ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 червня 2024 року Справа № 903/361/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/361/24
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 (43026, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 8, квартира 48, код ЄДРПОУ 42104140)
про стягнення 298 037, 52 грн.
Встановив: Обслуговуючий кооператив Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 та просить стягнути 298 037,52 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору №23/12 про участь у діяльності кооперативу з метою надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 23.12.2020 в частині своєчасної оплати членських внесків.
Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Обслуговуючого кооперативу Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 15.04.2024.
Ухвала суду від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі надісланана адресу відповідача Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 та була отримана відповідачем 17.04.2024, що підтверджується інформацією із офіційного сайту АТ "Укрпошта".
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Відповідач 29.04.2024 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/3113/24 від 29.04.2024, в якому Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
23.12.2020 року між Обслуговуючим кооперативом Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ (Кооператив) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 (Асоційований член) укладено договір №23/12 про участь у діяльності кооперативу з метою надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.
Відповідно до п. 1.1. договору сторони зобов`язуються об`єднати зусилля та спільно діяти для створення належних умов для надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, підтримання технічного стану житлового будинку на рівні, який забезпечує ефективне, належне функціонування, планова модернізація та втілення інновацій, енергоощадних технологій з метою зменшення витрат на утримання житла для кінцевого споживача.
Згідно п. 2.1. договору розмір щомісячного членського внеску становить 4,5628 грн./м2 загальної площі житлового будинку (членський внесок 2798,83 м2 х 4,5628 грн./м2 = 12770,50 грн.).
Розмір загального членського внеску становить - 12770,50 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 50 копійок), що є сумою загальної площі та площі квартир першого поверху житлового будинку. Внесок погоджується Сторонами згідно умов, викладених у Додатку 1, перелік і періодичність робіт Додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 договору Асоційований член перераховує на поточний рахунок Кооперативу членський внесок в розмірі визначеному у п. 2.1. цього Договору щомісячно до 05 (п`ятого) числа наступного місяця, що іде за розрахунковим пропорційно до відсотка з отриманих коштів Кооперативом через ТОВ Місцевий обчислюваний центр з розрахунку внеску 5,50 грн./м2 на 2798,83 м2 загальної площі будинку, а саме: 82,96% (4,5628/5,5x100=82,96%) щомісячно.
Пунктами 5.1., 5.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 01 серпня 2020 року і діє до 31 грудня 2021 року. У разі, коли жодна з сторін 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво. Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік
За наданим позивачем розрахунками, враховуючи затверджений щомісячний розмір членських внесків 12 770,50 грн., заборгованість відповідача становить 298 037,52 грн. за період з 31.08.2020 по 29.02.2024.
Суд встановив, що сума заборгованості 298 037,52 грн. включає в себе загальний розмір членських внесків 549 131,50 грн. за мінусом проведених відповідачем розрахунків на суму 251 093,98 грн. (докази оплати платіжні інструкції, Том 1, а.с. 17-23).
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.
Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Як встановлено судом, предметом даного позову є стягнення з відповідача, який є асоційованим членом, заборгованості по сплаті членських внесків.
Згідно п. 2.1. договору сторони погодили, що розмір загального членського внеску становить 12 770,50 грн.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами змінений чи розірваний не був. Боржник приступив до виконання умов договору у зв`язку із частковою сплатою членських внесків на суму 251 093,98 грн.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача по членським внескам у розмірі 298 037, 52 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ в частині стягнення членських внесків цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечення відповідача в частині того, що договір від 23.12.2020 №23/12 про участь у діяльності кооперативу з метою надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території є недійсним суд зазначає наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №910/12959/18.
З огляду на викладене суд зазначає, що відповідачем впродовж 2020-2024 років не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на визнання договору від 23.12.2020 №23/12 про участь у діяльності кооперативу з метою надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території недійсним в судовому порядку, в тому числі й шляхом подання зустрічного позову у справі 903/361/24, не застосовано будь-яких заходів відносно встановлення тих чи інших обставин шляхом здійснення відповідних звернень, заяв і т.п. до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 в частині внесення змін, доповнень до договору.
Заперечення відповідача в частині того, що за весь період дії договору послуги і роботи не надавалися, або надавалися в досить обмеженому об`ємі відхиляються судом як необґрунтовані. Останні ґрунтуються не інакше як на непідтверджених припущеннях.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються оскільки спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 22.03.2024, актом приймання передачі наданих послуг від 28.03.2024 на суму 20 000 грн.
22.03.2024 між Адвокатським об`єднанням "Преміум Сервіс" та Обслуговуючим кооперативом Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ укладено договір про надання правничої допомоги, згідно умов п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення із Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 наявної заборгованості по договору №23/12 про участь у діяльності кооперативу з метою надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 23.12.2020, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.1. договору розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги становить 20 000 грн.
Кількість та вид послуг будуть вказуватися в акті- прийому-здачі виконаних робіт.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 28.03.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20 000 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.
Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому Адвокатським об`єднанням "Преміум Сервіс" послуг з професійної правничої допомоги на суму 20 000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/361/24.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Кравчука 8 (43026, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 8, квартира 48, код ЄДРПОУ 42104140) на користь Обслуговуючого кооперативу Асоціація управління житловими будинками ВОЛИНЬ (43024, місто Луцьк, проспект Соборності, будинок 29б, код ЄДРПОУ 40745584) заборгованість по сплаті членських внесків у розмірі 298 037,52 грн. та 4470,56 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем`як
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2024 |
Оприлюднено | 21.06.2024 |
Номер документу | 119838226 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Дем'як Валентина Миколаївна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Дем'як Валентина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні