Постанова

від 06.06.2024 по справі 910/17929/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа№ 910/17929/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.06.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024

у справі № 910/17929/23 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. ТРАК СЕРВІС"

про стягнення 687 441,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (далі - позивач, ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс", скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. ТРАК СЕРВІС" (далі - відповідач, ТОВ "В.І.О. ТРАК СЕРВІС") про стягнення 687 441,85 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. ТРАК СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" 414 898,84 грн. - основного боргу, 78 782,05 грн. - пені, 87 660,94 грн. - 12% річних, 106 430,02 грн. - інфляційних втрат та 8 253,26 грн. - судового збору та 15 600,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та матеріально підтверджені.

Водночас, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 600,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17929/23 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. ТРАК СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 15 600,00 грн. Ухвалити нове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. ТРАК СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" суму грошових коштів за договором від 13.11.2023 № 13/11/2023-1ПД про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 52 500,00 грн. Покласти судові витрати, понесені ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" у зв`язку із розглядом даної апеляційної скарги, на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Господарський суд міста Києва ухвалюючи рішення, допустив неправомірне зменшення розміру судових витрат, які підлягають компенсації відповідачем, оскільки дійшов помилкового висновку, що розмір таких витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 матеріали по справі №910/17929/23.

29.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали по справі №910/17929/23.

У зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 прийнято справу №910/15493/23 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17929/23. Призначено справу № 910/17929/23 до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.06.2024 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2024 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.І.О. ТРАК СЕРВІС» (далі - Покупець, Боржник) був укладений договір за № 7506-10/2016 (надалі по тексту - Договір), згідно з предметом якого Заявник, як Постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі по тексту - Товар), а Боржник, як Покупець, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

За умовами пунктів 1.2. та 1.3. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках- фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Загальна сума договору складає суму ціни Товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Пунктом 2.3. Договору Сторони встановили, що Товар за домовленістю продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, ціни Товару вважаються остаточно визначеними Сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії Товару.

Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.5. Договору:

EXW - склад Постачальника. Товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі постачальника.

FCA - франко-перевізник. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товару Постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється Постачальником за рахунок Покупця. Усі ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця з моменту отримання ним Товару від Перевізника. Доказом передачі Постачальником Товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу Товару перевізнику.

Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, Оплата згідно Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику. При здійсненні оплати Покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (пункт 3.1. Договору). В разі прострочення платежу з боку покупця Постачальник має право припинити подальші відвантаження Покупцю до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями Товару, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100-% попередньої оплати (пункт 3.2. Договору). В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму Товарного кредиту, на яку може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. У разі перевищення суми товарного кредиту та не настання при цьому терміну оплати за відтермінуванням, Покупець має сплатити суму коштів, яка буде дорівнюватись сумі перевищення кредиту невідкладно (пункт 3.3. Договору).

За умовами пункту 4.2. Договору Покупець зобов`язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з пунктом 2.3 даного Договору.

Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що на виконання зобов`язань за Договором позивачем за видатковими накладними, перелік яких наведений у тексті позовної заяви, відповідачу був відвантажений Товар на загальну суму 702 419,84 грн. на умовах відтермінування строку його оплати.

Відвантажений позивачем Товар був прийнятий відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні підписані уповноваженою особою, підпис якої скріплено печаткою Відповідача.

Проте, з тверджень позивача вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату Товару на загальну суму 287 521,00 грн за платіжними дорученнями № 1156 від 11.04.2022 у сумі 5 000,00 грн; № 1165 від 14.04.2022 у сумі 5 000,00 грн; № 1166 від 14.04.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1180 від 19.04.2022 у сумі 13 000,00 грн; № 1183 від 21.04.2022 у сумі 15 000,00 грн; № 1206 від 03.05.2022 у сумі 3 267,00 грн; № 1207 від 03.05.2022 у сумі 7 754,00 грн; № 1224 від 09.05.2022 у сумі 2 000,00 грн; № 1226 від 10.05.2022 у сумі 4 000,00 грн; № 1241 від 17.05.2022 у сумі 5 000,00 грн; № 1245 від 17.05.2022 у сумі 2 000,00 грн; № 1288 від 02.06.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1312 від 08.06.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1327 від 13.06.2022 у сумі 4 000,00 грн; № 1352 від 21.06.2022 у сумі 2 500,00 грн; № 1413 від 05.07.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1456 від 22.07.2022 у сумі 4 000,00 грн; № 1579 від 22.08.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1745 від 27.09.2022 у сумі 5 000,00 грн; № 1814 від 18.10.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1868 від 09.11.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1879 від 14.11.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1972 від 21.12.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 1987 від 29.12.2022 у сумі 10 000,00 грн; № 4219 від 06.03.2023 у сумі 10 000,00 грн; № 4191 від 15.03.2023 у сумі 10 000,00 грн; № 2105 від 24.03.2023 у сумі 10 000,00 грн; № 2137 від 12.04.2023 у сумі 10 000,00 грн,- № 2239 від 21.06.2023 у сумі 10 000,00 грн; № 4439 від 06.07.2023 у сумі 20 000,00 грн,- № 4583 від 23.08.2023 у сумі 10 000,00 грн; № 4733 від 13.10.2023 у сумі 20 000,00 грн; № 4849 від 10.11.2023 у сумі 10 000,00 грн;

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 414 898,84 грн.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 52 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав до суду у якості доказів понесення 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надав наступні документи: копія Договору № 13/11/2023-1ПД від 13.11.2023, копія Додаткової Угоди від 13.11.2023, копія опису наданих послуг від 21.11.2023 за Договором № 13/11/2023-1ПД від 13.11.2023.

Відповідно до умов Додаткової Угоди № 1 від 20.04.2023 вартість правової допомоги визначена сторонами Договору у розмірі 52 500,00 грн. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, яке врегульовує спірні правовідносини, судової практики Верховного суду, підготовку та подання позовної заяви.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що умовами пункту 2 Додаткової угоди сторони погодили, що винагорода сплачується Клієнтом на умовах 100% передплати. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, до матеріалів справи доказів здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" оплати у сумі 52 500,00 грн. адвокату Спиридонову О.В. не додано.

Як вбачається із матеріалів справи дана справа в суді першої інстанції розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є складною враховуючи, що предметом спору є стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій за Договором поставки №7506-10/2016 від 14.03.2016.

Як вбачається із матеріалів справи документами, що регулюють взаємовідносини сторін, є укладений сторонами Договір поставки №7506-10/2016 від 14.03.2016 та видаткові накладні.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2021 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Отже, виходячи з вищенаведеної судової практики, при визначенні суми відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/17929/23 необхідно враховувати:

що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час;

даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Аналогічні правові висновки містяться також і у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 та від 06.07.2021 у справі № 922/901/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Проаналізувавши вищевикладене, а також відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 52 500,00 грн, стосовно якої подано заяву до суду першої інстанції, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.12.2023 у справі №905/493/22, в якій викладено висновок, що ….«що з урахуванням необхідності вивчення матеріалів справи, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, разом із складанням документу на підготовку одного аркушу процесуального документу необхідна одна година робочого часу», у контексті обґрунтованості заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, як зазначено колегією суддів вище матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, відхиляючи доводи апеляційної скарги, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 600,00 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17929/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17929/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/17929/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17929/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.06.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім