Рішення

від 12.06.2024 по справі 903/401/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2024 року Справа № 903/401/24

за позовом: ОСОБА_1 , с. Чаруків, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7, с. Рованці, Луцький р-н., Волинська обл.

про внесення змін до договору оренди

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пивовар В.В., ордер від 19.03.2024

від відповідача: Столярук В.В., ордер від 22.05.2024

встановив: 22.04.2024 через електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 про внесення змін до договору оренди торгового місця від 23.02.2016 №282 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору.

Ухвалою суду від 24.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.05.2024 об 11 год 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 24.04.2024 (а.с. 53).

Строк для подання відзиву по 09.05.2024.

07.05.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що метою договору є надання торгового місця для розміщення металевої конструкції, здійснення продажу товару, яка досягнута. Договір оренди укладений з ініціативи позивачки, підписаний без будь яких заперечень, зауважень. Жодних перешкод у використанні торгового місця для здійснення торгівлі у позивача не було. Докази на підтвердження неможливості чи заборони використовувати надане торгове місце для здійснення підприємницької діяльності впродовж 8 років відсутні. ВК Боратинської міської ради видав дозвіл відповідачу, згідно якого на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі. Припинення договору не звільняє торгове місце від конструкції орендаря, оскільки демонтаж конструкції не можливо здійснити без завдання шкоди сусіднім орендарям, адже зведення торгового комплексу здійснювалося із встановленням суміжних стін та спорудження загального даху.

Позивач відзив відповідача отримав 10.05.2024.

Строк для подання відповіді на відзив - по 13.05.2024.

20.05.2024 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що здійснення продажу товару не можливе з моменту укладення договору оренди (23.02.2016) і до тепер жодного товару позивачем не продано. Об`єкт, що належить відповідачу, статусом торгового комплексу (крім як у назві) чи іншого об`єкту у сфері торгівлі не володіє, що підтверджується листом Боратинської сільської ради. З моменту укладення договору позивач не отримала жодного прибутку від договірних відносин, оскільки орендодавцем не забезпечено передачу торгового місця в належному стані, який дає можливість використання його за призначенням.

Відповідач відповідь на відзив отримав 17.05.2024.

22.05.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач позовні вимоги заперечує. Зазначає, що позивач тривалий час сплачувала орендну плату, претензій щодо договору оренди не заявляла. Позивач не довела не можливість здійснення підприємницької діяльності на спірній території без статусу ринок. У 2021 році за підтримки та сприяння Луцької міської ради на території торгового комплексу проходили передсвяткові великодні ярмарки, що підтверджує не бажання позивача здійснювати торгівлю.

Суд протокольною ухвалою від 22.05.2024 поновив строки для подання заяв по суті спору та долучив їх до матеріалів справи, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 05.06.2024 об 11 год 00 хв.

04.06.2024, 05.06.2024 надійшло клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю уповноважених представників в інших судових засіданнях.

Враховуючи вищевикладене, суть спору, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 05.06.2024 розгляд справи по суті відклав на 12.06.2024 о 15 год 30 хв.

Учасники справи дали свої пояснення щодо суті позовних вимог, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.02.2016 між ТОВ «Дельта-7» (орендодавець) та підприємцем Василюк К.Ю. (орендар) укладено договір оренди торгового місця №282 (а.с. 42-44).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору оренди торгового місця №282 від 23.02.2016.

Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце площею 17,5 кв.м., яке знаходиться ряд № 4, місце №16 на території торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1). Торговим місцем за цим договором є площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажів товарів (п. 1.2). Передача торгового місця за цим договором здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін за цим договором (п. 1.3). За користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 37 грн 77 коп за 1 кв.м. без податку на додану вартість, що становить 661 грн 00 коп без ПДВ за один календарний місяць (п. 2.1). Орендна плата сплачується не пізніше 5-го числа поточного місяця. Якщо 5-е число поточного місяця припадає на вихідний чи не робочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 5 числом поточного місяця (п. 2.2). У випадку зростання інфляції розмір орендної плати за кожний поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць (п. 2.3). Договір вступає в дію з 01.03.2016 та укладається до 30.04.2058 (п. 5.1). Зміни та доповнення до даного договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною його частиною (п. 5.2). Сторона, що виявила бажання внести зміни до цього договору, надсилає проект додаткової угоди іншій стороні, яка на протязі 20-ти днів з дня надіслання проекту додаткової угоди погоджує її та один примірник додаткової угоди повертає оференту або в цей же строк повідомляє оферента про відмову від укладення додаткової угоди. Ненадання відповіді у 20-ти денний термін щодо укладення додаткової угоди, вважається її акцептом (п. 5.2.1).

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20.

Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень, не був предметом судового розгляду, докази про визнання його недійсним, зміну умов, припинення в матеріалах справи відсутні.

Передача торгового місця в оренду відповідачу підтверджується п. 1.3 договору.

Предметом даного спору, як визначив позивач, є внесення змін до договору оренди торгового місця від 23.02.2016 №282 в частині строку його дії.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як визначено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом частини першої статті 760 цього Кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями частини 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (стаття 631 ЦК України).

Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, істотними умовами договору найму (оренди) є предмет, строк такого договору і плата за користування майном.

Позивач звернулася до відповідача з листом від 11.08.2023 про одностороннє дострокове розірвання договору оренди, надіслала акт приймання-передачі майна (а.с. 19)

У листах відповідях від 08.09.2023 №570, від 23.10.2023 №585 відповідач зазначає, що не вбачає підстав для дострокового розірвання договору та не надає свою згоду на його розірвання, правові підстави для підписання акту приймання-передачі відсутні (а.с. 16-17).

Позивачем на адресу відповідача надіслано проект додаткової угоди до договору оренди торгового місця від 23.02.2016, якою запропоновано: викласти п. 5.1 договору у такій редакції «Цей договір вступає в дію з 01.03.2016 та укладений до 31.12.2024», доповнити розділ 5 пунктом 5.11 «Якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме письмового його припинення, договір вважається продовженим на 1 рік. На основі положень цього пункту договір може продовжуватися необмежену кількість разів» (а.с. 18).

Відповідач у листі від 08.12.2023 №608 зазначає, що підстави для внесення змін до договору відсутні, оскільки будь які заяви, звернення чи скарги до товариства щодо неможливості торгівлі на торговому комплексі протягом дії договору від позивача не надходили. Ґрунтовні пояснення щодо необхідності внесення змін відсутні та не підтверджені документами (а.с. 23).

У листі від 16.02.2024 №624 відповідач зазначає, що отримавши лист ОСОБА_1 з проханням внести зміни у договір чи викласти його у новій редакції встановлено відсутність проекту додаткової угоди (а.с. 32-33).

Згідно листа Боратинської сільської ради інформація про належність ТОВ «Дельта-7» торгового комплексу «Новий ринок» в Боратинській сільській раді відсутня. Земельна ділянка з кадастровим номером 0722880700:04:001:0324 перебуває у приватній власності ТОВ «Дельта-7», цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання для розміщення автостоянки, торгового комплексу. Інформація щодо реєстрації такого суб`єкта господарювання як ринок, введення в експлуатацію торгового комплексу «Новий ринок» відсутня. Дозвіл на розміщення товариством будівель та споруд торговельного призначення на вказаній земельній ділянці не надавався. Сільська рада не видавала товариству паспортів прив`язки тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Згідно дозволу на розміщення об`єкта торгівлі від 25.02.2010 №13 дозволено здійснювати торгівлю для ТОВ «Дельта-7» з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток (ас. 24).

Відповідно до положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розумінні наведених положень законодавства за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання господарських та цивільних договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно у випадках, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зміна умов договору чи його розірвання в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що предметом спірного договору є передача орендодавцем у тимчасове платне користування орендаря торгового місця площею 17,5 кв.м, яке знаходиться в ряду №4, місце №16 на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області.

Пунктом 1.2 договору визначено, що торговим місцем, що є предметом за договором, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів.

Передача торгового місця в оренду підтверджується самими сторонами у п.1.3 договору, шляхом його підписання.

Підписуючи спірний договір сторони усвідомлювали можливі ризики господарської діяльності при реалізації даного договору, проте в п. 5.1 договору погодили, що договір укладається до 30.04.2058 і може бути достроково розірваний за згодою сторін (п.5.5 договору).

Відповідно до ст. ст. 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Спірний договір укладався позивачем, як власником металоконструкції, з юридичною особою ТОВ «Дельта-7» з приводу надання площі в оренду для здійснення торгівельної діяльності.

ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159, та надано дозвіл виконкомом Боратинської сільради Луцького району Волинської області на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів і палаток.

В матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження неможливості здійснення позивачем діяльності на спірному торговельному місці.

Використання торговельного місця підтверджується розміщенням на ньому металевої конструкції, яка належить позивачу на праві власності.

Наведені позивачем у позовній заяві обставини не є підставою для змін умов договору в частині строку його дії, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову правові підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 про внесення змін до договору оренди торгового місця від 23.02.2016 №282 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 19.06.2024.

СуддяА. М. Кравчук