Постанова

від 19.06.2024 по справі 911/2622/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 911/2622/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 (повний текст рішення підписано 13.02.2024)

у справі №911/2622/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Яготинщини"

про стягнення 18 333 грн 32 коп.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Яготинщини" (07713, Київська обл., Яготинський р-н., с. Райківщина, вул. Польова, 15, код 41938697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" (17454, Чернігівська обл., Бобровицький р-н., с. Петрівка, вул. Перемоги, 58-А, код 35899708) 18 333 (вісімнадцять тисяч триста тридцять три) грн 32 коп. збитків, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" подало апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ ""Відродження Яготинщини" на користь ТОВ "СГТ Співдружність" судових витрат (витрат на правничу допомогу) в розмірі 25 000 грн; стягнути з ТОВ "Відродження Яготинщини" на користь ТОВ "СГТ Співдружність" судових витрат (витрати на правничу допомогу) в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо розподілу судових витрат неправильно застосував ст. 126 ГПК України самостійно і без відповідного клопотання іншої сторони визнав неспівмірним витрати позивача на правничу допомогу та зменшив розмір таких витрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" у справі №911/2622/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2622/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2622/23.

27.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу до суду не направив, отже суд переглядає рішення суду першої інстанції за наявними матеріалами справи. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до відомостей Укрпошти, позивач отримав ухвалу суду від 01.04.2024 - 13.04.2024 (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Отже, як убачається із вимог апеляційної скарги позивача, останній оскаржує рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу. Отже, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції у даному випадку здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу, однак при цьому суд апеляційної інстанції керується ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Як убачається із матеріалів справи, 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження Яготинщини" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" (покупець) було укладено договір поставки № 30ПШ, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник передає, а покупець приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію (надалі товар).

Відповідно до п. 4. Додатку № 1 до договору загальна вартість товару за цим договором становить без ПДВ 91 666 грн 60 коп., ПДВ - 18 333 грн 32 коп., з ПДВ 109 999 грн 92 коп.

Згідно п. 7.1. Додатку № 1 до договору розрахунки за товар здійснюються згідно виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком: в розмірі 83% від вартості партії товару - протягом одного банківського дня з моменту завантаження товару у місці поставки; решту вартості партії товару - протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних в ЄДРПН відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що підписанням цього договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

Також, пунктом 5.7. договору сторони встановили: якщо сторонами були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування до них з порушенням порядку заповнення та термінів їх реєстрації відповідно до чинного законодавства України, що призвело до втрати Покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, винна Сторона зобов`язана виправити такі порушення протягом терміну згідно чинного законодавства України, з моменту їх виявлення або надходження повідомлення від іншої Сторони про виявлення таких порушень шляхом складання і реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення. У випадку не виправлення порушень та/або відмови у їх виправленні у вказаний термін, або пропущення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, або розрахунків коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення, який дає право Покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або дає право Постачальнику на зменшення податкових зобов`язань в терміни згідно чинного законодавства України, як це передбаченого Податковим Кодексом України - винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі суми ПДВ, що виникає за податковими накладними та/або розрахунками-коригуваннями до податкових накладних які не були зареєстровані в ЄРПН або не були зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення.

Договір діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.2 договору).

Як убачається із матеріалів справи, умови договору № 30ПШ від 03.08.2020 в частині поставки товару та розрахунку за отриманий товар сторонами були виконані належним чином: відповідач поставив позивачу пшеницю українського походження врожаю 2020 року на загальну суму 109 999 грн 92 коп., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 05.08.2020, а позивач оплатив товар в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 05.08.2020.

Однак, незважаючи на прямий обов"язок постачальника, передбачений п. 5.6. Договору зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в ЄРПН, відповідачем дані дії вчинені не були.

Вказане порушення призвело до того, що позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 18 333 грн 32 коп., а тому в даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

17.07.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № 72 з вимогою протягом семи календарних днів сплатити штраф, передбачений п. 5.7. Договору.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

За таких обставин, судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 18 333 грн 32 коп. були задоволені.

Також, з матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду позивачем в позовній заяві було зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 17 684,00 грн, з яких 15 000,00 грн витрати на правничу допомогу.

У подальшому, 27.11.2023 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат, де позивач просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу (15 000,00 грн підготовка та складання відзиву та 15 000,00 грн участь у трьох судових засіданнях).

Отже, з матеріалів справи убачається, що 01.07.2023 між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Стамбулою Віталієм Михайловичем був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо: підготовки та складання позовної заяви від імені клієнта до ТОВ "Відродження Яготинщини" про стягнення з ТОВ "Відродження Яготинщини" збитків за договором поставки № 30 ПШ від 03.08.2020; представлення інтересів клієнта у судових засіданнях у Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному суді при розгляді вищевказаного позову; представлення інтересів клієнта у відносинах з державними, комунальними та приватними юридичними особами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд ураховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Колегія суддів ураховуючи правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Разом з тим ВС урахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цій справі Верховний Суд також зазначив, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності й необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи й фінансового стану обох сторін.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару.

Прийняття Верховним Судом рішень про зменшення витрат на професійну правничу допомогу базувалось на практиці Європейського суду з прав людини. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18 зазначив, що ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції:

«Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269)».

Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 22 грудня 2021 року № 873/212/21, у справі, що переглядається, апеляційним господарським судом вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної господарської справи було стягнення збитків у розмірі 18 333 грн 32 коп., оскільки відповідач не виконав умови договору поставки № 30ПШ від 03.08.2020 в частині реєстрації податкової накладної та розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, що передбачено Податковим кодексом України, при цьому заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу становила 30 000,00 грн (т. 1, а.с. 44), що в рази перевищує заявлений до стягнення розмір збитків.

Також позивачем було зазначено, що вартість судового засідання становить 5000,00 грн (представлення інтересів клієнта у Господарському суді Київської області), відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги від 01.07.2023.

З матеріалів справи слідує, що позивачем в акті приймання передачі було зазначено про три судових засідання:

- 18.10.2023 тривалість 6,5 хв (початок 12:32 год закінчення 12:38 год);

- 15.11.2023 тривалість 7 хв (початок 10:55 год закінчення 11:02 год);

- 20.12.2023 тривалість 21 хв ( початок 10:17 год закінчення 10:38 год).

Позивачем було заявлено до стягнення за кожне судове засідання по 5000,00 грн, однак на переконання суду, з урахуванням тривалості судових засідань заявлена до стягнення загальна сума у розмірі 15000,00 грн є завищеною та неспівмірною із предметом спору та обсягам наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, керуючись ст. 126 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру.

Таким чином, необґрунтовані твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права з підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу без відповідного клопотання сторони за власною ініціативою наведених вище висновків не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГТ Співдружність" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2024 у справі №911/2622/23 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов