту доходу з джерелом його походження з України у сумі 1487,93грн., у сумі 17880,58грн., у сумі 42978,45грн. та у сумі 5974,03грн. відповідно. (т.2, л.с.92-96).

         Відповідачем дохід, що перерахований позивачем на користь нерезидентів,  розцінений як такий, що підпадає під визначення доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, відповідно до пп..13.1 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р., а саме  :

-    за підпунктом     в) -  фрахт  (по взаємовідносинам позивача з ЗАТ „Техпромснаб”);

-   за підпунктом   ж)  -  винагорода   за    здійснення    культурної,    освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів  на території України  (по взаємовідносинам позивача з ТОВ „Беллз”);

-  за підпунктом     з)  - агентська винагорода,  отримана від  резидентів стосовно агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів (по взаємовідносинам позивача з ТОВ „Паливна  компанія „Плаза” );

-  за підпунктом    в) -  доходи від послуг типу "інжиніринг" (по взаємовідносинам позивача з ФГУП „Каспійський науково-дослідницький інститут рибного господарства” ).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого від провадження господарської діяльності  зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених в п. 13.1 цієї статті у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час  такої виплати,  якщо  інше  не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 9 Конституції України, ст.17 Закону "Про міжнародні договори України" та ст. 19 Закону "Про систему оподаткування", пп.. 18.1 ст. 18 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.  

          Згідно пункту 1 статті 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та   попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.1995 р. та ратифікованої 16.10.1995 р. прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.  За умовами пункту 1 ст. 8 вищевказаної Угоди, доходи, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації в міжнародних перевезеннях транспортних засобів, зазначених у підпункті е) пункту 1 статті 3, також підлягають оподатку4ванню  тільки в цій Державі.

         Як вбачається місцевим господарським судом  встановлено, підтвердження факту поширення протягом  2004 року  на ЗАТ „Техпромснаб”, ТОВ „Беллз”, ТОВ „Топлівна  компанія „Плаза”, ФГУП „Каспійський науково-дослідницький інститут рибного господарства” статусу особи з постійним місцеперебуванням у Російській Федерації з метою застосування Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків  від 08.02.1995 р.  з огляду на додані до матеріалів справи довідки Управління міжнародного співробітництва і обміну інформацією Федеральної податкової служби Російської  Федерації   (т.3, л.с. 8, 92-94),  що підтверджують  постійне місце перебування у Російській Федерації ЗАТ „Техпромснаб”,  ТОВ „Беллз”, ТОВ „Топлівна  компанія „Плаза” та ФГУП „Каспійський науково-дослідницький інститут рибного господарства” відповідно. Матеріали справи свідчать про здійснення нерезидентами підприємницької діяльності безпосередньо, а не через постійне представництво.

         Довідка,  що підтверджує  постійне місце перебування у Російській Федерації юридичної або фізичної особи, видана Федеральною податковою службою РФ, не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем) згідно статті 6 Угоди  про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною Урядами держав - учасниць СНД, в тому числі Урядом Російської Федерації та Урядом України, 20 березня 1992 року, ратифікованої та  набутої чинності для України 19 грудня 1992 року

        Відповідно до ст.ст.26, 27  Віденської конвенції про право міжнародних договорів  кожен чинний міжнародний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись.  Учасник  цієї Конвенції не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним міжнародного договору.   Для   України   Віденська конвенція набула чинності 13.06.86 р., і згідно зі ст.9 Конституції України це положення є частиною національного законодавства України.     

         Як вбачається в акті перевірки (т.2 а.с. 93, 95 з зворотнього боку) на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення,  не встановлена  відсутність на момент перевірки довідок про підтвердження резиденства контрагентів позивача з посилання на недотримання позивачем вимог постанови Кабінету міністрів України від 06.05.2001 р. № 470,  у зв”язку з чим ствердження  податкового органу в апеляційній скарзі на те, що при виплаті нерезидентам доходів підприємство не мало довідок щодо нерезидентства та, які при перевірці не були надані податковому органу, не ґрунтується на висновках акту перевірки (т.2, л.с.58-125), на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення (т. 1 а.с.20), в якому такі обставини не відображені та не зумовили донарахування спірної суми податку на прибуток з іноземних осіб, що дає підстави стверджувати про не дотримання з боку податкового органу  вимог   п.1.5,1.6,1.7 розділу 1, п.3 розділу 2 Порядку  оформлення результатів документальних перевірок    щодо дотримання податкового та валютного   законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України  11.06.2004  N 326, зареєстрованого  в Міністерстві  юстиції України   30.06. 2004 р.  за N 803/9402, згідно яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

           Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

          Враховуючи зазначене,  місцевий господарський суд встановивши наявність фактичних  договірних взаємовідносин позивача з нерезидентами, постійне місцеперебування яких в Росії, що підтверджено доданими до матеріалів справи відповідними довідками компетентних органів, здійснення надання послуг нерезидентами безпосередньо, тобто не через постійне представництво з огляду на первинні документи, та враховуючи умови міжнародного договору, який має перевагу над положеннями національного  законодавства України, правомірно встановив відсутність підстав для стягнення з позивача суми податку на прибуток з доходів, що отримані нерезидентами, які відповідно до умов ст.7, ст.8 вищенаведеної Угоди, підлягають оподаткуванню лише в Росії.  Податковий орган такі обставини не спростував.

Застосування місцевим господарським судом положень п.1.35 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 01.07.2004р. №1957, який набув чинності з 30.07.2004р.,  щодо визначення та застосування поняття „фрахт” до взаємовідносин позивача з ЗАТ „Техпромснаб”  з надання транспортних послуг, які оплачені позивачем 05.02.2004р., 23.04.2004р., 26.07.2004р., на чому наполягає скаржник в апеляційній скарзі  не зумовлює скасування судового рішення, оскільки п.1.35 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до 30.07.2004р. також встановлював, що фрахтом вважається винагорода (компенсація), що сплачується за перевезення вантажів та пасажирів морськими та повітряними суднами, залізничним або автомобільним транспортом, а  згідно статті 8 Угоди  між Урядом України та Урядом Російської Федерації про  уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка має перевагу над національним законодавством,   підлягає оподаткуванню тільки в Росії  дохід,  одержаний  резидентом   Договірної   Держави  від експлуатації транспортних засобів в міжнародних перевезеннях, під якими розуміється, згідно ст.3 п.1”е” вказаної Угоди,  усяке перевезення морським, річковим або повітряним судном, автотранспортним засобом або залізничним транспортом, що здійснюється резидентом Договірної Держави, крім випадків, коли перевезення здійснюється між пунктами, які містяться в одній і тій же Договірній Державі. Згідно додаткових угод від 12.12.03р., 30.03.04р.,03.06.04р., 22.07.04р., 23.07.04р., 25.11.04р., 21.12.04р. сторони визначили, що поставка товару здійснюється до м.Маріуполя автотранспортом продавця - ЗАТ „Техпромснаб” (Росія) (т.1, л.с. 125, 132,133,136, 137, 140,141,143,144,147,148).

З огляду на наведене не приймаються до уваги ствердження податкового органу щодо правомірності нарахування позивачу податку з доходу, виплаченого  05.02.04р., 23.04.04р. та 26.07.04р. нерезиденту ЗАТ „Техпромснаб” (Росія) у вигляді фрахту у сумі 1487,93грн. а також його посилання на порушення позивачем вимог Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПАУ № 28 від 16.01.98р. та Порядку складання декларації по податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПАУ від 29.03.03р. № 143, так як такий дохід підлягає оподаткуванню тільки в Росії  відповідно до статті 8 вищенаведеної Угоди, тому позивач не повинен був надавати до податкового органу по нерезиденту ЗАТ „Техпромснаб” звітів про виплачені доходи за І, П, Ш кв.2004р., на чому наполягає відповідач, а також відображати суми податку за відповідні періоди в Декларації з податку на прибуток.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неналежного застосування відповідачем норм податкового законодавства через неврахування принципу, відповідно до якого норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, мають перевагу  над нормами Закону України, а також  оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд  дійшов висновку про те, що постанова господарського суду Донецької області від 19.06.06р. по справі № 2/62а скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, не підлягає.          

         Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..207 п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України  № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд

                                                 У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Маріуполі на постанову господарського суду  Донецької області від 19.06.06р. по справі № 2/62а –залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від  19.06.06р. по справі № 2/62а –залишити без змін

          Ухвала суду  апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

           Ухвала  складена в повному обсязі   18.08.2006 року.

Головуючий:                                                                                                            І.В.  Москальова

Судді:           М.Д.  Запорощенко                                                                                                                                                                        С.І. Кондратьєва