Ухвала

від 17.06.2024 по справі 05/36-54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

17 червня 2024 року Справа № 05/36-54 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

по справі № 05/36-54

за позовом: Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос

про стягнення 4 269 006 грн 50 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від стягувача: н/з

від боржника: Поліщук Т.М.- директор

від ВДВС: Левчук І.О.

суть спору: 07.06.2024 на адресу суду надійшла скарга ТОВ Аргос, згідно якої просить визнати протиправною бездіяльність ВДВС у місті Луцьку Західного МУМЮ в частині не зняття арешту з майна, належного товариству в межах виконавчого провадження №22846994 та зобов`язати зняти арешт з усього майна та рахунків товариства.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 07.06.23024 №01-4/36, згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 справа розподілена судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 11.06.2024 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос від 06.06.2024 на бездіяльність державного виконавця прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 17.06.2024 о 14 год 00 хв. Запропоновано ВДВС у місті Луцьку Західного МУМЮ, ГУ ДПС у Рівненській області до 14.06.2024 подати суду пояснення по суті скарги.

Ухвала суду стягувачу та ВДВС доставлена 13.06.2024. Пояснення по суті скарги не надходили.

У судовому засіданні скаржник скаргу підтримала з зазначених у ній підстав. Пояснила, що постанова суду не була виконана, оскільки кошти були відсутні.

Представник ВДВС скаргу заперечила у зв`язку з невиконанням судового рішення, строк пред`явлення виконавчого документу у разі його пропуску може бути поновлений судом за заявою стягувача.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи строки розгляду скарги, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

На виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2010, постанови Господарського суду Волинської області від 15.06.2006 у справі №05/36-54, яка набрала законної сили 27.07.2010, видано виконавчий лист від 12.10.10 №05/36-1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргос на користь Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції 4 269 006 грн 50 коп заборгованості перед бюджетом.

У скарзі ТОВ «Аргос» зазначає, що в межах виконавчого провадження №22846994 з примусового виконання виконавчого листа 05/36-1 від 12.10.2010, виданого Господарським судом Волинської області (виконавчий документ повернуто стягувачу 01.02.2011 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІУ) державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до виконання в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ВіЕйБі Банк», ПАТ «Західінкомбанк», ПАТ "Промінвестбанк". Крім цього, в межах даного виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Аргос», обтяження № 10536244 від 26.11.2010, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу 4 269 006,50 грн. На виконанні відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 26494364 з примусового виконання виконавчого листа 2-8664 від 12.05.2011, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області (виконавчий документ повернуто стягувачу 21.12.2018 відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») та виконавче провадження №52100099 з примусового виконання наказу № 903/340/16-1, виданого 16.08.2016 Господарським судом Волинської області (виконавчий документ повернуто стягувачу 09.06.2021 відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зазначає, що повернуті виконавчі документи для примусового виконання повторно не пред`являлися, на даний час будь-які виконавчі провадження стосовно ТОВ «Аргос» відсутні.

ТОВ «Аргос» звернулося до ВДВС у місті Луцьку ЗМУЮ з заявою від 10.05.2024 №86/1-8 про зняття арештів з рахунків товариства, а також іншого рухомого та нерухомого майна.

ВДВС у місті Луцьку ЗМУЮ у листах від 27.02.2024 №47773, 31.05.2024 №128660 повідомив, що в межах виконавчого провадження №22846994 по виконанню виконавчого листа №05/36-1 від 12.10.2010, 09.12.2010 винесено постанову про арешт коштів боржника. 01.02.2011 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Крім того, згідно даного виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме майно, обтяження №10536244 від 26.11.2020, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу 4 269 006 грн 50 коп. Заява про зняття арешту з рахунків, нерухомого та рухомого майна ТОВ «Аргос» задоволенню не підлягає у відповідності до ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно із частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Такі ж норми містяться і в Законі України "Про виконавче провадження" у нині чинній редакції.

В матеріалах скарги відсутні будь які докази щодо наявності арештів, накладених на рахунки, нерухоме/рухоме майно ТОВ «Аргос», що їх накладення відбулося в межах примусового виконання саме і лише виконавчого листа Господарського суду Волинської області від 12.10.10 № 05/36-1, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Судом також враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Скаржник зазначає, що спірний виконавчий лист повторно стягувачем до виконання не пред`являвся. Згідно пояснень представника ВДВС матеріали виконавчого провадження знищені за терміном зберігання.

Частинами 1, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Стаття 329 ГПК України передбачає можливість поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання.

Виконавчий лист виданий на стягнення 4 269 006 грн 50 коп заборгованості перед бюджетом. Кошти в бюджет не сплачені. Пояснення стягувача щодо наявності/відсутності боргу не подані.

При вирішенні скарги суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос від 06.06.2024 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 18.06.2024

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук