Постанова

від 06.06.2024 по справі 925/1601/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа№ 925/1601/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Палія В.В.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Вороніної О.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024

у справі №925/1601/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат"

про стягнення 645451,36 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД

про стягнення 309 788,16 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД (далі - ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД, позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" (далі - ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат", відповідач) про стягнення 645 451,36 грн заборгованості за договором на виготовлення продукції №04/04/23 від 04.04.2023, зокрема 422 387,96 грн за поставлену продукцію на підставі видаткових накладних №А-1563 від 19.06.2023 та №А-1531 від 15.06.2023, з яких 354 858 грн боргу, 63 096,67 грн пені, 4 433,29 грн 3% річних, та 223 063,40 грн за виготовлену продукцію, замовлену 25.05.2023, з яких 202 987,15 грн боргу, 18 641,44 грн пені, 1 434,81 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на виготовлення продукції №04/04/23 від 04.04.2023 в частині оплати виготовленої та поставленої продукції.

ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД про стягнення 252 000 грн попередньої оплати згідно з платіжною інструкцією №380 від 26.05.2023 та платіжною інструкцією №415 від 31.05.2023, 1 464,43 грн інфляційних втрат, 56 323,73 грн пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №04/04/23 від 04.04.2023 в частині поставки виготовленої продукції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі №925/1601/23:

- позов ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД задоволений частково;

- стягнуто з ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" на користь ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД 557 845,15 грн боргу, 18 152,06 грн пені, 5 776,41 грн 3% річних, 8 726,18 грн витрат зі сплати судового збору;

- у решті позову відмовлено;

- у зустрічному позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив зобов`язання щодо здійснення оплати виготовленої та поставленої позивачем продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 557 845,15 грн, в тому числі 202 987,15 грн заборгованість за виготовлену продукцію та 354 858 грн заборгованість за поставлену продукцію.

ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі №925/1601/23, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД і задовольнити зустрічний позов ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат".

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що факт поставки ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД за договором виготовлення продукції №04/04/23 від 04.04.2023 не підтверджується належними доказами у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Яковлев М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі №925/1601/23 залишено без руху.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Станіка С.Р. у відпустці.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Палія В.В., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі №925/1601/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024.

24.05.2024 від ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 06.06.2024 представник ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" апеляційну скаргу підтримав, представник ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 04.04.2023 ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" (Замовник) та ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД (Виконавець) уклали договір на виготовлення продукції №04/04/23 (далі - Договір)

Згідно з п. 2.1. Договору Виконавець відповідно до умов цього Договору зобов`язується виготовляти та поставляти Замовнику Продукцію згідно узгоджених Сторонами Специфікацій у порядку, передбаченому умовами цього Договору. Якщо для виробництва Продукції необхідна довиробнича підготовка (розділ 5 Договору), ці роботи оплачуються Замовником додатково.

Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.2. - замовник приймає та оплачує Продукцію у порядку, передбаченому умовами цього Договору;

п. 2.3. - роботи, визначені в п. 2.1. цього Договору, Виконавець виконує із власних матеріалів;

п. 3.1. - замовник зобов`язаний:

п. 3.1.1. - подавати Виконавцеві заявку (технічне завдання), в якій має бути обумовлено асортимент та кількість Продукції, що замовляється, а також усі особливості, які необхідно врахувати для виконання заявки;

п. 3.1.2. - прийняти від Виконавця Продукцію в порядку та строки, обумовлені цим Договором та Законом;

п. 3.1.3. - оплатити Виконавцеві роботи за цим Договором в порядку та строки, обумовлені цим Договором;

п. 3.2. - виконавець зобов`язаний:

п. 3.2.1. виготовляти Продукцію в строки, обумовлені цим Договором;

п. 3.2.2. передавати Замовникові готову Продукцію у встановлені цим Договором строки;

п. 7.5. - замовник зобов`язується здійснити оплату робіт за цим Договором в такому порядку:

- 100% вартості робіт з до виробничої підготовки - протягом 2 днів з дня підписання цього Договору та відповідної специфікації;

50% вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня підписання Замовником специфікації;

50% вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність Продукції (до відвантаження)

Сума передплати або часткової оплати повинна бути кратною ціні Продукції (робіт, послуг), що вказана у Специфікації.

п. 7.7. - Замовник зобов`язаний повернути Виконавцю підписані зі свого боку видаткові накладні протягом 10 днів з моменту їх отримання. Якщо Замовник не повернув видаткові накладні у зазначений строк (або не пред`явив претензії щодо якості Продукції у встановленому Договором порядку), вважається, що Продукція прийнята ним в повному обсязі. Достатнім доказом отримання Продукції Замовником в такому випадку є докази відправки йому таких накладних підприємством зв`язку;

п. 8.1. - сторона, що порушила умови цього Договору, зобов`язана відшкодувати іншій Стороні спричинені цим збитки;

п. 8.2. - за порушення строків оплати, визначених в п. 7.5 Договору Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення;

п. 8.3. - за порушення строків передачі Продукції Виконавець зобов`язаний сплатити Замовникові неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої (переданої з порушенням строків) Продукції за кожен день прострочення.

п. 8.4. - за порушення строків приймання Продукції більше, ніж на 5 днів, Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві неустойку в розмірі 0,1% вартості Продукції, яку Замовник мав прийняти, за кожен день прострочення.

п. 8.5. - сплата неустойки не звільняє Сторони від виконання обов`язків за цим Договором в натурі.

п. 9.1. - цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 1 календарного року з моменту його підписання Сторонами. Якщо жодна зі Сторін письмово не заявила про намір припинити договір за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, дія договору продовжується ще на один календарний рік. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Сторони підписали додаток №1 до договору, яким визначили асортимент продукції, що виготовляється за договором, основні показники якості продукції, технічні вимоги до продукції та вимоги до зберігання продукції.

25.05.2023 позивач виставив рахунок-фактуру №А-1084/1 від 25.05.2023 на загальну суму 454 987,40 грн, в тому числі 402 816,20 грн (з ПДВ) на оплату товару - пакет DPPET12-_col-green/Al-foil9/BOPA15/CPPR80+*+*120*170(65) /RC/otr/Санчос Борщова заправка, 240 г в кількості 100,488 тис. шт. та 52 171,20 грн за довиробничу підготовку (гравіювання/перегравіювання друкарських кліше або форм) Санчос Борщова заправка, 240 г в кількості 6 шт.

26.05.2023 відповідач сплатив позивачу 52 000 грн з призначенням платежу "оплата за кліше згідно рах. № 1084/1 від 25.05.2023, в т.ч. ПДВ-8666,67 грн" на підставі платіжної інструкції №380 від 26.05.2023.

31.05.2023 відповідач сплатив позивачу 200 000 грн з призначенням платежу "за реторт-пакети згідно рах. № 1084/1 від 25.05.2023, в т.ч. ПДВ-33333,33 грн" на підставі платіжної інструкції №415 від 31.05.2023.

Крім того, 13.06.2023 позивач виставив рахунок-фактуру №А-1240/1 на суму 354 858 грн (з ПДВ) на оплату товару пакет DPPET12-_col-green/Al-foil9/BOPA15/CPPR80+*+*120*170(65) /RC/otr в кількості 98 тис. шт.

15.06.2023 відповідач звернувся до позивача з листом, у якому просив надати відтермінування сплати по вищевказаному рахунку №А-1240/1 від 13.06.2023 до 21.06.2023.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 103 198,50 грн з ПДВ за видатковою накладною №А-1531 від 15.06.2023 та вартістю 251 659,50 грн з ПДВ за видатковою накладною №А-1563 від 19.06.2023.

Відповідно до експрес-накладних ТОВ "Нова пошта" №20400337904035 від 15.06.2023 та №20400338419308 від 19.06.2023 позивач направив відповідачу товар, який отримав представник ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" Семинога О.В. 16.06.2023 та 22.06.2023 відповідно.

23.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу-претензію від 22.08.2023 у якій повідомив, що за період дії договору він поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 944 537,85 грн, з яких оплачено лише 589 679,85 грн. Станом на день подачі цього звернення заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 354 858 грн. Крім того, за специфікацією №А-1084/1 від 25.05.2023 виконавець виготовив продукцію пакет DPPET12-_col-green/Al-foil9/BOPA15/CPPR80+*+*120*170(65)/RC/otr/Санчос Борщова заправка, 240 г суму 454 987,40 грн та повідомив Замовника про готовність продукції до відвантаження. Згідно з умовами Договору протягом 2 днів з дня повідомлення про готовність продукції до відвантаження Замовник мав здійснити повний розрахунок за продукцію, після чого продукція передається Замовнику. У претензії позивач зазначає, що станом на 22.08.2023 продукція оплачена лише частково - в сумі 252000,25 грн, решта продукції на суму 202 987,15 грн не оплачена. Цією вимогою вкотре повідомив про готовність зазначеної продукції до відвантаження, вимагав здійснити повний розрахунок, після чого продукція невідкладно буде передана ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат". У вимозі-претензії позивач просив відповідача негайно сплатити на його рахунок 354 858 грн заборгованості за поставлену продукцію та 202 987,15 грн заборгованості за виготовлену, але не поставлену до моменту повного розрахунку продукцію.

24.08.2023 відповідач направив позивачу відповідь на вимогу-претензію №24/08 від 24.08.2023, у якій повідомив, що лист підписано т.в.о. директора Антоном Титаренко. Вказує, що ОСОБА_1 не є підписантом ТОВ "АРІС" ЛТД згідно з відомостями, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Претензія підписана неуповноваженою особою та відповідно не має юридичної сили. Відповідач вказує, що позивач порушив порядок надсилання претензії встановлений Господарським процесуальним кодексом України. ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" зазначив про залишення претензії без розгляду. Крім того, просив позивача перерахувати на рахунок ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" завдані збитки у суму неотриманого податкового кредиту у розмірі 317178,25 грн.

22.09.2023 позивач направив відповідачу відповідь на претензію №24/08 від 24.08.2023 у якій зазначив, що вимоги відповідача є безпідставними та причиною не поставки продукції є виключно порушення з боку замовника умов договору.

25.12.2023 ТОВ "Нова пошта" надало відповідь позивачу №06001 від 25.12.2023, згідно з якою повідомило наступне. 19.06.2023 по експрес-накладній №20400338419308 ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД здійснено відправлення вантажу для ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат", оголошеною вартістю - 200 грн. Згідно з відомостями інформаційної системи компанії 22.06.2023 зазначений вантаж доставлено та одержано отримувачем по експрес-накладній №20400338419308 в повному обсязі. Отримано представником одержувача - ОСОБА_2 . 15.06.2023 по експрес-накладній №20400337904035 ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД здійснили відправлення вантажу для ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат", оголошеною вартістю - 200 грн. Згідно з відомостями інформаційної системи компанії 16.06.2023 вказаний вантаж доставлено та одержано отримувачем по експрес-накладній №20400337904035 в повному обсязі. Отримано представником одержувача - ОСОБА_2 .

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за рахунком №А-1240/1 від 13.06.2023 за період 19.06.2023 - 17.11.2023 становить 422 387,96 грн, зокрема 354 858 грн - основна сума заборгованості, 63 096,67 грн - пеня, 4 433,29 грн - 3% річних; згідно з рахунком №А-1084/1 від 25.05.2023 за період 24.08.2023 - 17.11.2023 заборгованість становить 223 063,40 грн, зокрема 202 987,15 грн - основна сума заборгованості, 18 641,44 грн пені, 1 434,81 грн 3% річних.

Позивач склав та зареєстрував податкові накладні №191 на суму 103 198,50 грн від 15.06.2023 та №239 на суму 251 659,50 грн від 19.06.2023 про поставку відповідачу товару, які прийняті контрагентом.

01.04.2023 відповідач видав довіреність №1, якою доручив отримання основних засобів, нематеріальних активів та інших товарно-матеріальних цінностей від позивача ОСОБА_2 Довіреність дійсна до 31.03.2024.

11.12.2023, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач направив позивачу лист №11/22 від 11.12.2023 у якому вказав, що ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" на виконання умов договору здійснило оплату за кліше згідно рах. № 1084/1 у розмірі 52 000 грн згідно з платіжною інструкцією №380 від 26.05.2023 та 200 000 грн за реторт-пакети згідно рах. №1084/1 від 25.05.2023 на підставі платіжної інструкції №415 від 31.05.2023. У зв`язку з невиконанням позивачем умов договору, відповідач вимагає негайно повернути попередню оплату у сумі 252 000 грн.

На підставі встановлених обставин справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову та заперечує проти зустрічного позову, а відповідач обґрунтовує підстави зустрічного позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивач подав копії видаткових накладних від 15.06.2023 №А-1531 та від 19.06.2023 №А-1563, які підписані обома сторонами. Оригінали видаткових накладних суд першої інстанції оглянув у судовому засіданні. На підтвердження поставки товару відповідачу позивач також подав копії експрес-накладних оператора поштового зв`язку та його лист про доставку товару.

Заперечуючи проти поставки товару за вказаними видатковими накладними, відповідач зазначає, що у графі "отримав" вказані прізвище та ініціали особи, яка не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, внаслідок чого немає можливості ідентифікувати особу, яка отримала товар від імені відповідача.

З огляду на відсутність у справі доказів, які водночас доводять та спростовують обставину поставки товару, колегія суддів визнає докази, подані позивачем на підтвердження обставини поставки товару відповідачу більш вірогідними, а обставину поставки товару встановленою.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД не підтвердило факт поставки за договором виготовлення продукції №04/04/23 від 04.04.2023.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, оцінивши зібрані у справі докази, визнає доведеними наступні обставини справи.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору на виготовлення продукції.

Позивач виконав свій обов`язок у зобов`язанні та виготовив на замовлення відповідача продукцію вартістю 454 987,40 грн.

У відповідача виник обов`язок сплатити позивачу за виготовлену продукцію.

Втім, відповідач зобов`язання з оплати позивачу за виготовлену продукцію виконав частково та сплатив 252 000 грн.

Отже, розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 202 987,15 грн.

Крім того, 15.06.2023 та 19.06.2023 позивач виготовив та поставив відповідачу продукцію вартістю 354 858 грн;

Отже, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлену продукцію.

Втім, відповідач зобов`язання з оплати позивачу поставленої продукції на суму 354 858 грн не виконав.

Загалом розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача за Договором становить 557 845,15 грн.

Строк оплати товару настав 20.06.2023 - за поставлену продукцію, та 25.08.2023 - за виготовлену, але не поставлену продукцію.

Прострочення виконання грошового зобов`язання настало 21.06.2023 та 26.08.2023 відповідно.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства(частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин підлягають урахуванню висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Причиною виникнення спору у цій справі є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, а також виготовленого, але не поставленого товару через порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару у строк, встановлений договором.

Звертаючись з первісним позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за виготовлену та поставлену продукцію.

Заперечуючи проти позову та звертаючись із зустрічним позовом про стягнення попередньої оплати за товар, який не був поставлений, відповідач стверджує, що сторони не погодили дизайн та кольорову гаму продукції, заперечує факт поставки товару, заперечує отримання повідомлення про готовність товару до поставки.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов`язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належно виконав свої зобов`язання за договором, виготовив за замовленням відповідача товар та поставив відповідачу частину товару. Решту товару не поставив через невиконання відповідачем обов`язку сплати за виготовлений та готовий до поставки товар.

Так, 15.06.2023 та 19.06.2023 позивач поставив відповідачу товар вартістю 354 858 грн, про що сторони склали видаткові накладні №А-1531 від 15.06.2023 та №А-1563 від 19.06.2023, підписавши їх та скріпивши печаткою. Поставка товару відбулася з використанням послуг оператора поштового зв`язку, що підтверджено накладними та листом оператора на звернення позивача. Від імені відповідача товар отримала особа, яку відповідач уповноважив на отримання товару довіреністю.

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив. Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 354 858 грн.

23.08.2023 позивач повідомив відповідачу про готовність решти товару до поставки. Факт отримання повідомлення відповідач визнав під час розгляду справи.

Відповідач зобов`язання з оплати решти виготовленого товару виконав частково, сплатив за розробку дизайну продукції та 50% вартості робіт з виготовлення товару. Відповідно до умов укладеного сторонам Договору (п. 7.5) решту 50% вартості робіт з виготовлення товару відповідач повинен сплати позивачу протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність продукції (до відвантаження).

Відповідач оплату решти 50% вартості робіт з виготовлення товару не здійснив. Розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 202 987,15 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Загалом, розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача за Договором становить 557 845,15 грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за поставлений товар, а також за виготовлений, але не поставлений товар, порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

З наведених підстав колегія суддів дішла висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача 557 845,15 грн за поставлену продукцію, а також за виготовлену, але не поставлену продукцію, є обгрунтованими та підлягають задовленню.

Звертаючись із позовом, позивач на підставі п. 8.2 укладеного сторонами договору просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений 15.06.2023 та 19.06.2023 товар у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 19.06.2023 по 17.11.2023.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства(частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.5. договору замовник зобов`язується здійснити оплату робіт за цим Договором в такому порядку: 100% вартості робіт з до виробничої підготовки - протягом 2 днів з дня підписання цього Договору та відповідної специфікації; 50% вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня підписання Замовником специфікації; 50 % вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність Продукції (до відвантаження).

Укладаючи договір сторони встановили строк та порядок оплати товару на умовах попередньої оплати. Водночас, позивач, не отримавши попередньої оплати товару, поставив товар відповідачу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строків оплати, визначених в п. 7.5 договору замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Порядок, розмір та строк нарахування пені за порушення строку оплати товару у випадку поставки продукції без попередньої оплати сторони у договорі не встановили.

Оскільки наслідки порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару поставленого без попередньої оплати сторони у договорі не встановили, позивач необґрунтовано нарахував пеню у розмірі 63 096,67 грн за період з 19.06.2023 по 17.11.2023.

З наведених підстав колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення 63 096,67 грн пені за період з 19.06.2023 по 17.11.2023.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання зі сплати за поставлений товар вартістю 354 858 грн позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 433,29 грн за період з 19.06.2023 по 17.11.2023.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

За розрахунком позивних вимог відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання повинен сплатити 4 433,29 грн 3% річних за період з 19.06.2023 по 17.11.2023.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано визначив період прострочення з 19.06.2023, без урахуванням вимог статті 692 Цивільного кодексу України щодо строку на оплату товару після його прийняття.

Товар позивач поставив відповідачу 19.06.2023. 20.06.2023 настав строк його оплати. З 21.06.2023 розпочався початок відліку строку прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 21.06.2023 по 17.11.2023 за 150 днів становить 4 374,96 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач за період з 21.06.2023 по 17.11.2023 повинен сплатити позивачу 4 374,96 грн 3% річних, а не 4 433,29 грн 3% річних, як розрахував позивач.

З наведених підстав позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 4 433,29 грн 3% річних за період з 19.06.2023 по 17.11.2023 підлягають задовленню в частині стягнення 4 374,96 грн за період з 21.06.2023 по 17.11.2023.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 18 641,44 грн пені, 1 434,81 грн 3% річних за продукцію виготовлену, але не передану згідно рахунку №А-1084/1 від 25.05.2023.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшла висновку, що позивач необґрунтовано визначив період прострочення з 24.08.2023.

Згідно п. 7.5. Договору замовник зобов`язується здійснити оплату 50% вартості робіт з виготовлення продукції протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність продукції (до відвантаження).

23.08.2023 позивач повідомив відповідачу про готовність товару до поставки. 24.08.2023 у відповідач виник обов`язок з оплати товару.

З урахуванням встановленого договором строку оплати продукції (протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність продукції) 26.08.2023 розпочався відлік строку прострочення виконання зобов`язання відповідачем зі сплати 50% вартості робіт з виготовлення продукції.

За розрахунком суду розмір пені за період з 26.08.2023 по 17.11.2023 за 84 дні становить 18 152,06 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач за період з 26.08.2023 по 17.11.2023 повинен сплатити позивачу 18 152,06 грн пені.

З наведених підстав позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 18 641,44 грн пені за період з 24.08.2023 по 17.11.2024 підлягають задоволенню в частині стягнення 18 152,06 грн за період з 26.08.2023 по 17.11.2023.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати виготовленої, але не переданої продукції вартістю 202 987,15 грн позивач нарахував 1 434,81 грн 3% річних, стягнення яких становить предмет решти майнових вимог позивача до відповідача.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних позивача, дійшла висновку, що позивач необґрунтовано визначив період прострочення з 24.08.2023, а не з 26.08.2023.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 26.08.2023 по 17.11.2023 за 84 дні становить 1 401,45 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач за період з 26.08.2023 по 17.11.2023 повинен сплатити позивачу 1 401,45 грн 3% річних, а не 1 434,81 грн 3% річних, як розрахував позивач.

З наведених підстав позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 434,81 грн 3% річних за період з 24.08.2023 по 17.11.2023 підлягають задоволенню в частині стягнення 1 401,45 грн за період з 26.08.2023 по 17.11.2023.

Звертаючись із зустрічним позовом, ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" вимагав повернення суми попередньої оплати, стверджуючи, що не отримав товар у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до пункту 7.5. договору замовник зобов`язується здійснити оплату робіт за цим Договором в такому порядку: 100% вартості робіт з до виробничої підготовки - протягом 2 днів з дня підписання цього Договору та відповідної специфікації; 50% вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня підписання Замовником специфікації; 50% вартості робіт з виготовлення продукції - протягом 2 днів з дня отримання повідомлення про готовність Продукції (до відвантаження).

Отже, укладаючи договір, сторони встановили строк та порядок оплати товару на умовах попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД виконало свої зобов`язання за договором, виготовило на замовлення ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" товар та поставило йому частину цього товару.

Натомість, ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" свій обов`язок оплатити товар на умовах попередньої оплати виконало частково, оплативши 50% його вартості. Отримавши повідомлення про готовність товару до поставки, ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" свого обов`язку з оплати решти 50% вартості товару не виконало, через що ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД не поставило решту товару.

З наведених підстав та з урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку про те, що у ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" не виникло право вимоги до ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД повернення суми попередньої оплати за договором.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує можливість повернення попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ Міжгалузеве Науково-Виробниче підприємство "АРІС" ЛТД попередньої плати згідно з платіжною інструкцією №380 від 26.05.2023 та платіжною інструкцією №415 від 31.05.2023 у розмірі 309 788,16 грн, зокрема 252 000 грн боргу, 1 464,43 грн інфляційних втрат, 56 323,73 грн пені, колегія суддів визнає необґрунтованими та відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Викладеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги, покладені в обґрунтування її вимог.

Як зазначено у п. 41 висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З наведених підстав судова колегія вважає, що у справі, яка розглядається, скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.03.2024 у справі №925/1601/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді В.В. Палій

О.О. Хрипун